На поновлювані джерела за підсумками 2023 року вперше припало понад 30% світового виробництва електроенергії. При цьому ціла низка країн уже закриває внутрішні потреби за рахунок "зеленої" енергетики.
Докладніше про світові тенденції, а також про стан та потенціал української чистої енергетики, - у матеріалі РБК-Україна.
Зміст
Згідно зі звітом кліматичного аналітичного центру Ember, завдяки розвитку сонячної та вітрової енергетики за останні 10 років майже на 2/3 уповільнилося зростання використання викопного палива. А частка відновлюваних джерел зросла з 19% у 2000-му до більш ніж 30% минулого року.
"Майбутнє відновлюваних джерел енергії настало. Розвиток сонячної енергетики прискорюється швидше, ніж будь-хто міг собі уявити", - зазначив директор з глобального аналізу Ember Дейв Джонс.
За його словами, сонячна енергетика стає основним альтернативним джерелом. За підсумками 2023 року вона дала вдвічі більше електроенергії, ніж вугільні ТЕС.
Комплексний огляд охоплює 80 країн, на які припадає 92% світового попиту на електроенергію, а також дані щодо 215 країн. Передбачається, що зростання виробництва чистої енергії призведе до зниження виробництва за рахунок викопного палива на 2% у 2024 році.
"Зниження викидів в енергетичному секторі неминуче. 2023 рік, ймовірно, став поворотною точкою. Але темпи скорочення викидів залежать від того, наскільки швидко продовжиться революція у сфері відновлюваних джерел", - додав Джонс.
Хоча роль викопного палива може почати скорочуватися, воно продовжує займати важливу частину у глобальній енергетиці - у транспортному паливі, важкій промисловості та виробництві тепла.
Світові лідери прагнуть збільшити частку відновлюваних джерел до 60% до 2030 року відповідно до угоди, яку уклали на грудневій конференції ООН щодо зміни клімату COP28 (Дубай, ОАЕ). Це вимагатиме від країн потроїти свої потужності "зеленої" енергетики протягом наступних шести років, щоб удвічі скоротити викиди в енергетичному секторі.
Минулий рік також став найкращим в історії для вітрової енергетики. Згідно зі звітом галузевої асоціації Global Wind Energy Council (GWEC), у 2023-му в світі розгорнули 116 ГВт нових потужностей. Це на 50% більше, ніж 2022 року.
Китай лідирує як за морськими, так і за наземними установками, за ним слідують США, Бразилія та Німеччина. Завдяки сильному зростанню в Нідерландах минулий рік став рекордним для Європи, оскільки нові морські вітроенергетичні потужності додали 3,8 ГВт. Рекордне зростання спостерігається і в інших регіонах. Наприклад, в Африці та на Близькому Сході, де були встановлені потужності на 1 ГВт - майже втричі більше, ніж у 2022 році.
"Приємно бачити прискорення зростання вітроенергетики, і ми пишаємося досягненням нового річного рекорду. Однак ще багато чого необхідно зробити, щоб забезпечити зростання", - наголосив гендиректор GWEC Бен Беквелл.
Докладніше про альтернативні джерела читайте у матеріалі "Зеленаенергетика. Плюси, мінуси та навіщо Україні "енергетичний перехід".
За даними Міжнародного агентства з відновлюваних джерел енергії (IRENA), п'ятірка лідерів за обсягами виробництва світової відновлюваної електроенергії виглядає так:
У загальній структурі на гідроенергетику припадає близько 55%, на вітрову - 23%, на біомасу (метан, що отримується з відходів сільського господарства) - 12%, на сонячну енергетику - 7% та на геотермальну енергію - 1%.
На сьогодні сім країн закривають свої потреби за рахунок відновлюваних джерел. Зокрема, майже 100% такої енергії виробляється в Албанії, Бутані, Ефіопії, Ісландії, Непалі, Парагваї та Демократичній Республіці Конго.
Албанія отримує понад 94% електроенергії від гідроенергетики, три чверті з яких забезпечують станції на річці Дрін. Через це її енергосистема вразлива до погодних умов. У спекотні та посушливі періоди албанці переживають дефіцит та відключення світла.
Бутан - невелика країна між Індією та Китаєм - за рахунок гідроенергетики отримує 99,7% електроенергії. Завдяки великим обсягам виробництва експортує понад 75% чистої енергії до Індії. Схожа ситуація у Непалі, гідроенергетика якого забезпечує країну на 97%.
Ефіопія отримує електроенергію від відносно широкого спектра відновлюваних джерел. Три чверті потужностей припадає на гідростанції. У 2022 році країна була найбільшим виробником енергії з води у всій Африці. Також Ефіопія отримує 10% з біомаси та 10% від вітрових станцій.
Ісландія - єдина країна, значна частка електроенергії якої - на рівні 26% - виробляється з геотермальних джерел. Решта - завдяки гідростанціям.
