Спекотний східний фронт. Як ЗСУ стримують росіян під Куп’янськом та Лиманом

Контрнаступ українського війська йде важкими кроками. Поки на Бахмутському напрямку ЗСУ відбивають спалені після російського панування землі, вище по карті ворог стягнув потужні сили для наступальних дій. Мова про Куп’янськ та Лиман, які трохи менше року тому були звільнені з-під окупації. Кореспондент РБК-Україна Анастасія Рокитна побувала в гарячих зонах міст та поспілкувалась з бійцями на цих напрямках.

Лиманські ліси

Літня температура повітря на Донбасі відповідає рівню небезпеки боїв, які тривають за цю територію. Ще не так давно тому головною бойовою точкою був Бахмут, сьогодні вона зміщується північніше – за рухом російської техніки. Десятки тисяч солдат ворожої армії стягнули, зокрема, на Лиманський напрямок. Вони знову намагаються штурмувати території, які втратили в ході важких боїв майже рік тому та відвести увагу від Бахмутської фортеці, де уже поступаються українській армії.

Лиман ще не скоро оговтається від окупаційного режиму. Дорога по місту пролягає поміж розбитими будинками та дорогами, на яких подекуди залишилися сліди прильотів. Життя тут ледве дихає, але ще важче далі – в селах Діброве, Торське, Білогорівка. Там росіяни викладаються "на повну".

Роман – військовослужбовець однієї з бригад "Гвардії наступу". Молодий хлопець, який пішов на службу задовго до російського вторгнення. Брав участь у важких боях за Рубіжне та Сєвєродонецьк, тепер воює на цьому напрямку. Перше, на що звернув увагу – це важка локація. Тут густий ліс та пісок, що ускладнює роботу обом сторонам бойових дій.

"Ми тримаємо позиції, але потрібно розуміти, що росіяни не дурні. За цей час в них добре збільшилась кількість коптерів, а також уміння по їх керуванню. Безпілотники працюють без упину, і достатньо просто зупинитись в дорозі, як ворожа артилерія вже б’є за координатами", - поділився він з РБК-Україна. Недооцінювати ворога, який став "на голову вище" у жодному разі не можна, наголошує співрозмовник.

Щоб дістатися до позицій, потрібно їхати швидко і вміло, а головне – на автомобілі з хорошим ремонтом, щоб десь випадково "не заглохли", каже Роман. Тому його підрозділ звертається до волонтерів, які постачають і машини, і запчастини. Зараз ми їдемо на одній з них. Водій чудово знає свою роботу та маршрут, спритно оминаючи вирви від артснарядів та не забуваючи про небезпеку від мін. Попри зовнішню напругу в машині всі спокійні і навіть веселі. Сміх та жарти – це броня від нав’язливих думок, які тут є частим гостем.

Українські військові (фото: Анастасія Рокитна)

"Сказати, що ситуація на цьому напрямку складна – це нічого не сказати. В контрнаступльному контексті тут українські війська тримають оборону. Нещодавно ворогу вдалось трохи пройти вперед, але ненадовго, ми їх зупинили і відбили території назад. Але їхні спроби продовжуються", – говорить військовий, який тримає цей напрямок.

Раніше спікер Східного угруповання військ ЗСУ Сергій Череватий заявив, що Росія стягнула до межі Луганської та Харківської областей понад 100 тисяч осіб особового складу, більше 900 танків, 555 артилерійських систем, 370 ракетних установок залпового вогню – "свої найкращі десантні та мотопіхотні підрозділи, резервістів із БАРС, територіальні війська, ПВК, "Шторм-Z" – аби перейти в наступ і прорвати українську оборону".

Крім того, Лиман відкриває шлях на Слов’янськ та Краматорськ, що є ключовими цілями росіян для захоплення Донецької області.

Наступ на Куп’янськ

Поки російське міноборони говорить про "успішне" просування сил до Куп’янська, влада України визнає небезпеку, але спростовує наближення військ ворога.

Заступниця міністра оборони України Ганна Маляр назвала цю ділянку основним напрямком, де окупаційна армія намагається наступати. За її словами, російські війська хочуть прорвати оборону ЗСУ та вийти безпосередньо на сам Куп'янськ. Однак, як стверджує Маляр, нашим Силам оборони вдається стримувати наступ. Але не уточнює якою ціною.

