Осінь олігарха. Як Коломойський втратив владу і опинився на лаві підсудних

Ігор Коломойський перебуває під слідством – його звинуватили у крадіжці та шахрайстві. Як один із найвпливовіших олігархів країни опинився на лаві підсудних і що на це вплинуло – нижче в матеріалі РБК-Україна.

Ігор Коломойський – "зразковий" олігарх. Власник заводів, медіа, найбільшого банку країни, футбольного клубу та "гаманець" політичних партій. Роками його прізвище стояло в одному ряду з іншими найбагатшими українцями – Рінатом Ахметовим, Віктором Пінчуком та Дмитром Фірташем.

На піку впливу бізнесмена на процеси в країні здавалося, що він не просто в касті недоторканних, а один із її лідерів. Президентство Володимира Зеленського, як, мабуть, здавалося самому Коломойському, обіцяло йому ще більший успіх. Але за останні роки він не лише втратив ключові активи, а й опинився на лаві підсудних, причому без українського громадянства і з досить туманною перспективою відбувати можливе ув'язнення в Україні.

Два слони олігарха

Ігор Коломойський прибув до суду 16 вересня у тренувальному костюмі футбольного клубу "Дніпро", який він кілька років тому сам і розпустив. Бізнесмена звинувачують у крадіжці великої кількості грошей, з чим він категорично не згоден. "Це абсурд", - реагує на зачитані суддею звинувачення колись одіозний олігарх, коли йому дають можливість виступити. Без різких випадів у чийсь бік і властивого йому сарказму Коломойський не одразу сідає на місце і вслухається у слова судді.

Ще кілька років тому подібну картину уявити було складно. Власник сотень компаній, футбольної команди, іменитого медіа, "сірий кардинал", що стоїть за багатьма політиками та призначеннями – людина, яка має такий обсяг впливу в українських реаліях, просто не могла стояти в суді і виправдовуватися за підозри в крадіжці.

До середини 2010-х неформальна група "Приват" на чолі з Коломойським мала багато бізнесів, але основні сфери діяльності було дві – нафтопереробна ("Укрнафта", "Укртатнафта") та фінансова – ПриватБанк. В "Укрнафті" Коломойський мав 42% акцій, ще 8% належали його ж офшорним фірмам. 50%+1 контрольний пакет акцій був у державної компанії "Нафтогаз". Крім того, Коломойський у власності мав 60% акцій компанії "Укртатнафта", яка володіла його ж нафтопереробним заводом у Кременчуці.

Єдина компанія із цієї сфери, яка на 100% належала державі, – оператор системи магістральних нафтопроводів "Укртранснафта". Але й там у Коломойського у топ-менеджменті були свої люди. Іншими словами, бізнесмен фактично монополізував цю галузь і це, в числі іншого, давало йому можливість диктувати свої правила гри на різних полях.

"Укрнафта" постійно накопичувала борги, не досягала річного плану заробітку та не виплачувала дивіденди акціонерам. Та й сам факт практично одноосібного впливу олігарха на важливу для країни галузь не влаштовував політичну верхівку.

Перша спроба влади часів Петра Порошенка позбавити олігарха контролю над ключовими для нього компаніями сталася у 2015 році. Верховна рада ухвалила закон, згідно з яким група "Приват" більше не могла впливати на призначення членів правління "Укрнафти". Того ж дня наглядова рада іншої компанії – "Укртранснафти" – усунула її керівника Олександра Лазорка, якого називали людиною Коломойського. Надвечір олігарх прибув туди з групою озброєних людей.

Через кілька днів Коломойський спробував провернути схожий сценарій, забарикадувавшись в офісі "Укрнафти", але потім все ж таки відступив.

За ці витівки Коломойський фактично поплатився кріслом голови Дніпропетровської ОДА, яке він займав від початку агресії росіян у Криму та на Донбасі. У березні 2014 року олігарх відгукнувся на прохання влади у критичний для країни момент, мабуть, переслідуючи при цьому свої власні інтереси. І в Адміністрації Порошенка пам'ятали про цю "чуйність" ще близько року, поки не наважилися "деолігархізувати" від Коломойського нафтогазовидобувну галузь.

