Рефат Чубаров: Росія має розпастися, інакше війна буде повторюватися знову
Про утиски кримських татар, і що буде в Криму після звільнення від окупантів – в інтерв'ю голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова для РБК-Україна.
Наприкінці лютого 2014 року росіяни вторглися в Крим: 10 років тому півострів став першим об'єктом агресії окупантів на українських землях, яка переросла у широкомасштабну війну. В ці дні українці згадують тих, хто чинив супротив окупації Автономної Республіки Крим і Севастополя.
Організовані російськими спецслужбами зібрання на підтримку "русской весны" під парламентом Криму висловлювали незадоволення "подіями в Києві". Намагалися створити картинку нібито згоди всіх кримчан на окупацію. Але зламали ці плани тисячі жителів півострова, серед яких було багато кримських татар: вони виходили на акції протесту та мітинги проти загарбників, намагалися бойкотувати так званий "референдум". Пізніше, 1 березня, рада федерації РФ одноголосно дозволила Путіну почати ввести війська в Крим. Хоча вже задовго до того на півострові активно "окопувалися" військові.
Глова Меджлісу кримськотатарського народу, заступник Голови Ради представників кримськотатарського народу Рефат Чубаров розповів РБК-Україна про нинішню ситуацію з утисками кримських татар на півострові та про те, що відбуватиметься в Криму, коли його звільнять Збройні Сили України.
– Як багато кримських татар змушені виїхати й покинути свій дім за роки окупації Криму?
– Напередодні вторгнення росіян на початку 2014 року в Криму проживало близько 300 000 кримських татар. Це близько 13% від загальної кількості населення півострова. На жаль, зараз не можемо назвати точну цифру, скільки кримських татар перебуває там через 10 років окупації. Багато хто виїхав саме через переслідування. Люди бояться за своє життя, за життя дітей, близьких. Але є й частина тих, хто з різних причин виїхати просто не може. Моїй мамі вже більше 90 років. Вона в Криму, я за ці роки її не мав можливості побачити. Вона не виїздить, каже, що хоче бути похованою в Криму, на рідній землі.
Особливо масово кримські татари почали виїздити з півострова з вересня 2022 року, коли окупаційна влада оголосила мобілізацію до російської армії. Чоловіки виїздили, щоб уникнути мобілізації. Багато хто виїхав з родинами, хтось – сам. Загалом можу дати приблизну оціночну цифру: Крим вимушені були покинути до 50 000 людей.
І хотів нагадати, що, після захоплення Криму Меджліс оголосили екстремістською організацією, і рішенням Верховного Суду Росії ввели повну заборону на його діяльність. Це законодавчо-представницький виборний орган кримських татар, який обирається курултаєм, тобто національним з'їздом. Але жодна офіційна інституція кримських татар в Криму не функціонує. Відповідно члени Меджлісу з півострова теж давно виїхали.
– Чи посилилися за останній час утиски кримських татар на окупованому півострові?
– Ще з початку окупації Криму були зафіксовані дані про 307 політв'язнів та переслідуваних за різними "кримінальними справами". Більшість з них — це кримські татари. За останні шість років зі всіх порушень прав людини у Криму 71% були спрямовані саме проти кримських татар. Це свідчить про те, що кримські татари стали прямим об'єктом дискримінації.
Через позбавлення волі раніше пройшли й мої колеги. Ахтем Чийгоз, заступник голови Меджлісу, був позбавлений волі і три роки пробув за гратами. Його судили і позбавили волі, але втрутився президент Туреччини Реджеп Ердоган, і з його допомогою турецький уряд провів обмін. Раніше двох росіян арештували в Туреччині у квітні 2016го. Їх звинувачували в плануванні вбивств чеченських дисидентів. В обмін на цих росіян Туреччині видали Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова.
Про нові, вже теперішні репресії в Криму треба говорити, щоб це знали якомога більше людей. Восени 2021 року в Євпаторії та Сімферополі заарештували кількох кримських татар, серед яких був перший заступник голови Меджлісу Наріман Джелялов. Окупанти засудили його до 17 років перебування в колонії суворого режиму за нібито організацію диверсії.
Однак я переконаний, що Нарімана покарали за участь у Кримській платформі 2021 року. На цю подію приїхала делегація Меджлісу, Наріман Джелялов виступав там, брав участь в різних заходах разом з президентом Володимиром Зеленським. Росіяни його попереджали і погрожували, щоб не їхав. Але він зробив те, що зробив. І таким чином вони йому помстилися.
– Ми знаємо, як кримські татари протестували проти окупації Криму, заявляли про цілісність України, за що в Криму їх переслідують і досі. Давайте нагадаємо, як переслідували римських татар і раніше.
– Справді, багато причин для репресій – історичні. Це давня політика Москви по відношенню до Криму до кримських татар: вони так вчиняли з нами століттями.
Коли радянська влада тільки прийшла до Криму, корінним народам давали певні преференції, бо новій владі треба було укріпитися на місцях, а місцеві не хотіли жити при комуністах. Діяв парламент, де кримським татарам дозволялося мати одну третину депутатів, 33%. Але цей період тривав недовго.
Крим стали заселяти росіянами, і "щоб вони почувалися там комфортно", стали змінювати місцеву топоніміку. Перейменовували населені пункти, вулиці. Позбавляючи Крим свідчень історичної спадщини кримських татар. У 1944 році сталінський режим провів депортацію кримських татар. Кілька поколінь тих, хто виїхав, чекали на повернення додому. Вони стали повертатися наприкінці 80-х і на початку 90-х, але у 2014-му почалася окупація.
