Ростислав Шурма: Сплата податків має стати не набагато дорожчою, ніж їхня оптимізація

Як обстріли російськими ракетами впливають на економіку, за рахунок чого Україна буде закривати дірку в бюджеті у 2023 році, чи можлива податкова реформа та якою вона може бути, а також про передачу арештованих активів РФ – в інтерв’ю РБК-Україна розповів заступник голови Офісу президента Ростислав Шурма.

Росія продовжує тероризувати мирні українські міста, завдаючи ракетних атак по ним та руйнуючи енергетичну інфраструктуру. Через ці обстріли страждає економіка, яка і так обвалилася у рік повномасштабної війни приблизно на третину. За підсумком року цифри будуть гірші, ніж очікувалось ще минулого кварталу, каже в розмові з РБК-Україна заступник голови Офісу президента Ростислав Шурма.

Втім, на його думку, війна і руйнування, які принесла РФ Україні, не привід відмовлятися від реформ, що можуть стати поштовхом для ділової активності та розвитку економіки. В інтерв’ю виданню чиновник пояснив, чому продовжує наполягати на податковій реформі (т.зв. "10-10-10"), як її можна реалізувати та привчити українців платити податки, а не оптимізувати їх. Він також пояснив, як та за рахунок чого може відбуватися відновлення українських міст і чи варто розраховувати на передачу Україні арештованих російських активів.

– Прем'єр-міністр Денис Шмигаль припустив, що падіння економіки у цьому році може скласти до 50%, якщо будуть продовжуватись обстріли енергетичної інфраструктури. Наскільки велика вірогідність, що буде таке погіршення?

– Ситуація справді надзвичайно складна. Ви ж бачите, наскільки суттєві пошкодження в енергосистемі і наскільки великі обмеження в роботі підприємств промислового сектору. Моя особиста позиція, що цифри будуть значно гірші, ніж були очікування в попередньому кварталі. Наскільки саме, думаю, не варто зараз грати в здогадки буде це 3, 5 чи 7 процентних пункти.

Важливо те, що на конкретних підприємствах є надзвичайно великі обмеження. І питання в тому, щоб ми максимально швидко знайшли рішення, як відновити і збалансувати енергосистему, щоб дати хоч якусь можливість цим підприємствам працювати.

– Але зараз робочі цифри уже мають бути.

– Падіння реального виробництва в четвертому кварталі в середньому досягає 70%. У деяких випадках 80-90%, у деяких – 50%. Залежно від ситуації в конкретному регіоні і схеми підключення того чи іншого підприємства, залежно від його критичності для економіки.

Є певні підприємства практично критичної інфраструктури. Наприклад видобуток вугілля. Якщо в поточних умовах ще обмежувати електроенергію на видобуток вугілля, ми просто зайдемо в спіраль. Нафтовидобуток, нафтопереробка – це теж підприємства з цієї групи. Окремі кластери економіки, які мають дійсно велике військове значення і забезпечують стабільність, ми відокремили і намагаємось їх трошки менше обмежувати. А загальна ситуація надзвичайно складна. Це точно понад 50% по четвертому кварталу у промисловому кластері.

– Бюджет наступного року залежить від зовнішніх позик. ЄС готовий виділити 18 мільярдів доларів, Штати мають виділити стільки ж. Чи буде це основними джерелами наповнення, чи є гарантія, що ці гроші таки будуть?

– Загальний дефіцит бюджету близько 38 мільярдів доларів. Ви щойно назвали цифри 18 та 18 мільярдів. Це, безумовно, два основних компоненти. Плюс у нас є велика кількість двосторонніх домовленостей з багатьма іншими країнами. Не лише G7, а й інші розвинуті країни дуже активно допомагають. Також є міжнародні фінансові організації, такі як Світовий банк, де ми очікуємо запуск певних програм.

Тому на сьогоднішній день ми бачимо, як з допомогою наших міжнародних партнерів профінансувати очікуваний дефіцит бюджету. Як вони будуть виконуватись – побачимо. Ми знаємо з нашого досвіду, що між домовленостями та їх виконанням часто бувають певні відхилення. Ми будемо робити все для того, щоб те, про що домовились, було виконано з боку партнерів. Ми зі свого боку точно виконуватимемо все.

