Олена Шуляк: Питання легітимності влади в Україні під час війни грає на руку тільки Путіну

Зміст:

• Про рейтинг "Слуги народу" та скандали
• Про відставку Залужного та уряд
• Закон про мобілізацію та "економічне" бронювання
• Про вибори під час війни
• Про легітимність влади та "Майдан-3"

Текст інтерв’ю відредаговано та скорочено для зручності, повну версію розмови дивіться на YouTube-каналі РБК-Україна.

– Йде третій рік повномасштабної війни і ми знаємо, як за цей час змінилася країна, змінилася економіка, ми знаємо, скільки людей були вимушені покинути Україну, віднедавна знаємо навіть втрати серед наших військових, про які сказав президент Зеленський. А як війна змінила владу, на вашу думку? І чи змінила війна владу в принципі?

– Звичайно, 24 лютого змінило наше сприйняття всього, що відбувається в країні. Здається, це був один із найбільш сильних періодів єднання. Парламент працював як єдина оборонна сила, оборонна коаліція.

Не було важливо, до якої партії, фракції чи депутатської групи ти належиш. Було єдине завдання, всі збиралися досить швидко. Не було жодного разу, щоб не вистачало кворуму, чи щоб не вистачало голосів.

Всі важливі законопроекти, які потрібно було ухвалювати, від самого першого, коли ми вводили воєнний стан, до потім десятків і десятків законопроектів, які були пов'язані з обороною держави, з соціальними речами, ухвалювались досить швидко.

Але політика потроху почала повертатися, коли відігнали ворога з Київської, Чернігівської областей. Коли дали відсіч на Харківському напрямку, і коли більш-менш вирівняли лінію фронту – політичні процеси почали активізуватися з новими силами. Зараз бачимо, що незважаючи на незавершену війну, політика повернулася повним ходом.

І деякі речі, на мій погляд, не працюють на єднання. Як історії про створення ефемерного "уряду національної єдності", які нам закидають. Коли ж починаєш говорити більш детально: яка команда повинна представляти цей уряд, що саме цей уряд буде робити, які буде вирішувати завдання, яка стратегія і які цілі з термінами, то жоден з представників опозиції, хто закидає таку ідею, на жаль, відповісти на ці елементарні речі не може.

Про рейтинг "Слуги народу" та скандали

– Якщо ви пам'ятаєте, минулого року було соцопитування, проведене "Демократичними ініціативами", згідно з яким абсолютна більшість сказала, що відповідальність за корупцію в уряді та військово-цивільних адміністраціях несе президент. Ця теза викликала чимало суперечок. Якщо ширше подивитися, як ви вважаєте, суспільство сприймає президента як єдиного відповідального за те, що відбувається в країні?

– Можна по-різному складати соціологічні опитування і по-різному ставити питання… Тому не брала би за стовідсоткову константу, як сформовано питання в тому чи іншому опитуванні.

Кожен на своєму місці повинен нести відповідальність. В парламенті своя відповідальність. І народні депутати, які мають відношення до корупції, цю відповідальність несуть. Ми бачимо, яким чином працюють зараз антикорупційні органи. В судовій системі ми бачимо також, яким чином вони реагують на корупційні злодіяння, що відбуваються в цій гілці влади.

– Різноманітні скандали, корупційні і не лише, в які потрапляли депутати, що пройшли в парламент під брендом Володимира Зеленського, на вашу думку, сильно вдарили і вдаряють по персональному рейтингу президента, його підтримці?

– Будь-які скандали, і скандали, які викликані якимись справедливими речами, і скандали, які викликаються штучно, завжди мають певний вплив не тільки на президента, а й на нашу велику політичну команду і нашу політичну силу. Однак це було й раніше.

Мені, наприклад, хотілося б акцентувати увагу на тому, що саме за нашої каденції було зроблено. Є речі, якими я точно можу пишатися. Наприклад, з депутатів знято ореол недоторканності. Ми показали, що це не людина, до якої не можна підійти, яка ніколи не буде засуджена і може жити безкарно. Цей міф точно зруйновано. Ми довели, що такої касти депутатів не існує. Це приклад і на майбутні вибори і для майбутніх політиків, які будуть потім заходити і у Верховну Раду, і братимуть участь у місцевих виборах.

