Що чекає на українських біженців в Європі та за яких умов вони повернуться додому

Текст являє собою огляд результатів третьої хвилі дослідження "Українські біженці. ​Майбутнє за кордоном та плани на повернення", проведеного Центром економічної стратегії спільно з дослідницькою агенцією Info Sapiens у грудні 2023 — січні 2024.

Зміст

• Скільки українців перебувають за кордоном
• Що буде далі з правовим статусом українських біженців
• Чи планують біженці повертатися в Україну
• Чи хочуть діти біженців повертатися в Україну
• Чому ж українські біженці не повертаються
• Як сприяти поверненню біженців

Скільки українців перебувають за кордоном

Станом на кінець січня 2024 року від початку повномасштабного вторгнення з України виїхало 30,2 млн людей, а в'їхало – 26,9 млн. Тобто за кордоном наразі залишається близько 3,3 млн українців. Це лише ті, хто перетнув кордон України з країнами Європи.

Але значна частина українців в’їхали до країн Європи через Росію та Білорусь. Таких, згідно опитуванню Info Sapiens, - 250 тис. осіб. За даними ООН, кількість українських біженців у Росії та Білорусі наразі становить близько 1,3 млн осіб. Відповідно, загальна кількість українських біженців складає близько 4,9 млн осіб.

Найбільша кількість українських біженців перебуває в Німеччині - 1,3 млн осіб, Польщі - 951,6 тис. осіб та Чехії - 381,2 тис. осіб.

Водночас за кількістю біженців на одного громадянина країни лідирує Естонія – там на тисячу громадян припадає 37 українців.

Лише дві інші європейські країни, які не є членами ЄС, повідомляють про більшу частку біженців щодо свого населення. У Молдові біженці становлять майже двадцяту частину населення, а в Чорногорії – більш ніж десяту.

Цікавий факт: з серпня 2022-го по січень 2024 року в країнах Європи частка чоловіків серед українських біженців зросла з 31% до 37%. Найбільше зростання зафіксовано у Нідерландах – з 16% до 38%.

Поза країнами Європи лідерами за кількістю прийнятих з початку повномасштабного вторгнення українців є США - 280 тис. осіб, Велика Британія - 253,2 тис. осіб, та Канада - 210,2 тис. осіб.

Зміна географічного розподілу українських біженців у країнах ЄС, млн осіб

Джерело: Європейська служба статистики

Що буде далі з правовим статусом українських біженців

Переважна більшість українців, які були змушені виїхати до країн ЄС через повномасштабне вторгнення, отримали статус тимчасового захисту. У деяких країнах цей статус можуть отримати й ті українці, які проживали там до 24 лютого 2022 року. Однак кожна країна ЄС ухвалює таке рішення самостійно.

Окрім тимчасового захисту, українці можуть податися на статус біженця або робочу/навчальну/сімейну візу. Але на практиці більшість подається на статус тимчасового захисту.

Статус тимчасового захисту надає право на проживання, доступ до медицини, освіти та ринку праці нарівні з громадянами ЄС. Деякі країни ЄС надають додаткові пільги для українців, наприклад безкоштовне проживання в гуртожитках чи окремому житлі, грошові виплати, навчання тощо.

Хоча більшість країн ЄС продовжують надавати українцям грошові виплати або частково компенсують оренду житла, у багатьох із них спостерігається тенденція до скорочення (або планується зниження) таких виплат, або ж ставляться жорсткіші умови для їхнього отримання.

Максимальний законодавчо визначений термін такого захисту в країнах ЄС — до 4 березня 2025 року. Що робити українським біженцям після настання цього терміну – поки невідомо.

Європейський центр міграційної політики (Migration Policy Centre) передбачає декілька сценаріїв.

Війна завершується і територія України стає безпечною для перебування до 4 березня 2025 року. В такому випадку Рада ЄС ухвалює рішення припинити дію тимчасового захисту, і більшість українців повертаються на батьківщину. Водночас, вони можуть подати заявки на отримання міжнародного захисту за наявних обґрунтованих причин. Якщо громадяни України не претендують на міжнародний захист, але хочуть залишитися в ЄС, до них застосують чинне законодавство і політику ЄС та держав-членів у сфері міграції.

Війна не закінчується до 4 березня 2025 року або територія України до цієї дати не буде безпечною для повернення. За цього сценарію можливі такі варіанти:

• Отримання права на свободу пересування та проживання нарівні з громадянами ЄС. Переваги: пришвидшення інтеграції України в ЄС, можливість для українців повертатись і знову виїжджати за кордон. Недоліки: ризик виїзду більшої кількості українців на постійне проживання за кордоном.
• Продовження статусу тимчасового захисту. Переваги: продовження вже наявного статусу з тими ж перевагами. Недоліки: зменшення вірогідності повернення в Україну, збереження "підвішеного стану" біженців.
• Статус міжнародного або додаткового захисту. Переваги: безстроковий статус та довготривала посвідка на проживання. Недоліки: отримання можливе лише у першій безпечній країні; не можна виїжджати з країни отримання статусу, поки триває процедура отримання притулку; після надання статусу подорожувати можна, але не в Україну (країну походження); тільки після 6 місяців після подання заяви можна отримати дозвіл на роботу. Також це означає послаблення зв’язків з Україною через неможливість повертатись.
• Віза, посвідка на проживання, громадянство або інші класичні способи. Недоліки: тривалий час отримання, перевантаження імміграційних служб країн ЄС великою кількістю заявок від українців; залежно від країни для отримання громадянства можливо доведеться відмовитися від українського громадянства. Отримання іншого громадянства знизить вірогідність повернення в Україну.
• Статус довгострокового резидента. Переваги: постійний період дії посвідки на проживання та доступ до всіх соціальних благ. Недоліки: жорсткі вимоги для отримання, зниження вірогідності повернення в Україну.
• Повернення тих українців, які не отримали візу або не можуть залишитись у країні перебування за класичними міграційними методами. Переваги: повернення українців, позитивний вплив на економіку і демографічну ситуацію в Україні. Недоліки: деяким українцям немає куди повертатись та немає коштів орендувати житло у безпечніших регіонах.

Міжнародний центр із розвитку міграційної політики (ICMPD) наголошує, що найпростішим варіантом продовження легального перебування українців за кордоном після 4 березня 2025 року є звернення до стандартної міграційної політики країн перебування. Українці зможуть подати документи на отримання регулярного міграційного статусу та дотримуватимуться стандартних міграційних правил, які доступні для трудових мігрантів або студентів. Тимчасовий захист ЄС не забороняє українським громадянам подавати заявки на отримання дозволу на проживання, роботу тощо та загалом дотримуватися загальної міграційної політики ЄС. Деякі країни, як-от США та Канада, від початку вторгнення наголошували на такому виді міграції.

В українському Центрі економічної стратегії (ЦЕС) найбільш оптимальним серед наведених вище сценаріїв вважають надання українцям свободи пересування і вибору місця проживання, яку мають громадяни ЄС.

"Метою України є вступ до Європейського Союзу, тому за вступу в ЄС українці однаково матимуть право проживати у будь-якій країні Європейського Союзу. Надання такого права раніше пришвидшить інтеграцію України у Європейський Союз. Також це буде важливим чинником для стимулювання українців повернутися додому, оскільки вони матимуть можливість повертатися без страху втратити пільги або права на проживання за кордоном", - аргументують в ЦЕС.

Чи планують біженці повертатися в Україну

Більшість українців все ще планують повернутися до України. Однак кількість тих, хто точно планує повернутися, за останній рік скоротилася майже вдвічі.

Зміна настроїв біженців щодо повернення в Україну

У Франції проживає найбільша частка респондентів, які точно планують повернутися до України, — 37%, у Польщі таких 24%, у Чехії 23%, а в Німеччині 22%. У Великій Британії проживають аж 38% біженців, які скоріше за все планують повернутися до України. У США таких 31%, а у Канаді 30%.

У Великій Британії теж зафіксовано найбільше біженців, які скоріше не планують повертатися до України, — 28%. У Німеччині таких 21%, а в Франції 20%. Тих, хто взагалі не планує повертатися, найбільше у Канаді — 19%. У Франції таких 10%, а у Німеччині 9%.

Коли біженці планують повертатися в Україну

Більшість українських біженців (54%) кажуть, що їх стимулюватиме повернутися до України остаточне закінчення війни. Іншими вагомими чинниками є вищий рівень життя в Україні (40%), припинення бойових дій та повітряних ударів по місту, в яке планують повернутися (37%), можливість знайти добре оплачувану роботу (35%) та припинення бойових дій у рідному регіоні (27%).

Таким чином, на рішення українців повернутися додому впливатимуть не лише безпекові чинники, а й економічні. Протягом останнього року спостерігалося збільшення значення економічних чинників порівняно з безпековими у рішенні українців повернутися додому.

Цілком очікувано, що для молоді віком 18-24 роки вищий рівень життя та отримання хорошої заробітної плати — одні із ключових стимулів повернення. Додатковими чинниками, які можуть стимулювати молодь повернутися, є надання допомоги у пошуку роботи та/або надання житла чи оплата оренди житла в іншому регіоні України.

Водночас для літніх людей (старше 65 років) одним із важливих чинників, що спонукатимуть до повернення, є закінчення тимчасового прихистку в країні поточного перебування.

Що спонукатиме біженців до повернення

Чи хочуть діти біженців повертатися в Україну

Для дітей адаптація у новій країні може бути легшою, аніж для їхніх батьків, особливо якщо вони ходять у місцеву школу, вчать там мову та заводять нових друзів. Діти старшого шкільного віку можуть також планувати вступ у місцевий університет після закінчення школи та залишитися за кордоном, навіть якщо їхні батьки повернуться в Україну.

