Ще один "податок" з зарплат? Що не так з ідеєю про примусовий викуп державних облігацій
Після підвищення податків у владі розглядають нові – подекуди "екзотичні" – шляхи наповнення бюджету. Один з них – примусовий викуп громадянами та бізнесом облігацій держпозики (ОВДП). Чи виправдане таке рішення навіть під час війни і що про нього кажуть фінансисти та експерти, – у матеріалі журналіста РБК-Україна Руслана Кисляка.
Невизначені перспективи щодо тривалості війни в Україні на тлі мінливих геополітичних розкладів і негарантованих обсягів фінансової допомоги від партнерів примушують вітчизняних можновладців, відповідальних за фінансову сторону справи, шукати додаткові, а, можливо, й альтернативні способи наповнення державної скарбниці.
Оскільки партнерські кошти Україна не може використовувати для оплати військових потреб, розраховувати доводиться лише на внутрішні джерела надходжень. Серед таких джерел, зокрема, але не виключно, – підвищення або запровадження нових податків та зборів, заходи з детенізації економіки, випуск державою облігацій внутрішньої державної позики, тощо.
Що таке обов’язкова військова позика
Нещодавно очільник профільного комітету Верховної Ради Данило Гетманцев запропонував публічно подискутувати щодо ще одного (досить екзотичного) способу наповнення бюджету під час війни – так званої обов’язкової військової позики (defense loan). Її суть полягає у запровадженні обов’язку для населення і бізнесу спрямовувати частину доходу (зарплати) на купівлю довгострокових державних облігацій. За можливий приклад для наслідування Гетманцев пропонує розглянути досвід Ізраїлю.
"Досвід деяких країн, які проходили через великі війни, свідчить, що одних ринкових стимулів для мобілізації внутрішніх заощаджень на потреби сил безпеки і оборони може бути недостатньо. В тому ж Ізраїлі, який у нас прийнято розглядати як взірець країни, що більше 70 років успішно обороняється від переважаючих сил країн- супротивників, у 70-х роках минулого століття було запроваджено низку обов’язкових накопичувальних схем, в тому числі для фінансування зростаючих безпекових витрат", – нагадує Гетманцев.
Одним з таким інструментів була довгострокова обов’язкова військова позика. На купівлю військових облігацій в обов’язковому порядку йшло 7% від оподаткованого доходу робітника, самозайнятого або доходу підприємства. Ставка доходності складала 5%, дохід за облігаціями не оподатковувався. Тіло позики додатково індексувалось на індекс вартості життя.
Перші позики (від 1970 року) мали бути погашені у 1986 році, 12 рівними місячними платежами. Відсотки сплачувались рівними траншами кожні три роки починаючи з жовтня 1977 року. Обов’язкова військова позика, яка проіснувала трохи більше п’яти років, стала важливим джерелом фінансування військових зусиль Ізраїлю в період до війни Судного дня (1973) і в перші роки після неї.
Чи може подібна обов’язкова накопичувальна схема бути запроваджена в Україні (виключно на військовий час і виключно на фінансування сил безпеки і оборони) – питання глибокої політичної, суспільної і професійної дискусії, переконаний народний депутат.
"Вважаю, що на стороні державних банків маємо перейти до певного формату обов’язкової купівлі військових облігацій на основі індивідуальних планів, які мають розробити Мінфін та НБУ. Поборникам ліберальних ідей відповім одразу, що не вважаю такі пропозиції адекватними для мирного часу. Утім, війна продовжується, і скільки вона триватиме – ніхто не знає", – аргументує Гетманцев.
На його думку, в Україні залишається потенціал для подальшого нарощування обсягу розміщень держоблігацій як серед банків, так і юридичних та фізичних осіб.
"В умовах продовження війни активізація розміщення ОВДП є одним із небагатьох швидких і доступних внутрішніх джерел (інше – це збільшення податків), що може бути використане для часткового закриття потреби у фінансуванні сектору безпеки і оборони. Нарощування внутрішніх ринкових запозичень є також запобіжником від емісійного фінансування дефіциту бюджету, що використовувалось у 2022 році і серед інших причин обумовило сплеск інфляції", – резюмує Гетманцев.