Про програму МВФ і друк грошей

– Ми домовились про моніторингову програму з МВФ (рада директорів ухвалила цю програму 20 грудня, - ред.). Чи є якісь ризики для її виконання?

– По цій програмі, яка розрахована на чотири місяці, буде звичайна поточна робота. Ні для нас, ні для МВФ я не очікую жодних ризиків. Можуть бути лише технічні питання. За підсумками моніторингової програми вже буде прийматись рішення по фондованій програмі. Безумовно, що для нас важливо отримати кожну фінансову програму, особливо від МВФ – це доволі знаковий кредитор, який важливий для прийняття позитивних рішень всіма нашими іншими партнерами. Але з 38 мільярдів практично 90% дають два наших основних партнери – США та ЄС. Хоча, напевно, у таких випадках очікувалось би лідерство саме МВФ, якого ми не бачимо.

– А чому потрібен зараз МВФ? Навіть якщо МВФ дає кредит, то вертати його треба скоріше, ніж ті, які підуть від США та ЕС? Фактично 3-5 років проти 10 і більше.

– Безумовно, ці кредити (від США та ЕС – ред.) і довші, і вигідніші по фінансових умовах. Тим більше, що з цієї програми підтримки певна частина – не кредити, а гранти, що ще краще. Але ще раз хочу підкреслити, коли стається така складна економічна ситуація, як у нашому випадку, напевно, розумно очікувати лідерства МВФ у цьому процесі, а його по факту немає.

– Наскільки важлива роль НБУ в підтримці бюджету, і які ризики емісійного фінансування? Це може вплинути на макростабільність. Голова НБУ заявив про достатньо велику суму відрахувать наступного року до бюджету. Є думка, що ця сума надвелика.

– Я вважаю, що в поточному році уряд та НБУ спрацювали дуже чітко та злагоджено. Був встановлений певний ліміт фінансування з боку НБУ в розмірі 400 мільярдів гривень, який передбачав стабільне фінансування 30 мільярдів з невеличкими відхиленнями в конкретні місяці, де був більший дефіцит. І дуже чітко, незважаючи на всі невизначеності, на війну, ми змогли спрацювати в тих коридорах, що дозволило в тому числі зберегти загальну макроекономічну та фінансову стабільність і втримати інфляцію на розумному рівні.

Особливо якщо ми порівнюємо наші показники інфляції навіть з нашими сусідніми країнами Євросоюзу, де немає війни.

Ми очікуємо таку ж зважену, чітку і прораховану роботу у наступному році. Тим більш, якщо ми бачимо, що зможемо перекрити дефіцит бюджету завдяки нашим міжнародним партнерам. Відповідно, немає великих ризиків емісійного фінансування з боку НБУ. Цифра буде зважена, прорахована, для того щоб не створити ризики макрофінансової стабільності.

– Чи може 2023 рік стати роком для початку структурних реформ, зокрема податкової, попри те, що у країні війна?

– Безумовно, може. І зараз, напевно, є дійсно хороший час для того, щоб проводити всі можливі реформи. Багато з них зараз відбуваються. Зокрема по цифровізації, лібералізації, запуску окремих програм. Я не виключаю в тому числі податкову реформу.

Про податкову реформу і зниження ставок податків

– По реформі "10-10-10" (мова йде про зниження до 10% ставок ПДВ, податку на прибуток та податку на доходи фізосіб, - ред.) є різні оцінки. Ви вважаєте, що її все ж вдасться реалізувати?

– Ми абсолютно не відступали від тих базових принципів, які закладаємо в нашу реформу. Ми дуже активно над нею працюємо і дійсно плануємо реалізувати. Я окремо зупинюсь на принципах, це найважливіше в цій реформі. Це повинна бути антикорупційна реформа, яка підвищує конкурентоздатність країни.