Після цього своєрідного демаршу держави в особі "Нафтогазу" з'явилася можливість контролювати призначення членів правління "Укрнафти", але олігарх так чи інакше впливав на операційну діяльність компанії через лояльний менеджмент. А тому сутички навколо "Укрнафти" та "Укртранснафти" стали лише першими гучними епізодами у довгій війні, що вибухнула між олігархом та командою екс-президента.

Паралельно з цим держава розробляла схему націоналізації ПриватБанку і, треба сказати, цей процес пройшов набагато ефективніше. У 2014-15 роках у банківській сфері виникла криза, яку НБУ охрестив "ідеальним штормом". Держава не стала допомагати банкам Костянтина Жеваго, Олега Бахматюка та фінустанови зрештою збанкрутували. Але ПриватБанк обслуговував більшість країни – його виживання було необхідним. "Занадто великий, щоб впасти", - на повному серйозі тоді говорили про Приват у фінансових колах країни.

ПриватБанк (фото: Getty Images)

При цьому справи банку йшли, м'яко кажучи, не дуже. Причина – величезний портфель кредитів, які фінустанова видавала компаніям, пов'язаним із Коломойським та його бізнес-партнерами. НБУ провів стрес-тест ПриватБанку та дійшов висновку, що його необхідно докапіталізувати на 113 млрд грн. На той момент "дружні" кредити Коломойському та його бізнесам досягли 97% корпоративного портфеля.

Західні партнери, дізнавшись про такий жалюгідний стан справ, наполегливо рекомендували державі вжити заходів. Націоналізація банку стала однією з умов МВФ, який забезпечував Україну дешевими кредитами. Регулятор найняв міжнародних консультантів, які підготували сценарій передачі активів банку державі та розслідували фінансові махінації. При цьому власникам навіть надали можливість виконати програму оздоровлення ПБ, але вони її так і не реалізували.

Банк націоналізували наприкінці 2016 року швидко та злагоджено. З того часу відносини Коломойського та ПриватБанку з'ясовуються виключно у судах, куди олігарх подав численні позови. Влітку 2017 року на тлі судових позовів та загострення ворожнечі з владою олігарх майже на два роки поїхав жити до Женеви.

Акціонери банку в боргу не залишилися - розслідування міжнародників показало, що в результаті махінацій екс-керівництва ПБ втратив 5,5 млрд доларів. Сьогодні позов проти Коломойського та його партнера Геннадія Боголюбова розглядають у Лондонському суді. До речі, одним із рішень він обмежив суму їхніх особистих витрат – до 20 тисяч фунтів на тиждень.

Ще одним полем битв між командами Коломойського та Порошенка стали парламентські вибори на 205 окрузі у Чернігові у 2015 році, де перший ставив на свого соратника Геннадія Корбана, а БПП – на Сергія Березенка. За підсумками цієї брудної боротьби мандат отримав кандидат від влади і відносини між двома таборами зіпсувалися ще більше.

За кілька місяців до Корбана налетіли силовики. Правоохоронці запідозрили близького до Коломойського бізнесмена у викраденні коштів та людей. Їхня команда побачила в цьому замовлення влади і почала публічно просувати саме цю версію у всіх доступних їм ЗМІ. Декілька нардепів, близьких до олігарха – представників УКРОПу – тоді на знак протесту вийшли з фракції БПП. Щоправда, сам Коломойський незабаром відмежувався від Корбана і, по суті, відсунув його від керівництва партією УКРОП, поки той перебував у СІЗО. Через цю історію олігарх втратив ще одного союзника – мера Дніпра Бориса Філатова.

Підкилимна боротьба між Коломойським та Порошенком тривала аж до кінця його каденції. Олігарх розгорнув проти екс-президента один із своїх найцінніших активів – телеканал 1+1, який не втрачав нагоди покритикувати команду Порошенка, і далеко не завжди по суті.

Риторика медіа Коломойського у довоєнний час завжди була індикатором того, з ким він товаришує, а з ким – ні. Наприклад, його телеканал більш лояльно висвітлював діяльність тодішнього прем'єра Арсенія Яценюка та екс-міністра МВС Арсена Авакова, з якими олігарх зумів зберегти непогані стосунки.

