Реактивні дрони РФ: чи зможуть вони витіснити звичайні БпЛА та як відповідає Україна

Росія дедалі активніше використовує реактивні безпілотники та дрони-ракети, зокрема нові модифікації "Герані" та "Бандеролі". Їхня головна перевага – значно вища швидкість, через що такі цілі складніше перехоплювати, а часу на їхнє виявлення та ураження залишається менше.

РБК-Україна поспілкувалося з воєнними експертами про перехід росії на реактивні дрони, можливості їхнього масового виробництва, способи протидії та розвиток українських швидкісних безпілотників.

Росія робить ставку на реактивні дрони

Перехід Росії до активнішого використання реактивних безпілотників вже відбувається. У міру того, як росіяни налагоджують їхнє виробництво, такі засоби дедалі частіше застосовуються для ударів по Україні.

Причина, зокрема, у зниженні ефективності класичних "Шахедів" під час масованих атак. За словами старшого аналітика Українського центру безпеки та співпраці Антона Земляного, Росія намагається зробити ставку на швидші дрони, які можуть долати українську ешелоновану ППО та завдавати ударів по тилових районах.

"Цей перехід зараз відбувається. Росіяни дедалі більше налагоджують масове виробництво реактивних дронів і дронів-ракет та частіше використовують їх для ударів по території України", – каже Земляний.

Класичні "Шахеди", за його словами, вже не виконують тієї функції, яку мали на початку їхнього масового застосування. Реактивні засоби мають дозволити росіянам скоротити час підльоту та ускладнити роботу української протиповітряної оборони.

Йдеться не лише про нові версії "Герані", а й про дрони-ракети на кшталт "Бандеролі". Їхня поява створює для України окремий виклик через поєднання швидкості, дальності та відносно невисокої вартості порівняно з класичними крилатими ракетами.

Чи можуть реактивні дрони стати такими ж масовими

Попри очевидні переваги для ворога, зробити реактивні дрони настільки ж масовими, як звичайні "Шахеди", складніше. Насамперед це пов’язано з їхньою технологічністю та вартістю компонентів.

Одним із головних обмежень є виробництво реактивних двигунів – вони дорожчі за звичайні двигуни та складніші у виробництві. За словами Земляного, Росія залежить від імпорту таких компонентів, зокрема з Китаю.

Інша проблема – матеріали, з яких виготовляється корпус безпілотника. Росія також має труднощі з виробництвом необхідних композитних матеріалів та залежить від імпорту окремих компонентів і хімічних сполук.

"Це цілий сектор умов, які обмежують їхнє масове виробництво. В першу чергу зараз говорять про двигуни. Це реактивні двигуни, вони дорожчі. Так само це композитні матеріали, з яких робиться сам дрон", – каже експерт.

Однак масштабування реактивних дронів залежатиме не лише від здатності росії самостійно виробляти такі апарати. Ключовим вузьким місцем залишаються турбореактивні двигуни, постачання яких, за оцінкою головного редактора Defence Express Олега Каткова, значною мірою залежить від китайських приватних компаній.

"Наразі все залежить від того, скільки двигунів від китайських приватних компаній вони можуть отримати", – зазначає Катков.

За його словами, Росія може спробувати повторити шлях, який уже пройшла з двигунами для звичайних "Шахедів" – спочатку закуповувати готові компоненти за кордоном, а потім поступово налагоджувати їхнє виробництво всередині країни.

Москва може також намагатися домовлятися з китайськими виробниками про спрощення конструкції таких двигунів, щоб у подальшому масштабувати їхній випуск.

Додатковим фактором є складність самого виробництва. Реактивний безпілотник технологічно складніший за звичайний "Шахед", а отже, його складання потребує більше часу, вважає Антон Земляний.

Водночас це не означає, що Росія не зможе нарощувати їхнє виробництво. Навпаки, за оцінкою експерта, поступове масштабування вже відбувається.

