Суд Києва не дав стягнути з РФ 73 млн доларів збитків від війни, компанія "Onur" подала апеляцію

Суд дійшов висновку, що компанія не надала достатніх доказів, які б підтверджували факт втрати чи знищення майна, на яке нараховано збитки.

Суть позову

Компанія Onur звернулася до суду, стверджуючи, що внаслідок повномасштабного вторгнення РФ 24 лютого 2022 року вона втратила контроль над своїм технічним обладнання, офісними будівлями, транспортними засобами, а також будівельні матеріали в Донецькій та Луганській областях, де вони  здійснювали капітальні ремонти автомобільних доріг.

Позивач стверджував, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації його майно та матеріали були незаконно вилучені або знищені збройними формуваннями РФ. Спочатку сума позову складала 47,4 млн доларів, але згодом була збільшена до 73,6 млн доларів. Обґрунтовуючи розмір завданих збитків, позивач посилався на висновок компанії "Експерт ІН".

Позиція суду: доказів - немає

В рішенні суд вказав на низку недоліків у доказовій базі позивача:

• Відсутність доказів перебування майна. Компанія Onur надала суду копії договорів підряду на ремонт доріг, але не надала жодних первинних документів (актів виконаних робіт, дорожніх листів, бухгалтерських документів про переміщення), які б підтверджували, що її техніка та матеріали фактично знаходились на вказаних об'єктах у Донецькій та Луганській областях на момент вторгнення;
• Неналежний експертний висновок. Суд поставив під сумнів об'єктивність висновку експертів, на який посилався позивач для обґрунтування розміру збитків. Було встановлено, що експертам надали значно більше документів (фінансові звіти, акти фіксації ТМЦ, оборотно-сальдові відомості), ніж було долучено до матеріалів самої судової справи;
• Недоведеність причинно-наслідкового зв'язку. Суд зазначив, що позивач не довів прямого зв'язку між діями РФ та втратою майна. Суд визнав твердження позивача про те, що причиною втрат є безпосередньо збройна агресія, "непослідовними", оскільки не було надано доказів, що саме дії відповідача призвели до знищення чи захоплення конкретного майна;
• Тимчасова окупація не дорівнює збиткам. Суд наголосив, що сам факт перебування майна на тимчасово окупованій території не означає його остаточної втрати, яка є збитками в розумінні Цивільного кодексу.

На підставі цих аргументів Господарський суд міста Києва постановив рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог.

Коментар юриста

За словами юриста, у цілому можна погодитися з висновками суду щодо того, що позивач недостатньо підготував доказову базу про втрати майна на окупованій території.

Як каже Клим Братківський, основні докази були надані лише експерту для підготовки висновку, але не долучені до матеріалів справи, що позбавило суд можливості безпосередньо їх дослідити. При цьому варто нагадати, що експертний висновок не має наперед встановленої сили та оцінюється судом нарівні з іншими доказами.

Особливе занепокоєння викликає несподіваний висновок суду про те, що: "позбавлення права володіння товарно-матеріальними цінностями та їх фактичне перебування на тимчасово окупованій території не є втратою у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України".

"Такий підхід є небезпечним прецедентом для українських компаній, які втратили активи внаслідок окупації. Якщо майно було захоплене або доступ до нього втрачено через збройну агресію - це має розцінюватися як втрата і, відповідно, вважатися збитками", - додає Клим Братківський.