В ефірі його телеканалу у 2015 році вперше вийшов серіал "Слуга народу" – якраз у розпал протистояння з командою екс-президента. Серія за серією, сезон за сезоном – це поступово перетворювалося на виборчу кампанію головного суперника Порошенка. З наближенням дати виборів рейтинг шоумена, продюсера та актора Володимира Зеленського йшов угору. І Коломойський щедро надавав йому свої медіамайданчики. Наприклад, у новорічну ніч, коли замість звернення президента Порошенка на 1+1 транслювалася промова Зеленського, в якій він уперше заявив про участь у виборах. Проте олігарх, скоріше, робив ставку не на перемогу конкретного кандидата, а на програш Порошенка.

Немилий друг

Ставка Коломойського зіграла. За кілька днів до інавгурації Зеленського олігарх із почуттям тріумфу повернувся до України. Тоді співрозмовники видання у різних політичних силах стверджували, що одразу після прибуття Коломойський став приймати у своєму бізнес-центрі Millenium різних гостей, які бажають замовити слівце перед новою владою. Багато хто щиро вірив, що олігарх здатний якщо не контролювати Зеленського, то принаймні впливати на його рішення – теза, на якій акцентували під час кампанії у команді Порошенка.

Спочатку все справді виглядало саме так. Хтось називав Коломойського "тіньовим лідером виборчого штабу Зе", інші - новим "монополістом ринку палива в країні". Олігарх почав виключно часто роздавати інтерв'ю журналістам, у якому наче "вгадував" майбутні призначення на високі посади.

Під час перевиборів до Ради влітку 2019 року він зміг завести у лави "Слуги народу" кілька десятків лояльних до себе людей. А потім, як кажуть знайомі з олігархом співрозмовники, він нібито приклався до звільнення Андрія Богдана з посади голови ОП, оскільки вважав його незручним та нелояльним.

Становище Коломойського покращилося і в галузях бізнесу, що його цікавлять. Держава того ж року відновила закупівлі дешевшої електроенергії з Росії, що вигідніше для його феросплавних заводів. Плюс олігарху вдалося на деякий час встановити контроль над держкомпанією "Центренерго".

Коломойський в Офісі президента (фото: Facebook ВП)

"Складно оцінити його ступінь впливу на рішення влади у 2019 році. Але згадайте, як тоді восени з'явилося спільне фото Коломойського та Зеленського в Офісі президента. Для багатьох чиновників та бюрократів цього було достатньо, щоб прислухатися до його "хотєлок", коли він до них звертався" , – міркує один із співрозмовників, знайомих з олігархом.

Коломойський і сам намагався роздмухувати свою залученість до рішення влади. І що більше він публічно прив'язував себе до Зеленського, то різкішою була зворотна реакція. Всупереч очікуванням олігарха, влада так і не допомогла йому повернути ПриватБанк чи хоча б отримати компенсацію. Більше того, навесні 2020 року Рада майже з боями ухвалила банківський закон (його неформально називали "антиколомойським"), який унеможливлював повернення "банку" колишньому власнику. До цього документу під час розгляду надійшло рекордні 16,5 тисячі поправок.

Для того, щоб зупинити ухвалення закону, Коломойський мобілізував весь свій ресурс у парламенті. Тоді у нього було, за різними оцінками, близько 20-40 осіб усередині "Слуги народу" та ще до 20 у групі мажоритарників "За майбутнє", яку також відносили до орбіти олігарха.

"На відміну від інших олігархів, Коломойський не проводив постійні телефонні розмови та наради зі своїми людьми. Він просто збирав нардепів під конкретне важливе для нього голосування", – розповідав один із членів команди влади.

Голосування за банківський закон стало першим вододілом, після якого від олігарха почали потроху йти депутати, насамперед – із "Слуги народу". Тоді, за інформацією видання, представники президентської команди пропонували нардепам із умовної групи "бородатих" визначитись, з ким і як вони бачать своє політичне майбутнє. Розшарування у їхніх лавах посилило вигнання з фракції найбільш медійного соратника Коломойського – Олександра Дубінського, на якого орієнтувалася частина депутатів.

