Президент США Дональд Трамп заявив, що серйозно розглядає можливість виходу США з НАТО. Таку заяву він зробив 1 квітня, назвавши Альянс "паперовим тигром".
РБК-Україна дає відповіді на головні запитання: з чим пов’язані такі заяви, чи можливо це на практиці та якими можуть бути наслідки.
Головне:
Заява президента США є логічним продовженням його дипломатії у стилі "ти мені – я тобі". Головним чинником цього демаршу став розкол між Вашингтоном та європейськими столицями щодо війни проти Ірану.
Спочатку Європа не приєдналася до США, які завдають авіаударів по Ірану. Коли ж Тегеран заблокував Ормузьку протоку, Трамп зажадав від союзників по НАТО повномасштабної участі в операції щодо її розблокування.
Відмова ключових країн Європи від участі в операції показала президенту США, що Альянс не готовий захищати американські економічні інтереси за межами Європи. Це, своєю чергою, спровокувало звинувачення у недієздатності та слабкості НАТО.
Відіграють свою роль і особисті чинники. Для Трампа НАТО є застарілим і занадто дорогим бюрократичним механізмом, який накладає на США односторонні зобов’язання. До того ж, він вимагає, щоб Європа і Канада витрачали на оборону більший відсоток власних бюджетів, бо США нібито їх захищають за рахунок коштів американських платників податків.
Справжні наміри Дональда Трампа знає лише він сам. Хоча, судячи із суперечливості заяв, виникають сумніви у його послідовності. Його заява про можливий вихід є найсильнішим сигналом такого штибу за останні роки.
Але остаточне рішення досі не ухвалено. Як заявив держсекретар США Марко Рубіо, США переглянуть необхідність членства в НАТО після завершення війни в Ірані.
Водночас раніше Трамп використовував погрози в рамках політичного торгу, аби тиснути на своїх опонентів. У таких випадках він не завжди втілював свої погрози у життя, якщо інша сторона йшла на поступки.
Трамп наполягає на своєму праві як очільника зовнішньої політики розривати будь-які договори. Проте в США діє закон, внесений свого часу нинішнім держсекретарем Марко Рубіо, який прямо забороняє президенту виходити з НАТО без згоди двох третин Сенату або спеціального акту Конгресу.
Зібрати таку кількість голосів надзвичайно важко. Навіть серед республіканців немає єдності щодо цього. "Яструби" в партії вважають, що руйнація Альянсу знищить американське домінування в Європі та розв’яже руки противникам США. Різко проти виходу з НАТО виступають і члени Демократичної партії.
Крім того, будь-яка спроба видати указ про вихід з НАТО негайно буде оскаржена в судах. Там процес може тривати роками – можливо, навіть до кінця каденції Трампа.
Якщо юридичний вихід з НАТО буде заблоковано судами чи Конгресом, Білий дім має достатньо інструментів, щоб де-факто не брати активну участь у діяльності Альянсу.
Трамп може просто не призначати посла при НАТО, залишивши крісло порожнім, або заблокувати фінансування цивільного та військового бюджетів Альянсу.
Найболючішим ударом може стати припинення обміну розвідувальними даними та відкликання американських офіцерів зі Стратегічного командування операцій НАТО в Монсі (Бельгія).
Без логістичних можливостей США, їхнього флоту літаків-заправників та космічної розвідки європейська частина НАТО втратить здатність проводити масштабні операції, що й зробить Альянс тим самим "паперовим тигром", про якого говорить Трамп.
Наразі в Європі перебуває близько 100 тисяч військовослужбовців США, зосереджених переважно в Німеччині, Італії, Польщі та Великій Британії.
Трамп – верховний головнокомандувач армії США. Тому щодо виведення американських військ із Європи він має значно більше прямої влади.
Він може віддати наказ про передислокацію контингентів із Німеччини чи Італії назад до США або, приміром, в Індо-Тихоокеанський регіон. Проте виконання такого наказу – це логістична операція небачених масштабів, яка вимагатиме витрат мільярдів і років підготовки.
Конгрес, імовірно, спробує заблокувати кошти на транспортування техніки та закриття баз через бюджетні механізми. Крім того, чиновники середнього рівня в Пентагоні можуть чинити прихований саботаж – через затягування термінів виконання наказів під різними приводами.
Ігнорування зобов’язань перед НАТО є значно реальнішою загрозою, ніж формальний вихід з Альянсу.
Ключова проблема полягає в тексті 5-ї статті Північноатлантичного договору, яка не зобов’язує країну-члена НАТО негайно вступати у війну із застосуванням усієї своєї потужності.
Формулювання статті передбачає, що кожна держава надасть допомогу, яку вважатиме необхідною. Це дає президенту США величезне поле для маневру: він може заявити, що "допомогою" є лише дипломатичний протест або гуманітарна допомога, а не відправка військ.
Трамп уже неодноразово натякав на такий підхід, заявляючи, що захист отримають лише ті країни, які достатньо витрачають на оборону.
Ігнорування зобов’язань може проявлятися також у відмові США підтримати консенсус під час засідань Північноатлантичної ради. Для того, щоб НАТО офіційно визнало подію "збройним нападом" за 5-ю статтею, потрібна одностайність усіх членів.
Представник США за вказівкою Трампа може просто заблокувати це рішення, стверджуючи, що інцидент є "прикордонною провокацією", яка не підпадає під дію договору. Таким чином, Альянс опиниться в паралізованому стані.
Реакція Європи наразі обмежена та обережна. Міністр національної оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш заявив, що НАТО без США не існує, але "також немає сили США без НАТО".
Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер наголосив, що це "єдиний найдієвіший альянс". Попри тиск з боку адміністрації Трампа, він ставитиме національні інтереси на першому місці і, ймовірно, не братиме участі у війні з Іраном.
Ймовірно, подальші дії європейських лідерів будуть залежати від того, чи зважиться Трамп на якісь реальні демарші щодо НАТО, а не лише на різкі заяви.