Зараз я пройду по трьох дуже важливих пунктах. Пункт №1 – про конкурентоздатність нашої держави. Країни, як і будь-які бізнеси, конкурують між собою, зокрема умовами ведення бізнесу. І податкова складова є чи не найважливішою для прийняття тих чи інших рішень щодо розміщення виробництва, відкриття регіональних штаб-квартир, зокрема великими компаніями. А тепер давайте подивимось на конкурентне поле, в якому ми знаходимось. Беремо наших сусідів – східну Європу. Податок на прибуток. Угорщина – 9%, Румунія – 10%, Болгарія – 10%, Естонія – податок на виведений капітал, у Польщі для певного виду бізнесу податок на виведений капітал.

Як ми можемо конкурувати за розміщення виробництва, за локалізацію тих чи інших штаб-квартир з цими державами, якщо у нас навіть ставка податку на прибуток практично у два рази вища? Ми програємо цю конкуренцію.

Другий компонент – податок на додану вартість. Є директива ЄС, яка встановлює мінімальну ставку ПДВ 15%, але вона дозволяє диференційовані ставки. Я для експерименту взяв чеки з супермаркетів у декількох країнах Європи – Німеччина, Польща, Болгарія та інші. Середньозважена ставка ПДВ по продуктовому портфелю для побутового споживача менша 10%. У Німеччини 80% продуктів, які купує споживач, оподатковуються ставкою 7%. Велика частина комунальних послуг теж 7%. Ставка 19% збережена для алкоголю, якихось дорогих речей, які не купує середній споживач. У підсумку середня ставка, яку платить споживач, складає менше 10%.

У Болгарії для окремих продуктів харчування, які можуть складати до 40% кошику споживання, ставка 0%. У Польщі є ставка і 0%, і 5%. Тобто споживач не платить середню ставку 20%. Вона менше 10%. Це щодо конкурентоздатності.

Третій важливий компонент – це щодо антикорупційності та податкової культури. В Україні, на превеликий жаль, протягом 30 років сформувалася культура та інфраструктура несплати податків. Це не є питання прізвищ конкретних керівників, які керують податковими структурами. Це є система, яка формувалась десятиліттями. Система, яка передавалась у вигляді практичних знань від керівників до їх підлеглих, які ставали керівниками на підприємствах, від одних бізнесменів до інших. Тобто сьогодні є абсолютною нормою не платити податки.

Чому так? Тому що паралельно існує величезна інфраструктура та інституції, які надають велику кількість послуг по оптимізації податків. Не важливо, це зарплатні податки, які по факту складають 51%, податки на прибуток, чи ПДВ. Сьогодні оптимізувати будь-який податок коштує у кращому випадку 20% від самого податку. І величезна конкуренція пропозицій як це зробити.

– Але у нас стільки структур, які з цим мають боротися – БЕБ, СБУ займаються цими питаннями.

– У тому якраз і є основна проблема, що вся система оптимізації податків дуже глибоко інтегрована у всі ці структури. І питання навіть не в їх керівниках. Питання глибинної інтеграції повністю у всю вертикаль. Єдиний спосіб в наших умовах – зробити цю оптимізацію економічно невигідною. Тобто сплата податків повинна стати на якийсь період часу не набагато дорожчою, ніж оптимізація. А сама оптимізація податків повинна стати значно дорожчою. І будь-яке покарання за таку оптимізацію повинно стати на порядок жорсткішим.

Саме такі інструменти зможуть привити культуру сплати податків. Друга складова – це необхідно зруйнувати інфраструктуру і всі інституції, які допомагають оптимізувати податки. Просто потрібно припинити попит на їх послуги. А якщо відбудеться перше, про що я сказав, системно протягом 2-4 років, ця інфраструктура зруйнується сама по собі. Тому що просто не буде попиту на їх послуги.

– Я вірно розумію, що очікувати якихось кардинальних змін у найближчий час не варто?

– Я про інше кажу. Я кажу про те, чому ми вважаємо модель "10-10-10" важливою. Не принципова цифра 10, принципова логіка. Логіка конкурентоздатності з іншими країнами і логіка економічної недоцільності оптимізації податків, а відповідно і антикорупційності. Чому? Тому що коли це невигідно робити, у тебе зникає підґрунтя для корупції само по собі. А якщо це працює протягом 5 років, у вас формується культура і звичка сплати податків. Ми хочемо цього добитись.

