Вчені знайшли "невидиму силу" Всесвіту: яку таємницю приховує темна матерія

Руйнування старих наукових догм

Більшість класичних теорій стверджує, що темна матерія є немонолітною. Тобто її компоненти проходять крізь звичайну речовину та один через одного без прямого контакту, проявляючи себе лише через гравітаційний вплив на сусідні галактики та зірки.

Проте свіже дослідження астрономів руйнує це припущення. Автори наукової роботи висунули гіпотезу про існування самовзаємодіючої темної матерії (self-interacting dark matter).

На відміну від традиційного бачення, ці частки здатні вступати у пряму взаємодію не лише з навколишнім середовищем, а й між собою.

"Якщо раніше темну матерію вважали холодною та повільною речовиною, де частки тихо уникають зустрічей, то у новій моделі вони поводяться як активний натовп людей, які навмисно штовхають один одного. Саме така поведінка може чітко пояснити певні типи космічних структур", - розповідає один із авторів дослідження, фізик із Каліфорнійського університету у Ріверсайді Хай-Бо Ю.

Чому теорію важко довести?

Головна складність перевірки цієї гіпотези полягає у тому, що людство досі не знає, з яких саме елементарних часток складається цей невидимий щит Всесвіту.

За словами фізика з Університету Торонто Йонатана Кхана, вчені досі перебувають у стані невизначеності.

Наука не знає точної ваги цих часток, способів їхньої взаємодії зі звичайною матерією через сили відкритої гравітації, а також масштабів їхньої внутрішньої самовзаємодії.

Кхан додає, що ідея самовзаємодіючої матерії з'являється не вперше. Проте досі ніхто не зміг надати залізобетонних доказів через проблеми з обсерваційними інструментами.

Головний виклик для астрофізиків зараз - знайти правильні космічні об'єкти та маркери для спостереження, які б чітко вказували саме на унікальні сигнатури зіткнення часток темної матерії.

Унікальні загадки Всесвіту

Якщо припущення Хай-Бо Ю виявиться правильним, то постійні зіткнення часток темної матерії мають супроводжуватися виділенням неймовірної за своїми масштабами енергії. Результатом таких процесів має стати формування надзвичайно щільних і компактних космічних ядер.

Сучасні земні технології, зокрема найпотужніші суперколайдери, які зіштовхують елементарні частки на шалених швидкостях, наразі не здатні штучно відтворити або зафіксувати такі компоненти. Вони просто недостатньо потужні для роботи з енергіями такого рівня.

Проте якщо астрономам у майбутньому вдасться зафіксувати щільні енергетичні ядра безпосередньо у космічному просторі за допомогою нових телескопів, це зробить справжню революцію.

За словами дослідників, таке відкриття дозволить розгадати найглибші космічні загадки та нарешті підніме завісу над внутрішнім механізмом роботи видимого Всесвіту.