Неважливо, чи ти депутат, чиновник чи бізнесмен, який порушує законодавство. Якщо ти винний в корупції, обов'язково має бути відповідальність за всі злодіяння. Не скажу, що тільки депутати від нашої політичної сили мають зловживання і за це покарані. Ми бачимо, що в скандали і корупційні історії втягнуті депутати з різних політичних сил.

– Тут хочу уточнити: ви говорите про корупційні правопорушення, а якщо говорити про речі, які лежать більше не в юридичній площині, а в морально-етичній? Скажімо, поява дорогої автівки в когось із народних депутатів, навіть якщо він має кошти в декларації. Чи поїздка кудись на відпочинок під час війни.

– Такі етичні речі вплинули на те, що наша партія досить швидко позбулася певних людей. Це ж стосується і фракції, де використовують етичні підходи до тої чи іншої ситуації. Якщо ми говоримо про Миколу Тищенка, він вже не є членом ні нашої партії, ні нашої фракції.

Була відповідна реакція і стосовно, наприклад, Павла Халімона. Коли він сам склав повноваження очільника Чернігівської обласної партійної організації. Я цю відставку зразу прийняла, тому що не може людина, до якої є питання щодо придбання певної нерухомості, очолювати партійний осередок. Були також питання у нас і до Богдана Торохтія, і до Юрія Арістова.

Головне, як швидко і партія, і фракція реагують на такі етичні речі. Гадаю, ми показали, що швидко і безкомпромісно можемо реагувати.

В інших політичних силах є схожі приклади. Мова про незадекларовані будинки в Іспанії, ті ж автівки тощо. Хотілося б, щоб незалежно від того, в яку політичну силу входить людина, у колег була схожа за своєю швидкістю реакція на такі речі.

– Перед самим повномасштабним вторгненням, згідно з опитуваннями, "Слуга народу" лідирувала у рейтингах, з невеликим відривом від переслідувачів. Згідно з даними опитувань, котрі потрапили в медіа десь місяців зо три тому, сама СН як партія була на рівні прохідного бар'єру, зате умовний "Блок Зеленського" набирав 26 з гаком відсотків. Це свідчення того, що "Слузі народу" після всього, що трапилося в партії, в будь-якому разі потрібен буде ребрендинг?

– Нам часто ставлять питання про ребрендинг. Але зараз нам точно не хочеться взагалі думати про те, яким чином змінити логотип чи колір. Нам хочеться говорити про команди, про людей, про їхні справи, про їхнє бачення, про нові стратегії, про нові плани, про нові ідеї. Точно – не про зміну картинки.

Думаю, що виборець на сьогодні добре відчуває і розбирається сам у багатьох процесах навколо нього. Відповідно, швидко побачить, якщо буде просто заміна одного кольору на інший, а не буде зміни сенсів всередині самої політичної сили.

Про монобільшість та роботу Ради

– Давайте перейдемо до парламентських справ. Станом на зараз у Верховній Раді є діюча монобільшість?

– Чи діє монобільшість чи не діє монобільшість – це завжди можна побачити на табло. Якщо монобільшість дає 226 голосів, то вона є. При голосуванні певних законопроектів ми не можемо зібрати 226 голосів саме з нашої монокоаліції. Але є такі законопроекти, де монобільшість 226 голосів дає без жодних вагань.

– Тобто загалом без голосів залишків ОПЗЖ, як би вони там не називалися, інших депутатів з "Довіри", із "За майбутнє" і так далі Верховна Рада змогла б приймати закони?

– Ефективно, мабуть, ні. Постійно відбуваються якісь події, які не дають змогу навіть фізично забезпечити на 100% присутність всіх депутатів, не тільки монобільшості. Хтось знаходиться у відрядженнях або хворіє, або хтось не виконує, скажімо так, розпорядження фракції.

Ви прекрасно знаєте, у нас є умовна група Разумкова, яка вже постійно зменшується і зменшується, але все одно там залишаються люди, які формально є у складі нашої фракції, а де-факто, вони давно вже не виконують фракційні вимоги і фракційні розпорядження, як то має бути.

– На початку розмови ви згадали, що у деяких опозиційних політиків є ідеї щодо так званого "уряду національної єдності". А як би ви взагалі описали стосунки влади та опозиції, узагальнено?

– У нас різні стосунки відбувалися в різні періоди. Найкращий період був, коли було 100% єднання, коли ми не задавали питання про те, з якої ти політичної сили, а просто всі об’єднано напрацьовували рішення, які були ефективними і результативними для країни.

