Українців 40+ мотивуватимуть на скринінг здоровʼя "фарбованими" грошима: інтервʼю з МОЗ

Головне:

• Чи є достатнім обсяг обстежень у межах скринінгу і чи передбачається оцінювання онкологічних ризиків?
• Чи вистачить виділених державою 2000 грн, щоб пройти обстеження?
• У чому переваги інструменту "фарбованих" коштів?
• Куди звернутися, щоб пройти скринінг?
• Що робити, якщо пацієнт не має смартфона або "Дії"?
• Як працюватиме програма у сільській місцевості та прифронтових регіонах?
• Чи вистачить ресурсів на лікування пацієнтів, у яких виявлять захворювання?
• Чому не всі сімейні лікарі підтримують цю ініціативу?

Серцево-судинні захворювання та цукровий діабет залишаються головними причинами передчасної смертності в Україні. Щоб змінити ситуацію, МОЗ запускає масштабну ініціативу - програму "Скринінг здоров’я 40+", яка запрацює вже у 2026 році. Окрім перевірки фізичного стану, українцям пропонуватимуть безоплатне обстеження на розлади ментального здоров'я.

Особливістю проєкту стане інструмент "фарбованих коштів": кожен громадянин віком 40+ отримає цільову суму на чекап організму, яку неможливо витратити на інші потреби. У Міністерстві охорони здоров’я розраховують, що така фінансова мотивація підштовхне людей нарешті записатися до сімейного лікаря.

Втім, навколо ініціативи вже точаться дискусії. Чому державна програма скринінгу не передбачає перевірку на онкологічні захворювання? Як отримати медичні послуги жителям сіл і прифронтових територій, де доступ до лікарень обмежений? Чи реально пройти обстеження без смартфона та застосунку "Дія"? І чи вистачить державного бюджету на подальше лікування всіх виявлених хвороб?

Про всі деталі, алгоритм виплат та готовність медичної системи до програми в ексклюзивному інтерв’ю РБК-Україна розповів заступник міністра охорони здоров’я Євгеній Гончар.

– Держава закликає українців віком 40+ пройти скринінг стану здоров'я у межах програми, затвердженої Кабміном. Наразі йдеться про серцево-судинні захворювання, цукровий діабет та ментальне здоров’я. Чи достатньо цього обсягу обстежень? І чи планується в майбутньому розширення скринінгу?

– Поки що зарано говорити про розширення, адже ми ще не почали практичну реалізацію програми. Тож про розширення можна буде говорити пізніше.

Зараз ми обрали ті напрями, які переважають серед причин передчасної смертності та інвалідизації - серцево-судинні захворювання та цукровий діабет. Також до програми входить скринінг ментального здоров’я.

Основний фокус скринінгу - на серцево-судинні захворювання, які лідирують з-поміж причин смертності.

Інші категорії захворювань, які не увійшли до скринінгу, безумовно, можуть бути важливими для конкретного пацієнта чи для групи пацієнтів, але з популяційної точки зору вони є менш пріоритетними.

Окремо треба сказати про клінічну та економічну доцільність скринінгових інструментів. У світі є різні скринінгові інструменти й дослідження, щодо клінічної та економічної доцільності яких постійно точаться дискусії навіть у розвинених країнах. І в багатьох країнах, навіть із доволі високим рівнем життя населення, зважено підходять до питань скринінгу.

До того ж, під час певних досліджень є ймовірність отримання неоднозначних результатів, наприклад під час обстеження щитоподібної залози.

Тож ми свідомо на такі скринінги не йдемо, тому що, по-перше, щодо низки захворювань наразі недостатньо консенсусу в міжнародній літературі. По-друге, їхня економічна і клінічна складова не така приваблива з погляду інвестицій, як у разі скринінгу серцево-судинних захворювань і цукрового діабету.

Окремо зауважу, що наша програма не передбачає скринінгу онкологічних захворювань. Однак сімейний лікар повинен перевірити, чи потрібен конкретному пацієнту певний скринінг, наприклад мамографія чи обстеження на рак шийки матки. Якщо є показання, сімейний лікар дасть пацієнту відповідне направлення.

– У бюджеті закладено 2000 грн на особу - чи достатньо цієї суми?

– Так, її цілком достатньо. У нас були консультації з медзакладами і комунальної форми власності, і з приватними. І щодо того обсягу послуг, який наразі передбачений програмою, не було обґрунтованих заперечень.

Звісно, медзаклади прагнуть заробити більше коштів, але треба розуміти, що є певний аналіз, є розрахунки і є економічна складова.

– Отже, до програми будуть долучатися і комунальні, і приватні медичні заклади?

