Історія першого кінотеатру просто неба: чому автор цієї розваги не став мільйонером

Перший кінотеатр просто неба відкрився 6 червня 1933 році в Камдені, штат Нью-Джерсі. Засновником цього кінотеатру став Річард Мілтон Холлінгсхед молодший.

На початку 30-х років Річард працював генеральним менеджером з продажу автомобільної хімічної компанії свого батька Whiz Auto Product. За однієї з історій, його мати була великою жінкою, якій було незручно сидіти у звичайному кінотеатрі.

Тож Річард почав експериментувати у своєму домі в Камдені, використовуючи свій автомобіль, кінопроєктор Кодак 1928 року та два аркуші, прибиті між двома деревами як екран. Згодом він додав пандус на кожному паркувальному місці, щоб глядачі могли підняти передню частину своїх авто, аби бачити екран і не блокувати його іншими транспортними засобами.

6 серпня 1932 року він подав патент і в травні 1933 року отримав документи на свій винахід. З трьома інвесторами, своїм двоюрідним братом Джоном Смітом, Едвардом Еллісом та Олівером Віллетсом він заснував компанію з назвою Park-it-Theatres. Початкові інвестиції - 30 000 доларів.

Будівництво почалося, коли патент був офіційно зареєстрований 16 травня. Менш ніж за три тижні новий кінотеатр було побудовано. Їхній "Автомобільний кінотеатр" площею 1,6 км відкрився на бульварі Адмірала Вілсона в містечку Пеннаксен.

Плата становила по 25 центів за людину та стільки ж за автомобіль. Варто зазначити, що зараз у США середня ціна у такий кінотеатр - від 9 доларів. Перший фільм, який подивилися глядачі, називався "Дружини, стережіться" з Адольфом Менжу в головній ролі.

У 1935 році Холлінгсхед продав цей кінотеатр та відкрив інший. Ліцензію на концепцію було передано іншій компанії, але у неї виникли проблеми зі збором роялті.

А у 1950 році патент був визнаний недійсним. Фактично винахідник цього виду відпочинку не отримав жодного зиску зі свого кінотеатру, окрім заробітку за 2 роки з продажу квитків.

Один з найперших кінотеатрів просто неба (фото: Pinterest) 

Згодом такі кінотеатри стали відкривати по всій території США, а далі - мода пішла у різні країни світу і докотилася до України. А відкривати такі кінотеатри можна було без дозволу його винахідника.

Одним із найбільших був All-Weather Drive-In у Копіагу, штат Нью-Йорк, де було місце для паркування на 2500 автомобілів, дитячий ігровий майданчик і ресторан із повним набором послуг на ділянці площею 28 акрів.

У автокінотеатрах показували переважно фільми B-класу, тобто не найкращі в Голлівуді, але в деяких кінотеатрах показували ті самі фільми, що й у звичайних кінотеатрах.

Популярність автокінотеатрів різко зросла після Другої світової війни та досягла свого розквіту в кінці 1950-х до середини 60-х років, коли по всій країні було близько 5000 кінотеатрів.

Автомобілі стали іконою американської культури та типовим місцем вихідного дня не лише для батьків і дітей, але й для підліткових пар, які шукають усамітнення.

Однак відтоді зростання цін на нерухомість, особливо в приміських районах, у поєднанні зі зростанням кількості кінотеатрів і підвищенням прокату відеозаписів стримували зростання індустрії автокино. Сьогодні в Сполучених Штатах існує менш як 500 автокінотеатрів.