"Тата вбили у Маріуполі, коли вийшов за продуктами". Історії дітей, які рано стали дорослими

Страх гучних та різких звуків, незнайомців та прокинутись через обстріли – те, з чим доводиться жити тисячам дітей, які втратили своїх батьків у ході великої війни, яку розпочала Росія. Сьогодні з такими дітками працюють психологи, але процес реабілітації може тривати роками.

"Ворожий літак вбив майже всю сім’ю"

Село Слобожанське Балаклійського району. З початку великої війни воно не потрапляло під обстріл, місцеві чули удари ракет та снарядів тільки з сусідніх населених пунктів. Але один літак змінив долю родини Гончаренків. Сім’я з мами, двох доньок та сина займались хатніми справами, коли сталось пряме влучання ворожого снаряду в їхній будинок.

Раптовий голосний звук літака, за яким послідувало скидання снаряду. Мама з братом та сестрою загинули одразу. Шестирічна дівчинка за декілька хвилин до удару пішла дивитись мультики в іншу кімнату, що її і врятувало. Яну витягли з-під завалів будинку напів живою і шпиталізували.

Сьогодні її опікун – тітка. Як вона розповіла виданню, за декілька днів до трагедії, її сестра просила переїхати до них, бо в їхньому селі ніби-то безпечніше. Але після російської атаки вона вже ніколи їй не подзвонить, залишилась тільки племінниця, опікуном якої вона стала.

"В них батько загинув ще під час служби в АТО. Тепер Яна втратила всіх. Вона зараз живе з нами, з нею працює психолог. Спочатку була закрита, мовчазна. Тепер спілкується з друзями, і весь час говорить про рідних, як про живих, коли знайомится з однолітками: "А в мене є мама, брат та сестричка". А потім приходить додому і каже: "А, може, вони живі?" – розповіла її тітка виданню.

(Фото: GettyImages)

З надією залишається і страх. Дівчинка досі боїться різких звуків, довгий час боялась заснути. Спить, уявляючи, що поруч мама, а коли просинається, то запитує, де вона.

Зараз з дівчинкою працюють психологи фонду "Діти героїв", який займається повним супровідом дітей, що втратили одного або обох батьків внаслідок війни. Діти знаходяться під опікою фонду до повноліття і отримують всебічну допомогу, від базових потреб до фінансових і освітніх програм.

Психологи фонду розповідають, що при постійній роботі та докладанні сил діти реабілітуються. Деякі починають віднаходити втрачені сенси, деякі знаходять нові захоплення.

"Діти, що втратили рідних, потребують того, щоб поруч була ресурсна людина, яка зможе допомогти зрозуміти, прийняти те, що відбулося, підказати, як краще справитися з емоціями", – зазначила психолог фонду Марта Білик.

Батьки через власне горювання не завжди мають достатньо сил, щоб допомогти дитині. В цей момент починається робота спеціалістів фонду.

"Батька розстріляли біля священних хрестів"

Село Левковичі у Чернігівський області. Окупанти з’явились на околицях населеного пункту 24 лютого. Біля священних хрестів, які стояли замість церкви, щодня молились люди.

Поруч проїзжали ворожі танки, БТРи та артилерія, що змусило найсміливіших чоловіків села почати готувати "коктейлі Молотова" для самооборони своїх родин. Серед них був і тато семирічного Святослава. Дружина знайшла чоловіка розстріляним з ще кількома мешканцями села біля тих самих священних хрестів. Так хлопчик залишився без тата.

Ще через кілька днів ворожий снаряд впав біля будинку Святослава та частково його зруйнував разом з автівкою. А за два тижні після цього помер його дідусь через нестачу медикаментів та неможливість надання невідкладної медичної допомоги.

За цей час жителі села бачили, як колони військової техніки прямують у сторону Києва, як вороги ходять по селу, залякують людей, крадуть, заходять у сусідські домівки, але нічого не могли з цим зробити.

Коли окупанти вийшли з села, дихати стало легше, але хлопчику досі сняться сни і він важко реагує на різкі звуки. Вони з мамою продовжують жити в тому ж селі. Зі Святославом зараз працюють психологи і йому вже краще. Хлопець захоплюється футболом та хоче піти на танці.

(Фото: GettyImages)

Як розповіли у фонді "Діти героїв", реабілітація дитини після такого "досвіду" відбувається індивідуально. Це залежить від багатьох факторів: від того в яких умовах і як загинули батьки, хто взяв під опіку, в якому психоемоційному стані опікуни.

"Ми для себе за основу реабілітації взяли 10 психологічних консультацій дитині і 10 опікуну. Звісно, є діти, яким треба менше, але є й ті, кому треба більше. Зараз у нас дуже користується популярністю арт-терапія. Дітям дуже подобається, а опікуни відзначають, що після неї діти оживають", – розповіла виданню директорка фонду Анна Хоменко.

"Тато допомагав ховати людей прямо у воронки від артснарядів"

Аня з Маріуполя. Їй шість років. Коли почалась велика війна, вона готувалась до першого класу, мала будинок з сім’ю та улюбленими іграшками. З 24 лютого все змінилось. Постійні вибухи, гул літаків та перестрілки. Дівчинці було страшно, а батьки розуміли, що з міста потрібно виїжджати. Тільки от встигли не всі.

Батько Ані був звичайним жителем міста. Через складну ситуацію в Маріуполі допомагав ховати людей прямо у воронки від артснарядів, просто більше не було куди. Одного дня він вийшов в магазин за продуктами, коли на нього було здійснено пряму атаку. Більше сім’я тата не бачила. Через декілька днів жінка зібрала речі і разом з дочкою покинула Маріуполь.

"Вона була мовчазна, не запитувала про тата. А потім, коли я вирішила їй сказати, то відповіла, що знала. Коли ми виїжджали, вони якраз зайшли у наш район міста. Ми просто встигли виїхати. І то, нас пустили, бо я була з дитиною", – розповіла мама Ані Вероніка.

Сьогодні вони живуть в Кіровоградській області. Знайомі розповіли, що їхня квартира в Маріуполі зруйнована та розграбована. Вероніка це не розповідала дочці, яка тільки нещодавно почала приходити до тями з допомогою психологів. Аня спілкується з новими друзями та почала ходити в школу.

Як пояснили РБК-Україна спеціалісти, чим більше буде поруч із дітьми дорослих людей, що готові допомогти, підтримати, прояснити, розділити їхні переживання та захоплення – тим швидше діти адаптуються. Наразі під опікою фонду знаходиться 857 дітей, щодня долучається близько десяти. Ще кілька чекають на призначення "помічника" і зарахування.

Керівниця фонду зазначила, що їхня організація має потреби і найнагальніші – це теплий одяг, обігрівачі, дрова, пряма фінансова допомога, оренда і відновлення житла, освіта. До цих програм закликають долучитись усіх охочих.

***

Через війну травмованих дітей стає все більше. Кожного дня українські міста страждають від атак РФ. Жертви цих ударів – це чиїсь мами і тати. Діти залишаються без головних людей у своєму житті та втрачають дитинство. Покоління нових українців починається з найгіршого – війни.

Ті, хто бажають долучитися до допомоги дітям, які постраждали від війни або чиї батьки стали жертвами російської агресії, можуть підтримати фонд "Діти героїв". Реквізити фонду за цим посиланням.