– Так, щодо форми власності немає обмежень. Долучитися можуть і комунальні медзаклади, і приватні, і лікарі-ФОПи.

Але ми очікуємо, що більшість пацієнтів скористаються цією програмою в комунальних медзакладах, адже більшість декларацій із сімейними лікарями підписані саме в них.

Трапляються ситуації, що пацієнта з якихось причин не влаштовує його сімейний лікар, але він його ще не змінив. Або ж у людини виникли життєві обставини, через які вона не може потрапити до свого сімейного лікаря. У таких випадках пацієнти звертатимуться в інші медичні заклади, зокрема й у приватні.

У великих містах частка приватних медичних закладів, залучених до програми, ймовірно, буде більшою. Але загалом по країні, на мою думку, пацієнти обиратимуть переважно медичні заклади комунальної форми власності.

Тобто, якщо брати типовий випадок, то пацієнт потрапить на скринінг у комунальний медзаклад до свого сімейного лікаря, з яким він має підписану декларацію.

А для нас пріоритетним є те, щоб пацієнт взагалі пройшов цей скринінг.

– Для скринінгу у приватних закладах також закладено 2000 грн? Дорожчим для пацієнтів він не буде?

– У приватних закладах, які долучаться до програми, дорожче не буде - у них на скринінг закладено цю саму суму, тобто 2000 грн.

– Чи очікується багато нових пацієнтів з артеріальною гіпертензією, у яких наразі це захворювання вже є, але ще не виявлене? Лікарі до цього готові? І чи вистачить ресурсів на лікування?

– Це важливе питання. Тут треба зробити крок назад і повернутися до результатів скринінгу. У пацієнтів можуть бути різні результати.

Може бути умовно здоровий пацієнт. З таким пацієнтом лікар проведе мотиваційну бесіду, під час якої пояснить, що у нього ризики невисокі, тож треба продовжувати правильно харчуватися, підтримувати здоровий спосіб життя тощо.

Частина пацієнтів, яка потрапить у групу ризику, ще може не потребувати медикаментозної терапії - для них буде достатньо змінити спосіб життя, тобто скоригувати раціон, додати фізичну активність, позбутися шкідливих звичок. З цими пацієнтами лікарі також проведуть мотиваційні бесіди.

Третя категорія пацієнтів - це ті, кому вже показане медикаментозне лікування. Також певна частка пацієнтів потребуватиме складніших послуг. Можливі і досить серйозні стани, за яких пацієнтам буде необхідне стаціонарне лікування та хірургічне втручання.

Зауважу щодо цих двох груп - другої і третьої. Програма скринінгу є комплексною. Зокрема, передбачено збільшення фінансування за програмою реімбурсації "Доступні ліки". Крім того, на наступний рік заплановано впровадження нової моделі оплати послуг із кардіохірургічної допомоги. Йдеться і про підвищені тарифи, і про більш структуровану спроможну мережу закладів, які надаватимуть ці послуги.

Тож ми працюємо над тим, щоб пацієнт, якому встановлять діагноз, мав можливість отримати необхідну йому медичну допомогу - або медикаментозну, або в умовах стаціонару.

Дійсно, ми очікуємо, що зросте споживання лікарських засобів. Насправді, це і плюс. Адже у нас частка антигіпертензивних чи інших лікарських засобів, які споживаються, наприклад, на мільйон населення з корекцією на вікову структуру, є в кілька разів меншою, ніж мало би бути.

Вона менша, тому що у нас половина пацієнтів з артеріальною гіпертензією не знають, що в них є це захворювання. А половина з тих, хто про це знає, не має прихильності до лікування. Тобто ці люди час від часу приймають препарати, щоб знижувати артеріальний тиск, але не систематично і безконтрольно.

Дані експертних оцінок наразі такі, що лише 20-25% пацієнтів з артеріальною гіпертензією отримують належну терапію і є прихильними до цієї терапії.

І наша основна мета полягає в тому, щоб пацієнтів, які не знають, що в них є артеріальна гіпертензія, або знають, але не лікуються, заохотити і мотивувати обстежитися та лікуватися.

Багато пацієнтів з артеріальною гіпертензією не знають, що в них є це захворювання (фото: Freepik)

– Чи очікуються проблеми з діагностикою артеріальної гіпертензії? І як міністерство планує заохотити людей прийти на скринінг?

– Проблема артеріальної гіпертензії полягає в тому, що її лікування є доволі доступним фінансово і є багато антигіпертензивних лікарських засобів, але при цьому серцево-судинні захворювання лідирують серед причин смертності. Тобто це такий, можна сказати, парадокс - лікування доступне, але проблема не подолана.

