Олена Шуляк: Прогнозувати зараз вибори, розуміючи ситуацію на фронті, це трошки блюзнірство

Трохи більше року тому Олену Шуляк було обрано головою партії влади – "Слуга народу", яка має монобільшість у парламенті та сотні фракцій у місцевих радах по всій країні. Під кінець року депутат може отримати ще одну посаду – очолити комітет з питань регіонального розвитку та містобудування, який підготував до другого читання велику реформу будівельної галузі (проект №5655).

Фінальний розгляд реформи у Раді очікується вже найближчим часом. Будучі співавтором документу, Шуляк отримала багато критики на свою адресу, зокрема й у нібито підігруванні великим забудовникам. "Казки вже розповідають, що будинки будуть падати", – іронізує у ході інтерв’ю з РБК-Україна вона.

Під час розмови Олена Шуляк пояснила, якою насправді планується реформа та хто їй противиться, як та за рахунок чого має відбуватися велике відновлення України після війни, чому деякі міста можуть не постати з руїн, а також про те, коли варто перезавантажувати Раду та при якій виборчій системі.

– Почнемо з трохи філософського питання. Коли почалася війна, здавалося, що команда влади працює як єдиний кулак, який стискає президент. І здавалося навіть, що опозиція сильно не сперечалася. Рада працювала нормально, голосів було 300 "за".

– Єдина оборонна коаліція.

– Та зараз ми бачимо, що й голосів в Раді не завжди вистачає, і якісь політичні скандали з'являються та обшуки у народних депутатів, то якісь підозри, то якісь скандали в оточенні голови держави, перестановки в уряді. Складається враження, що попри війну ми повертаємося до української політики у ненайкращих її традиціях.

– Питання не філософське, воно дотичне до практичних кейсів. Навіть на прикладі Верховної ради – дійсно, декілька місяців була єдина оборонна коаліція, засідання погоджувальної ради в Zoom могли проходити 5-6 годин, але в сесійну залу виносилися вже всі опрацьовані питання. Без обговорень Верховна рада голосувала 300+ голосів, і всі розуміли, що є в пріоритеті, ніхто не задавав питання їхати на засідання чи не їхати.

Один одному допомагали, якщо були якісь логістичні проблеми, ніхто не дивився, це представник якої фракції чи депутатської групи. Така була атмосфера єднання і згуртованості для загального результату. Потім дійсно почалися перші паростки політичної боротьби, коли почали подавати до законопроектів 1000+ правок.

– Це десь квітень-травень?

– Ближче до травня, тому що якраз березень був дуже складним, бо готувалися до блокади Києва. У квітні, коли вже остаточно були деокуповані Київська, Чернігівська, Сумська і Житомирська області, був певний період, коли всі були в такому замороженому стані і гуртувалися, щоб вирішувати швидко поточні проблеми областей.

А вже в травні почалися перші паростки політичної боротьби – поправочний спам, потім почало підніматися питання про повернення журналістів до парламенту. Незважаючи на те, що навіть зараз погоджувальна рада проходить у бомбосховищі у Верховній раді, тому що триває повітряна тривога. Але "давайте повернемо журналістів, давайте проговоримо, як працюють медіа, давайте за трибуною будемо виступати по 10 хвилин", незважаючи на те, що в залі є тільки народні депутати, а засідання з безпекових питань не транслюються – але давайте робити якісь такі звичні для парламентарів речі, що пов'язані з політичними процесами.

Але потрібно сказати, що коли починається загострення безпекової ситуації, коли, наприклад, були перші серйозні обстріли в жовтні, Рада знову гуртувалася, знову не було жодних питань. Вмикається кнопка єдиної оборонної коаліції.

– Якщо говорити про взаємовідносини влади з мерами міст – ми бачимо кілька не дуже приємних публічних кейсів останнім часом по Києву, по Дніпру, по Чернігову знову ж таки. На вашу думку, ці кейси говорять про певну політичну конкуренцію чи є реальні проблеми на місцях, і Банкова вказує на ці проблеми мерам?

– Я думаю, що більше хочеться, щоб це виглядало як політична конкуренція для того, щоб з різних причин привернути до себе увагу. І давайте будемо чесно говорити про те, що і Росії було б цікаво порозкачувати цю тему, що нібито є протистояння між мерами і органами центральної виконавчої влади. Але я особисто в цьому політики практично не бачу, а бачу дійсно реальні проблеми, над вирішенням яких треба гуртуватися.

Наприклад, остання тема, яка пов'язана з інспекцією "пунктів незламності" у Києві. Давайте об’єктивно – є проблема з пунктами незламності. Тобто сказали, відрапортували, що все дуже добре, а коли підійшли до практичної реалізації, то побачили, що дуже багато пунктів поки закрито.

Чи допомогла інспекція народними депутатами якось зрушити з місця цю проблему? Вже до проблеми була прикута увага і більше якихось речей почало робитися швидше.

Чи це була ініціатива Банкової? Ні, це була ініціатива голови фракції Давида Арахамії, він проводив цю нараду, на ній були присутні київські депутати-списочники, які входять до складу фракції, і мажоритарні депутати, які входять до складу фракції. Потім цю ініціативу уважно подивилися мажоритарні депутати з інших регіонів, підхопили і також почали займатися інспекцією таких пунктів. Я особисто тут політики не бачу.