Чи зайде обов’язкова військова позика українцям
В Міністерстві фінансів України на запит РБК-Україна з проханням прокоментувати ідею запровадження обов’язкового викупу військових облігацій відповіли коротко і красномовно: "міністерство не може коментувати або оцінювати політичні заяви".
Колега Данила Гетманцева по парламентському комітету, представник фракції партії "Голос" Ярослав Железняк в коментарі виданню зазначив, що наразі вкладення в ОВДП – один з найкращих варіантів інвестування коштів, на чому українці можуть непогано заробити, а держава – залучити додаткові кошти в бюджет. Проте, переконаний народний депутат, ініціатива ця повинна бути добровільною.
В банківському середовищі ідею додаткових зобов’язань щодо викупу ОВДП (на додачу до вже існуючих) сприймають очікувано неоднозначно. Щоправда, поспішає заспокоїти в.о. виконавчого директора Незалежної асоціації банків України Дмитро Глінський, мова наразі йде лише про спробу розпочати публічну дискусію щодо складного питання, тому не слід розглядати ідею як пропрацьовану ініціативу.
Разом з тим, зазначає співрозмовник видання, питання сталого фінансування життєво важливих для України оборонних потреб стоїть справді гостро. І якщо говорити про запровадження обов'язкової купівлі військових облігацій, то варто ретельно оцінити можливі ризики для держави та співставити їх з потенціалом залучення коштів через такий механізм. А ризики, вважає Дмитро Глінський, тут істотні.
"Якщо придбання військових облігацій стане обов'язком, це руйнуватиме ринкову мотивацію внутрішніх інвесторів, а також викривлятиме мотивацію держави щодо управління боргом. Наслідком може бути зростання ризику дефолту за такими запозиченнями у майбутньому та недовіри до ОВДП загалом", – застерігає банкір.
Крім того, вилучення частини офіційних доходів через обов'язкову купівлю облігацій, на додаток до вже наявного оподаткування, ускладнюватиме детінізацію української економіки, тобто обмежуватиме потенціал нарощування податкових надходжень до бюджету.
Очільник НАБУ констатує: в умовах повномасштабної війни банки потроху нарощують кредитування економіки і держави. В той же час штучне прискорення інвестицій банків в ОВДП може якщо не зламати, то істотно ослабити позитивні тенденції у кредитуванні та загальмувати економічне зростання.
Для розуміння. Обсяги інвестицій банків у ОВДП за третій квартал 2024 року додали 8,9%, а в річному вимірі зростання сягнуло 39%. При цьому 74% всього банківського портфеля державних облігацій сконцентровано у банках, єдиним або основним власником яких є держава. Зростали протягом року і обсяги банківського кредитування. Так, за даними НБУ, чистий портфель кредитів клієнтам показав зростання на 6,8% за останній квартал і на 22,4% за рік. При цьому обсяги вкладень банків у депозитні сертифікати НБУ мають стійку тенденцію до скорочення.
Попри те, що традиційно саме банківський сектор є основним інвестором у державні облігації, останнім часом все більше уваги цьому інструменту приділяють бізнес та населення. Наразі від початку року українці збільшили обсяг ОВДП у власності на 20 млрд гривень до 73 млрд, і очікується подальше зростання. Серед причин стійкого попиту на державні боргові папери – досить високі ставки (які сягають 18% річних), 100% державної гарантії повернення коштів, низький поріг входу (номінальна вартість військових облігацій складає 1 тис. грн), а також відсутність оподаткування доходу від інвестиції в ОВДП (на відміну від банківських депозитів, доходи від яких з нового року оподатковуватимуться за ставкою 23%).
"Я вважаю ідею обов’язкової військової позики вкрай шкідливою для майбутнього нашої держави. Вкладення в облігації в незалежній Україні завжди були добровільними. В 2022 році українці купували ОВДП, щоб допомогти власному урядові вистояти проти окупанта. Велика кількість людей вперше отримали досвід вкладення в цінні папери. Це дає шанси на побудову нарешті в країні фондового ринку, який допомагатиме фінансувати повоєнну відбудову", – аргументує фінансовий аналітик групи ICU Михайло Демків.