І основна причина того, що ця проблема не подолана, - низька прихильність пацієнтів до лікування. А також те, що пацієнти недостатньо обізнані щодо ризиків, зумовлених артеріальною гіпертензією.

Що мається на увазі під ризиками? Однією з важливих вимог у програмі скринінгу є те, що лікар має оцінити ризики серцево-судинних захворювань у пацієнта. Те саме стосується і цукрового діабету.

Але якщо сконцентруватися на серцево-судинних захворюваннях, то лікарі використовують шкали SCORE2 або SCORE2-OP. І ці шкали дають змогу оцінити, який у пацієнта ризик великої серцево-судинної події, зокрема інсульту та інфаркту міокарда, протягом 10 років.

Дійсно, пацієнту складно усвідомити, що в нього протягом наступних 10 років є, наприклад, 20% ризик інсульту або інфаркту. Для того, щоб цей ризик зменшити, необхідно отримувати медикаментозну терапію або коригувати спосіб життя.

Проблема не лікованої належним чином артеріальної гіпертензії є у всьому світі, тобто ми в цьому питанні - не "унікальні". Можливо, у нас нижча прихильність пацієнтів до лікування порівняно з європейськими країнами, але загальна проблема у всіх та сама.

Щоб мотивувати пацієнтів, ми впроваджуємо інструмент "фарбованих" коштів - йдеться про виділені державою 2000 грн, які можна використати винятково на скринінг.

Людина, яка працює, має багато справ по господарству тощо, повинна знайти час, щоб піти до лікаря. А якщо у неї немає виражених скарг на здоров’я, то вона не мотивована цей час навіть шукати. І тому багато людей нехтують візитами до лікарів.

Коли ми дамо людині "фарбовані" кошти, які не можна витратити ні на що інше, крім скринінгу, вона розумітиме, що може або скористатися ними, або ж вони "згорять".

І ці кошти мають "компенсувати" пацієнту незручності, пов’язані з необхідністю відвідати лікаря. Під незручностями я маю на увазі взяти відгул на роботі, провести менше часу з родиною, не попрацювати на городі тощо.

Інструмент "фарбованих" коштів від надання послуг за Програмою медичних гарантій відрізняється тим, що в межах ПМГ пацієнт не бачить кошти, які держава заплатила за його обстеження та лікування. Тож ми впроваджуємо інший механізм - пацієнт знатиме, що ці кошти держава йому виділила, і вони у нього є.

Зараз я хотів би повернутися до власне скринінгу, щоб зробити правильний акцент.

Ця програма, а саме - її наповнення, тобто серцево-судинні захворювання, цукровий діабет і стан ментального здоров’я, - відповідає підходам, які застосовують у всьому світі.

Усі скринінгові дослідження, які закладені у програму, мають найвищий рівень доказовості. Тобто у нас є потужна наукова база, і разом з тим ми використовуємо інноваційний інструмент "фарбованих" коштів.

Подібними інструментами зазвичай не користуються у межах таких великих програм. Схожі програми реалізувалися в інших країнах, коли людям надавали певні ваучери. І такі програми демонстрували значне зростання прихильності пацієнтів - наприклад, до вакцинації чи до інших профілактичних процедур.

Тому ми сподіваємося, що завдяки інструменту "фарбованих" коштів зможемо суттєво збільшити охоплення.

– Чи можливі інциденти, що пацієнти з якихось причин не зможуть отримати допомогу у разі серйозних станів? Чи допомога буде надана всім? Зокрема, ви вже згадували про кардіохірургічний напрям.

– Щодня в Україні виявляють пацієнтів із тяжкими серцево-судинними захворюваннями. І щодня люди від цих захворювань помирають. Ми, розуміючи цю проблему, як я вже говорив, на наступний рік впроваджуємо оновлені механізми фінансування кардіохірургічної допомоги.

Вони передбачають нові підходи до фінансування планового стентування коронарних артерій. І пацієнт, у якого виявлять серйозне захворювання, отримає відповідне направлення. Він зможе з цим направленням звернутися до закладу охорони здоров'я, де йому нададуть допомогу, якої він потребує.

Звісно, у цьому питанні є багато викликів. І я не можу гарантувати, що, скажімо, 1 січня всі проблеми зникнуть. Однак у нас є чіткий план, як підвищити доступність кардіохірургічної допомоги.

Зокрема, на наступний рік згідно з Програмою медичних гарантій передбачено державне фінансування обсягом 5,5 млрд грн саме для кардіохірургічного компонента.