Найбільша країна, ГЕС якої вдалося забезпечити її потреби понад 95%, - Демократична Республіка Конго. Її територію можна порівняти з 2/3 Західної Європи, а населення становить 108 млн, проте основна генерація зосереджена на двох дамбах із загальною потужністю 1775 МВт. Більша частина гідропотенцалу не використовується, тому що через складну історію, громадянську війну та нерозвинену інфраструктуру лише 19% населення мають доступ до електроенергії.
Абсолютний "зелений" лідер - Парагвай. Ця країна стала першою у світі зі 100% чистим електропостачанням після закриття останньої ТЕС у 2021 році. Парагвай із населенням трохи менше 7 млн повністю забезпечує себе електроенергією за рахунок гідроелектростанцій. В абсолютних цифрах його гідрогенерація посідає третє місце у світі - близько 9 ГВт.
За даними IRENA, ще 40 країн отримують як мінімум половину електроенергії з відновлюваних джерел, зокрема 11 європейських. Інші, такі як Німеччина чи Португалія, здатні на 100% працювати на вітрі, воді та сонячній енергії протягом коротких проміжків часу.
До повномасштабного вторгнення Росії встановлена потужність відновлюваної енергетики України була близько 10 ГВт. Після 24 лютого 2022 року багато об'єктів опинилися в окупації та прифронтових областях.
Через пошкодження підстанцій та мереж, обстріли, розкрадання обладнання робота "зеленої" енергетики на окупованих територіях припинилася. За оцінками Міненерго, на кінець 2022 року з експлуатації було виведено близько 75% вітрових станцій та 45-50% – сонячних, левова частина яких розташована на півдні України. Остаточні збитки можна буде оцінити лише після деокупації.
Частка "зеленої" енергетики у загальній структурі до війни становила близько 13%, і потужності нарощувалися. Більш того, у 2019-му Україна увійшла до топ-10 країн за темпами розвитку відновлюваних джерел, у 2020-му - до топ-5 європейських країн за темпами розвитку сонячної генерації. Але після 2022 року частка відновлюваних джерел в енергобалансі впала більш ніж удвічі.
Минулого року близько 10% електроенергії виробили вітрові та сонячні станції. А з урахуванням великих гідроелектростанцій частка чистої енергії сягнула 20,3%. Це більше, ніж у довоєнний період.
Що стосується сонячної генерації, за підрахунками Асоціації сонячної енергетики України, на окупованих територіях опинилися 62 промислові СЕС (без урахування великої кількості домашніх) загальною потужністю понад 950 МВт. На вільній від агресора території розміщуються близько 5900 МВт промислових та понад 1200 МВт домашніх СЕС.
Частка вітрової енергетики у балансі національного сектора відновлюваних джерел становить 21,7% і залишається другою за величиною після сонячної. Разом з тим, на кінець 2023 року ВЕС безпосередньо генерували лише 583,8 МВт, оскільки 71% потужностей (зокрема п'ять станцій на 335 МВт вітропарку "Віндкрафт" у Херсонській області) все ще в окупації та не постачають електроенергію до ОЕС України.
Згідно зі стратегією Міненерго, до 2032 року планується довести вітроенергетичну потужність до 10 ГВт. За оцінками Української вітроенергетичної асоціації (УВЕА), з урахуванням загальної кількості проектів, готових до реалізації, завдання цілком здійсненне.
Гідроелектростанції (ГЕС) посідають третє місце в енергетичному комплексі. До повномасштабної війни сумарна потужність становила 8%, середньорічне виробництво - майже 11 ГВт. Основний потенціал зосереджено на ГЕС Дніпровського каскаду. Але Каховську ГЕС втрачено через дії агресора у 2023 році, а цього року ракетними ударами серйозно пошкоджено ДніпроГЕС.
Незважаючи на це, потенціал лише сонячної та вітрової енергії України у 150 разів перевищує поточний попит на електроенергію. Такого висновку дійшов Інституту сталого майбутнього Технологічного університету Сіднея.
Згідно з квітневою доповіддю, реалістичний сценарій передбачає, що Україна змогла б задовольнити внутрішній попит на електроенергію (станом на 2021 рік), розгорнувши лише сонячну та вітрову генерацію на 1% придатних для цього ділянок.
Причому наявність значних ресурсів дозволяє як покрити внутрішні потреби, а й генерувати енергію експорту до сусідніх країн. Відновлювані джерела здатні створити близько 20 000 робочих місць до 2030 року. Однак усі ці проекти потребують інвестицій на мільярди доларів. Залучення яких в умовах тривалої війни є надзвичайно важким завданням.
При підготовці матеріалу використовувалися: дані Міжнародного агентства з відновлюваних джерел енергії (IRENA), звіти Інституту сталого майбутнього (Сідней, Австралія), аналітичного центру Ember, публікації The Guardian, The Independent та профільного видання "Українська енергетика".
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.