– Але бачать у таборі мера Києва, ми спілкувалися з ним та людьми з його оточення, там чітко бачать політичну історію. Тобто вважають, що їх значною мірою підставили, вимагаючи створити ці пункти, не надавши для них ресурсів. І ми це чули не лише від Києва.

– Це таке цікаве сприйняття у таборі мера. У нас все ж пройшла успішна реформа децентралізації, на місцях є не тільки повноваження, а й ресурси в тому числі. У міста Києва це мільярди гривень, які можуть бути використані. Ви ж знаєте, скільки зараз коштів на рахунках міста? Більше ніж 15 млрд гривень. Тобто говорити про те, що не дали коштів на те, щоб облаштувати пункти незламності, – мабуть, це не зовсім чесно. Тому це більше виглядає як політичний момент, ніж практичний. І можливість заговорити тему, відволікти увагу, сфокусуватися на тому, що це політична боротьба.

Всі ці речі комусь хочеться прив'язати до політики, а на мою думку, це насамперед банальні господарські питання, вирішенням яких повинен займатися мер і його команда в першу чергу.

– Але від цих банальних питань реально залежить, як ми проживемо цю зиму, тому що ризики досить великі. Ми розуміємо, що атаки будуть повторюватися, і чи витримає енергосистема, не знаємо. Як ви бачите, чи є ризик того, що великі міста дійсно доведеться евакуювати? І, власне, це питання до місцевої влади чи все ж до центральної?

– Місцева влада, якщо ми вже говоримо про Київ, вона вже говорила неодноразово, що будемо евакуювати, потім – що не будемо евакуювати. Потрібно дуже чітко усвідомлювати, що будь-яке повідомлення від очільника міста мешканцями міста сприймається дуже щиро і дуже серйозно. Тому, коли людина говорить про те, що ми будемо робити евакуацію міста, то потрібно розуміти, яким чином, якими засобами, в які терміни, якими логістичними шляхами і таке інше.

На сьогодні я знаю точно, що працюють великі команди і на рівні Офісу президента, і на рівні міністерств, і на рівні "Укренерго", і на рівні інших команд, які пов'язані з енергетичними об'єктами для того, щоб вирішити дві важливі задачі.

Перша – це відремонтувати те, що вже було пошкоджено, завезти відповідне обладнання, провести, де потрібно, перемовини з міжнародними партнерами. А друга складна надзадача – це захистити об'єкти енергетики від можливих наступних ударів.

А всі розуміють, що шалений сусід не буде зупинятися і будуть продовжуватися речі, пов'язані з енергетичним шантажем. Тому потрібно готуватися не так до евакуації великих міст, а до того, як захищати об'єкти енергетичної інфраструктури.

– Якщо виникають проблеми під час холодної зими і морозів, все ж таки городянам кому ставити це питання – місцевій чи центральній владі?

– Звичайно, в першу чергу місцевій владі, але я впевнена, що центральна не буде стояти осторонь від проблем людей, незважаючи на те, в якому місті вони проживають і від якої політичної сили обирався мер, тому що на сьогодні це спільна задача – пережити складну зиму і дійти до перемоги.

– Чи можливі впродовж зими якісь кадрові рішення, зокрема в столиці, щодо управління містом на такий складний екстрений період?

– Я зараз не бачу таких передумов, але ми ж не розуміємо, які рішення будуть ухвалюватися або навпаки не ухвалюватися в критично важливих ситуаціях, зокрема й на місцевому рівні.

– Давайте повернемося до Ради, до вашого комітету з питань держвлади та містобудування. Була інформація про те, що ви можете очолити його. Чи наразі це актуально?

– Це повинно було статися 1 грудня, але в парламенті не вистачило голосів для включення цього питання до порядку денного.

– А чому? З дисципліною проблема чи просто хтось десь вийшов у справах?

– Це якраз було в той час, коли тривало подовжене засідання, коли повітряна тривога перервала роботу, коли під кінець довгого парламентського дня було винесене додаткове питання щодо внесення в порядок денний зміни в комітетах. Звичайно, є ризик, коли розглядається останнє питання такого довгого дня, що з присутністю народних депутатів в сесійній залі можуть бути проблеми.

– Але концептуально це вже проговорено і вирішено?

– Так, це вже проговорено і вирішено, проведені обговорення на малій фракції, які стосуються декількох кадрових питань, не тільки нашого комітету з організації державної влади, але ще й бюджетного комітету і комітету з прав людини. Звичайний робочий процес.

– Якщо говорити про ваш комітет, зараз один з ключових законопроектів, де ви є співавтором, це законопроект №5655 щодо реформи містобудування. Останнім часом в медіа є досить різні думки щодо цього документу – є фахівці, які підтримують, а є ті, хто виступає категорично проти, досить багато міфів вже створено навколо цього.

– Казки вже розповідають, що будинки будуть падати і взагалі буде колапс.

– Ви бачите вади у цій реформі, над якими дійсно варто ще було б попрацювати?