– Як працюватиме програма скринінгу для людей із прифронтових територій, а також у сільській місцевості? І чи не створить ця програма "нерівність", коли жителі великих міст отримають якісний чекап, а сіл - більш формальний?

– Це загальносвітова, а не тільки українська проблема. У всіх країнах є сільська місцевість та віддаленні населені пункти з ускладненим доступом до медичної допомоги.

Це - об'єктивна реальність, що у пацієнта в місті Києві чи в Полтаві доступ до медичної допомоги кращий, ніж у сільського жителя чи пацієнта із прифронтового регіону.

Проте навіть якщо не враховувати фактор війни, така ситуація є в усіх країнах світу. І політика нашого уряду, як і в інших країнах, спрямована на пошук стимулів для того, аби в таких населених пунктах були медичні працівники

У нас є низка заходів щодо того, як залучати й утримувати лікарів, зокрема сімейних, для роботи в сільській місцевості та у віддалених населених пунктах.

Передусім у нас застосовується підвищений коефіцієнт 1,2 - це 20% до капітаційної ставки для лікарів, які працюють у сільській місцевості з низькою щільністю населення, а також у регіонах, де є бойові дії.

Крім того, є певні зобов'язання для цих надавачів послуг - обласні військові адміністрації повинні створити графіки відвідувань лікарями кожного з таких населених пунктів у регіоні. І щонайменше раз на місяць такий населений пункт повинен відвідати медичний працівник. Це передбачено коефіцієнтом 1,2, про який я говорив раніше, тобто підвищеною ставкою.

Зараз ми намагаємося розширити цей доступ. Є певні активності щодо додаткових виплат, надання житла, здійснюється мотиваційна робота на місцевому рівні.

Якщо повернутися до програми скринінгу, то повторюся, що об'єктивно охоплення у великих містах буде більшим - це зумовлено кращою доступністю медичної допомоги. Але тут є важливий нюанс.

Уся територія України має надавачів медичних послуг, з якими у пацієнтів підписані декларації. Тобто в усіх регіонах є амбулаторії, в яких працюють сімейні лікарі, і пацієнти можуть до них звернутися. Часто це, звісно, ускладнюється тим, що треба подолати певну відстань і витратити час, щоб потрапити на прийом, тобто це не піша доступність. Проте можливість отримати допомогу є.

Вкрай важливо, щоб надавачі медичних послуг у сільській місцевості та у віддалених і прифронтових регіонах долучилися до програми скринінгу здоров'я. Для них насправді це економічно вигідно, тому що їхній контингент - це якраз і є здебільшого пацієнти віком 40+. Тому ми працюємо з обласними адміністраціями, які, своєю чергою, мотивують медзаклади долучатися до програми.

Вимоги щодо програми скринінгу є доволі "підйомними" і абсолютно реалістичними. Хоча, звісно, потребують доопрацювання нюанси щодо сервісу, комунікації з пацієнтами тощо. Проте це - організаційні питання, і їх можна вирішити без значних інвестицій у матеріально-технічну базу.

Можливий також формат, який діє в інших країнах, - робота мобільних виїзних бригад. Тобто сімейний лікар із цієї громади за певним графіком, узгодженим зі старостою села чи з головою ОТГ, здійснює візити до віддалених населених пунктів. А жителів заздалегідь інформують про приїзд медиків.

Це стосується і програми скринінгу. У визначений день пацієнти віком 40+, які бажають скористатися цією програмою, прийдуть чи приїдуть до медичного закладу і пройдуть обстеження.

Ми сподіваємося, що місцеві громади і заклади первинної медичної допомоги долучаться до програми. А якщо вони цією можливістю не скористаються, то, цілком можливо, що скористаються інші медзаклади, і їхні лікарі приїдуть у ці населені пункти.

Тому немає підстав для песимізму - навпаки, є доволі непогана фінансова мотивація для медпрацівників поїхати і надати пацієнтам медичні послуги.

Можливий формат, який діє в інших країнах, - робота мобільних виїзних бригад (фото: moz.gov.ua)

– Що робити людям, які не мають смартфона або "Дії"? Чи не стануть вони "невидимими" для програми, адже їм не прийде запрошення на телефон?

– Таким людей треба буде звернутися до найближчого ЦНАПу. Там допоможуть подати заявку, підтвердити особу та вказати спеціальний рахунок у банку. На нього буде зараховано 2000 гривень для оплати скринінгу.

Але ми очікуємо, що більшість людей скористається більш зручним інструментом - через "Дію". І ми знаємо, що рівень цифровізації в Україні досить високий.

