Шифр, який не зламали за 600 років: вчені знайшли нову зачіпку у манускрипті Войнича

Гральні карти, кості та шифр Naibbe

Новий метод отримав назву шифр Naibbe - на честь середньовічної італійської карткової гри.

Алгоритм бере звичайний текст латиною або італійською мовою, розбиває його на короткі групи літер, а потім замінює їх за допомогою спеціальних структурованих таблиць.

Елемент випадковості у цей процес вноситься через звичайні кубики та гральні карти - предмети, які були широко доступні в Європі у XV столітті.

Під час тестування на різних зразках текстів шифр Naibbe продемонстрував виняткові результати.

Отриманий вихідний матеріал точно повторив ключові властивості рукопису Войнича:

• частоту появи окремих символів;
• типову довжину "слів";
• специфічні позиційні закономірності розташування знаків.

При цьому метод зберігає фрагменти оригінальної лінгвістичної структури у вигляді коротких послідовностей, хоча жоден окремий гліф безпосередньо не відповідає конкретній літері алфавіту.

Розширюваний алфавіт Войнича для транслітерації латинським алфавітом. (джерело: Майкл А. Грешко, "Cryptologia")

Прихований слід празького лікаря

Паралельно з математичним моделюванням суттєвий прорив відбувся завдяки вивченню самого артефакту. Виконавча директорка Середньовічної академії Америки Ліза Фагін Девіс дослідила мультиспектральні знімки першої сторінки рукопису, зроблені командою The Lazarus Project.

Ця технологія дозволяє бачити вицвілі та повністю стерті написи.

На правому полі першої сторінки сканери виявили три приховані колонки літер: дві з них складалися з латинського алфавіту, а одна - з оригінальних символів "мови Войнича".

Дослідниця порівняла почерк із письмом історичних постатей і з'ясувала, що маргіналії (записи на полях) залишив празький лікар Йоганнес Маркус Марці, який володів рукописом у 1660-х роках.

Мультиспектральне сканування першої сторінки "Рукопису Войнича" (джерело: Центр наук про зображення імені Честера Ф. Карлсона при Рочестерському технологічному інституті)

Історія невдалого дешифрування

Виявлені колонки літер свідчать про те, що Марці напружено шукав ключ до тексту. Вчені припускають два варіанти його дій:

• Лікар намагався підібрати до книги два різні типи підстановочних шифрів;

• Він прагнув розробити власну секретну систему на основі символів манускрипту.

Не досягнувши успіху за три роки володіння, у 1665 році Марці відправив рукопис відомому єзуїтському вченому Атанасіусу Кірхеру до Рима, сподіваючись, що той зможе розгадати таємницю.

Згодом книга була загублена і відзнайдена лише у 1912 році антикваром Вілфрідом Войничем. Наразі вона зберігається у Бібліотеці рідкісних книг та рукописів Бейнеке Єльського університету.

Манускрипт Войнича (фото: wikimedia commons)

Перспективи

Результати доводять, що давня "гіпотеза шифру" залишається цілком життєздатною та реалістичною для середньовічної доби. Водночас дослідження чітко окреслює межі: якщо рукопис справді зашифрований, то ця система була надзвичайно складною і зовсім несхожою на прості підставні коди тих часів.

Незалежні експерти, які не брали участі у роботі, назвали дослідження "чудовим орієнтиром, але не остаточною відповіддю".

Новий підхід дозволяє розглядати три однаково ймовірні версії: текст є результатом складного шифрування, абсолютно невідомою мовою або ж продуманою містифікацією.

Проте тепер майбутні дослідники мають чітку математичну модель, яка пояснює, як саме ручний метод шифрування міг породити настільки заплутаний текст.