Зараз, звичайно, опозиція хоче бути помітною, хоче використовувати всі можливі засоби для того, щоб її бачив потенційний виборець. Щоб вони могли заходити якимось широким фронтом, стукати в кожну домівку потенційного виборця. Вони не нехтують будь-якими засобами для того, щоб їх помітність ставала все більшою і більшою.

Тому ми бачимо у Верховній Раді постійний законодавчий спам. Мова про постійні трансляції, тік-токи, якісь заяви, які іноді є недоречними в країні, яка воює.

Більше того, скажу, що нині в нас ведуться, навіть, такі торги, коли 100 правок можна зняти за виступ за трибуною. Вдумайтеся: 100 правок, наприклад, за 10 хвилин.

– Тобто доводиться йти на такий бартер, щоб, власне, уникнути поправочного спаму?

– У нас є завдання. Коли ми плануємо порядок денний, дуже хочемо за день ухвалювати як мінімум 20-25 законопроектів. Звичайно, є законопроекти, коли опозиція подає 1000, 2000, 3000 правок, які не несуть жодного сенсу.

Наприклад, мій законопроект, який стосувався компенсації за пошкоджене і знищене майно, який дав старт держпрограмі єВідновлення. Надзвичайно важливий законопроект. Два дні над ним просиділа Верховна Рада, тому що сотні-сотні правок йшли просто на підтвердження. Всі вони були однотипні. Наприклад, пропонувалося замінити слово "компенсація" на слово "відшкодування". Жодного сенсу та конструктиву це не несло, але давало можливість опозиції ставити правку, розповідати щось паралельно, що не відповідає суті законопроекту, просто себе вихваляючи. Але чи це в плюс Верховній Раді? Ні. Чи це в плюс країні загалом? Точно ні.

Про відставку Залужного та уряд

– Президент виступив за те, щоб скоротити кількість міністерств, є певні плани щодо оптимізації. Як на це все дивляться у Раді? Чи вважаєте за потрібне провести перезавантаження Кабінету міністрів?

– Буквально нещодавно була і прес-конференція прем'єр-міністра, де він також говорив про скорочення кількості міністерств. І потім в засобах масової інформації були різні припущення – які ж міністерства підуть під ніж.

Нам у Верховній раді, звичайно, хотілося би не гадати, які міністерства будуть скорочені, а взагалі мати якусь оцінку – ефективно, неефективно, впорались чи не впорались, які ставили перед собою завдання, де потрібно покращити, де потрібно, можливо, якось радикально підійти до того чи іншого міністерства.

В нас є міністерства, наприклад, як Міністерство відновлення чи Міністерство цифрової трансформації, які взагалі на себе готові брати невластиві функції, розуміючи виклики та питання, які стоять перед країною. Вони беруть відповідальність і вирішують надзвичайно складні завдання, незважаючи на те, що, можливо, прямо в положенні міністерства не написано, що вони повинні цим займатися. Звичайно, хотілося, щоб більше було таких міністерств, які мали б таку високу ефективність.

Наприклад, також в нас є сьогодні Міністерство культури, яке не має очільника, там зараз виконуючий обов'язки міністра, пан Карандєєв, але на мою особисту думку, це найкращий очільник міністерства, який взагалі був за весь час нашої каденції. Тому що те, з якою швидкістю він починає робити і впроваджує певні речі, дуже дивує. І це якраз говорить про те, що інколи неважливо, в тебе приставка виконуючого обов'язки чи ти міністр, це також про вміння брати на себе відповідальність і вирішувати складні завдання.

– Відбулось перезавантаження у військовому блоці, заміна головнокомандуючого, замість Валерія Залужного прийшов Олександр Сирський. Вам відомі подробиці ухвалення цих рішень?

– Це взагалі такий трошки нонсенс для нашого українського суспільства, коли все суспільство обговорює призначення військового керівництва. В Україні йде війна, а ми це все обговорюємо.

– Може, тому й обговорюють?

– Зміна військового керівництва – це питання Верховного головнокомандуючого. Він прийняв таке рішення. Величезна подяка Валерію Залужному, але зараз нові виклики, нові завдання і бажаємо, щоб у нового керівництва все вийшло, тому що для нас всіх питання перемоги є пріоритетним, воно – номер один.

Але Валерій Залужний залишається частиною команди президента, він зараз отримав пропозицію щодо підсилення нашої країни на дипломатичній посаді. І це якраз говорить про те, що коли стоїть єдине завдання перемогти, то всі об'єднуються, забувають про свої політичні, можливо, амбіції, про якісь речі, які пов'язані з виборами чи з політичною боротьбою, і роблять те, що можуть робити найкраще для країни.