Чому реактивні дрони складніше збивати

Головна перевага реактивних безпілотників над звичайними "Шахедами" – швидкість. Саме вона скорочує час, який українська ППО має на виявлення, супровід та знищення цілі.

"Їх збивати значно складніше через їхню високу швидкість. Це поки що головна проблема і головна перевага цих засобів", – наголошує Земляний.

Фото: "Герань" (скриншот відео)

Водночас сам термін "реактивний дрон" дедалі частіше стає умовним. Частину нових російських виробів, зокрема "Герань-4" та "Герань-5", можна називати реактивними дронами лише з певною натяжкою, тоді як інші за своїми характеристиками вже фактично наближаються до крилатих ракет, пояснює головний редактор Defence Express Олег Катков.

"Якщо ми назвемо тепер не реактивні “Шахеди”, а крилаті ракети, ми розуміємо, що у ворога з’являється велика кількість засобів, які потребують відповідних контрзаходів з нашого боку", – зазначає Катков.

Різні модифікації реактивних дронів можуть суттєво відрізнятися за характеристиками. Наприклад, ранніші версії "Герані" з реактивним двигуном могли залишатися достатньо повільними через конструкцію самого безпілотника, проти таких цілей могли ефективно працювати дрони-перехоплювачі, здатні розвивати вищу швидкість.

Новіші модифікації, за словами Земляного, вже більше нагадують крилаті ракети за своєю конструкцією та швидкісними характеристиками. Для їхнього знищення можуть застосовуватися різні засоби ППО малої та середньої дальності, зокрема Mistral, Skynex, Gepard та інші комплекси, здатні працювати по швидкісних цілях.

При цьому виникає інша проблема – економіка перехоплення. Використовувати дорогі ракети систем Patriot, SAMP/T чи IRIS-T проти відносно дешевих дронів - недоцільно.

Саме тому перспективним напрямком стають дрони-перехоплювачі, аналоги українських P1-Sun, їхня вартість у рази нижча, ніж у традиційних зенітних ракет. Україна вже розробляє нові моделі таких перехоплювачів, однак поки залишається питання, чи зможуть вони ефективно працювати по найшвидших цілях, каже Земляний.

Поява швидших російських цілей означає новий виток технологічної гонки, вважає Катков. За його словами, питання про те, чи зможе Україна ефективно відповісти на цю зміну, значною мірою залежить від розробників та замовників озброєння, однак технологічні можливості для цього є.

"Це питання мають вирішувати самі розробники та замовники. Чи маємо ми можливість на черговому етапі цих технологічних перегонів? Так, можливості є", - зазначає Катков.

Окремо про розвиток українських дронів-перехоплювачів заявив колишній міністр оборони України Михайло Федоров. За його словами, перші українські реактивні перехоплювачі вже проходять бойове тестування. Один із таких апаратів розвиває швидкість понад 600 км/год.

"Зараз уже декілька українських виробників мають такі рішення. Одна з команд створила реактивний дрон-перехоплювач, який завдяки реактивному двигуну розвиває швидкість до понад 600 км/год. Зараз розробка проходить бойове тестування", – повідомив Федоров.

Він наголосив, що наступним завданням має стати масштабування виробництва та подальше тестування таких систем для протидії реактивним російським дронам.

Україна також переходить на реактивні дрони

Україна не лише намагається протидіяти російським реактивним безпілотникам, а й сама активно розвиває цей напрямок. За словами Земляного, українські розробки реактивних дронів з’явилися ще раніше за російські. Серед таких систем він згадує "Барси", "Паляниці" та інші українські далекобійні засоби.

Україна вже використовує реактивні безпілотники під час ударів по російській території, зокрема для ураження стратегічних об’єктів.

"Україна фактично першою почала застосовувати і розробляти реактивні дрони. Вони дедалі частіше летять по території росії і вражають стратегічні об’єкти", – відзначає експерт.

Водночас українські та російські підходи до таких систем відрізняються. Частина українських розробок технологічно складніша та за характеристиками вже наближається до крилатих ракет.