– Пам'ятаєте, ми проводили надскладну земельну реформу? Тоді до другого читання отримали 3000+ правок і кожного дня десятки годин в сесійній залі. Мітинги під Верховною радою, на телеканалах розповсюдження міфів, що приїдуть іноземці, весь чорнозем завантажать у потяги, вивезуть до Європи. Законопроект став законом, він працює, землю ніхто не вивіз, іноземці не прийшли і не забрали землю, але ми прибрали сірі корупційні схеми, ринок почав працювати в прозорій площині.

Реформа містобудування для мене дуже схожа на земельну. Звичайно, будуть опоненти і, звичайно, будуть прогресивні люди, які бажають змін в цій сфері. Представники бізнесу, сотні різних асоціацій підтримують і чекають на реформу. І ми навіть не говоримо зараз про будівельний бізнес. Ті ж представники аграрної галузі, які планують в Україні розвивати тваринництво та різну переробку сільськогосподарської продукції, чекають на цей законопроект.

У них вже є негативний досвід, як вони будували ті ж самі ферми в умовах шантажу корумпованих чиновників. Кубло старої гвардії, що роками заробляла на всіх процесах в будівництві, максимально противиться тому, щоб цей законопроект був ухвалений. Місцева влада не виняток.

– Чому? Де тут їхні інтереси?

– Інтереси всюди. Спочатку до тебе приходять за виділенням земельної ділянки. Хто і як приймає рішення? Ми всі знаємо чудово, як працюють земельні комісії і як місцеві депутати на сесіях ухвалюють рішення, які стосуються земельних питань.

Потім, коли землю виділять, ти прийдеш до місцевих чиновників ще раз, вже за отриманням містобудівних умов та обмежень. Начебто прозорий процес, але піди спробуй в Києві чи у Львові отримати містобудівні умови та обмеження, поки ти не домовився з певними людьми. Якщо знайдете таких, хто з першого разу без домовленостей отримав документ в цих містах, покажіть їх мені.

Після того ти прийдеш вже третій раз, щоб отримати дозвіл на будівництво і навіть, якщо документи в тебе вже в електронній системі, все одно місцевий чиновник в ручному режимі приймає рішення що і як дозволяти. І знову потрібно домовлятися з тими же людьми, які багато років вибудували свої схеми і спотворювали наші міста.

Потім ти починаєш будівництво, до тебе місцева влада ходить і перевіряє, скільки хоче. Паралельно ти можеш отримати сюрприз, наприклад, об’єкт де ти проводиш реконструкцію, визнають пам’яткою архітектури, потім в тебе ще раз вивернуть всі кишені і заставлять з домовленостями ввести об’єкт в експлуатацію. Інколи можуть попросити і долю в бізнесі. Інколи закриють очі на всі порушення і не побачать як десятки об’єктів будуються незаконно.

Тобто таке замкнуте коло, величезна монополія місцевої влади на ухвалення рішень в усьому будівельному процесі. А монополія – це завжди корупція. Для того, щоб зламати це, потрібно з цього пекельного кола буквально вирвати декілька важливих пазлів.

Ми розриваємо це коло на етапі видачі дозволів, тому що видача цих документів буде автоматизована через використання Єдиної державної електронної системи в сфері будівництва (ЄДЕСБ). Технічною реалізацією задуманого вже зараз активно займається команда Михайла Федорова і Мінцифри. І як тільки законопроект буде ухвалено, видача дозволів буде відбуватися як справжня сервісна функція, а не шантаж чиновників.

Другий пазл, де ми ламаємо монополію, коли вводимо змішану систему містобудівного контролю: не тільки місцева влада зможе контролювати будівництво об'єктів та вводити в експлуатацію, але й уповноважені особи з містобудівного контролю. І це надзвичайно засмучує представників місцевої влади, які звикли працювати за іншим порядком.

Плюс в законопроекті 5655 є ще така неприємна для недоброчесних забудовників і недоброчесних чиновників новела – ми вводимо поняття обов'язкового безперервного моніторингу територій саме місцевою владою на предмет виявлення незаконного будівництва. Зараз, наприклад, у Києві це сотні незаконних об'єктів, які будуються без дозволів.

– І, в принципі, про це всі знають.

– Про це всі знають, місцева влада знає також, але вони там ростуть собі тихесенько, інколи виростають до 9-поверхівок, потім ті поверхи називають антресолями, ви ж розумієте, про який об'єкт я говорю, на вулиці Мирній. Я особисто робила дуже багато для того, щоб цей об'єкт не з'явився в Києві з порушеннями законодавства, але місцева влада не бачила таких порушень, вона ніяк не реагувала. Аналогічна ситуація з будинком-монстром на Подолі, він же якось з'явився.

І таких об'єктів у будь-якому місті дуже багато. І ми кажемо: шановна місцева влада, тепер ви в обов'язковому порядку моніторите і виявляєте всі незаконні об'єкти. Не просто виявляєте – заносите їх в електронну систему, це бачите і ви, і громада, і профільне міністерство. І якщо ви не будете цього робити, ви будете за це навіть в рамках нагляду покарані.

