Зверхні звернення до Трампа – це злочин або повна дурість: інтервʼю з Гончаренком

Головне:

• Про "мирний план" і капітуляцію: План не містить жодних пунктів капітуляції. Навпаки, капітуляцією є позиція тих, хто відмовляється навіть пробувати шукати вихід із війни, прирікаючи Україну на виснаження.
• Виключення з "ЄС": Рішення про виключення з фракції стало для депутата несподіванкою, але він називає розлучення цивілізованим. За його словами, десятки депутатів з різних фракцій приватно підтримують його ідеї, але бояться говорити про це публічно.
• Оцінка лідерства президента: Володимир Зеленський прагне переможного миру, проте уникає складних розмов із суспільством, панічно боячись критики та втрати аплодисментів, що є слабкою позицією в умовах кризи.
• Небезпечний популізм щодо США: Критика американського керівництва та команди Дональда Трампа з боку українських посадовців в умовах критичної залежності від розвідки та допомоги США є вкрай небезпечним популізмом, який загрожує життю українців.
• Конкретні кроки та треки: Пропонується розділити складні питання (наприклад, тимчасово винести за дужки Донбас) і сфокусуватися на досягненні локальних домовленостей – зокрема щодо розблокування Чорного моря за участі Туреччини та захисту енергетики.

Про "мирний план", закиди у капітуляції та необхідність дискусії

– Що для вас означає мир і чи не є те, що ви озвучили як "план миру", схожим на капітуляцію? Бо є чимало людей, які вважають саме так.

– Мир – це дуже просто, це відсутність війни. На жаль, зараз у нас війна, і це страшний біль та щоденні втрати. Але позиція України з кожним днем де-факто послаблюється, і це процес, який ми маємо негайно перервати.

Щодо капітуляції: я просто запрошую прочитати мій план, опублікований у моїх соцмережах та в колонці. Покажіть мені конкретний пункт, який можна назвати капітуляцією. Я чув багато звинувачень, але ніхто ніколи не навів жодного факту.

Капітуляція – це якраз те, що робить частина моїх опонентів, які розводять руками і кажуть: "Нічого не треба робити, Росія нічого не хоче, значить, у нас буде вічна війна". Оце і є капітуляція, бо вічна війна нам не підходить. Я хочу, щоб ми вибороли свій інтерес – зупинити війну на умовах, прийнятних для України.

Для мене найкращим варіантом був би парад перемоги на Червоній площі, репарації та Нюрнберзький трибунал над Путіним. Але цього зараз не проглядається, і в намаганні досягнути нездійсненного я проти того, щоб ми спалили всю Україну.

– Але ж у суспільстві є величезна недовіра до Путіна і до можливості про щось із ним домовитися. Чи можна розраховувати, що він виконуватиме угоди?

– Я й сам не вірю Путіну! Але коли Збройні Сили виграють нам час – а тільки завдяки їм ми сьогодні живі і можемо про щось говорити, – цей час мають використовувати політики та дипломати для пошуку виходу. Інакше навіщо ми взагалі потрібні?

Коли мені кажуть: "Не треба пробувати, бо все одно не вийде", – це і є вмивання рук. Давайте спробуємо! Якщо нічого не вдасться, я першим вийду і скажу: "Ми пробували, вони нічого не хочуть". Але не пробувати – це злочин.

Питання НАТО, публічна розмова та кулуарна підтримка у Раді

– Ви пропонуєте відмовитися від НАТО в обмін на припинення війни. Навіщо заздалегідь віддавати свій суверенітет і оголошувати росіянам, на які поступки ми готові?

– Я не пропоную нічого дарувати росіянам чи відмовлятися від НАТО просто так, сподіваючись на їхню ласку. Я пропоную конкретний обмін: ви зупиняєте війну, ми відмовляємося від вступу в НАТО, але отримуємо вже не від Росії (в чиї обіцянки ми не віримо), а від наших партнерів гарантії фінансування та підтримки Збройних Сил України. Саме сильна та фінансово забезпечена армія є головним гарантом нашої безпеки.

НАТО – це рішення не тільки України, а й усіх країн Альянсу, серед яких США, Німеччина, Угорщина тощо. Ми бачимо, що нас туди зараз не приймають. Навіщо ми самі себе обманюємо?

Чому про це треба говорити публічно? Бо в суспільстві потрібна дискусія. Уявіть, що наша делегація про щось домовляється, повертається, а суспільство, розігріте відсутністю компромісної риторики, виходить на Майдани. Посередники вмивають руки, всередині країни починається розкол, і ми опиняємося перед ризиком взагалі втратити державу. Проговорити болючі речі заздалегідь – це спосіб уберегти країну від хаосу.

– Як відреагували ваші колеги в парламенті після цієї колонки? З ким ви мали дискусії?

– Публічно у Фейсбуці та на камери всі мене полум'яно атакували та відмежовувалися. Але за тиждень роботи у Верховній Раді жоден депутат не підійшов до мене особисто, без камер, щоб спокійно сказати: "Я з тобою не згоден, давай подискутуємо". Нуль!

Натомість десятки народних депутатів з усіх фракцій та груп підходили і казали: "Ти нарешті сказав те, про що ми всі говоримо в кулуарах, але боїмося винести в публічне поле". Це питання відповідальності та готовності говорити правду.

Оцінка лідерства Зеленського та загрози популізму щодо США

– Дональд Трамп нещодавно заявив, що Україні потрібен новий президент для підписання мирної угоди, бо Зеленський цього не хоче. Ви вважаєте, що головна перешкода для миру – це Зеленський, а не Путін?

