Пекло Оленівки: колишні в’язні колонії довірили свої історії музею "Голоси мирних"

Раніше в Оленівці - тимчасово окупованому селищі Донецької області - розміщувалася виправна колонія. З початку повномасштабної війни ворог привозить сюди в’язнів. Не лише військових, а й цивільних, які намагалися втекти з окупації чи активно допомагали своїм співвітчизникам.

Ганна Ворошева: "Я - мирний мешканець. Я це формулювання почула один раз і далі його завжди скрізь промовляла. Тому що під цивільними вони мають на увазі поліцейських, колишніх співробітників прокуратури". Найжорстокішими, за її словами, були жінки-конвоїри.

Костянтин Величко: "Допити. Сидіння навприсядки. Побиття. Потім камера 3×4, і двадцять з лишком осіб. Спати доводиться по 3–4 години. Змінами, тому що всі лягти не можуть. Хтось сидить, хтось пробує лежати, хтось сидить на столику, хтось під столиком".

Сергій Лін - волонтер, який навіть перебуваючи у цьому концтаборі примудрився зберегти іншому ув’язненому життя. Той, кого він врятував, - заслужений тренер України з боксу.

"Йому стало зле. Я почав робити реанімаційний масаж. Ми його дві з половиною години витягували. Його забрали до лікарні. Через місяць повернули до Оленівки", - розповідає волонтер.

Євген Межевий - батько трьох дітей, яких виховує самотужки, і колишній військовий. Поки батько був у неволі, його дітей вивезли до росії, щоб віддати на усиновлення. Євген провів у Оленівці 45 діб.

"Камери тісні. Я навчився спати на одній нозі. Потім підписався на роботу - копав город, прибирав туалети, двір, ремонтував приміщення. Можна було заробити бодай пачку цигарок чи шмат сала", - розповідає Євген.

Кожна історія про війну важлива. Щоби зберегти пам’ять заради кращого майбутнього, розкажіть свою історію на порталі музею "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/ або на безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.