Призер Олімпійських ігор розказала музею "Голоси мирних" про евакуацію з Харкова

"24 лютого зранку я прокинулася і подумала, що чую фейєрверк. Коли ми зрозуміли, що це постріли, були в шоці, не розуміючи, що робити", - згадує Марина.

Кілька днів родина залишалася в квартирі, адже до бомбосховища було далеко. З високого поверху дуже добре чули та бачили все, що відбувалося у Харкові. Потім батько сестер сказав: "Все, збираємося та виїжджаємо".

"Це був дуже тяжкий шлях. Понад 24 годин ми їхали майже без зупинок. Були затори, в яких стоїш на одному місці по півгодини-годину. Ти не розумієш, що відбувається. Дуже страшно", - ділиться Марина.

Головний тренер намагався зібрати всю команду, яка мала тренуватися, - попереду був чемпіонат світу. Врешті-решт зустрілися у Львові. Потім команду прийняла Італія. Російські спортсмени писали Марині: "Это же всё во благо, вы что, не понимаете?" Все, що чула з вуст росіян, спортсменка вважає нісенітницею. Вона, її сестра та вся команда багато зробили задля того, щоб гідно представити Україну на важливих змаганнях - і стали чемпіонками світу.

"Ми дуже хотіли показати свою силу та міць, дух українського народу на чемпіонаті світу. Влітку ми виступили і стали чемпіонками світу у двох видах програм. Українці - найсильніший народ", - каже Марина.

Нагадаємо, архів Музею налічує вже понад 50 000 історій. Поділитися історією можна так:

- напишіть вашу історію на власній Facebook-сторінці з хештегами #Голоси_Мирних #розкажіть_свою_історію та запросіть друзів долучитися;

- скористайтеся чат-ботом t.me/civilvoicesmuseum_bot у Telegram;

- відвідайте портал музею https://civilvoicesmuseum.org/ та натисніть "Розповісти історію" праворуч зверху;

- зателефонуйте на безкоштовну гарячу лінію 0 (800) 509 001