Полонені "вагнерівці" розповіли про жахливі втрати російської армії, - CNN

Як засвідчує видання, завербовані "вагнерівці", які потрапили в полон ЗСУ, розповіли про те, як воювали в Україні.

"Нас було 90 людей. Шістдесят загинуло під час першого штурму під мінометним вогнем. Кілька людей дістали поранення", - згадує полонений перший штурм у районі Білогорівки Луганської області.

Інший окупант брав участь у штурмі, який тривав п’ять днів, поблизу міста Лисичанськ на сході України.

"Перші кроки в ліс були важкими. З 10 хлопців семеро загинули відразу. Ви не можете допомогти пораненим. Українці вели по нас щільний вогонь, тож, навіть якщо їхні поранення незначні, треба йти далі, інакше під вогонь потрапляєш ти. П’ять днів ти працюєш, люди вмирають біля тебе, моляться Богу, благають води. Ви думаєте, що можете покласти зброю, і більше нічого не станеться. Але ні, просто хвиля за хвилею. Якщо одна група зазнає невдачі, то відразу відправляють другу. Якщо і вона зазнає невдачі - відправляють третю", - ділиться споминами другий полонений.

Він додав, що евакуації поранених не було взагалі. Чоловіки підкреслили, що втрати накопичувалися десятками.

"Коли ви отримуєте наказ їх завантажити, ви не дуже думаєте, хто мертвий, а хто поранений. Ми не могли відступити без наказу, бо якщо не виконаємо наказ, нас уб’ють. Одна людина залишилася на позиції, вона дуже злякалася, це був її перший штурм. Про це доповіли командуванню, його відвели на 50 метрів від бази. Він копав собі могилу, а потім був розстріляний", - сказав один із бійців.

Протягом кількох тижнів на передовій у цих "вагнерівців" спрацьовував лише один інстинкт.

"Просто щоб вижити. У мене просто було бажання вижити, хоч би якою ціною. Проте альтернатива йти через мінні поля на українську артилерію була такою ж смертельною", - розповів завербований.

Двоє полонених поділилися, як вони були завербовані "Вагнером". У серпні та вересні минулого року керівник угруповання Євген Пригожин прибув на гелікоптері до місць позбавлення волі, пропонуючи шестимісячні контракти в обмін на помилування. У той час вербувальна кампанія Пригожина в російських тюрмах була в розпалі. За підрахунками західних розвідників і груп захисту прав у в'язницях, було завербовано від 40 000 до 50 000 чоловіків.

У одного з полонених попереду ще було 10 років ув'язнення за ненавмисне вбивство.

"Я вважав, що шість місяців краще, ніж 10 або 11 років, які я ще можу провести у в'язниці... Я просто хотів почати життя заново", - сказав він.

За їхніми словами, вже на полі бою стало зрозуміло, що їм брехали, щоб змусити вступити в бій з українцями.

"Ми думали, що будемо воювати з поляками і різними найманцями. Ми не думали, що там хтось залишився в українській армії. Ніхто насправді не думав, що ЗСУ дійсно воюватимуть за свою країну, за своїх близьких", - підкреслив один з полонених.