"Вигнання" ОПЗЖ та приціл на наступні вибори: чим живе Верховна рада під час війни
Від початку війни робота парламенту вже не здається такою відкритою, як це було раніше. Чим займаються депутати, чи готуються до наступних виборів і чому з Ради хочуть прибрати екс-членів ОПЗЖ – у матеріалі РБК-Україна.
До лютневого вторгнення РФ Верховна рада була майданчиком принаймні публічного політичного життя. І хоча головний "центр ухвалення рішень", як уже історично склалося в Україні, завжди перебував на Банковій, парламент таки отримав чималу суб'єктність. Уже узгоджені зверху кадрові та законотворчі рішення нерідко доводилося відкладати або ж зовсім від них відмовлятися – саме через вперту позицію Ради, зокрема й усередині монобільшості, яка вже давно так називається більше за звичкою.
Після початку повномасштабної війни ситуація змінилася – парламент фактично в один момент зник із політичного поля. У перші тижні вторгнення це навряд чи хтось помітив – усі були стурбовані іншими питаннями. Але й на десятий місяць великої війни Верховна рада продовжує працювати в тіні.
Депутати збираються на короткі, зазвичай години по чотири, пленарні засідання рази чотири на місяць, а то й рідше. Вони не анонсуються і не транслюються у прямому ефірі, про підсумки роботи свого парламенту українці дізнаються постфактум. Запускати у кулуари Ради журналістів також не планується. І навіть ідея відкриття прес-центру у розташованому неподалік готелі фактично затихла.
Про те, що Рада багато в чому залишилася не при ділі у воюючій країні, кажуть співрозмовники РБК-Україна і у владі, і в опозиції. Останні скаржаться на те, що не виконуються навіть базові параметри парламентсько-президентської республіки, як підзвітність уряду Верховній раді. У владі же зазначають: в країні, що воює, центр ухвалення рішень тим паче повинен бути на Банковій. А там діями парламенту далеко не завжди задоволені та звертають на депутатський корпус набагато менше уваги, ніж у долютневі часи.
У таких умовах багато нардепів, зокрема з провладної фракції, все одно проявляють чималу активність: від пошуку генераторів та допомоги населенню на деокупованих територіях до представлення українських інтересів на міжнародних майданчиках. При цьому значна частина депутатського корпусу від усіх фракцій стурбована традиційною для будь-якого скликання проблемою: як переобратися у наступний парламент. Інше питання – коли можуть відбутися самі вибори. У кулуарах із цього приводу ходить безліч версій, але реальної відповіді немає ні в кого, у тому числі і найвищого керівництва країни.
Питання голосів та доля екс-ОПЗЖ
"У нас Рада зараз, умовно кажучи, ділиться на фронтенд і бекенд. Фронтенд – це євроінтеграційні законопроекти, бекенд – спроби різних груп якось себе капіталізувати", – розповідає один із впливових співрозмовників у "Слузі народу", використовуючи терміни із сфери програмування.
Під "капіталізацією" він має на увазі те, що різні формальні та неформальні угруповання всередині Ради намагаються обміняти свої голоси в залі на якісь преференції. А голосів цьому парламенту часто не вистачає.
Співрозмовники в СН оцінюють тверду кількість голосів приблизно в 170-180. Ще 15 можуть дати депутати, орієнтовані на екс-спікера Дмитра Разумкова. Приблизно стільки ж – депутати, яких раніше було прийнято пов'язувати з Ігорем Коломойським, їх на парламентському сленгу називають "бородатими".
У будь-якому разі самотужки набрати 226 "за", до того ж, хоч з якимось запасом, вкрай складно. Голоси, яких бракує, як правило, додають "Довіра" і ще дві групи, створені після розвалу ОПЗЖ. Одне крило, яке орієнтується на Юрія Бойка, створило "Платформу за життя та мир". Інша частина депутатів з орбіти Вадима Столара та його бізнес-партнера Ігоря Абрамовича сформували "Відновлення України".
Обидві ці групи, особливо "Відновлення", зараз майже беззаперечно підтримують усі ініціативи влади, не висуваючи натомість особливих вимог. "Ймовірно, вони хочуть зараз тихо відсидітися, щоб їх не смикали і взагалі ніхто не згадував", – припускає одне із джерел видання у СН. Найбільше це простежується у випадку із групою Бойка.
У Раді зараз пожвавилися розмови про те, що всіх колишніх членів фракції ОПЗЖ треба позбавити мандатів. Співрозмовники видання у "Слузі народу" стверджують, що ініціаторами цього "хрестового походу" виступають "За майбутнє", яка хоче повернути собі "золоту акцію", та "Євросолідарність", яка внесла відповідний законопроект. Вже з'явилася і петиція, яка набрала необхідну кількість голосів. За однією з версій, до неї може бути причетна і група "Довіра". У відповідь на петицію президент Володимир Зеленський доручив розібратися із цим питанням спікеру Руслану Стефанчуку.