Згідно дослідження, більшість дітей хочуть повернутися до України (22% точно, 25% скоріше). Але ці цифри є дещо меншими, аніж серед дорослих. Окремо варто зауважити, що діти старшого шкільного віку (15- 17 років) найменш схильні до повернення в Україну.

За останні півроку частка дітей, які точно хочуть повернутися до України, скоротилася. При цьому зросла частка тих, хто ймовірно або точно планує залишитися за кордоном.

Важливий нюанс: діти, які мають контакт з українською школою, більш схильні повернутися додому, ніж ті, хто навчається у школі за кордоном. Імовірно, українська освіта (попри дистанційність) підтримує для дітей середовище та емоційне коріння, які краще зберігають бажання повернутися до України, аніж коли зв’язок з українським середовищем порушений. Однак варто обережно робити висновки про причини та наслідки, позаяк зв’язок може бути і зворотним: сім’ї, які більше схильні до повернення, більш імовірно підтримуватимуть навчання своїх дітей в українській школі.

Чому ж українські біженці не повертаються

На основі опитування, проведеного Info Sapiens у грудні 2023 - січні 2024 року, 23% біженців не планують повертатися до України, а 25% ще не визначилися зі своїми планами на майбутнє.

Причини таких настроїв можуть бути наступними:

Погіршення економічної та безпекової ситуацій та високий рівень невизначеності. 65% опитаних очікують погіршення економічної ситуації упродовж 2024 року, а 43% — безпекової. Крім того, 37% українських біженців кажуть про високий рівень невизначеності розвитку бойових дій, що зупиняє їх повернення додому.

Зруйноване/пошкоджене житло. У 5% біженців повністю зруйновано житло (найбільше таких біженців проживає у Німеччині — 7%), а у 19% житло пошкоджене, але підлягає відновленню (найбільше таких біженців у Великій Британії — 28%). Зрозуміло, що відсутність житла або неможливість проживати там без перешкод не стимулюють українських біженців повертатися до своїх помешкань.

Економічні мотиви. 23% українських біженців заробляють за кордоном більше коштів від трудової діяльності, ніж в Україні, а набагато більше — 38%. Тоді як майже схожий рівень заробітної плати має 21%. На додаток аж 43% українських біженців самостійно оплачують орендоване житло, а 7% живуть у власному помешканні або у родичів: найбільше таких українців проживає у США (33%), Італії (27%) та Канаді (19%). Таким чином, достатньо високий дохід дозволяє покривати не тільки базові потреби, а й оренду житла. Тому і збільшується ймовірність, що українські біженці будуть менш охочі повертатися до України, коли вже змогли облаштувати собі непогані умови для проживання в іншій країні.

Асиміляція у країні перебування. 35% українських біженців уже влаштувалися на роботу: найвищий цей відсоток у Великій Британії та Чехії (близько по 60%). Крім цього, уже 36% біженців працюють за тією самою професією, що і в Україні до повномасштабного вторгнення (найбільше їх у Франції й США — понад 40% в обох країнах), а 13% — за суміжною.

Значна частина українських біженців не мають проблем у спілкуванні мовою країни свого поточного перебування і готові надалі покращувати як мову, так і свої навички. З одного боку, зазначають дослідники, це чудовий приклад того, що люди змогли облаштувати своє життя після повномасштабного вторгнення і стали не лише чистими реципієнтами допомоги від держави, яка їх прийняла, але й платять податки. Але з іншого боку, налагодження життя за кордоном, на жаль, зменшує їхні шанси повернутися та застосувати набутий досвід для повоєнної відбудови країни, адже повернення до України — це фактично починати життя заново.

За кордоном - мир. І це аргумент для українських біженців (фото: Getty Images)

Бажання жити за кордоном. Загалом 70% українських біженців задоволені проживанням у країні свого поточного перебування. Найбільший цей відсоток у Великій Британії (84%), Канаді (82%), Німеччині (74%), Чехії (73%) та Франції (71%). Це, звісно, зумовить додатковий відтік українців за кордон та їхнє можливе укорінення там.

Як сприяти поверненню біженців

Автори дослідження сформували пул рекомендацій щодо державної політики сприяння поверненню біженців. Вони такі:

• Надання українським біженцям свободи пересування і вибору місця проживання нарівні з громадянами ЄС.
• Інвестиції в покращення транспортного сполучення з Україною під час війни.
• Співпраця з країнами ЄС щодо повернення українців після війни.
• Швидка післявоєнна відбудова постраждалих регіонів.
• Поки триває відбудова, варто надавати допомогу людям із постраждалих та окупованих регіонів.
• Розвиток механізмів державно-приватного партнерства.
• Допомога у пошуку роботи у безпечнішому регіоні, курси перекваліфікації.
• Збільшення ресурсів на комунікацію зі співвітчизниками за кордоном через дипломатичні представництва.
• Спрощена реінтеграція дітей до навчання в українських школах.
• Спрощення вступу українських випускників іноземних шкіл до українських вишів.

Спроможність української держави цивілізованими методами стимулювати повернення біженців визначатиме економічний та демографічний розвиток країни на десятиліття.