Міленіали з дитинства пережили багато потрясінь. Хтось ще застав розпад СРСР, потім були складні 1990-ті роки, далі - революції, кризи, пандемія, повномасштабна війна. Це покоління в умовах нестабільності за звичкою відкладає "на потім" своє життя і свою реалізацію.
Чому серед міленіалів багато нереалізованих людей і чому їм найбільше властивий "синдром відкладеного життя", в інтерв'ю РБК-Україна розповіла доктор психологічних наук Ірина Губеладзе.
Психолог зазначила, що покоління міленіалів - у групі ризику щодо формування синдрому відкладеного життя.
"Ці люди виросли в умовах постійної нестабільності. Це покоління звикло жити з думкою: "зараз важко, але колись, потім буде краще". І ця установка часто передавалася їм від батьків, для яких виживання було головним сенсом", - пояснила експертка.
У 1990-х діти нерідко чули від своїх батьків: "потерпи", "зараз не час", "поки що немає можливості". За словами Ірини Губеладзе, так формувався сценарій життя "на потім", у якому слово "хочу" замінювалося словом “треба”.
Психолог наголосила, що хтось із цього сценарію "виріс" і обрав жити тут і зараз. А хтось залишився в ньому - з внутрішнім переконанням, що спершу потрібно "дочекатися кращих часів".
Психолог розповіла, що це не є психічним розладом - його немає в Міжнародному класифікаторі психічних розладів.
"Однак такий стан може бути однією із супутніх ознак, що супроводжують інші психічні розлади, наприклад депресію. Його коректніше назвати адаптивно-дезадаптивним механізмом пристосування людини до ситуації невизначеності та дискомфорту", - зазначила вона.
За словами психолога, ключовим тут є те, що людині некомфортно в тому місці і моменті життя, де вона перебуває. І це не обов'язково пов'язано з війною чи іншими кризовими подіями. І в мирні часи деяким людям властиво відкладати життя на "колись".
"Йдеться про людей, у свідомості яких сформувався певний сценарій, яким має бути їхнє ідеальне чи правильне життя, за якими стандартами вони хотіли б жити. І доки не сформуються передумови для реалізації цього сценарію, людина "вичікує" - замість того, щоб жити тут і зараз", - наголосила експертка.
За словами Ірини Губеладзе, іронія в тому, що діти міленіалів часто мають протилежну проблему. Міленіали, які в дитинстві нічого не мали, захотіли дати своїм дітям усе - і випередили їхні бажання. Як наслідок, діти виросли без досвіду мріяти, прагнути й чекати.
"Вони мають усе, але не відчувають радості ні від чогось досягнутого, ні від очікування. Вони не знають, де вони хочуть навчатися і чи хочуть навчатися взагалі. Вони не визначилися з тим, що їм цікаво, з ким вони хочуть будувати стосунки, чи потрібні їм стосунки", - розповіла психолог.
У такої молоді часто є проблеми з працевлаштуванням з цієї ж причини - вони не знають, чого хочуть. Їм просто нічого не цікаво.
До того ж, ці молоді люди, не знаючи, чого хочуть, шукають хоч якісь емоції - навіть руйнівні.
"Водночас у цього покоління є і великий ресурс. Це покоління вже виросло на соцмережах, на сучасних трендах, тож їхнє сприйняття реальності є динамічнішим. Воно набагато гнучкіше, ніж попередні. Молоді люди звикли до швидких змін, і навіть у періоди криз прагнуть жити "тут і зараз", - зауважила Ірина Губеладзе.
Раніше ми розповідали, чому українці уникають стосунків і що таке емоційне оніміння.
Крім того, писали, чому для українців емоційний зв’язок із домом сильніший за страх небезпеки - психолог розповіла про переживання ВПО і життя на валізах.
Крім того, писали про кризи у стосунках - коли вони бувають і як пройти без наслідків.