"Кому сьогодні заважає ОПЗЖ? Це насамперед ЄС та "За майбутнє". Екс-ОПЗЖ сьогодні абсолютно нічого не вимагають і голосують за всі законопроекти від влади. І якщо раніше доводилося йти і домовлятися про голоси з "За майбутнє" та ЄС щодо якихось ключових питань, то тепер такої потреби немає, бо є ОПЗЖ, яка допомагає голосами безумовно", – пояснює один із представників "малої фракції" СН.
Раніше "За майбутнє" страхувала правлячу фракцію під час голосування. Але тепер через голоси колишньої ОПЗЖ гостра необхідність їхньої допомоги відпала. Крім того, співрозмовники в монобільшості розповідають, що сама група "За майбутнє" зараз перебуває не в найкращій ситуації і фактично розкололася на дві, а то й більше підгруп. У ЗМ розмови про будь-яке "дроблення" заперечують.
"Група залишається цілісною. Як і в інших групах – хтось приходить, хтось виходить. Але я не бачу підстав говорити про якийсь розкол. Можливо, такі розмови спричинило те, що нашу групу залишив Віктор Бондар. Але наша група відвідує засідання, голосує, голосування відбуваються консолідовано", – сказав виданню голова групи "За майбутнє" у Раді Тарас Батенко.
Бажання позбавити мандатів екс-ОПЗЖ він пояснює суто ідеологічними мотивами. За словами Батенка, "представники п'ятої колони, які сповідували ідеї русского мира, не можуть залишатися у Раді".
Ще один співрозмовник РБК-Україна в монобільшості зазначає: коло охочих вигнати екс-членів "Опоплатформи" з Ради ширше. Цю тему "розгойдують" не лише "За майбутнє" та "Євросолідарність", а й пов'язані з ними групи депутатів у всьому парламенті. Йдеться передусім про тих же "бородатих".
"У нас у фракції це, наприклад, педалює Олег Дунда. "Бородаті" хочуть більшої суб'єктності, щоб з ними більше рахувалися. Думаю, все це також накладається на історію з головами ВЦА, які, отримавши великі повноваження, майже не хочуть спілкуватися з депутатами. А ЄС просто бачить, що маючи голоси "нових лібералів", у нас є певний запас міцності. У цих умовах їм складніше зривати голосування", – припустило ще одне джерело в СН.
За словами нардепа Дунди, не варто забувати, що ОПЗЖ – заборонена партія, а її депутати тримали курс на дружбу з країною-агресором. "Москва покладала надії саме на цих депутатів під час вторгнення і до цього часу покладає. Тобто збереження легітимності депутатів ОПЗЖ є величезним ризиком для державності України", – сказав він виданню.
Зрозуміло, що у партії влади загалом без ентузіазму ставляться до вигнання ОПЗЖ. Поки що цей процес обмежується публічними заявами і навряд чи переросте в щось більше. Співрозмовники у владі пояснюють: жодних конституційних способів, як позбавити їх мандатів насправді немає.
"Гарний тон обговорювати це питання, наголошувати на важливості вигнання ОПЗЖшників з Ради, але не більше", – каже один із співрозмовників у СН. Крім того, фокус уваги можна буде переключити на позбавлення обраних від ОПЗЖ депутатів місцевих рад. На відміну від парламенту, таке рішення можна провести, відповідні законопроекти теж є в парламенті.
При цьому в Євролідарності, яка зі зрозумілих причин активно просуває це питання, скептично ставляться до можливості провести свій законопроект через зал.
"У Євросолідарності зараз взяли на озброєння тактику Тимошенко: спамлять поправками, потім їх знімають – але не в обмін на якийсь час у телемарафоні, як ЮВТ, а в обмін на якісь свої поправки. І з літа вони ще предметно почали за кордоном працювати: розповідають про "тиск на опозицію", "утиск свободи слова", закриття каналів тощо", – каже співрозмовник у президентській партії.
У партії Порошенка цю ситуацію очікувано трактують зовсім інакше. Там вважають, що Рада зараз зайнята "вузькокорпоративними питаннями". "Навіть у євроінтеграційні закони "слуги" вставляють свої хотєлки, наприклад, у закон про медіа – про регулювання онлайн-ЗМІ. А щодо нашої "тактики" – то це не "тактика", це те, навіщо нас обрали наші виборці. І коли ми говоримо про згортання демократії – це відбувається об'єктивно", – емоційно коментує позицію СН співрозмовник у "Євросолідарності".
