"У Крим йшли за зірками": як підрозділ ГУР "Братство" виконує операції в тилу ворога

У складі Сил оборони України діє, мабуть, один з найбільш незвичних підрозділів – батальйон "Братство". Його бійці мають спільну віру, ідеологію та готовність виконувати найскладніші завдання в глибокому тилу ворога. Для них головне у бою – не тільки зброя, але й віра, самодисципліна й мотивація.

Олексій "Боргезе" Сердюк – командир "Братства" у складі спецпідрозділу "Тимура" ГУР МО України в інтерв’ю РБК-Україна розповів про зухвалі операції в Криму, Енергодарі та тилу ворога, а також, чи бувають дива на війні та про втрати серед еліти війська. Повну версію розмови дивіться на YouTube-каналі РБК-Україна.

Добровольці, "Азов", ГУР

Історія "Братства" почалася ще в 2014-му, коли перші добровольці, більшість із яких були людьми віруючими, вирішили, що не можуть залишатися осторонь. Спершу вони приєдналися до офіційних структур, охороняли об’єкти в прифронтових містах, але швидко зрозуміли, що це не їхній шлях. Вони хотіли більше: справжньої роботи на передовій, участі в ризикованих операціях, впливу на хід війни.

"У 2014 році ми прийшли як добровольці і в дуже різних формуваннях. Були і з "Азовом" в Шахтарську, створили свій батальйон "Свята Марія" для оборони Маріуполя", – розповідає "Боргезе".

З початком повномасштабного вторгнення група знову зібралася вже з більшим досвідом, кращим оснащенням і ще чіткішим усвідомленням, за що борються. Сьогодні вони – повноцінний батальйон, який спеціалізується на глибоких рейдах, розвідці та диверсіях у тилу ворога.

"На якомусь етапі нас запросили в Головне управління розвідки, і вже там дуже стрімко почався наш шлях. Спочатку це була невелика група людей, в складі інших батальйонів, в складі інших рот. А потім за певний завойований авторитет ми змогли досягти окремої роти. Ця рота стала як окремий загін, і вже зараз формуємо батальйон", – наголошує командир.

Християнство – не просто віра, а бойова стратегія

Християнство – основа для кожного бійця "Братства". "У нас обов'язкова умова – тільки християни: протестанти, католики, православні, які поділяють спільні моральні принципи. Ми перевірили це на практиці: підрозділ, де всі вірять, діє злагоджено, морально стійкий і дисциплінований", – пояснює командир і визнає, що у підрозділ закритий шлях атеїстам та представникам інших релігій.

Раніше командування батальйону могло йти на поступки бійцям, які мали бажання доєднатися, але не були прихильниками церкви, та зрештою дійшли до висновку, що спільні цінності бійців важливіші за їхню кількість. Саме спільні принципи формують сильний кістяк колективу. Представників інших релігій не приймають у команду, оскільки вважають, що різні віросповідання мають певні розбіжності.

"Для людей має бути якийсь вищий сенс, чому вони тут. Коли вони очікують, коли вони нудяться, коли їм страшно, коли вони мають виконати те, що неможливо. І тоді ми молимося, просимо Бога про допомогу. І всі знають, вже на практиці перевірили, що Бог нам це дає", – зазначає "Боргезе".

Віра, на думку бійців, стає їхнім щитом і мотиватором йти на найбільш небезпечні операції. Коли стає важко, бійці знаходять нові сили у молитві і продовжують бій. Олексій зауважує, що "Братству" часто доводиться працювати із суміжними підрозділами. І всі бійці помічають, що у них втрати менші, ніж у суміжників. Часто вдається зробити більше, ніж інший підрозділ Ц більш героїчні подвиги з меншою втратою, з меншим ризиком для себе. Все стається чудесним чином, каже командир.

"На одну вулицю ворог використав стільки КАБів, що вона вся виглядала як поверхня Місяця. Більш того, там їздили танки і розносили будинки, в підвалах яких сиділи наші хлопці, і ці танки просто проїжджали над ними, і ворог вже був впевнений, що там точно вже нікого нема", – згадує командир. Під час тієї операції після тривалого бою бійцям "Братства" доводилося відходити, але й під час бомбардування, й при виході не обійшлося без дивовижних речей, які врятували всім життя.

"Коли хлопці виходили, ворог атакував авіацією, дронами. І ми тоді вперше почали використовувати РЕБи. Але будь-який боєць розуміє – не факт, що РЕБ заглушить дрон, бо різні частоти, це ж логічно. А тут просто дрони падали, як мухи, ракети від літаків, КАБи… І жоден боєць не загинув, більше того, ніхто не був поранений. Це було неймовірно", – каже він.

Операція в Криму: ніч, туман і молитва

Одна з найризикованіших і наймістичніших операцій – висадка на території тимчасово окупованого Криму. Завдання було чітким: завдати удару по радіолокаційному вузлу ворога, розташованому на узбережжі. Однак шлях до нього був непростий – понад 100 км відкритого моря.