Чому місцевій владі і мерам не подобається створення при профільному міністерстві містобудівної палати? Тому що профільне міністерство в рамках нагляду зможе впливати на те, щоб місцева влада реагувала на незаконне будівництво.

Чи зможе після моніторингу зайти на перевірку і проконтролювати будівництво того чи іншого об'єкту місцева влада? Звичайно, зможе, навіть більше того – ми надаємо можливості в більшості випадків без рішення суду демонтувати такі об'єкти. Я впевнена, декілька випадків на всю країну вилікують від незаконних будівництв дуже багато територій.

Це не подобається місцевій владі. Вони кажуть – ми хочемо видавати дозволи і перевіряти при введенні в експлуатацію, як ліфти працюють, а ваш моніторинг приберіть, він нам взагалі не потрібен. А ми хочемо, щоб те, як ліфти їздять, перевіряли все ж таки фахові компетентні спеціалісти. Я не впевнена, що в органах містобудівного контролю працюють прямо такі фахівці з експлуатації ліфтового господарства.

Тому ведемо жорстку дискусію. Причому маленькі громади підтримують законопроект, а великі міста з будинками-монстрами пручаються.

– Не тільки ж великі міста проти.

– Нашими опонентами також виступає Спілка архітекторів України на чолі з купкою функціонерів, які чомусь вирішили, що для них це якась боротьба не на життя, а на смерть по знищенню всього прогресивного. Тому що більша кількість міфів якраз виходить саме від цієї організації – те, що будинки попадають, і те, що ФОПи будуть перевіряти забудовників, і те що громада не зможе жалітися на будівництва з порушеннями.

Чому так? Відповідь проста, багато років Спілка архітекторів заробляла на видачі сертифікатів, а її функціонери постійно отримували замовлення з місцевих бюджетів на проектування об’єктів. Дуже показове розслідування Дениса Бігуса, яке журналісти-розслідувачі провели ще чотири роки тому, як працює спілка, їх приватна структура, скільки грошей заробляють. Рекомендую подивитись.

Я, до речі, витратила більше ніж 6 місяців на те, щоб доводити представнику цієї поважної організації, що ФОПи не є юридичними особами. Смішно, правда? Але це якраз підтверджує і фаховий рівень людей, які намагаються критикувати нашу реформу. До речі, заступник міського голови Львова також не розуміє різницю між ТОВ і товариством з додатковою відповідальністю. І це засмучує, бо ці люди намагаються впливати на процеси реформування великої галузі.

– Ви кажете, що законопроект спрямовано на демонополізацію, але парадоксальним чином якраз цей законопроект намагаються звинуватити в монополізації, тільки трохи з іншого боку. Йдеться про те, що приватні організації з містобудівного контролю зможуть створити лише крупні забудовники, а решті доведеться з ними домовлятися – це і є монополізація.

– Є такий закид, він активно розповсюджується в ЗМІ, в якихось колонках, блогах "експертів", які ФОПи з ТОВками плутають, а нагляд від контролю не відрізняють. Насправді, з ухваленням законопроекту замовник зможе сам обирати: йти до приватної структури або до органу містобудівного контролю виконавчого органу міста – і це вже точно не про монополію, а про можливість обирати того, хто якісніше зробить свою роботу.

Якщо місцева влада працює чесно і прозоро, хоче, щоб інвестори приходили на її територію, хоче, щоб тут було сучасне будівництво, вона буде ставити палки в колеса такому забудовнику? Ні, можливо, на тій території місцева влада буде працювати так добре, що приватні структури не будуть користуватися попитом.

До речі, ми також залишаємо нашу Державну архітектурну інспекцію з питань містобудування (ДІАМ) як орган контролю для великих державних об'єктів, для об'єктів, які будують за державні бюджети або становлять державну таємницю.

Законопроект 5655 це ще й про відповідальність, якої неможливо уникнути і про чіткий розподіл обов’язків між всіма учасниками будівельного процесу і, звичайно, про фаховість спеціалістів, які приймають рішення. Уповноважена особа, яка надає послуги з містобудівного контролю, фактично координує і технічний нагляд, і роботу генерального підрядника, може зробити зауваження і архітектору. Але для світу це взагалі не новація, в багатьох країнах - в США, Великобританії, Франції, навіть в Новій Зеландії працюють успішно такі приватні структури.

– Після війни на нас чекає великий будівельний бум. Які ви бачите джерела коштів, формат проектів щодо відновлення, які будуть ключові центри ухвалення рішень щодо відбудови? Починаючи від того, чи відбудовуємо ми якийсь постраждалий район міста, чи розуміємо, що простіше збудувати щось нове, а людей кудись переселити? І купа таких конкретних прикладних питань будуть.

– Тисячі питань будуть, вони всі різні і для кожного регіону повинні мати свої відповіді. Є області, які деокуповані, і нам здається, що саме ці області повинні бути у фокусі уваги відбудови. Але й ті області, які на сьогодні прийняли людей та бізнес, їх території також потрібно перепланувати, враховуючи особливості економічні та демографічні. Сьогодні є громади, в яких кількість населення збільшилася на 25%. Такий приріст населення – це і інше навантаження на інфраструктуру, і навантаження на доступ до послуг, які надає держава.

