Схожі на вічний двигун: винаходи XIX століття працюють 180 років без зупинки
Вчені та інженери продовжують спостерігати за двома винятковими винаходами XIX століття, які фактично втілили ідею "вічного руху".
Про це пише РБК-Україна з посиланням на Uncle John’s Lore.
Годинник Беверлі: заведення за рахунок атмосфери
Механічний годинник, створений шотландським математиком та астрономом Артуром Беверлі у 1864 році для виставки в Новій Зеландії, жодного разу не заводили вручну після його запуску. Зараз він зберігається на кафедрі фізики Університету Отаго у Данідіні.
На відміну від звичайних підлогових годинників, де гирю на ланцюгу потрібно періодично піднімати ключем, винахід Беверлі робить це самостійно. Секрет полягає у герметичній коробці з повітрям об'ємом близько одного кубічного фута, яка з'єднана з рухомою діафрагмою.
Коли температура повітря у кімнаті протягом дня змінюється бодай на 6°F (близько 3,3°C), повітря всередині коробки розширюється або стискається. Цього мінімального руху діафрагми достатньо, щоб підняти внутрішню гирю, тим самим забезпечуючи годиннику хід на наступну добу.
Механізм зупинявся лише декілька разів: для проведення технічного обслуговування, очищення від пилу або у ті рідкісні дні, коли добове коливання температури у приміщенні було меншим за необхідну норму.
Оксфордський електричний дзвіночок: акумулятор, що не згасає з 1840 року
Інший винятковий пристрій знаходиться в Оксфордському університеті в Англії. Це електричний дзвіночок, придбаний професором фізики Робертом Волкером у 1840 році, який безперервно дзвонить уже понад 180 років.
За оцінками вчених, за цей час крихітна металева кулька (язичок), підвішена на шовковій нитці, вдарила по двох латунних дзвіночках близько 10 мільярдів разів.
Принцип роботи базується на електростатичному притяганні та відштовхуванні:
- Кулька торкається першого дзвіночка, отримує заряд і відштовхується до другого.
- Торкаючись другого дзвіночка, вона змінює заряд і летить до першого.
Оскільки процес потребує мізерної кількості енергії, сухі батареї (електрохімічні стовпи), які за формою нагадують свічники, досі не розрядилися.
Найпарадоксальніше те, що ніхто у світі точно не знає, з чого саме зроблені ці акумулятори. Пристрій закритий герметичним скляним ковпаком, тому рух кульки можна побачити, але звук почути неможливо.
Вченим залишається лише чекати, поки батареї повністю виснажаться, щоб розібрати механізм і дослідити склад хімічних елементів, які виявилися настільки довговічними.