Пізніше від Коломойського віддрейфували ще й депутати із "За майбутнє". Версії чому так і сталося відрізняються. За найпоширенішою – неформальні лідери цієї групи нібито просто посварилися між собою, а тому й сама група розділилася на "групи у групі".

Інформовані джерела в Раді стверджують, що, починаючи приблизно з 2021 року, Коломойський і сам поступово припиняв залазити до парламентських справ. Тих, хто, як і раніше, залишився лояльним до олігарха, можна було наочно побачити у залі суду. На апеляційне засідання до Коломойського прийшли двоє нардепів – Олександр Дубінський та дніпропетровський мажоритарник із СН Сергій Демченко.

Паралельно з історією навколо банківського закону Кабмін змінив близький до Коломойського менеджмент "Центренерго". Далі розкрутилися кримінальні справи, сліди у яких привели правоохоронців із обшуками до київського бізнес-центру олігарха.

Вже після початку великої війни, влітку 2022 року Зеленський позбавив Коломойського українського громадянства, можливо, на підставі того, що той має ще два інших. Офіційно про це не повідомлялося, проте сам олігарх згодом говорив, що така інформація фігурує у його справах. Залишається загадкою, чому на Банковій зважилися на цей хід. Тоді на рівні соцмереж розходилися зовсім протилежні пояснення. Починаючи від того, що так Офіс рятує олігарха від видачі американському правосуддя чи навпаки – спрощує його екстрадицію.

ФБР вже кілька років розслідує справи стосовно Коломойського та його бізнес-партнера Геннадія Боголюбова, підозрюючи його у фінансових злочинах, пов'язаних із ПриватБанком. Американська прокуратура висунула йому звинувачення у використанні незаконно привласнених коштів для придбання нерухомості у Штатах. Мін'юст США вже подав позови щодо її конфіскації. А Держдеп запровадив проти Коломойського візові санкції через причетність до "корупційних дій", коли він очолював Дніпропетровську ОДА.

Але деякі поінформовані співрозмовники вважають, що рішення позбавити олігарха громадянства може мати інший мотив. "У президента надіслали Коломойському сигнал, що потрібно міняти культуру ведення бізнесу. Інакше він як не громадянин України може бути екстрадований до США. Грубо кажучи, посадили на гачок", – припустив у розмові з виданням впливовий представник однієї з опозиційних політсил.

Після низки вересневих підозр ця тема виникла знову, але співрозмовники зазначають, що це лише чутки і поки що запит на екстрадицію від США не надходив.

Ще одним ударом по бізнес-імперії Коломойського стало рішення Ставки президента восени минулого року, коли "Укрнафта" та "Укртатнафта" серед інших підприємств повністю перейшли під контроль держави на період воєнного стану. Тоді в політичних та владних колах подейкували, що до цього рішення нібито призвела відмова групи Приват допомагати армії, зокрема паливом. Але найбільший, мабуть, болісний удар наздогнав його через рік, коли Коломойський опинився у статусі підозрюваного на лаві підсудних.

На касі

У вересні 2023 року до Коломойського виникли питання одразу в кількох правоохоронних органах. За два тижні першого осіннього місяця йому вручили підозри і БЕБ із СБУ, і НАБУ. При цьому йдеться про різні справи.

2 вересня СБУ та БЕБ заявили, що підозрюють олігарха у легалізації півмільярда гривень шляхом їхнього виведення за кордон. Усі махінації у цій справі він нібито здійснював у період між 2013 та 2020 роками.

А вже за п'ять днів – 7 вересня – про підозру Коломойському повідомили детективи НАБУ. Вони звинувачують бізнесмена у заволодінні 9,2 млрд. гривень. Злочин стався ще до 2015 року – він, будучи кінцевим бенефіціаром ПриватБанку, зобов'язав фінустанову виплатити офшорній компанії названу суму нібито на підставі зворотного викупу облігацій за завищеною вартістю. Офшор, своєю чергою, також належав Коломойському.

Третю підозру олігарху знову вручили співробітники БЕБ із СБУ. За їхньою інформацією, спільники бізнесмена підробили документи, згідно з якими Коломойський з березня 2013 по лютий 2014 року вніс на рахунок Привату 5,8 млрд гривень. Фіктивні платежі дозволили йому отримати вже реальні гроші – цю суму Коломойському виплатили в банку. Ними він розраховувався за кредити, переводив у готівку і виводив за кордон.