Російські "Герані" нових модифікацій та "Бандеролі", навпаки, значною мірою створюються з орієнтацією на спрощення конструкції та можливість масштабного виробництва. Для України одним із ключових питань залишається баланс між швидкістю, дальністю, бойовою частиною та вартістю такого безпілотника, зазначає експерт.

Реактивний дрон може швидше досягати цілі, однак через складніший двигун і конструкцію він коштує дорожче. Крім того, збільшення швидкості саме по собі не завжди означає більшу ефективність удару.

Деякі українські реактивні дрони тривалий час використовувалися передусім для ударів по військових об’єктах на окупованих територіях. Причина – обмежена маса бойової частини. Відправляти дорогий швидкісний дрон на велику відстань заради відносно невеликого заряду не завжди економічно виправдано, пояснює Земляний.

Водночас розвиток технологій дозволяє поступово розширювати можливості таких систем.

Чи замінять реактивні дрони крилаті ракети

Зменшення застосування Росією окремих типів крилатих ракет на тлі появи нових реактивних дронів може створювати враження, що Росія переходить від ракет до дешевших безпілотних аналогів, однак говорити про повну заміну крилатих ракет реактивними дронами поки зарано.

Реактивні дрони поступаються ракетам за низкою технологічних характеристик – від систем навігації та електроніки до можливостей захисту та бойової частини.

"Реактивні дрони слабші в технологічному виконанні за ракети. Ракета має кращу навігацію, кращу електроніку, кращу систему захисту", – зазначає Антон Земляний.

Правильніше розглядати реактивні дрони як проміжний клас між класичними далекобійними безпілотниками та крилатими ракетами, вважає експерт. Для Росії їхня перевага полягає насамперед у можливості збільшувати масованість ударів і водночас скорочувати час підльоту до цілі.

Для України розвиток власних реактивних безпілотників має схожу логіку - такі системи дозволяють швидше уражати цілі на великій відстані та доповнюють інші засоби далекобійного ураження.

При цьому повністю відмовлятися від звичайних далекобійних дронів чи крилатих ракет, за оцінкою Земляного, підстав немає. Різні типи озброєння виконують різні завдання, а майбутня система далекобійних ударів, найімовірніше, поєднуватиме їх залежно від конкретної цілі.

Розвиток реактивних безпілотників, таким чином, не означає зникнення класичних "Шахедів" чи крилатих ракет. Швидше йдеться про появу нового класу засобів, який дозволяє росії та Україні одночасно отримати більшу швидкість, дальність і масованість ударів, але за вищої складності та вартості виробництва.

Питання – відповіді:

– Чому Росія переходить на реактивні дрони?

– Класичні "Шахеди" втрачають ефективність під час масованих атак, оскільки українська ППО навчилась ефективно з ними боротися. Реактивні безпілотники розвивають швидкість до 600–700 км/год, що скорочує час підльоту та ускладнює їх виявлення й перехоплення.

– Що стримує масове виробництво реактивних дронів у Росії?

– Головні обмеження – вартість і складність реактивних двигунів, а також дефіцит композитних матеріалів для корпусів. росія залежить від імпорту цих компонентів, зокрема турбореактивних двигунів від приватних компаній з Китаю.

– Чим можна збивати реактивні дрони?

– Проти повільніших моделей ефективні дрони-перехоплювачі. Швидші цілі, що наближаються за характеристиками до крилатих ракет, вимагають систем ППО на кшталт Mistral, Skynex, Gepard. Використання дорогих ракет Patriot, SAMP/T чи IRIS-T проти дешевших дронів економічно недоцільне.

– Чи розвиває Україна власні реактивні безпілотники?

– Так, за словами аналітика Антона Земляного, українські розробки — зокрема "Барс" і "Паляниця" – з'явилися навіть раніше за російські аналоги. Також тестуються українські реактивні дрони-перехоплювачі зі швидкістю понад 600 км/год, про що повідомляв Михайло Федоров.