Росіяни продовжують повільне просування на кількох пріоритетних для себе напрямках. Їхній наступ відбувається з використанням нової тактики. Що відбувається на фронті - в матеріалі військово-політичного оглядача РБК-Україна Уляни Безпалько.
Головне:
Осіння кампанія росіян на фронті має всі шанси закінчитись тим же результатом, що й весняно-літня. Але й стверджувати, що у Москви все геть погано на фронті – це теж, скоріше, невиправданий оптимізм.
Окупаційні війська мають успіхи майже на всіх напрямках, які визначили для себе як пріоритетні на осінь, але обсяг їхнього просування дуже обмежений, а ціна – вкрай затратна.
Попри широкі намагання захопити всю Донецьку область до кінця цього року, згідно з останніми даними РБК-Україна, цей дедлайн для окупаційних військ переноситься до березня 2026-го.
Хоча і ці "терміни", зважаючи на темпи руху противника та опір наших військ, не виглядають реалістичними. Звичайний арифметичний підрахунок свідчить, що захопити всю Донецьку область за збереження такої ж швидкості просування Росія не зможе навіть до 2027 року. І цей підрахунок не бере до уваги такі фактори, як, наприклад, складність штурму міських агломерацій та контратаки українських військ.
Плани росіян та їхні пріоритети на фронті залишаються незмінними. І як припускають кілька співрозмовників видання – вони залишаться такими ж і на зимовий сезон. Один із цих пріоритетів – це район Покровська. Сили оборони провели успішні контрнаступальні дії в районі Добропілля, де влітку окупаційні війська змогли вклинитись в наші позиції на понад десяток кілометрів в глибину.
Співрозмовники видання у військових колах пояснюють, що початковий план росіян на цій ділянці виглядав так: до кінця вересня дотягнути це "щупальце" на північний захід аж до Барвінкового, розсікти північ Донецької області і попутно розширювати фланги цього вклинення, підбираючись як до Покровська, так і до Краматорського агломерації. Ці плани залишились тільки на папері. Слабкою ланкою для противника стала "горловина" Добропільського виступу, де і зав'язались основні бої. Проте, як раніше прогнозувало РБК-Україна, росіяни кинули туди підкріплення, щоб зберегти свої підрозділи від "котла" та відтіснити ЗСУ.
За останні два тижні ворог провів кілька механізованих штурмів, що вже насправді не часто трапляється на фронті. Бронетанкові колони російських морпіхів, які висувались в напрямку Володимирівки та Шахового, щоб розширити ту саму "горловину" виступу, були розбиті. Військові, з якими спілкувалось видання, пояснюють, що розростання цього вклинення зупинено, його істотно звужено, але повністю зрізати його поки не вдалось.
Одночасно з цим окупанти намагаються наступати безпосередньо і на сам Покровськ. Найбільш вразливою ділянкою виглядають південно-західні околиці міста – з боку Леонтовичів та Троянди. OSINT-ери вказують, що частина вулиць поблизу цих сіл уже або під контролем росіян, або є сірою зоною.
Схожа ситуація і в Куп'янську, що теж є однією із цілей осінньої кампанії Москви. У вересні противник зміг пролізти до міста через газову трубу, яка пізніше була затоплена нашими підрозділами. Одночасно ворог тисне на Куп'янськ з півночі. Про повну стабілізацію ситуації тут говорити поки не доводиться, низка OSINT-ерів фіксували російських солдат майже у центрі міста.
"Важливість Куп'янська для них полягає передусім в тому, що через нього йде логістика нашого угруповання на східному березі Осколу. По-друге – в тому, щоби сформувати зручний плацдарм для наступу на Лиман, Сіверськ і, відповідно, на Слов'янськ. І по-третє, є інформаційно-політичний ефект: уявіть, якщо вдруге втратити те місто, яке ми відвоювали в 2022 році?" – пояснює один із співрозмовників РБК-Україна.
Противник намагається рухатись в бік Краматорської агломерації і з півдня, підбираючись до Костянтинівки. Перепоною на його шляху є те, що, попри просування у Торецьку, за західну частину Часового Яру все ще точаться бої. Це значною мірою гальмує плани ворога з охоплення Костянтинівки з півдня, сходу та північного сходу.
Основна увага противника на захопленні всієї Донецької області з різних напрямків (фото: GettyImages)
Ще однією складною ділянкою залишається Олександрівський напрямок – стик Донецької, Дніпропетровської та Запорізької областей (раніше – Новопавлівський напрямок). Окупаційні війська провели тут перегрупування своїх військ і намагаються якнайглибше просунутись на Дніпропетровщині в бік дороги Запоріжжя-Донецьк. У вересні ворогу вдалось зайняти тут найбільше територій, порівнюючи з іншими ділянками фронту – приблизно 130-140 квадратних кілометрів.
"Більшість уваги було прикуто до Покровського напрямку. А слабке місце виявилось південніше – там, де стик трьох областей. Там же стик між двома з’єднаннями, угрупованнями. Дехто, можливо, думав, що противник дійде до Дніпропетровської області і далі адмінкордону не піде. На щастя, просування росіян там уже зараз загальмоване", – каже в розмові з виданням один із офіцерів.
Попри те, що сам очільник російського генштабу Герасимов окреслював Запорізький напрямок як один із пріоритетних, явних зрушень на ньому поки не відбулось. Окупаційні війська намагались протиснутись до Степногірська, але в результаті були вибиті звідти.