У всіх трьох підозрах слід звернути увагу на два важливі моменти – хронологію та контекст часу, в період якого ці підозри повідомлялися. Перше виробництво відкрили співробітники БЕБ. Зробили вони це на початку серпня, а вже на початку вересня вручили олігарху документ про підозру.

Перша справа БЕБ щодо бізнесмена стосується семи років його нібито злочинної діяльності. Як детективи лише за місяць встигли провести всі слідчі дії, проаналізувати сотні томів інформації, опитати свідків – питання риторичне. Ймовірно, роблять вони це вже зараз після оголошення підозри Коломойському.

Співрозмовники РБК-Україна у правоохоронних органах зазначають – справа НАБУ про 9,2 млрд. розслідувалася кілька років. Загалом у виробництві близько 2,5 тисяч томів. Детективи Бюро готувалися до оголошення підозри і мали вручити його раніше, але саме в цей період керівництво НАБУ виїхало до США. Детективи вирішили – півтора тижні нічого не змінять і виявилися неправими. Саме в цей період агенти БЕБ перехопили Коломойського, по суті, зав'язавши його на собі.

Олігарх опинився у СІЗО СБУ в Аскольдовому провулку. НАБУ повідомило йому про підозру через п'ять днів, але отримати його у своє "розпорядження" детективи не змогли. Тепер, щоби провести допит підозрюваного, їм потрібно просити дозволу на відвідування СІЗО у співробітників БЕБ. Допитують вони Коломойського у кімнаті, яка знаходиться у будівлі ізолятора Служби безпеки. І все це відбувається на тлі пропозиції Офісу президента прирівняти корупцію до державної зради, відповідно передати частину справ НАБУ у підслідність СБУ.

Співрозмовники РБК-Україна зазначають – великих проблем НАБУ з допитами Коломойського немає. Дозволи вони отримують справно та ведуть справу без перешкод. Можливо, поспіх БЕБ не пов'язаний із бажанням досадити антикорупціонерам.

Справа в тому, що і Бюро економічної безпеки, і Служба безпеки України належать до вертикалі президента – вони безпосередньо підпорядковуються державі. Тим часом НАБУ – це незалежний від Офісу президента орган, який був створений під чуйним контролем західних партнерів. Ймовірно, зав'язавши Коломойського на собі, Зеленський намагається дати зрозуміти іноземним союзникам – він здатний покарати олігарха силами державних відомств. Крім того, у світлі останніх опитувань, де президент фігурує як головний відповідальний за корупцію, суд над Коломойським може стати його великою заслугою у цій сфері.

На думку джерел РБК-Україна у владі, в Офісі президента налаштовані досить рішуче і не збираються просто "лякати" Коломойського. Швидше за все, для нього настав той момент, про який він колись говорив сам – олігарх довго ходив супермаркетом і брав усе, що хотів, але вже підійшов до каси.

25 вересня 2023 року – Коломойський у синій формі футбольного клубу "Дніпро" сидить у залі суду. Адвокати вимагають перегляду запобіжного заходу, за олігарха прийшли поручитися співробітники його ж медіахолдингу, але нічого не вийшло – суд залишив рішення першої інстанції в силі.

***

Історія Коломойського виглядає як типова історія злетів та падіння великої людини. Ціна неправильних рішень – втрата посад, активів і, зрештою, загроза в'язниці. Навряд сам він думав, чим обернеться його ставка. І що Зеленський, якого критики називали "маріонеткою Коломойського", покладе початок кінця його благополучного життя.

Важко було уявити таку картину до війни. Адже раніше медіа Коломойського могли б за кілька місяців знищити рейтинг будь-якого політика, який перейшов дорогу чи замахнувся на олігарха. І багатьох стримував страх. Але зараз, в умовах воєнного часу та трансляції телемарафону, це вже працює інакше – зручний момент. До кінця не ясно, які справжні мотиви Банкової в цій історії – жага до справедливості, бажання показати рішучі дії Заходу чи українцям? Але схоже, що у Зеленського стає дедалі менше сантиментів та запобіжників щодо "своїх" чи колишніх "своїх".