Тому перед початком відбудови нам треба переглянути і перепланувати взагалі всі області в Україні. Для цього ми ухвалили закон, згідно якому в кожній області має бути розроблений стратегічний документ, який потім стане основою і нової містобудівної документації. Цей документ має назву "Програма комплексного відновлення" і може розроблятися для області, для громади або навіть для її частини.

Програма відновлення не просто буде включати в себе те, що потрібно відбудувати, а перш за все буде містити інформацію стосовно майбутньої економічної ситуації в регіоні: які підприємства виїхали, які заїхали, які планують залишатися, яким треба створити умови для розвитку в цьому регіону, враховуючи природні чи логістичні особливості.

Друге питання, яке в документі обов'язково висвітлюється, – це демографія, що з людьми в регіоні, як їх повертати. Мені особисто дуже страшно, коли ми відбудуємо дитячий садочок, пофарбуємо його в яскраві кольори, а цей садочок буде порожній, тому що дітей, які повинні туди йти, просто банально не буде, тому що їхнім батькам немає де працювати чи проживати. Тому відновлення треба починати саме з аналізу та розроблення стратегічних документів, які стануть своєрідним дороговказом для розвитку.

Наведу ще один приклад. У нас є території, які ми будемо розміновувати ще років 5, ці території не можна буде використовувати як сільськогосподарські угіддя, їх не можна буде використовувати взагалі ні в який спосіб. Такі речі також потрібно враховувати при процесах планування відновлення регіонів. Також не забуваємо про величезну проблему, яка пов'язана з переробкою будівельного сміття, є цифра в 2 млн тонн зруйнованих будівель лише у Бучанському районі.

– Це тільки у Бучі?

– Тільки в Бучі 2 млн тонн. Я боюся уявити, скільки сотень мільйонів тонн у Харкові та інших містах. Що з цим робити? Чи ми будемо залишати на наших територіях, чи будемо захоронювати? Звичайно, ні. Тому зараз вже треба розуміти, як і чим це переробляти, як ми потім будемо перероблене сміття використовувати, в дорожньому господарстві чи в якомусь іншому. Якщо так, то які логістичні маршрути треба планувати.

Також, як би боляче не було про це говорити, але, можливо, будуть такі населені пункти, які ми не зможемо відбудувати, бо вони зруйновані вщент, ворог їх стер з лиця нашої землі. Але будуть території, які можна буде розглядати для створення нового мікрорайону чи, можливо, нового населеного пункту. Такі нові мікрорайони будуть зростати там, де буде заплановане будівництво нових потужностей, які дозволять працевлаштувати багато людей.

– За які кошти йтиме відбудова? Ми дійсно розраховуємо, що вдасться переконати наших західних партнерів, що частина заблокованих російських активів має піти на відновлення України? Тому що на Заході є різні думки щодо цього, небагато хто готовий передавати кошти Україні, є ідея створити фонд, відсотки з якого підуть на відновлення, але гроші не давати напряму. Власне, де брати гроші?

– Гроші будуть нам давати партнери. Але, звичайно, під прозорі механізми з чітким розумінням, як і на що вони будуть витрачатися. Це можуть бути різні кошти – і кредитні, і кошти у вигляді безповоротної фінансової допомоги, це можуть бути будь-які кошти фінансових інституцій і міжнародних донорів. Але головне – те, як ці кошти будуть витрачатися.

На сьогодні в Україні більш ніж 30 громадських організацій створили коаліцію, вона називається RISE, яка активно долучається до всіх процесів, які пов'язані саме з відбудовою. Також Міністерство інфраструктури запускає пілотний проект, який стосується створення модуля управління проектами, які пов'язані з відбудовою. Звичайно, це цифровий модуль, він спирається і на реєстр пошкодженого і зруйнованого майна, який нещодавно був створений, і на нашу єдину державну електронну систему в сфері будівництва, про яку ми вже сьогодні говорили.

Коли громадськість залучена до процесів відбудови з самого початку, до речі, частина цих громадських організацій фінансується за кошти міжнародних донорів; коли у уряду є абсолютно відкрита позиція до конструктивних пропозицій, то я впевнена, що такими спільними діями вибудується довіра західних партнерів до процесів відновлення України.

– А що у нас взагалі з будівельним ринком під час війни? Почнеться проект відбудови, а чи буде кому будувати? Деякі компанії втратили частину своїх потужностей, хтось збанкрутує, закриється?

– Вже багато втратили. Мені взагалі інколи здається, що ця істерика деяких недоопонентів стосовно законопроекту №5655, що там забудовники погані все забудують, – якраз є частиною диверсії для того, щоб в Україні не було кому відбудовувати.

Дійсно, багато працівників будівельних компаній зараз мобілізовані і боронять Україну на фронті. Є проблема в трудовому ресурсі, тобто в звичайних людях, які своїми руками ллють моноліт чи кладуть цеглу.

