"Ми були відрізані від цивілізації": нова історія в музеї "Голоси мирних"
Лариса Мишко декілька тижнів прожила в окупації. Росіяни захопили її селище Красятичі, що на Київщині, у перші дні великої війни. Жінка витримала багато потрясінь і почала по-справжньому цінувати мирне життя.
Своєю історією вона поділилася з музеєм "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова.
"Ми живемо близько до кордону - 30 кілометрів до Білорусі. Вранці 24 лютого прокинулися від звуків пострілів: їх було сильно чутно. Вийшли на вулицю і побачили велике зарево. Ми не знали, що робити", - згадує Лариса.
Того дня жінка та її колеги приїхали на роботу до лікарні, але згодом всіх відпустили: Лариса повернулася додому і не розуміла, як діяти далі.
Зателефонували її діти, які живуть у Києві: сказали, що евакуюються. Лариса та її чоловік вирішили залишитися у Красятичах. За два дні у селище зайшли росіяни.
"Йшла колонна: БМП, танки, великі машини, бензовози... Було дуже страшно. Ми чули, що там далі - стріляють. Була надія, що стріляють наші! Танки стояли у нас дуже довго", - розповідає Лариса.
Окупанти їздили по вулицях, влаштовували "досмотри" будинків. Заходили і до лікарні: вибивали двері, шукаючи наркотичні речовини, яких у медичному закладі навіть не було. Прострелили вікно, влучили у телевізор. Одного разу Ларисі під час чергування довелося зустріти росіян безпосередньо та попросити нічого більше не ламати.
"Ще була страшною невідомість. Місяць ми були відрізані від цивілізації, у нас не було світла, зв’язку. Ми один одного підтримували, говорили, що треба триматися - буде краще, треба просто перечекати...", - ділиться жінка.
Усе селище раділо, коли побачили, як росіяни тікають: у бік столиці ворожа техніка їхала повільно, а назад - дуже швидко й у значно меншій кількості. Лариса згадує, як плакали та обіймалися з сусідами: наші женуть ворога!
"Була ще радість: ми пологи приймали в лікарні - народився хлопчик! Це дуже добре. А зараз, я думаю, кожен українець мріє про одне - щоб закінчилася війна і не вмирали наші діти", - додає Лариса.
Нагадаємо, музей "Голоси мирних" - архів історій мирних мешканців України, які постраждали від війни. Архів музею налічує вже понад 55 000 історій.
Поділитися своєю історією можна так:
- напишіть вашу історію на власній Facebook-сторінці з хештегами #Голоси_Мирних #розкажіть_свою_історію та запросіть друзів долучитися;
- скористайтеся чат-ботом t.me/civilvoicesmuseum_bot у Telegram;
- відвідайте портал музею https://civilvoicesmuseum.org/ та натисніть "Розповісти історію" праворуч зверху;
- зателефонуйте на безкоштовну гарячу лінію 0 (800) 509 001