Шевченко йде на вибори без вибору: суперники беруть самовідвід, фани склали список завдань

У вівторок сталася подія, про яку в кулуарах говорили напівпошепки впродовж цілого року. Володар "Золотого м'яча-2004", найкращий бомбардир в історії та колишній керманич національної команди Андрій Шевченко пішов у президенти УАФ.

Така метаморфоза в біографії, коли футболіст транзитом через роль тренера опиняється в кріслі функціонера, не дивина. Німець Франц Бекенбауер і поляк Збігнєв Бонєк здолали саме такий шлях, а серб Драган Стойковіч після ігрової кар'єри покерував Футбольною асоціацією Сербії і Чорногорії та вирішив зайнятися тренерським ремеслом. Та випадок Шевченка таки унікальний.

У нас люблять апелювати до європейської практики. Та лобіювання з владних кабінентів появи на посаді очільника футбольної федерації конкретної людини з невідомими менеджерським здібностями неймовірно далеке від західних цінностей. Хай навіть легенди. Тим більше, УАФ – громадська спілка, а не держустанова.

Прозорість і конкуретність призначених на 25 січня виборів президента асоціації під величезним питанням. Підтвердження цьому стала відмова від участі кандидатів, які прямо чи завуальовано декларували бажання балотуватися раніше. Різко втратили інтерес до боротьби менш імениті футболісти, наприклад Роман Зозуля.

"Але мені дали зрозуміти, що все вже вирішено – президентом УАФ роблять Шевченка. Всі ж розуміють, хто це робить. Голосують регіональні асоціації, але за ними стоять "губернатори", а за ними – Офіс президента. До речі, голосування закрите. Цікаво – чому?" – риторично заявив колишній нападник збірної KDK.

Фото: Андрій Шевченко в 2016-2021 рр. тренував збірну України (Getty Images)

Не проявив ентузіазму й екс-хавбек "синьо-жовтих" Євген Левченко. Він чи не єдиний серед потенційних кандидатів на кабінет у Будинку футболу набув реального досвіду роботи функціонером, та ще й на Заході. Ще з літа 2019-го українець очолює Нідерландську профспілку професіональних футболістів. Левченко натякнув, що без реального курсу УАФ до перетворень у футбольному господарстві їхати до Києва не буде.

Періодично зринають інші відомі прізвища. Нещодавній полум'яний спіч екс-капітана збірної України Олега Лужного про необхідність перетворень у вітчизняному футболі дехто з експертів назвав заявку на участь у прийдешніх виборах. Утім, після заяв Зозулі та інших усі конкуренти Шевченка автоматично отримуватимуть статус технічних кандидатів.

То прийдешні вибори нічого не змінять, окрім прізвища очільника асоціації? Хотілося би вірити, що ні. Досі чинний президент УАФ Андрій Павелко заслужено "доцарювався" до відставки. Причин зібралося на цілий список. Із останнього й такого, що лежить на поверхні – діяльність на межі з бездіяльністю після повномасштабного вторгнення РФ. Наприклад, домовлятися з європейськими колегами про зняття обмежень і зрівняння українських футболістів у правах із громадянами ЄС навіть і не починали.

Перед Шевченком буде маса завдань. Прості вітчизняні вболівальники вже розпочали "нарізати" ймовірному очільнику УАФ доручень на перший період роботи. Здебільшого ідеї стосуються структурних реформ у дитячо-юнацькому футболі, революційних змін у суддівському корпусі та захисті клубного футболу від мінливого настрою бізнесменів, які сьогодні вкладають у команду до нестями, а завтра кидають напризволяще наче нецікаву іграшку.

Ці проблеми не розв'яжуться самі собою. На реалізацію бодай одного з цих пунктів доведеться працювати ледь не в режимі 24/7 впродовж усієї каденції. Та чи потрібно це резиденту Сполученого Королівства з родиною у Лондоні, який звик приїжджати на батьківщину час від часу?..