Натомість тиждень тому ЗСУ провели у Запорізькій області власні контрнаступальні дії, звільнивши населені пункти Малі Щербаки, Щербаки, а також частково – Степове. Ці контрдії, як і частина інших контрнаступальних дій – як наприклад, біля Покровська – проводились за участі штурмових підрозділів, які зараз у процесі створення як окремий рід військ. Їх, за словами Головнокомандувача ЗСУ, зараз застосовують як "підрозділи швидкого реагування" там, де найважче.
Двоє співрозмовників видання переконані, що російське керівництво не відмовилось від більш активного наступу у Запорізькій області. Однак поки змушені відкласти ці плани через відсутність бажаних результатів на інших ділянках.
"Військ на все і відразу в них не вистачає. І з огляду на те, що вони зараз прагнуть виторгувати собі саме Донецьку область, то демонструвати найбільше просування їм треба передусім саме там. А Запорізька область поки для них йде на другому плані: "якщо десь виходить протискуватись - нехай", – розмірковує одне з джерел РБК-Україна.
Постійне просування росіян відображає зміну їхньої тактики, яка в різних формах простежується вже щонайменше півроку на фронті. Це просочування або інфільтрація – одна з форм тактичних маневрів. Ще від початку року стало помітно, що піхотні групи, які наступають на українські позиції, поступово зменшуються. Замість класичних атак по 10-20 осіб наступають невеликі групи – іноді по одному-двоє-троє людей, які намагаються непомітно проникнути вглиб оборони. Після серії таких "вилазок" противник може накопичувати сили й діяти далі.
"Вони влаштовують довгу ходу – йдуть по кілька кілометрів пішки, пересуваються вночі й намагаються ховатися вдень. І так один за одним доходять до наших позицій. Вони ідуть без зброї, з їжею, бува, з автоматом, забігаючи за наші спостережні пости", – описує одне з джерел видання.
Тактика просочування – це така собі російська "рефлексія" на збільшення застосування дронів з нашого боку і зростання ризиків для бронетехніки. Великі штурмові угруповання помітні й більш вразливі при активному застосуванні дронів. Чим більша колона техніки – тим її легше знешкодити і тим вона більш помітна ціль.
"Скажу непопулярну думку, але відповідати на такі виклики нам зараз допомагає буквально ручне управління, бо в умовах відсутності значних резервів і постійних дефіцитів інакше зараз ніяк. І звісно – Лінія дронів і Сили безпілотних систем, які в тому числі дають покращену ситуативну обізнаність", – каже один із військових, з яким спілкувалось РБК-Україна.
Лінія дронів – це проект, який зараз перебуває у підпорядкуванні СБС. За великим рахунком, це масове і скоординоване використання безпілотників уздовж усієї лінії фронту: кожна смуга має прикриватись FPV, "мавіками", скидами, бомберами та "розвідниками". Вони діють як у так званій kill-зоні, так і в глибині оборони противника.
"Це дає дуже хороший результат. Екіпажі СБС заходять на бригаду зі своїми засобами, і до того ж, вони дають дуже об’єктивну інформацію. Коли командир якогось корпусу доповідає, що село під нашим контролем, то Мадяр каже: станом на 18:00 ми облітали все, в село N зайшло 6 росіян, а наші найближчі позиції в точці X. І він так щоденно доповідає головкому за всю лінію, починаючи від Курська і закінчуючи Херсоном", – пояснює співрозмовник видання.
З точки зору російського керівництва людський ресурс у них більш доступний і не настільки цінний, як техніка. І допоки плани з набору контрактників виконуються в них сповна – ними вони і будуть "прорізувати" наші смуги оборони.
"Може йти навіть один солдат. І так по одному за тиждень їх набігає людей 60. І коли десь з посадки позаду чи збоку по наших починають стріляти, на місцях, зрозуміло, починається паніка. Іноді вони приносять з собою по 2-3 міни, щоби замінували якесь перехрестя. Вони доходять і чекають підходу підкріплення, чи заміни – бо їм обіцяють, що через 2-3 дня їх поміняють. А проходить тиждень, і їм вже – ні назад, ні вперед. Ось деяких з них уже два місяці як з того Золотого Колодязя витягають", – розповів один із офіцерів, згадуючи російське просочування поблизу Добропілля.
Така тактика не дозволяє досягти оперативних проривів, і є великі сумніви, наскільки ефективною вона може бути в зимовий період, адже російським "ходокам" стане важче ховатись у лісосмугах, прикриваючись зеленню та листям. Можливо, саме з цим і пов'язані спроби ворога відновити механізовані штурми, які вони проводили на Добропільському напрямку.
Так чи інакше, без механізованого компонента противнику навряд чи вдасться досягти оперативного простору, а тим паче — суттєвого перелому на фронті. Зібрати такий самий ударний «кулак», як це намагалася робити 155-а бригада морської піхоти РФ під Вугледаром, чи колону з кількох десятків одиниць техніки, як під час наступу на Авдіївку — уже не виглядає для них рутинним завданням. Тож, як прогнозують джерела видання, противник у найближчий час, імовірно, намагатиметься бити по нашій фронтовій логістиці й тиснути там, де вдається просунутися. Але це все — про війну на "виснаження", допоки Москва намагається скласти переговорні карти у бажаній для неї комбінації.