– Скажіть, ви особисто вірите в певній перспективі у політичну кар'єру Валерія Залужного? Якщо він її робитиме, чи буде це під брендом політичного проекту президента? Чи буде з іншою політичною силою?

– Ми з вами зараз знову про якісь ефемерні речі говоримо, про якісь, можливо, мрії певних політичних сил. Я думаю, що ми будемо питати у Валерія Залужного, яким чином буде розвиватися ситуація.

Це настільки неважливо зараз, тому що головне завдання на сьогодні – це перемога. А чи це буде якась політична сила Валерія Залужного? Чи якась інша політична сила? Нехай після перемоги буде багато політичних сил з власними ідеями та стратегіями, які будуть змагатися на виборах для того, щоб бути обраними до різних органів влади.

Закон про мобілізацію та "економічне" бронювання

– Тоді до максимальної конкретики. Що робити з такою величезною, понад чотири тисячі, кількістю правок до законопроекту щодо мобілізації? Коли Верховна Рада зможе реально ухвалити цей закон? І одразу навздогін ще одне суперважливе пов'язане питання – бронювання. Як ви і як ваші колеги у Верховній Раді бачать вирішення цього питання?

– Подано 4195 правок. У нас була і більша кількість правок. Якщо ми пам'ятаємо земельний закон, там, здається, було більше 6 тисяч правок. Якщо пам'ятаємо банківський закон, який ми інколи ще називаємо "антиколомойським", там також були тисячі і тисячі правок.

Тому 4195 правок для нашого комітету оборони – це не така критична величина, яку вони не опрацюють. Звичайно, вони зможуть, із долученням всіх, хто ці правки, перш за все, подав. З постійною присутністю представників Міністерства оборони і Генерального штабу, тому що вони для нас є головною силою, яка пояснює, чому саме така норма повинна бути і яким чином вона буде виконуватись. Тому дуже важливо ще й розуміти, чи зможемо ми для наших військових забезпечити ті показники, які нам забезпечать перемогу.

Щодо питання бронювання. Є кілька різних версій. Одну версію напрацьовує уряд, одну версію напрацьовує наш економічний комітет. Різні парламентські комітети також працюють із представниками бізнесу, і з представниками органів місцевого самоврядування, тому що питання бронювання торкається величезної кількості людей. Люди хочуть справедливості, зрозумілих підходів, щоб це питання було вирішене.

Звичайно, є критичні підприємства, критична інфраструктура, підприємства, без яких просто неможливо буде забезпечувати життєдіяльність країни, і їхні працівники повинні бути заброньовані.

Для всіх інших потрібно надавати зрозумілий доступний механізм, щоб не було перекосів в одну сторону або в іншу. Я взагалі вважаю, що запит на справедливість нині надзвичайно високий, і потрібно це дуже відчувати при ухваленні рішень парламенту.

– Якраз щодо запиту на справедливість – загалом концепція економічного бронювання як така буде сприйнята суспільством?

– У нас вже була схожа концепція, пам'ятаєте, коли Міністерство економіки давало певні преференції для ІТ-компаній і тоді, навіть, постанова не була підписана, тому що був такий собі бунт в суспільстві. І це якраз було пов'язано із запитом на справедливість.

Чи може бути цей економічний стимул при бронюванні? Так, можливо, він може бути, і це не є поганою історією, але не дай боже нам перегнути палку в ту сторону, де буде порушена справедливість і не створити умови, коли суспільство буде вкрай обурене.

– Тема щодо змін закону про мобілізацію, тема щодо бронювання кілька місяців вже обговорюється, але процес іде нешвидко. Є розуміння, коли можна очікувати на ухвалення закону і, власне, на те, що або через уряд, або через Раду буде поставлена крапка і в питанні щодо бронювання?

– Ми все ж очікуємо, щоб нарешті уряд поставив у цьому питанні (щодо бронювання, - ред.) навіть не крапку, а хоча б дав правила, за якими можна зараз рухатись і не чекати відповідного закону.