– Ні, головна перешкода – це, безумовно, Путін, тут жодних сумнівів немає. Але Зеленський міг би робити більше і рухатися до розв'язання цієї кризи активніше. Зеленський хоче переможного миру – я в це вірю на 100%. Але чи готовий він до складного миру? Поки що підстав так вважати немає.

Лідерство – це не лише мужність не втекти на початку війни, за що я Зеленського поважаю. Лідерство – це ще й готовність витримати критику і піти на непопулярні кроки. Володимир Зеленський постійно шукає аплодисментів як артист і панічно боїться свисту. Йому простіше далі продавати суспільству надії на "вундерваффе" чи зміни після якихось виборів, ніж вийти з важкою, але чесною розмовою. Але ціна цієї паузи для країни – жахлива.

– Останніми днями лунає багато жорсткої критики на адресу Дональда Трампа з боку українських політиків. Як ви оцінюєте ці висловлювання?

– Це найжахливіший вид популізму! Дуже вигідно й легко збирати лайки у Фейсбуці, атакуючи Трампа чи його оточення. Але давайте подивимося на реальність: коли по Києву летіла балістика, ми бачили прильоти і не бачили збиттів, бо нам бракує ракет. Більше того, з'ясувалося, що без американської розвідки ми навіть не завжди знаємо, коли і куди вона злітає. Усі казки про те, що європейці чи наша власними силами повністю замінять американські можливості, виявилися просто неправдою.

Коли в таких умовах депутати чи місцеві ради пишуть зверхні звернення до Трампа чи обзивають його спецпредставників – це злочин або повна дурість. За ці зайві 100 лайків у соцмережах ми потім платимо життями наших військових, яким обмежують зв'язок, і цивільних, по яких прилітає балістика.

Політичні розрахунки, криза в економіці та залучення міжнародних гарантів

– Багато політехнологів кажуть, що ваш план – це не про деескалацію, а про старт вашого нового політичного проєкту для "втомлених від війни".

– Якщо це така проста і вигідна політтехнологія, чому за 4,5 роки жоден інший депутат до неї не додумався і не пішов на цей крок? Для того щоб це був розрахований виборчий хід, треба щонайменше знати, коли відбудуться вибори. Я цього не знаю, і виборів може не бути ще рік або два.

Я вийшов із цим планoм зараз, бо вважаю, що ми досягли межі. Подивіться на Чорне море: як тільки судноплавство опинилося під загрозою, металургія почала зупинятися, аграрному сектору завдано величезного удару. Економіка просто летить у прірву.

Я питаю всіх своїх критиків лише про дві речі:

• Який ваш альтернативний план?
• Покажіть мені на горизонті подію, яка має суттєво покращити нашу ситуацію?

Вибори у Франції через пів року можуть привести до влади Марін Ле Пен, і Франція – другий донор бюджету ЄС – припинить допомогу. Хтось збирається відправити своїх солдатів воювати за нас? Ні. Тому чекати далі немає куди, треба діяти з того позиціонування, яке ми маємо сьогодні.

– Ви пропонуєте розбити переговори на окремі треки і, зокрема, залучити як гарантів Саудівську Аравію, Емірати чи Китай. Чи реально вони зможуть нас захистити в разі повторного нападу РФ?

– Я не пропоную чекати, що Саудівська Аравія чи Китай відправлять свої війська воювати за Україну. Але вони можуть виступити гарантами конкретних економічних та безпекових механізмів – наприклад, автоматичного повернення жорстких санкцій у разі порушення угод Росією.

Приклад Туреччини в питанні Чорного моря дуже показовий: Анкара діє не з любові до України чи Росії, а з власних прагматичних інтересів. Їм вигідно, щоб море працювало. Якщо ми залучимо країни, які мають реальний важіль впливу на Москву та дбають про власне міжнародне реноме (як Китай), це створить конструкцію, з якої Путіну буде значно важче вистрибнути.

Доля Донбасу, виключення з "ЄС" та майбутні плани

– Найболючіше питання – це територіальні поступки і Донбас. Що робити з цим?

– Донбас – це дійсно головний камінь спотикання, і я відверто пишу у своїй колонці, що готової ідеальної відповіді на це питання сьогодні немає ні в кого. Але зараз через відсутність домовленості по Донбасу у нас нищаться порти, руйнується енергетика і гинуть люди.

Я пропоную тимчасово винести питання Донбасу за дужки. Домовитися про безпеку моря, захист енергетики та припинення ударів. На цьому шляху ми зможемо збудувати нову якість союзників та зберегти працюючу економіку. І вже з набагато сильніших позицій підходити до розв'язання найскладніших територіальних питань – можливо, із залученням миротворчих мандатів ООН чи інших міжнародних форматів.

– Як відбулося ваше виключення з "Європейської солідарності" і які ваші подальші політичні кроки?

– Якби мені за декілька днів до публікації статті сказали, що мене виключать із фракції, я б не повірив. Там немає жодної зради чи капітуляції. Для мене це болюча тема, але розлучення відбулося цивілізовано. Я вдячний колегам за 12 років спільної роботи і не збираюся їх атакувати.

Фундаментальна розбіжність виявилася в тому, що для частини моїх колишніх колег краща війна, ніж поганий мир. А я вважаю, що краще складний і поганий мир, ніж таке нищівне продовження війни.

Я залишаюся позафракційним народним депутатом і членом делегації в ПАРЄ. Я продовжу підіймати ці питання у Верховній Раді, у міжнародних медіа – на CNN, SkyNews, в інших виданнях. Моє завдання – пробити це табу і змусити політиків усередині країни та за кордоном шукати реальні рішення для збереження України.