Спадкування в Україні відбувається за заповітом або за законом. Перший варіант дає свободу обирати спадкоємців, другий - встановлює порядок згідно з родинними чергами.
РБК-Україна розпитало керівницю адвокатського бюро, голову комітету Асоціації адвокатів України з цивільного права та процесу Тетяна Даниленко про те, що потрібно знати про успадкування майна за заповітом.
"Спадкуванням є перехід прав та обов'язків від померлої особи до її спадкоємців. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали людині на момент смерті і не припинилися внаслідок її смерті", - пояснює юристка.
За її словами, в Україні існує два види спадкування - за заповітом та за законом. У першому випадку людина сама вирішує, кому дістанеться її майно. У другому - порядок визначається законом і залежить від черговості родичів.
"Заповіт - це не остаточний документ. Людина має право змінити або скасувати його у будь-який момент. Дійсним завжди вважається останній заповіт, оформлений належним чином", - зазначає Даниленко.
Однак, якщо новий заповіт буде визнано судом недійсним (наприклад, через те, що особа не розуміла значення своїх дій або діяла під тиском), чинним автоматично стане попередній документ.
Навіть якщо заповідач хоче передати все майно одній людині, є категорії осіб, яких він не може позбавити спадщини.
"До таких належать малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова або вдівець, а також непрацездатні батьки. Вони отримують половину тієї частки, яку мали б за законом - незалежно від змісту заповіту", - підкреслює юристка.
Водночас суд може зменшити обов’язкову частку, якщо є вагомі обставини, зокрема напружені стосунки між спадкоємцем і спадкодавцем.
"Заповідач має повну свободу у визначенні спадкоємців - це може бути родич, друг або навіть юридична особа. Також можна заповісти майно державі чи територіальній громаді", - пояснює Даниленко.
Заповіт може охоплювати як усе майно, так і його частину. Наприклад, якщо документ стосується лише автомобіля, то інше майно спадкується за законом.
Заповіт повинен бути оформлений у письмовій формі, містити дату, місце складання, особистий підпис та бути нотаріально посвідчений і зареєстрований у Спадковому реєстрі.
"Альтернативою нотаріальному посвідченню можуть бути інші посадові особи - наприклад, сільський голова, капітан судна, головний лікар або начальник військової частини, якщо нотаріус недоступний", - додає адвокатка.
Щоб отримати спадщину, потрібно подати заяву нотаріусу протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця.
"Якщо спадкоємець проживав разом із померлим, то вважається, що він прийняв спадщину автоматично. В іншому випадку потрібно обов’язково подати заяву про прийняття спадщини", - пояснює юристка.
Якщо строк пропущено - його можна поновити через суд, довівши наявність поважних причин.
"У такому випадку спадкоємцю спочатку потрібно отримати постанову нотаріуса про відмову у вчиненні дії, а потім звернутись до суду з позовом про визначення додаткового строку. Після позитивного рішення суду - повторно подати заяву нотаріусу", - каже Даниленко.
За словами адвокатки, заповіт - це особисте волевиявлення людини, яке потребує обережності й точності.
"Найчастіше проблеми виникають через формальні помилки або неврахування обов’язкових спадкоємців. Тому краще звертатися до фахівця, який допоможе уникнути судових спорів і забезпечить виконання волі людини після її смерті", - резюмує Даниленко.
Читайте також про те, коли можна залишитись без спадщини на законних підставах.
Раніше ми писали про те, що робити зі спадщиною на окупованій території.