– Тобто комбінація "10-10-10" може змінитися? Яким чином і які можуть бути варіанти вже можна сказати?

– Я хочу, щоб всі зрозуміли, що "10-10-10" – це не є догма. Можливо, це буде "8-12-9" чи "11-7-12". Не важливо, яка буде цифра. Просто ми розуміємо, що сама цифра близько 10% є точкою беззбитковості по оптимізації податків. З іншого боку, це є доволі конкурентоздатна цифра, якщо ми конкуруємо з податковою системою з іншими державами.

Тільки ми не повинні допускати диференційованих ставок. Тому що як тільки ми залишимо диференційовані ставки – це простір для зловживань, вся ця інфраструктура, всі ці інституції, які працюють з однією моделлю оптимізації податків, завтра переключаться, щоб оптимізовувати всередині ставок.

Тому простіше взяти середньозважену ставку, яка є для споживача чи в Польщі, чи в Болгарії, чи в Німеччині, і застосувати її. І ми розуміємо, що ця ставка 10% робить економічно недоцільною "скрутку" (тут мова, зокрема, про махінації з ПДВ, - ред.). Тому що собівартість "скрутки" буде мінімум 7-8%. Який нормальний підприємець буде ризикувати своєю діяльності заради економії одного чи півтора відсотків? Не буде.

– З огляду на дискусію, яка йде, я бачу, що немає спільної думки у влади з цього питання. Голова профільного комітету Гетманцев категорично проти такого варіанту змін. Інший момент – це потрібно узгоджувати із МВФ. І поки що я не чув, щоб МВФ погодився. І третій момент – це проблеми Мінфіну, який цілком справедливо говорить про те, що це негативно вплине на надходження до бюджету.

– Безумовно, ми все маємо погодити з нашими міжнародними партнерами. Тому що об'єктивно вони сьогодні допомагають закривати дефіцит бюджету. І якщо ми будемо робити таку податкову реформу, то дійсно є ризики, що в якийсь перший період у нас дефіцит бюджету може збільшитись, але може і не збільшитись. Тому що фінансова модель в будь-якому випадку будується на певній кількості припущень. І як спрацюють ті чи інші механізми, спрацюють вони одразу чи через рік, ми точно не можемо сказати.

Я можу привести приклад Болгарії, яка робила дуже подібну податкову реформу. Вони знижували податок на прибуток і податок на доходи фізичних осіб до 10%. Стартова ставка у них була значно більша, ніж 18%. Ви знаєте, який був результат? У них ріст доходів був на 37% у перший же рік. Частка тіньової економіки скоротилась з 45% до 10%. На другий рік ще плюс 14%, на третій рік ще плюс 7 чи 8%. Але дійсно відбулась велика детінізація. Яка детінізація відбудеться у нас, точно ніхто не може сказати. Але ми всі прекрасно розуміємо, що певна детінізація відбудеться.

– Якщо ми хочемо з МВФ нову програму вже десь у березні, то ми маємо до березня остаточно визначити якою буде ця реформа і погодити її з МВФ та з парламентом.

– Ми зараз цим активно і займаємось. На превеликий жаль, МВФ веде себе доволі догматично по цьому питанню. Вони не дуже хочуть розуміти всі складнощі, які є з інфраструктурою оптимізації податків в Україні, і що фіскальними методами перемогти це практично неможливо. Тому будемо намагатись їх переконати. І ми розуміємо, що повинні це зробити протягом першого кварталу наступного року.

Що стосується парламенту, то я не хочу називати якісь цифри, але ми прекрасно розуміємо, що абсолютна більшість депутатів підтримає дану концепцію. Безумовно, є позиція голови податкового комітету й окремих інших депутатів, у яких є своя думка. Вони мають на це право. Ми будемо знаходити якийсь компроміс. Ми точно розуміємо, що ми повинні реалізувати антикорупційну податкову реформу в пакеті структурних антикорупційних реформ в Україні.

– Є очікування, що позиція голови податкового комітету пана Гетманцева зміниться з якихось причин?