"Дуже важливо, щоб бійці були здатні виконати те чи інше завдання. Ці бійці, які у мене, якраз були на це здатні. Це найголовніше і насправді найскладніше для виконання бойових задач – усвідомлення того, що твої бійці можуть зробити", – пояснює командир.

"Боргезе" розповідає, що часто великою помилкою є те, що командири планують задачі лише з теоретичних знань, не маючи розуміння, чи дійсно команда здатна на це. Адже в морі бійці вже стають самі за себе і будь-яка перешкода може зірвати виконання завдання. Лише бажання досягти мети грає ключову роль. А в ту ніч перепон було дуже багато.

"Коли ми вийшли в море, навігація відмовила, GPS не працював. Було повне радіомовчання. Ми йшли за зірками. У морі вийшов з ладу двигун на одному з човнів, команди доводилося координувати знаками. Були моменти, коли здавалося, що місія зірветься", – згадує Олексій.

Попри випробування несправностями техніки, бійці змогли успішно висадитися на узбережжя півострова та знищити радіолокаційну станцію. Попереду був важкий вихід та молитва знову прийшла на поміч.

"Коли бійці тікали звідти і на них виходили ворожі кораблі, з'явився туман. А коли відійшли на значну відстань, з'явився зв'язок, GPS почав працювати. Туман розсіявся, чисте небо, зійшло сонце, повний штиль. І от тільки вони допливли до берега, почалась така гроза, що просто неймовірно. Я дивлюся на це все і думаю: Боже, яке це диво. Тільки вони пристали до берега, пройшла буквально година. Ну, це чудеса!” – впевнений військовий.

На думку командира, висадки, як в окупованому Криму, досить демонстративні і мають психологічний ефект. Це підбадьорює наших людей та пригнічує ворогів. "В подальшому, після того, як ми там працювали, дуже багато сил ворог застосовував, аби захистити своє узбережжя", – розповідає "Боргезе".

"Команда самогубців"

Командир жартує, що їхній підрозділ – це "команда самогубців", яких викликають для найскладніших місій. Глибокі рейди в тил, диверсії на 70 км за лінією фронту, розвідка об'єктів на окупованих територіях – їхній хліб.

"Я колись жартував з приводу того, що ми нагадуємо фільм "Команда самогубців". Там, де збирають різних неординарних людей для виконання найскладніших завдань. Це мені нагадує наш підрозділ. І завдання нам дають найскладніші, де потрібно проявити творчість", - каже "Боргезе".

Командир розповідає, що "Братству" доводилося виконувати і ряд диверсійних завдань дуже глибоко в тилу ворога, де потрібно було дуже прискіпливо планувати операції, адже на вдачу лиш покладатися не завжди можна.

"Коли ми висаджувалися під Енергодаром, то бачили спостережні пункти росіян, там, де сидять кулеметники. І неможливо підібратися, бо там багато людей, але вони в той момент спали. Та якщо б вони прокинулися – всі були б знищені. Але диво стається, і це стається систематично. Але розрахувати на дива постійно не варто", – стверджує командир.

Покровськ, лінія вогню, знищені вороги

Батальйон "Братство" також брав участь у боях під Куп’янськом, Енергодаром, у Курській області. Оборона Покровська стала для "Братства" справжнім випробуванням. Це була одна з найгарячіших ділянок фронту – ворог кидав туди техніку, піхоту, дрони. У певний момент лінія фронту буквально "дихала" під ногами – противник тиснув вдень і вночі.

"Ми взяли на себе одну з ділянок – близько трьох кілометрів фронту. Нас було менше, але ми тримали. Працювали на випередження – знищували їхні спостережні пости, пілотів дронів, навіть польову артилерію", – згадує командир.

За той час, поки бійці знаходились в найгарячіший точці фронту, спільно із суміжниками щоденно доводилося відбивати скажені атаки російської армії. Кожна ніч починалася з розвідки, кожен ранок – з ударів. Це була війна без сну. Але вдалося втримати рубежі і потиснути ворожі сили.

"На Покровську були дуже хороші лінії оборони. І настільки хороші, що коли ми там були, дуже впевнено себе почували. Вони дуже якісні, хороші бліндажі, хороші доти", – наголошує "Боргезе".

Проте часто виникає проблема кількості бійців для утримання такої ділянки. "Яскравий зразок приводив з приводу Куп`янського напрямку, там я вперше побачив, як росіяни реально просто посилають сотні за сотнями. За два місяці, коли ми були на тій ділянці, яку ми контролювали, це десь там кілометра 2-3 – там загинуло, я думаю, десь тисяча росіян. І це не перебільшені цифри. Чому я кажу, що не перебільшені? Тому що коли до цього я слухав, коли оголошують, скільки ворогів знищили під час сьогоднішнього дня, я все-таки думав, що трохи завищують цифри. А там я побачив, що це правда. Я щодня бачив, як вони гинуть", – розповідає "Боргезе".

Зрештою за кілька місяців оборони зі сторони противника загинула понад тисяча бійців, в той час коли з боку Сил Оборони втрати були значно менші. З усіх підрозділів, які тримали ту ділянку, на щиті повернулось 30. Це показує, що тактика ворога не ефективна, і часто менша кількість людей може бути переважаючою у битві.