Колишній оборонець "Комо", флорентійської "Фіорентини", столичної "Роми", генуезької "Сампдорії", туринського "Ювентуса", "Мілана" та "П'яченци" П'єтро (Петро) Верховод першим серед українців став чемпіоном світу. Щоправда, в складі збірної Італії.
Коротко про італійця українського походження П'єтро Верховода напередодні поєдинку двох батьківщин знаменитого оборонця – в матеріалі РБК-Україна.
Буденний матч італійської Серії А сезону 1999/2000 між скромною "П'яченцою" і чинним чемпіоном "Міланом" став неординарним через зустріч по різні боки барикад двох українців. Діями "вовків" в обороні диригував Верховод, а в лінії нападу "россонері" з'явився дебютант Андрій Шевченко. Згодом від першого до другого перейде в спадок красномовне прізвисько "Цар"...
Верховод народився в містечку Кальчінате за 15 кілометрів від Бергамо. Його батько – Іван Лук'янович – походив із нині окупованого Старобільська на Луганщині. Застав усі "принади" сталінського періоду – Голодомор, розв'язання Другої світової війни в тандемі з Гітлером, а потім і перші воєнні поразки Червоної армії. Туди Верховода-старшого забрали з Єнакіївського металургійного заводу.
Солдат побував на фінському та польському фронтах, а в липні 1941-го опинився в полоні під час боїв у Бессарабії. За майже 4 роки Верховод змінив сім таборів. Із останнього – в італійському Барі – утік і приєднався до Італійського руху Опору. Після війни міг повернутися додому, але добре усвідомлював майбутнє колишніх військовополонених у СРСР.
Українець вивчив італійську та обжився в Спірано, де працював садівником і будівельником. Згодом зустрів дівчину Вінченцу, яка народила Верховоду трьох дітей. Первісток отримав італійське ім'я Джорджо, друга дитина – українське Ольга, а наймолодший П'єтро, вочевидь, був компромісним варіантом для батьків.
Фото: П'єтро Верховод із дружиною (supersport.al)
Подейкують, що Верховод-молодший не розлучався з футбольним м'ячем із раннього дитинства. Грав і за церковну команду, і за колектив мотоциклетного заводу. А один із друзів батька порадив перспективного хлопця клубу Серії D "Романезе".
Утім, прогрес Верховода, який юніором перекваліфікувався з незабивного нападника в непрохідного оборонця, помітили в "Комо". І вже в 17 років італієць українського походження опинився в справжній команді з амбіціями та швидко закріпився в статусі основного. У 1981-му "озерники" пробилися в Серію А, а Верховода... продали до "Сампдорії", щоб мати гроші на підсилення.
Сезони 1981/82 та 1982/83 оборонець провів у "Фіорентині" та "Ромі" відповідно на правах оренди. Та головний успіх цього періоду стався на ЧС-1982. Легендарний Енцо Беарзот покликав Верховода разом з молодим оборонцем "Мілана" Барезі до збірної. Для обох той виклик на Мундіаль був авансом, оскільки грали інші – Джентіле, Ширеа, Колловаті.
І хоч на чемпіонаті світу Верховод не провів ані хвилини, але стараннями старших товаришів поповнив колекцію нагород "золотом" іспанського Мундіалю у 23 роки. За іронією долі, на двох наступних планетарних форумах оборонець був безумовним гравцем основи. Але Італія не стримала Платіні в 1/8 фіналу ЧС-1986 і програла аргентинцям по пенальті в 1990-му.
Зате на клубному рівні кар'єра Верховода після тріумфального Мундіалю-1982 пішла вгору. Спершу він допоміг завоювати сенсаційне Скудетто "Ромі". Далі нарешті отримав шанс у "Сампдорії" культового президента Паоло Мантовані, де всім заправляв майстерний 10-й номер Манчіні. У Генуї італієць з українським корінням провів 12 сезонів і здобув омріяний чемпіонський титул, а ще 4 Кубка та Суперкубок Італії та Кубок кубків 1989/90.
Пішов із "Сампи" Верховод у 36 років. Здавалося, що в такому віці кар'єрні перспективи очевидні за маршрутом від гранда до середняка, а потім аутсайдера чи взагалі команди другого дивізіону. Утім, оборонець опинився в "Ювентусі", з яким закрив іще один гештальт, здобувши Кубок чемпіонів у 1996-му. Після ще одного сезону в "Мілані" ветеран перейшов до "П'яченци", де й закінчив виступи в 41.
Фото: П'єтро Верховод у 2002 році трохи потренував відроджену "Фіорентину" (fiorentina.it)
Про рівень Верховода-футболіста яскраво свідчать не тільки колекція нагород чи прізвисько "Цар". Кремезний оборонець з богатирським здоров'ям, що явно було спадковою рисою від батька-трударя, на багато років став нічним жахом зіркових нападників Серії А і не тільки. Ван Бастен, Батістута та Лінекер у різний час назвали його найскладнішим опонентом.
"Верховод був звіром, мав м'язи до вій. Я з легкістю його проходив, але потім піднімав голову й знову бачив цього хлопця перед собою. Я змушений був його проходити ще два чи три рази, а потім віддавав пас, бо більше не міг цього терпіти", – дав виразну оцінку Верховоду Марадона, який вигадав для етнічного українця прізвисько "Халк".
До слова, раніше пригадали дебют Буффона в чемпіонаті Італії на фоні завершення кар'єри.
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.