Є величезна проблема з будівельними матеріалами. Ми знаємо, наприклад, що в Україні немає жодного заводу, який би виготовляв скло, яке використовується для склопакетів. Ми з вами розуміємо, скільки такого скла нам буде потрібно, а у нас в Україні такого заводу немає. Чи потрібно владі знайти певні механізми і допомагати іноземному чи вітчизняному бізнесу відкривати тут такий завод? Звичайно, потрібно.

Багато українських заводів, які виготовляли будівельні матеріали, залишилися на тимчасово окупованих територіях. В якому вони стані, чи вони зруйновані, чи взагалі їх можна відновити – зараз сказати точно ніхто не зможе.

А забудовники, які працюють на ринку житла, мають сьогодні челендж надрівня – довести до кінця будівництво там, де вони вже взяли кошти у людей. Якщо подивитися на аналітику, то не дуже втішна картина. Навіть не всі будівельні майданчики почали працювати не те, що в Києві, а й у західних областях України.

Але є і добра новина. Гравці будівельного ринку готові на 100% розгортатися, включатися в відбудову, працювати за новими правилами, тобто працювати по закону, не порушуючи законодавство. Забудовники готові нести додаткові витрати, якщо більш жорсткі правила будуть цього вимагати. Але при умові, що ці правила єдині для всіх та прозорі, якщо ці правила чесні, без корупції та без преференцій тим, хто дасть хабаря місцевій владі.

Ті забудовники, які залишилися в Україні, які продовжують працювати – це патріоти, вони сплачують податки, створюють робочі місця. Їм дуже важко, але вони особливо не жаліються, тому що в таких умовах працює весь український бізнес. І особисто мені дуже неприємно, коли кажуть, що забудовники – це зло. Забудовники як і архітектори – є доброчесні, є недоброчесні, тому що у кожного будинка-монстра також є свій архітектор, не тільки забудовник.

– Ви згадали про реєстр заяв про пошкоджене житло. Як зараз це працює? Людина може просто подати заяву і чекати?

– Показую. Беремо телефон, знаходимо "Дію", відкриваємо розділ "Послуги", обираємо "Пошкоджене майно". У мене одразу висвічуються об'єкти нерухомості, які в мене вже є в реєстрах, і я можу обирати потрібний мені об’єкт.

Якщо ці об'єкти не в реєстрі, "Дія" просить внести дані самостійно, і ти по кожному об'єкту виконуєш покрокову інструкцію через "Дію". Якщо бачиш, що немає твого об'єкта, ти можеш піти до нотаріуса або до державного реєстратора, надати документи, щоб максимально підготуватися до тієї компенсації, яка буде надаватися державою.

Ви скажете, що не у всіх є "Дія", тоді можна піти до ЦНАПу і там вже заповнять і допоможуть внести цю інформацію. Вже більше 300 тисяч заявок, більше ніж 21 млн квадратних метрів пошкодженого чи зруйнованого житла.

– Зареєстровано заяв?

– Ми це називаємо не заяви, а інформаційні повідомлення. Заявою це стане, коли буде ухвалено законопроект №7198, коли комісії при органах місцевого самоврядування проведуть верифікацію. Тому що це людський фактор, ми бачимо певні помилки... Наприклад, Чернівецька область жодного разу не була обстріляна, а люди вносили інформацію про зруйноване майно.

Тому буде працювати комісія, яка проводитиме відповідну верифікацію, і ця комісія буде організовувати технічне обстеження того чи іншого будинку, і в результаті цього обстеження буде прийматися рішення – чи цей пошкоджений об'єкт можна відремонтувати, чи це такий об'єкт, який зруйновано, і людина потребує компенсації. Заяви комісія буде розглядати протягом 30 днів і не більше, і якщо житло зруйновано, то буде також через "Дію" формуватися житловий сертифікат – це цільові кошти, які можна буде використати виключно на квадратні метри. Не можна його поміняти на гроші, не можна щось інше купити – лише обміняти на квадратні метри.

Але людині, у якої зруйновано житло, ми надаємо право вибору населеного пункту, типу житла, чи це первинний, чи вторинний ринок, тобто максимально рішення прийматиме людина. Ми як держава не маємо жодного права, навіть морального, нав'язувати чи забудовника, чи продавця нерухомості, чи давати якісь поради, в якому місті і місці купувати житло замість зруйнованого.

Нам навіть закидають, що ми довго цей законопроект до другого читання готуємо, ніяк не приймемо, а тільки багато говоримо. Насправді ми довго шукали джерела, за рахунок яких можна виплачувати такі компенсації.

– Знайшли?

– У нас є перше джерело – 13,9 млрд гривень "Сбєрбанку Росії", які вже є фізично. І ми навіть ухвалили зміни до державного бюджету 2022 року, де ці гроші можна буде використовувати саме на такі компенсації.

– А люди, які подали заявку, але самі якось знайшли кошти і відремонтували, відновили своє житло, вони зможуть розраховувати на компенсації?

– Тільки від репарацій. Звичайно, люди, які самі ремонтували житло, повинні були зафіксувати пошкодження, звернутися до Національної поліції, відкрити кримінальне провадження щодо таких пошкоджень, щоб отримати право на компенсації.

– А коли ви очікуєте ухвалення законопроекту?