– Я вважаю, що ми можемо зараз по суті дискутувати про компоненти і елементи податкової реформи, а не про позицію окремих людей.

– Які перспективи податку на виведений капітал?

– Податок на виведений капітал – це правильна і хороша модель, так само як податок з роздрібних продаж. Тому що модель податку на доданий капітал апріорі не дає розвиватись індустріям з високою доданою вартістю. Ми все-таки хочемо знайти модель, яка буде повністю синхронізована і буде відповідати всім стандартам і директивам ЄС.

Ми розуміємо, що модель з податком з продажу і з податком на виведений капітал, на жаль, може завести нас в глухий кут. Ми будемо переконувати партнерів у необхідності податку на виведений капітал. Якщо потрібно буде знайти компроміс, ми його знайдемо щодо оподаткування прибутку. Основне – не ставка, основне – антикорупційна природа цієї реформи.

Про безробіття та виїзд чоловіків за кордон

– Проблеми безробіття наступного року можуть загостритися?

– Ми живемо в настільки турбулентній економічній і військовій ситуації, що будь-що може статися через два тижні. Безумовно, є величезна кількість ризиків для безробіття. Безумовно, уряд і ми як команда влади реагуватимемо на кожну відповідну проблему, в тому числі і по безробіттю.

– Як ви можете оцінити роботу Міністерства економіки? Багато критики про те, що воно не може впоратись з деякими питаннями, зокрема, стосовно виїзду чоловіків за кордон з метою бізнесу.

– Критикувати завжди легше, ніж робити. Я думаю, що втримати економіку і реалізувати програми економічної підтримки в умовах війни на порядок складніше, ніж в будь-яких нормальних умовах. Це що стосується критики.

Тепер що стосується суті. Я вважаю, що економічна команда уряду підготувала надзвичайно велику кількість правильних програм, в тому числі тих, що ми готували разом. Приведу конкретні приклади. Програма іпотеки, яка в найближчі тижні, я очікую, буде запущена. Залишились останні елементи, пов'язані з наповненням ліквідності. Буде запуск цифрового продукту, коли рішення будуть прийматись без купи довідок, онлайн, дуже швидко.

Друге – запуск малої і середньої приватизації. У нас щодня відбуваються аукціони, які приносять 50-100 мільйонів гривень. Це робила економічна команда уряду. Наступне – наведення порядку з корпоративним управлінням, де зараз державна власність поступово структурується. Або передається на приватизацію, що не могли зробити роками, чи структурується у відповідні профільні холдинги.

Також є надзвичайно велика кількість програм стимулювання бізнесу через програми підтримки пільговими кредитами, грантами і так далі. Є проблема з тим, що об'єктивно не вистачає коштів для того, щоб субсидувати ці програми. Але самі програми підготовлені, прийняті або запущені, або готові до запуску і масштабно не розгортаються лише по одній причині – дефіциту ліквідності для їх реалізації.

Якщо говорити про ініціативу виїзду чоловіків-підприємців за кордон, то тут ситуація абсолютно зворотна. Міністерство економіки разом з Міністерством цифрової трансформації реалізували дійсно надзвичайно простий і зручний механізм, який дозволяв прозоро протягом 40 секунд в електронному режимі без жодних довідок оформити право виїзду за кордон. Була прийнята відповідна програма на Кабінеті міністрів. Чому вона не підписана і не реалізована – це точно питання не до Міністерства економіки.

– Давно я не бачив такого співпадіння позицій заступника голови ОП і керівництва Мінекономіки.

– Смисл в конструктивізмі. Можна безкінечно критикувати, але треба просто брати і робити. Наша задача – робити. Тому амбіції треба прибрати, розбіжності у поглядах – вбік, берем і робимо.

Про перевірки бізнесу, закупівлі газу та "Укрнафту"

– З приводу постанови про дозвіл позапланових перевірок бізнесу (постанова 1363). Бізнес вже захвилювався з приводу можливого тиску через це. Чому таке рішення було прийнято?