На його думку, примус українців на покоління відіб’є бажання довіряти країні та її борговим зобов’язанням. В результаті, в майбутньому не буде бажаючих вкладатися ні в державні цінні папери, ні в приватні. Буде лише один напрямок – купівля долара чи іншої валюти та вивіз її за кордон.
Кращим інструментом додаткової мобілізації заощаджень громадян було б активне залучення валютної готівки на руках, зокрема, через спрощений фінансовий моніторинг (фактично, легалізацію тіньових доходів) при вкладенні в спеціальні довгострокові боргові папери Мінфіну, вважає директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлинський. В коментарі для РБК-Україна він зазначає, що запозичення загалом мали б сенс, якби потрібно було мобілізувати великий обсяг коштів на короткий період. Але війна Росії проти України – це не той випадок. Тож більш надійним та прозорим для громадян було би підвищення податків, зокрема, ПДВ, який змушені платити в тому числі ті, хто має тіньові доходи.
Інакше, попереджають опитані виданням експерти, неминучим виглядає подальша тінізація доходів громадян.
"Мова йде фактично про приховане оподаткування, зобов’язання для тих, хто має "білі" зарплати. В результаті, маржа вигоди від тіньових доходів лише збільшиться", – застерігає керівник аналітичного напряму мережі "АНТС" Ілля Несходовський. Своєю чергою, це суттєво зменшить привабливість офіційних зарплат, а саме зарплатні податки – "чемпіони" з тінізації в Україні. З точки зору підсилення соціальної напруги така ініціатива нічим не краща, ніж підвищення податків, вважає старший економіст CASE Україна Володимир Дубровський.
Прийнятною альтернативою обов’язковому викупу держоблігацій населенням і бізнесом експерти вважають створення державою привабливого механізму добровільного інвестування в ОВДП.
"Примусовість викупу облігацій йде урозріз із ринковими принципами економіки, на які спирається модель стійкості, яка довела свою ефективність в Україні. Проте й раціональне зерно в цій ідеї є – але якщо її "перевернути з голови на ноги": не примушувати, а зацікавити у придбанні військових облігацій, підтримуючи їх привабливу дохідність та максимально спростивши умови придбання, а також запровадивши можливість анонімного придбання і володіння", – говорить заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло, додаючи, що можна навіть запровадити привілейовані облігації (зокрема, з гарантією курсового ризику), право на придбання яких надати лише окремим когортам населення, наприклад, військовослужбовцям.
Що стосується банків, додає Ілля Несходовський, для їх добровільного залучення до купівлі держпаперів ставки за ОВДП мають бути не нижчими за ставки по депозитних сертифікатах НБУ. У випадку ж примусового викупу ОВДП банками, це може скоротити терміни надходження коштів до бюджету, але принципово не збільшить суми, які отримає держава.
Разом з тим, попереджає координатор експертних груп Економічної експертної платформи Олег Гетман, потрібно розуміти, що тривале фінансування бюджетного дефіциту за допомогою облігацій внутрішньої державної позики за нинішніми високими ставками вже за декілька років може перетворитися фактично на фінансову піраміду. "З цим точно не варто гратися довго. Ці ігри мають бути обмеженими в часі", – переконаний співрозмовник РБК-Україна. Потрібно шукати інші джерела наповнення бюджету. В першу чергу це – дешеві міжнародні кредити і гранти, арештовані активи РФ, а також приватизація, яка, серед іншого, в перспективі може забезпечити збільшення податкових надходжень.
При підготовці статті автором використовувались ексклюзивні коментарі для РБК-Україна наступних спікерів: голови комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данила Гетманцева, заступника голови зазначеного комітету, представника фракції партії "Голос" Ярослава Железняка, в.о. виконавчого директора Незалежної асоціації банків України Дмитра Глінського, фінансового аналітика групи ICU Михайла Демківа, директора Центру економічної стратегії Гліба Вишлинського, керівника аналітичного напряму мережі "АНТС" Іллі Несходовського, старшого економіста CASE Україна Володимира Дубровського, заступника директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослава Жаліла, координатора експертних груп Економічної експертної платформи Олега Гетмана, пресслужби Міністерства фінансів, а також публічні дописи Данила Гетманцева в месенджері Telegram.