– З приводу звільнення Криму в українському суспільстві є різні думки. Хтось каже, що відвоювати його буде вкрай складно, інші – що навпаки. Особисто ви вірите у швидке звільнення півострова, коли вже минуло 10 років окупації?
– Не хочу говорити багато пафосу, але якщо це війна завершиться тим, що Росія залишить за собою Крим або інші окуповані території України, це свідчитиме про те, що кардинально змінилися правила гри. Це б означало, що у світі замість вирішення питань правом все може вирішуватися силою. Тому звільнення Криму – це не тільки наше українське питання. Це питання всієї цивілізованої світової спільноти.
Скажу більше: я вірю, що Росія розпадеться, і не буде зберігатися в нинішніх кордонах. Це не якась мрія. Хоча саме з мрій все зазвичай і починається. Росія як імперія має розпастися, інакше все, в тому числі війна, буде повторюватися знову. Ми в Меджлісі активно співпрацюємо з представниками підневольних народів РФ: чеченцями, інгушами, татарами. Вони теж хочуть свободи. І представники цих народів воюють зараз в Україні, захищають нашу землю.
– Ви вже кілька років наголошуєте на тому, що до визначення статусу автономії Криму треба внести зміни. Які саме?
– Ми хочемо, щоб автономний статус Криму зберігся, але він має бути трансформований. Росіяни хочуть бути в Криму на першому місці. Ми ж після звільнення Криму хочемо урівнювання в правах всіх націй. Водночас кримськотатарському народу треба зберегтися й розвиватися.
До розділу Х Конституції України "Автономна Республіка Крим" просимо внесли зміни. Для цього ми наполягаємо на прийнятті кількох відповідних законопроектів. В Конституції має бути вказано, що джерелом особливого статусу Кримської автономії є право кримськотатарського народу на самовизначення як корінного народу в Україні. Ніхто не має вирішувати долю Криму без кримських татар, як сталося у 2014 році.
Війна, яка от триває вже 10 років, зробила поняття автономії дещо токсичним. Коли частина українців чує слово "автономія", то думають, що це є дорога для сепаратизму. Але ми хочемо вирішення цього питання в такий спосіб, щоб жодним чином не порушити територіальну цілісність української держави. Ми хочемо укріпити Україну в Криму. Водночас значна частина українського суспільства підтримує автономію саме у випадку, коли йдеться про Крим. Я бачив цифри соціологічних досліджень. Одне з них говорить, що понад 51% українців розуміють необхідність збереження автономії в Криму на основі реалізації там прав кримськотатарського народу.
– Як думаєте, що найбільше змінилося в Криму за ці 10 років?
– Знаково, що пройшло вже 10 років. Це великий термін. Як мені здається, найстрашніші руйнації, які завдала Росія за цей час – це руйнації світогляду і цінностей в головах дітей, які зростають в окупованому Криму. Російські окупанти встановили режим масованої цілодобової пропаганди, яка обробляє людей. Зрозуміло, це не може не впливати на виховання дітей. Але зі звільненням Криму це виправиться. Принаймні частина людей зрозуміє, де зло, а де добро. А люди завжди повертаються до добра.
За 10 років в Криму внаслідок окупації багато чого змінилося: починаючи від появи нових військових об'єктів окупантів і розширення існуючих до побутових юридичних моментів. Тому коли ми звільнимо Крим, у нас будуть нові виклики і проблеми, яких раніше не було.
– А що після звільнення робити з росіянами, які за цей час приїхали жити до Криму?
– Все має відбуватися чітко згідно чинного законодавства України. Треба буде дивитись, чи людина вчинила злочин. І якщо так, то має нести за це відповідальність. За даними наших експертів, до Криму за цей час переїхало не менше мільйона осіб. Це можуть бути й особи без громадянства, але більшість – росіяни. Вони мають виїхати, і ми знайдемо правові механізми, щоб їх видворити. Бо вони також скоїли злочин – незаконно поселилися на території України.
Фото: Кримськотатарський прапор на Майдані в Києві у 2014 році (Getty Images)
Росіяни в Криму зараз вважають себе переможцями. Але це насправді колоніальне мислення. Світ це вже проходив, коли на багатьох землях відбувалася деколонізація. Багатьом це було боляче. Але, наприклад, сотні тисяч французів покидали Алжир. А британці виїздили з Індії. І росіяни хай живуть на своїй землі, а не на окупованій.
– Яким ви бачите майбутнє Криму після його звільнення?
– В Криму після звільнення має бути перехідний період. Можливо, десь на п'ять років. Цей період потрібен, щоб налагодити мирне життя. Під час такого періоду будуть працювати цивільно-військові адміністрації, тимчасово не будуть проводитися вибори. Гадаю, п'ять років буде достатньо, щоб прибрати основні наслідки окупації. Зокрема правові, юридичні. А також ввести процеси реінтеграційні. Це врешті дозволить мешканцям півострова повернутися до нормального життя.
Якщо прийняти закони, які дозволять внести зміни до Конституції, це принесе цілу низку змін. По-перше, ми досягнемо непорушності територіальної цілісності української держави, по-друге, будуть дотримані права і свободи кримських татар та інших націй після деокупації. І це забезпечить сталий розвиток території, де Україна укріпиться, буде розвиватися і процвітати.