– Я не готовий зараз детально коментувати цю постанову. Але якщо реалізувати правильно антикорупційну, податкову реформи, у нас не буде жодної проблеми з перевірками, з блокуванням податкових накладних, з якимись скаргами на дії податківців. Тому що просто не буде економічного підґрунтя для цього. У нас не буде скарг на погане адміністрування податків. Просто підґрунтя для цього зникне.

– Чи плануються ще зміни в енергетичних компаніях після створення "Українських розподільчих мереж" (УРМ), заміни голови "Нафтогазу" і фактичного об'єднання "Укрнафти" та "Укртатнафти"?

– Цю тему треба розбити на декілька складових. Питання "Укрнафти" та "Укртатнафти" – виключно військове, яке приймалось в рамках закону про примусове відчуження майна. Зараз буде стабілізована ситуація з постачанням нафтопродуктів для армії, що і було причиною прийняття такого рішення. Ці компанії будуть працювати як вертикально інтегрована нафтова компанія. Але це є окрема військова вертикаль управління.

Що стосується "Українських розподільчих мереж" – це рішення енергетичного блоку уряду. Це буде яскравим прикладом того, як правильно структурувати управління профільними компаніями. Коли пакети акцій обленерго, які є у власності держави, будуть структуровані в професійний холдинг, в професійну управляючу компанію, завдяки чому ми зможемо підвищити якість управління і роботи цих компаній.

– Планується якесь розширення УРМ за рахунок інших обленерго?

– Безумовно, туди будуть передані пакети всіх шести державних обленерго. Є перелік обленерго, які знаходяться у власності підсанкційних осіб, по яких буде запущена процедура конфіскації відповідно до законодавства. Після того, як вона буде завершена, абсолютно логічно, що ці пакети акцій теж будуть передані в управління цього холдингу (УРМ – ред.). По мірі того, як буде реалізовуватись закон про застосування санкцій, можливо, кількість цих підприємств буде збільшуватись.

– Ви можете назвати, які це обленерго?

– Ні, не можу. Є певні процедурні речі і закон України про особливості застосування санкцій, який передбачає, що є особливий вид санкцій у вигляді конфіскації активів, який застосовується до підсанкційних осіб. Можу лише сказати, що серед власності, яка попала під даний вид санкцій, є в тому числі пакети акцій обленерго.

– Чи можна вже сказати, що заміна голови "Нафтогазу" пішла на користь? І що у них зараз з реструктуризацією боргів?

– Наскільки я знаю, "Нафтогаз" здійснив реструктуризацію двох випусків. Для завершення реструктуризації останнього випуску, був залучений радник, який зараз веде перемовини з кредиторами. Я впевнений, що буде знайдене державне рішення, яке передбачатиме умови реструктуризації, які не будуть особливо відрізнятись від умов реструктуризації суверенного боргу.

– Голова НАК сказав, що йому треба буде закупити ще три мільярди кубометрів газу. Звідки гроші на цей газ?

– Тільки щоб у нас зараз не було паніки. У нас газу у сховищах достатньо для проходження опалювального сезону. Ми бачимо велику кількість ризиків, які створює ворог для енергосистеми України. Не лише електроенергетичної, газової, видобувної і так далі.

Імпорт газу може бути інструментом страхування ризиків не лише в газовому і тепловому господарстві, а в електроенергетиці і в інших сферах. Тому, безумовно, ми зацікавлені у тому, щоб мати максимально велику подушку безпеки. І ці 2-3 мільярди, про які оголошує "Нафтогаз", це саме додаткова подушка безпеки, над створенням якої компанія зараз працює.

Що стосується джерел фінансування, то на сьогоднішній день є велика підтримка від багатьох наших партнерів, які виділяють цільові кошти для закупівель газу. Це і канадська, і британська програми, програма ЄБРР, Норвегії. Я не хочу озвучувати публічно цифри, але суми близькі для того, щоб ми могли виконати програму по імпорту газу.

– Мова йде саме про імпорт? Газ українського видобутку викупати за ці гроші не будуть?

– Мова йде в першу чергу про закупівлю імпортного газу. Але, безумовно, що в рамках балансування самого "Нафтогазу" і його потреб постачання газу пільговим споживачам, таким як теплокомуненерго, побутові споживачі, безумовно, буде викуповуватись і якась частина газу внутрішнього видобутку.