Якщо ми говоримо про закон про мобілізацію, був ще такий запит на справедливість, який ми проходили ще в першому варіанті закону, коли було багато запитань: а чому всі працівники силових відомств не будуть мобілізовані, а працівники державних органів влади будуть? І я особисто отримувала сотні запитів стосовно того, чому СБУ не повинно воювати, а чому не повинно воювати НАБУ, чому не повинна воювати Національна поліція? І тому у другій версії закону про мобілізацію якраз це питання врегульоване.

Також є відповідні нарікання, коли ми говоримо про бронювання. На сьогодні воно працює за таким коротким механізмом, коли тебе забронювали на невеликий час, а потім закінчилось бронювання і в цей час, буквально якийсь тиждень, ти наскільки незабезпечений цими законодавчими механізмами, що тебе можуть і мобілізувати, а потім вже ніхто не буде розбиратися, чи ти працював на критично важливому для економіки підприємства, чи ні.

Тому ми спільно з бізнесом подавали правку, яка стосується, як мінімум, того, щоб бронювання було на рік і з можливістю автоматичного продовження бронювання для того, щоб не виникало таких шпарин в законодавстві, де може постраждати, зокрема, економіка.

І наостанок про загальні підходи щодо бронювання – не хочеться, щоб це було в якомусь ручному режимі, щоб чиновники приймали рішення: ти отримаєш бронювання, а ти – ні. Для цього уряд, Міністерство економіки, перш за все, повинні напрацювати всі правила. Третій рік війни, і нам всім би хотілося, щоб такі чіткі та зрозумілі правила з’явились якомога швидше, щоб і зняти напругу, яка на сьогодні є у представників бізнесу, і продемонструвати суспільству прозорі та налагодженні процеси.

– Ви, до речі, співавторка законопроекту щодо мобілізації ув'язнених. Є різні думки щодо цього, я знаю, деякі військові категорично проти, деякі навпаки за. На вашу думку, все ж таки, чи вдасться цю норму ухвалити? І як це все взагалі може працювати?

– Ми з колегами зареєстрували нещодавно такий законопроект. Це спільна робота Міністерства юстиції, це величезна залученість Генерального штабу, Міністерства оборони, представників нашого військового середовища.

Було декілька різних підходів. Починали з того, що розглядали взагалі такий метод мобілізації, коли всіх засуджених можна було мобілізувати. Але все ж зупинилися на добровільних засадах, коли за контрактом ув’язнений може бути мобілізований, якщо він пройшов ряд перевірок і підпадає під вимоги і запити військових частин. Служити у такому випадку він зможе в окремих спеціалізованих підрозділах чи частинах.

Думаю, цей законопроект буде ще обговорюватись. На сьогодні, повторюсь, це спільне рішення і Мінюсту, і Генштабу з Міністерством оборони. Я щиро вважаю, що має право на життя саме така версія законопроекту, як зареєстрована, але вона буде проходити комітет, і буде певна кількість і правок та обговорень. Але ми бачимо, що ідея надати можливість засудженим можливість брати участь в захисті держави, в цілому підтримується суспільством.

– Чи правильно я розумію, що йдеться не про всі категорії ув'язнених, тобто не всі статті?

– Ні, не всі статті, звичайно. Люди, які засуджені за статтею "державна зрада", точно не можуть навіть розглядатися потенційно як ті, хто зможе захищати нашу країну.

Про мерів та місцеву владу

– Ми бачимо, як час від часу з'являються різні скандали, якісь непорозуміння з мерами. Зараз Рада створила тимчасову слідчу комісію по діяльності місцевої влади в Києві. Упродовж війни від роботи відсторонили кількох мерів. Зараз на третій рік війни, як би ви описали в цілому, наскільки вдалося знайти взаєморозуміння між центральною владою і місцевою?

– Знову згадую лютий 22-го року, коли всі були єдині в тому, щоб захищати країну, і ніхто не дивився: ти мер, народний депутат чи представник бізнесу. Не було у нас тоді мерів-опозиціонерів, не було якихось таких дивних речей, які на сьогодні ми можемо спостерігати, коли на засіданні Київської міської ради представник опозиційної політичної сили каже: "А взагалі війна зараз не торкається нашого міста".

І ви пам'ятаєте ту хвилю обурення, яка сколихнула киян, тому що дійсно зараз пріоритет всього суспільства – це оборона та перемога у війні. І навіть якщо ти перебуваєш в місті, де, можливо, війна не відчувається так, як у прифронтових населених пунктах, але все одно пріоритет робити все задля перемоги залишається.

