"Спокутувати провину кров’ю": як СРСР кидав у бій ненавчених українців та спалював міста
Радянський Союз під час Другої світової війни використовував жорстокі методи не лише проти ворога, а й проти власного населення. Тактика "випаленої землі", масова мобілізація непідготовлених українців, приховування правди про нацистські злочини та штрафні батальйони стали частиною радянської воєнної політики.
Про це в інтерв’ю РБК-Україна розповів кандидат історичних наук, завідувач сектора Національного музею історії України у Другій світовій війні Роман Кабачій.
Головне:
- Знищення Києва: Радянська влада заздалегідь мінувала Хрещатик, а вибухи у вересні 1941-го використала як привід, щоб перекласти провину на євреїв, що сприяло трагедії Бабиного Яру.
- Тактика "випаленої землі": Під час відступу Червона армія цілеспрямовано нищила запаси хліба, інфраструктуру та водопостачання, прирікаючи цивільне населення на голод і смерть.
- "Чорносвитники": СРСР масово кидав у бій щойно мобілізованих українців без підготовки, зброї та навіть військової форми - люди гинули у звичайному цивільному одязі.
- Штрафбати та репресії: Система "спокутування провини кров'ю" у штрафних батальйонах була офіційною політикою, де в'язнів використовували як витратний матеріал для найнебезпечніших штурмів.
- Тоталітарна подібність: Історики наголошують, що методи Сталіна багато в чому збігалися з нацистськими та слугували для поширення більшовицького режиму.
- Спадковість методів: Практика залучення ув'язнених до війни та використання загороджувальних загонів збереглася в сучасній російській армії.
Чому СРСР підірвав Хрещатик у 1941 році
За словами історика, радянська влада заздалегідь мінувала Київ, адже німецькі війська підійшли до міста лише у вересні 1941 року.
Після вибухів на Хрещатику радянська пропаганда переклала відповідальність на київських євреїв. Як зазначає Кабачій, це стало одним із факторів, що призвели до трагедії Бабиного Яру.
Історик наголошує, що тактика "випаленої землі" була типовою для радянської армії. Під час відступу війська знищували інфраструктуру, запаси продовольства та ресурси, аби вони не дісталися противнику.
У музеї зберігається щоденник старшого сержанта Адама Згурського, який загинув за десять днів до завершення війни. У своїх записах він описував, як радянські війська отримували накази спалювати навіть хліб на полях.
За словами Кабачія, у Торецьку Червона армія знищувала водокачки, залишаючи населення без води. Після цього німці ремонтували об’єкти, через що частина місцевих мешканців починала сприймати окупантів менш негативно.
"Чорносвитники": як мобілізували українців
Кабачій розповів, що в Україні радянська армія масово мобілізувала чоловіків як під час відступу, так і після повернення територій під контроль СРСР.
Часто мобілізованим навіть не видавали військової форми. Через це з’явився термін "чорносвитники" - так називали чоловіків, яких кидали в бій у цивільному одязі, фактично без належної підготовки та забезпечення.
Історик навів приклад зі своєї родини: його діда мобілізували на Вінниччині разом з односельцями та майже одразу відправили в бій, де більшість чоловіків загинула.
У музейних архівах також зберігаються фронтові листи українців, які писали, що не хочуть помирати, але розуміють, що, ймовірно, не повернуться з фронту.
Штрафбати і загороджувальні загони
За словами Кабачія, штрафні батальйони були свідомою політикою СРСР. В’язням пропонували "спокутувати провину кров’ю", після чого їх направляли у штурмові підрозділи для виконання найнебезпечніших завдань.
Історик також провів паралелі із сучасною російською армією, де, за його словами, практика залучення ув’язнених до війни збереглася.
Чому історики порівнюють методи Сталіна і Гітлера
Кабачій зазначив, що тоталітарні режими багато в чому переймали методи один одного.
За його словами, ще до початку Другої світової війни Сталін уже створив систему ГУЛАГу, проводив масові репресії та етнічні чистки.
Історик нагадав, що одними з перших жертв репресій за національною ознакою стали поляки в СРСР. Пізніше відбулися також масові репресії проти греків та інших народів.
Водночас радянське керівництво, за словами Кабачія, не відмовлялося від ідеї "світової революції" та розглядало Другу світову війну як шанс поширити більшовицький режим у Європі.
Раніше РБК-Україна писало, як після Другої світової війни СРСР створював міф про "особливу роль" росіян у перемозі над нацизмом і як ці наративи сьогодні використовує Росія.
Також ми розповідали про відмінність між європейським вшануванням пам’яті жертв Другої світової війни 8 травня та радянською традицією святкування 9 травня.