Щодо "Дії", то людина через 30 днів після дня народження отримає в застосунку запрошення пройти скринінг. Після того, як вона прийме це запрошення, необхідно замовити "Дія.Картку" або ж використати вже оформлену.

– Скринінг ментального здоров’я - дуже чутлива тема. Чи готова держава до роботи з виявленими депресивними та тривожними станами і навіть ПТСР, якщо люди почнуть масово звертатися? І якщо людина потребуватиме допомоги, де вона її отримає? Особливо з огляду на дефіцит фахівців, зокрема в селах?

– Тягар розладів ментального здоров'я - величезний. Це, знову ж таки, стосується не тільки України, а й усього світу. Ці проблеми загострилися з часів пандемії COVID-19. А в нас додалася ще й повномасштабна війна.

Міністерство охорони здоров'я й уряд активно працюють над розширенням мережі та пропозиції послуг у сфері психічного здоров'я. У нас є окремі пакети з фінансування послуг у центрах ментального здоров'я.

Такі центри ми відкриваємо в кластерних лікарнях і прагнемо, щоб кожна кластерна лікарня мала свій центр ментального здоров'я. Крім того, на амбулаторному рівні є можливість отримати допомогу психологів та психотерапевтів.

Проте дійсно, якби всі люди, у яких є розлади ментального здоров'я, усвідомили це і звернулися по допомогу, фахівців, напевно, не вистачило б. І поки що ми не можемо говорити про те, що система готова прийняти всіх пацієнтів.

Водночас, на жаль, не всі пацієнти звертаються до фахівців. І зараз ми бачимо, що в наявній мережі є можливість підвищити навантаження. Хоча, звісно, ця можливість не безмежна.

Тому це паралельні процеси - одночасно підвищувати обізнаність кожного конкретного пацієнта щодо викликів, які є у сфері психічного здоров'я, і збільшувати спроможність системи охорони здоров'я задовольнити цей попит.

Також зазначу, що в Україні всі сімейні лікарі, які працюють за Програмою медичних гарантій, а також за програмою скринінгу, пройшли навчання за програмою ВООЗ mhGAP (Mental Health Gap Action Programme). Тому вони також обізнані щодо питань ментального здоров’я і можуть надати певний обсяг допомоги пацієнту.

Крім того, було розширено програму "Доступні ліки" у сфері психічних розладів. Наразі до цієї програми входить багато сучасних препаратів, у тому числі антидепресантів, протитривожних засобів тощо.

– Чи є ризик перевантаження сімейних лікарів після запуску програми? Саме сімейні лікарі критикують цю ініціативу - чому багато з них проти?

– Я би не сказав, що всі чи більшість сімейних лікарів критикують цю програму. Але й не заперечую, що певна критика є. І ми зараз працюємо і з сімейними лікарями, і з керівництвом центрів первинної медико-санітарної допомоги.

На мою думку, основне побоювання сімейних лікарів полягає в тому, що на них збільшиться навантаження і до них будуть висуватися підвищені вимоги щодо сервісу. При цьому вони мають сумніви, що отримають більше коштів за додаткову роботу.

У нашій країні реалізується реформа фінансування системи охорони здоров'я. Вона полягає в тому, що держава оплачує послугу медичному закладу, а медзаклад сплачує ці кошти за колективним трудовим договором своїм працівникам. І тут треба розуміти, що ми, як міністерство, не вказуємо центрам первинки, кому і скільки коштів вони повинні заплатити.

Це форма господарської діяльності, і я впевнений у тому, що більшість керівників центрів первинки простимулюють своїх сімейних лікарів.

Я знову наголошу на користі дизайну "фарбованих" коштів. Керівники медзакладів зацікавлені в тому, щоб до них прийшло якомога більше пацієнтів, адже заклад заробить більше коштів.

Крім того, завдяки додатковому фінансовому ресурсу центри первинки зможуть взяти на роботу нових працівників. Йдеться не обов'язково про лікарів - це можуть бути медичні сестри, координатори пацієнта. І це може розвантажити лікарів. Значну частину роботи, які роблять лікарі, можна делегувати медичним сестрам і навіть медичним реєстраторам - працівникам без медичної освіти.

Щодо мотивації сімейних лікарів, то деякі з них, можливо, мають, не дуже позитивний досвід комунікації всередині свого закладу. У них теж можуть бути негативні очікування на тлі впровадження програми скринінгу.

Але загалом у нас прогнози позитивні. Ми активно комунікуємо з керівниками центрів первинки і наголошуємо на тому, що вони повинні адекватно мотивувати своїх лікарів і весь медичний персонал покращувати сервіс - лише за такої умови їхній заклад обиратимуть пацієнти.