Проїжджаючи вулиці правого берегу Куп’янська, здається, що місто живе спокійним життям. Війна межує з лівим берегом населеного пункту, її там чути з перших секунд. Важке озброєння обстрілює ближні села та позиції українських військ, тому звуки вибухів лунають зовсім поруч. На цьому напрямку тримає оборону і спеціальний батальйон "Вовки Да Вінчі", який до цього був на Бахмутському напрямку, а саме утримував пекучу трасу на Хромове – одне з найгарячіших місць битви цієї війни.

Сьогодні військові в підрозділі не сильно говіркі, а місць для жартів не так багато. Останні дні були важкі для бойової роти: десятки поранених після спроб росіян зайняти українські позиції. Найбільшою ціною – життям – утримуються ці ділянки землі і все для того, щоб населення відчувало себе в безпеці.

Українські військові (фото: Анастасія Рокитна)

"Вчора було особливо важко. Вночі були виклики. Багато важкопоранених, вони зараз в госпіталі. Скажу вам, насичена була нічка для нашого підрозділу", - розповів військовий медик Андрій, який раніше працював у цивільній лікарні. Свою "сферу діяльності" він вирішив змінити, бо відчував провину: поки на фронті відбуваються такі битви, він у мирному місті. Тому написав пост, що шукає підрозділ для мобілізації і йому відгукнулись.

Місце, де ми з ним говоримо, постійно приймає звуки вибухів. Тут відчувається, що "через вулицю" вже війна. Куп’янськ сьогодні звучить як Бахмут влітку 2022 року, а військові роблять все для того, щоб історія не повторилась.

На цьому напрямку сумарно перебуває до чверті окупаційних військ, які налаштовані на Куп'янськ і станцію Куп'янськ-Вузловий. Вони їм потрібні, зокрема, для логістики у напрямі так званої "ЛНР". Ще армія ворога намагається збити контрнаступальні дії українських сил, створивши загрозу просування на іншому напрямку. Так вважають й аналітики Інституту вивчення війни, які своєму звіті вказали: російські сили могли посилити наступальну активність на лінії Куп'янськ - Сватове - Кремінна, поки українські підрозділи зосередили увагу на наступальній операції в Приазов'ї.

Противник сподівається вирівняти лінію фронту по річці Оскіл. Саме тому агресор вирішив наступати одночасно як у напрямку Куп’янська, так і в бік Борової - щоби перерізати наше угруповання на цьому плацдармі. На другій ділянці просування ворога вже вдалось зупинити, хоча він все ще не полишає спроб атак. Зрештою, розрахунок агресора може бути й на те, що його активність на Північному сході може змусити українське командування відтягувати підрозділи з Півдня для оборони.

Російське командування дійсно взялося за Куп’янський напрямок з усією силою, навіть задіяло авіацію. Зокрема, керовані авіабомби типу ФАБ-250, ФАБ-500. Але кадрових військових все ж таки бережуть, кидаючи першими в бій мобілізованих.

Місто намагаються перетворити на новий Бахмут, стерши його з лиця землі. Для цього росіяни використовують системи реактивного залпового вогню, ствольну артилерію, системи "Сонцепек" та важкі вогнемети. Життя в ближніх селах стає все менш безпечним. Тому влада розпочала обов’язкову евакуацію з 37 населених пунктів Куп'янського району.

Військові (фото: Анастасія Рокитна)

"Примусова евакуація оголошена з території населених пунктів, наближених до зони бойових дій, Дворічанської селищної, Петропавлівської сільської, частково з територій Кіндрашівської сільської, Курилівської сільської та Куп'янської міської територіальних громад. На території Куп'янської міської територіальної громади обов'язкова евакуація оголошена для мешканців міста Куп'янськ Заоскілля (лівий берег річки Оскіл), смт. Ківшарівка, м. Куп'янськ – Вузловий", - йдеться у повідомленні Куп'янської міської військової адміністрації.

Проїжджаючи вулицями Куп'янська, ми бачимо досить велику кількість людей як для цих небезпечних умов. Евакуаційні автобуси майже пусті. Люди чи звикли до загрози, чи ще не розуміють її рівень. На запитання, чому не хочуть покидати небезпечне місто, відповідають, що немає куди їхати. Частина місцевих й зовсім не хоче спілкуватись з журналістами, боячись наслідків цих розмов. Військові, які часто бувають в місті, говорять, що чули слова проросійських жителів, які очікують своїх "визволителів". Та все ж більшість досі пам’ятає життя під кремлівським режимом, і повернення окупантів їх лякає.

Піднімаючись на одну з височин Куп’янська, ми бачимо, як стоять стовпи диму і горять ліси. Війна все ближче й ближче. Вона й не покидає нас. Тільки робить нові маршрути, поки українські військові кладуть своє життя, щоби вогонь не добрався до мирних будинків.