– Компанії, які видобувають газ, кажуть, що через відсутність грошей можуть скоротити видобуток.

– На жаль, у нашій бізнес-практиці публічний шантаж з боку окремих бізнес-груп став доволі стандартним інструментом для переговорів з владою. Тому до нього треба дуже спокійно ставитись.

– Як ви оцінюєте дев’ятий пакет санкцій?

– Безумовно, ми очікуємо значно більш змістовної і активної позиції як щодо секторів, так і щодо конкретного наповнення у рамках кожного сектору санкцій.

Про відновлення України та компенсації від РФ

– Які напрямки будуть пріоритетні для відновлення та розвитку наступного року?

– Тут потрібно розділити на дві складові. Перша складова – це програма швидкої відбудови. Хочу підкреслити, що було прийнято рішення про виділення цільового віце-прем'єра, який відповідатиме за відбудову – Олександр Кубраков. Для того, щоб був єдиний керівник, який відповідає за всі програми відбудови, якому будуть підпорядковані по суті два міністерства. Йому будуть підпорядковані відомства, структурні підрозділи, які покривають до 80% секторів, пов'язаних з відбудовою.

Кубраков, напевно, один з найсильніших управлінців у цьому напрямку, який зможе ефективно реалізувати цю програму. Що стосується напрямків, то це, безумовно, транспортна, енергетична інфраструктура, житло і соціальна інфраструктура - школи, лікарні, садочки. Це якщо ми кажемо про коротку програму. Якщо ми говоримо про довгу програму відбудови, я думаю, що це може бути предметом окремої розмови, тому що це дуже детальна розмова про окремі нові кластери економіки, які нам потрібно побудувати.

– Можна сподіватись, що 2023 рік стане роком відновлення, хоча би часткової відбудови України? Чи можна це зробити без зовнішніх надходжень, зокрема за рахунок арештованих російських активів? Як ви оцінюєте прогрес по перемовинам з партнерами з цього приводу?

– У вас у цьому питанні зашито три дуже великих питання. Безумовно, у наступному році ми розпочнемо активну відбудову по найпріоритетніших напрямках, які я щойно озвучив. Безумовно, ми будемо опиратись на зовнішню допомогу, тому що внутрішніх ресурсів, враховуючи стан економіки, не вистачить.

Вже можу підтвердити, що є перші конкретні напрацювання зі Світовим банком по залученню перших мільярдів коштів саме на програми відбудови. Конкретні цифри і програми, я думаю, що будуть озвучені в найближчі тижні-місяці. Але дуже активно робота йде і дуже активну роль у цьому займає Світовий банк.

Що стосується арештованих активів, безумовно, ми в рамках України активно рухатимемось по конфіскації цих активів і по подальшій їх монетизації. Або у вигляді продажу, або у вигляді перерахувань до бюджету, як це було вже з вилученням коштів та облігацій внутрішньої державної позики, які належали націоналізованому "Сбербанку Росії". Безумовно, це буде певним джерелом. Але його самого по собі буде недостатньо. Тому надзвичайно важливою буде підтримка наших зовнішніх партнерів.

І третє – це конфісковані активи за кордоном. Тому що 95%, якщо не 98% всіх активів знаходяться за межами території України, які потенційно можуть бути використані для відбудови України. Ми ведемо активну роботу зі всіма нашими партнерами, для того щоб реалізувати процес вилучення та монетизації цих активів. Це дуже непростий процес. Тому що немає відповідних світових прецедентів за останні багато десятиліть.

Можу сказати одне, що зроблений надзвичайно важливий перший практичний крок у цьому напрямку – прийнято рішення Генеральної асамблеї ООН, яка зафіксувала факт відповідальності РФ і необхідності відшкодування цих збитків, яке якраз буде основою для наступних юридичних кроків, які стосуватимуться відповідних двосторонніх та багатосторонніх договорів, змін національних законодавств кожної із країн, для того щоб на практиці реалізувати вилучення та монетизацію цих активів.