ua en ru

Акторка з Маріуполя розказала свою історію музею "Голоси мирних"

Акторка з Маріуполя розказала свою історію музею "Голоси мирних" Акторка з Маріуполя довірила свою історію музею "Голоси мирних" (фото: прес-служба)

Одного вечора за акторкою Ганною Німайєр, яка переховувалася від обстрілів у підвалі в Маріуполі, прийшли троє з автоматами - сказали, що вона нібито співпрацює з полком "Азов". Жінка вважає, що її здав хтось із сусідів, адже про свою проукраїнську позицію вона розповідала відверто.

Свою історію Ганна довірила музею "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова.

24 лютого Ганні зателефонувала подруга, пропонувала виїхати. Акторка відмовилася - була впевнена, що, як у 2014-му, ворог у місто не увійде. Поступово зникали опалення, світло, газ, вода. Вибухи ставали все сильнішими. У десятих числах березня разом із сусідами перебралися до підвалу. Їжу виходили готувати на багатті.

"Ти чуєш, як летить літак, скидують бомби. Вже потім, коли я дізнавалась історії інших людей, я розуміла, що ні правила двох стін, ні підвали, тебе нічого не може врятувати від цих бомб. Якщо тобі судилось, то ти виживаєш. Якщо ні, то люди гинули", - згадує Ганна.

До 26 березня вона була у підвалі. Заходив колега-актор, кликав до Драмтеатру. У певний момент вона вже почала збиратися - і розгубилася, не знаючи, що взяти із собою. Врешті-решт Ганна так і не наважилася туди піти. Ймовірно, це рішення врятувало їй життя.

Наприкінці березня до її під’їзду увійшли "ДНРівці". Ганну здивувала поведінка сусідів: майже всі... раділи. Вона одна повторювала, що поїде з міста, якщо в Маріуполі буде росія. Наступного дня мешканцям сказали покинути дім та перейти до іншого будинку. Ганна взяла кота, ковдру і сумку з документами. Там почали вимагати, щоб усі їхали до Ростову. Знову ж таки, відмовилася тільки акторка. Того ж вечора за нею прийшли з автоматами.

"Просто моя позиція була та, що я за Україну, і проти того, щоб на нашій землі були окупанти. Звісно, я казала це тоді при сусідах у підвалі. Зараз мені здається, що хтось з моїх сусідів мене просто здав. Вони почали читати мої переписки, дивитися фотографії. Назвали мене "актрисой погорелого театра", - згадує Ганна.

Її відпустили до батьків, які перебували тоді в окупації. Для них це був подарунок - адже батькам сказали, що Ганна загинула у Драмтеатрі... Згодом вона змогла поїхати. Тепер акторка працює у Черкаському українському драматичному театрі. Вона упевнена, що Україна переможе.

Історія Ганни увійшла до архіву музею "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова. Це наймасштабніший у світі архів історій мирних мешканців України, які постраждали від війни. Архів музею налічує вже понад 60 000 історій.