– Наступного пленарного тижня.

– Є ще блок політичних питань, зокрема щодо виборів. У парламенті ходить дуже багато чуток. З урахуванням усіх факторів, наскільки в наступному році реально провести вибори? І який час після нашої перемоги має пройти, власне, до виборів, який перехідний період?

– Ми з вами сидимо в теплому офісі, а зараз на Сході надзвичайно складні бої йдуть. І сказати, коли вони закінчаться, ніхто не може дати 100%-ий прогноз. Ми точно знаємо, що перемога буде, але сказати коли, в який місяць, в який день...

– Чи в який рік?

– Ні, ми знаємо, що в 2023 році. Ми ухвалювали бюджет перемоги, тому 2023 рік – це рік перемоги, для нас це однозначно. Але прогнозувати зараз вибори, розуміючи яка складна ситуація на фронті, це трошки блюзнірство.

Якщо говорити про політичні діяння партії, то ми, наприклад, 6 грудня в день ЗСУ зробили внесок, 130 млн гривень партійного фінансування передали на виробництво "Стугна-П", українського озброєння, яке з перших днів війни допомагає дуже жорстко мочити русню.

Чи потрібно думати про вибори? Потрібно, але трошки в іншому ракурсі. Давайте я розповім, як ми думаємо про вибори.

У нас є досвід проведення місцевих виборів по новому Виборчому кодексу, який ми ухвалили в 2019 році. У нас є велике важливе питання, яке пов'язано з гендерною квотою жінок. Є статистика, яка говорить про те, що на місцевих виборах 63% відмов – це були відмови жінок, яких використовували просто як технічних кандидатів.

Ми після перемоги будемо готуватися до нових виборів, тому постає питання, а чи потрібно зараз обговорювати цю проблематику з технічними кандидатами, вносити зміни до законодавства? На мій погляд, потрібно обговорювати, вносити зміни до законодавства, проходити всі парламентські процедури. Це нормально.

Зараз також розпочинається дискусія стосовно використання відкритих списків. І неправильно буде, якщо хтось буде казати, що тільки відкриті списки можливі, бо це система, яка себе виправдовує як найбільш оптимальна, відкрита, демократична. Але є й інша точка зору, що можна буде порушити баланс при проведенні виборів після Перемоги.

Ми добре розуміємо, що є території, де практично немає людей, і тоді представництво одного регіону буде набагато більше, ніж іншого. Також є питання невирішене з внутрішньо переміщеними особами, які зараз знаходяться за кордоном, яким чином там проводити голосування, бо зрозуміло, що навіть технічно це буде зробити дуже складно.

Чи на часі зараз проводити таку дискусію? На мою думку, так, можна обговорювати, можна сідати за круглий стіл об’єднаною парламентською оборонною коаліцією, і казати: у нас є такі проблеми, і їх треба спільно вирішити. Не займатись політичною агітацією та рекламою, а спокійно і фахово обговорювати, яким чином після війни, ефективно провести всі виборчі процеси.

– Чи означає, що наступні вибори можуть пройти суто за закритими партійними списками, без мажоритарки? І враховуючи кількість внутрішньо переміщених осіб і українців за кордоном – опція онлайн-голосування може розглядатися?

– Зараз у нас діє Виборчий кодекс 2019 року. Навіть, якби зараз був якийсь зареєстрований законопроект щодо змін до нього, спрогнозувати, як би ВР проголосувала, неможливо. Тому я повторюсь: зараз найкращий час для дискусій стосовно зміни (чи не зміни) Виборчого кодексу.

– Ви особисто як ставитесь до таких ідей?

– Я б все ж таки хотіла, щоб було більш фахове публічне обговорення, не кулуарне, бо ви самі спілкуєтесь з депутатами і знаєте, скільки ходить чуток. Публічна дискусія може бути на різних майданчиках. Це може бути майданчик нашого комітету, наприклад. А кулуарна біганина з різними чутками точно не додає ваги ні парламентарям, які такими чутками тільки знецінюють себе і свою роботу.

– А загалом, на вашу думку, цей склад Ради потребує перезавантаження?

– Завжди можна покращувати, і склад цієї Ради також.

– Чи може одним з елементів такого покращення стати вигнання з цієї Ради депутатів ОПЗЖ?

– На сьогодні є такий запит у суспільства, але є й діюче законодавство, яке не дозволяє це зробити. Тому в законний спосіб потрібно розглядати таку можливість – але з урахуванням усіх особливостей, і на місцевому рівні також. Бо не можна в одному місці залишати депутатів проросійських сил, а в іншому місці від них позбавлятися.

– Як ви загалом можете оцінити дисципліну у вашій фракції? Бо ми бачимо, що не на всі голосування партія влади мобілізується. Це локальні проблеми чи більш системні проблеми – зокрема й питання скандалів, у які потрапляють депутати?

– Як ви думаєте, скільки фракцій у партії Слуга народу? 898 фракцій у Слуги народу по країні, включаючи фракцію в парламенті. Звичайно, на слуху здебільшого монобільшість, і всі події, які з нею пов’язані, але зараз фокус роботи і уваги повинен переміщатися в регіони на місцевий рівень, бо якраз саме там ухвалюється величезна кількість рішень, які пов’язані з господарськими питаннями.