Перспектива нових виборів
Мотивація депутатів – це проблема, з якою керівництво монобільшості почало стикатися ще у 2019 році, після того, як закінчився "турборежим". Наразі, за словами джерел у фракції, приблизно 100-120 депутатів справді ставляться до своєї роботи з ентузіазмом: керівники комітетів, учасники різних міжпарламентських груп дружби – зі зрозумілих причин роль парламентської дипломатії цього року значно зросла. Решту, хто не зміг знайти своє місце у воєнних умовах – чи то в ролі волонтера, чи то лобіста євроінтеграційних законопроектів, чи то учасника закордонних делегацій – стимулювати приходити на роботу і голосувати досить складно.
Ще один дестабілізуючий фактор – активність НАБУ і САП, що різко зросла останнім часом. Під їхній приціл постійно почали потрапляти народні депутати, у тому числі з фракції влади. Усього набралося орієнтовно півтора десятка справ, скільки може бути ще, всі тільки гадають. Популярна версія (яка, втім, не має прямого відношення до реальності): оскільки Україна стала настільки залежною від зовнішнього фінансування, НАБУ та САП діятимуть дедалі жорсткіше.
Інший фактор, що впливає на настрій нардепів – перспективи наступних виборів і, відповідно, попадання до наступного скликання. "У Раді хтось роздмухує тему про вибори, кого візьмуть у команду, а кого ні. Мабуть, це одна з топ-тем, яку обговорюють у парламенті. Багато хто очікує, що до наступної осені закінчиться війна і тоді в жовтні відбудуться чергові вибори", – розповів один із співрозмовників у Раді.
Паралельно у парламенті пішли дискусії щодо зміни виборчої системи так, щоб нардепів наступного скликання обирали за закритими партійними списками. Багатьом це дало підставу вважати, що вибори Ради – це питання не надто далекої перспективи. Можливий перехід до закритих списків вписується в цю канву: із закритою партійною системою простіше проводити вибори, маючи поки що не звільнені території, ніж за відкритими партійними списками.
Співрозмовники видання у владі по-різному оцінюють можливість перезавантаження Ради наступного року. Але більшою мірою переважають скептичні настрої. Дата наступних виборів так чи інакше залежатиме від закінчення війни. А в тому, що вона закінчиться до осені, багато джерел сумніваються. Плюс, після завершення активних бойових дій потрібен час, щоб упорядкувати списки виборців, провести всі процедури, передбачені кампанією.
Активно ходять чутки про можливість онлайн-голосування на виборах до Ради. Аргументація очевидна: мільйони українців, які залишили своє місце проживання та в тому числі поїхали за кордон, повинні отримати право голосу. Співрозмовники у "Євросолідарності" впевнені, що влада намагатиметься реалізувати цю технологію з розрахунку на можливість фальсифікацій. Але в самій правлячій партії з цього приводу є різні думки: принаймні поки що жодного рішення щодо електронних виборів не прийнято.
"На противагу розмовам про виборчу кампанію Арахамія заявив комусь із депутатів, що вибори відбудуться у 2026 році. Неясно, звідки він це взяв. Можливо, мотив – заспокоїти депутатів, бо ці роздуми про підготовку до виборів розбалансовують роботу Ради", – каже інше джерело видання у депутатському корпусі.
У будь-якому разі, навіть після перемоги у війні та скасування воєнного стану знадобиться перехідний період, очевидно, в кілька місяців, щоби більш-менш навести лад з інфраструктурою та списками виборців. Можливо, парламентські вибори поєднають із президентськими, які за планом мають відбутися навесні 2024 року. Але поки що це лише дуже приблизні перспективи – все залежить від перебігу та результату бойових дій, які спрогнозувати неможливо.
Тим часом Рада й надалі існуватиме в нинішньому фактично закритому форматі, дедалі більше фокусуючись на євроінтеграційних законопроектах. У рамках руху в ЄС доведеться здійснити колосальний обсяг роботи з адаптації національного законодавства до загальноєвропейського – і на щастя, на ідеологічному рівні такий курс поділяє абсолютна більшість нардепів.
На Банковій діяльністю парламенту стабільно незадоволені, але особливої уваги не приділяють – у пріоритеті зараз інші напрями. Один із рідкісних винятків – заплановані перестановки у керівництві кількох комітетів, ця ініціатива вийшла саме з ОП. У самій Раді це називають "тюнінгом" і вважають ще одним доказом того, що парламент не піде скоро на вибори – інакше ніхто не став би перетрушувати комітети.
А без виборів якось радикально покращити роботу ВР навряд чи можливо.
Одне з побажань Офісу президента своїм депутатам зараз – хоча б якомога рідше встрявати у різні скандали та шкодити іміджу глави держави.