Наприклад, наші фракції зараз у всіх місцевих радах, у Києві також, виступили ініціаторами виділення коштів на компенсацію придбання генераторів для ОСББ з місцевих бюджетів. Це нормально, коли фракції на місцевому рівні займаються вирішення проблем громадян, враховуючи обстріли і енергетичні проблеми.

А фракція у ВР – я не скажу, що ми десь провалили ухвалення хоча б одного важливого закону, пов’язаного з бюджетом, обороною чи якимись соціальними питаннями, чи євроінтеграцією. Чи є питання до дисципліни? Є, буде неправдою, якщо я скажу, що всі ходять на засідання і ніхто нічого не пропускає. Хтось хворіє, хтось залишився на окрузі, багато нардепів зараз допомагають деокупованим Харківщині та Херсонщині і можуть поїхати раніше чи приїхати пізніше. Вони не повинні втікати від відповідальності виконувати прямий обов’язок і відвідувати засідання. Проблема є, з нею треба працювати, і на рівні кожної фракції є керівництво, яке працює над питаннями дисципліни також.

– Партійні гроші ви передали на "Стугни". За рахунок чого тоді буде жити партія і чи означає це, що на час війни партійне будівництво як таке поставлене на паузу?

– Ми передали не всі гроші, а значну частину коштів. У нас значно зменшені витрати на виплату заробітних плат, ми не витрачаємо кошти на рекламу, на дослідження, на соціологію, нам пішли назустріч у моментах, пов'язаних з орендними платежами. Ми оптимізували частину офісів, частина закрита, частина на тимчасово окупованій території. Ми максимально утиснули свої витрати.

Але у нас діє партійна мережа, у нас є люди. Ми продовжуємо розвивати наші крила: жіноче і молодіжне. Фокусуємось на місцевих лідерах, запустили проект "Герої серед нас", намагаємось розповідати про звичайних партійців, які в регіонах інколи роблять неймовірні речі. Про народних депутатів знають всі, а про місцевих мало хто знає, хочемо виправити ситуацію.

– А є люди, які стали колаборантами серед ваших?

– На жаль, є такі випадки. Харківська область, Запорізька область. Їх небагато, до десяти. Ми в дуже тісній співпраці з СБУ дивимось, де хто знаходиться, що робить або навпаки не робить і як тільки ми розуміємо, що якась людина підпадає під державну зраду, ми миттєво приймаємо рішення про застосування імперативного мандату.

Можемо розповідати, як ця процедура проводиться під час війни, як працюють ТВК, ЦВК. Мені здається, ми єдина політсила, яка миттєво реагує на такі речі. Ми для себе прийняли рішення, що державна зрада або підозра в корупції – це ті речі, на які ми реагуємо максимально швидко.

– Колись у СН перед місцевими виборами були куратори регіонів. Це є зараз?

– Ні, у нас немає кураторів, і я взагалі не розумію системи кураторства. Є очільник обласної організації, він несе всю відповідальність. Цей очільник входить до Національної ради громад, це вищий керівний орган партії. Повинні бути не куратори, повинні бути відповідальні за діяльність чи бездіяльність.

– Наскільки практика злиття міністерств піде далі? Бо ходять по кулуарах різноманітні проекти.

– Ми пройшли перший дуже логічний крок по об’єднанню міністерства розвитку громад і територій та міністерства інфраструктури, тому що в державі, яка воює, в якій питання відбудови буде одним із пріоритетних після перемоги, не може бути кілька центрів прийняття рішень.

Мінінфраструктури займається питаннями, які пов’язані з інфраструктурними об’єктами, Мінрегіон формує житлову політику і займається соціальними об’єктами. І транспортна інфраструктура існує в поєднанні з іншою інфраструктурою. Тому коли центр прийняття рішень в одному міністерстві, то менше часу на обговорення рішень, на узгодження, на якусь бюрократичну тяганину.

Були побоювання у певних наших колег, що буде згортатися реформа децентралізації, але це більше якесь нагнітання, не реальний стан речей, тому що питання децентралізації, продовження цієї реформи лишається на часі, як і продовження реформи містобудування також на часі.

Стосовно інших міністерств – можуть відбуватися об’єднавчі речі. Якщо навіть дивитись на бюджет 2023 року, у нас витрати на чиновників скорочені більше ніж на 11 мільярдів, і цілком логічно оптимізувати структуру держапарату.

Але про конкретні речі журналістам треба говорити саме тоді, коли такі рішення вже прийняті, рішення про об'єднання міністерств і про оптимальну структуру приймається урядом, а не профільним комітетом. Одна нарада щодо об’єднання міністерств спричинила вибух в ЗМІ, але нічого поки не справдилося з тих прогнозів. Але нормально і логічно, що шукається більш ефективна і результативна система управління.

– Питань про звільнення і призначення у Кабміні зараз на порядку денному немає?

– Щодо Кабміну немає. У нас було провальне голосування за звільнення голови Рахункової палати Пацкана – це якраз було більше пов’язане з дисципліною, не з політикою.