Саме тому громадськість так цікавить інформація стосовно проведення тендерів, люди дивляться, що закуповується, як закуповується, багато рішень викликає здивування і нерозуміння. Звичайно, публікуються рейтинги, де ми можемо бачити, яке місто скільки витратило грошей на підтримку військовослужбовців та оборони країни.

А взагалі, якщо говорити про наших мерів, мені особисто хотілося б більшого єднання. На жаль, у нас жоден мер великого міста не став лідером по військовій або гуманітарній допомозі, або лідером щодо допомоги волонтерам. Втім, можна вийти на вулицю і попросити назвати три мера-опозиціонера, вам одразу назвуть ці прізвища. Але коли ти спитаєш: назвіть три мера-лідера щодо підтримки військових, мабуть, всі розведуть руками. Звичайно, це трохи засмучує.

Про вибори під час війни

– Питання щодо виборів під час війни, здається, закрите. Уже на цю тему неодноразово і президент Зеленський висловлювався. Але разом з тим, якщо війна все ж таки триватиме ще роками, чи не варто вже зараз почати готувати якісь законодавчі механізми, які б уможливили в умовах воєнного стану і найгарячішої фази війни все ж таки провести вибори до Верховної Ради та президентські?

– Моя позиція стосовно виборів під час війни не змінювалась. Наш комітет є профільним з цього питання і володіє розумінням проблематики, мені здається, у Верховній Раді найкраще. Так стверджую, адже розуміємо ситуацію на місцях, маємо і інформацію, яка стосується досвіду інших країн у цьому питанні, які проходили схожі виклики, наприклад Боснія і Герцеговина, Хорватія.

Маємо зараз низку суттєвих перешкод і нагальних питань. Перш за все, у нас мільйон військовослужбовців, вони не представники політичних партій. Згідно з чинним законодавством, вони політично нейтральні. І коли вони йшли захищати країну, всі призупиняли членство в політичній партії, це така обов'язкова вимога. Вони можуть залишатися прихильниками партії і потім, коли закінчиться війна, поновити членство, але на період військової служби є вимога законодавства, яка повинна бути виконана. Однак ці військові повинні мати право бути обраними.

Я вже й не говорю про складність реалізації права обирати. Тут ти захищаєш країну, тут у тебе окопи, над тобою літають різні види озброєння, а тобі потрібно ще приймати рішення (як голосувати, - ред.). Ну і найголовніше, як ці військові будуть обиратися? А ми ж з вами розуміємо, що саме ці люди є гідними того, щоб бути обраними і на місцевому рівні, і на рівні парламенту. Як ми можемо у них забрати таке право, тому що йде війна? Я не знаю відповіді на це питання.

Є й інша проблематика. У нас, наприклад, величезний закордонний округ, 20% нашого населення зараз за кордоном. Яким чином організувати вибори там? Ми дискутуємо з нашими міжнародними партнерами, з нашою ЦВК, тому що є різні методи. Можна через розширення консульської мережі. Чинна мережа точно не зможе одночасно прийняти сотні тисяч людей, наприклад, які зараз перебувають в Польщі чи в Німеччині.

Ми говоримо про можливості, які надає, наприклад, те ж саме поштове голосування. Інші країни це застосовували. Зараз розглядаємо таку ж можливість для того, щоб ми були готовими. Війна закінчиться, буде наша перемога, розпочнуться перші післявоєнні вибори. Але нема гарантії того, що всі 100% населення, яке на сьогодні виїхало і перебуває за кордоном, повернеться дуже швидко. А ми розуміємо, що після закінчення війни вибори будуть проводитись через 6 місяців після закінчення воєнного стану.

В нас на сьогодні величезна проблема є також і з неоновленим реєстром виборців, тому що люди виїхали за кордон, 6,5 мільйонів внутрішньо переміщених осіб. Де вони нині преебувають, де вони будуть голосувати? Всі ці речі потрібно вирішувати.

Також маємо зруйновану інфраструктуру. Це сотні дитячих садочків і шкіл, які раніше використовувалися як виборчі дільниці. І при проведенні виборів потрібно буде чітко розуміти, де саме, в якому фізично місці вони будуть організовані.

Нікуди не дівається ще й питання наших територій, які зараз, наприклад, під обстрілами, які дуже близько до кордону з Російською Федерацією, які були в окупації. Коли там проводити вибори? За якими критеріями? Хто ці критерії буде встановлювати? Чи це буде Верховна Рада, чи це буде Кабінет міністрів, чи це буде РНБО? Тому всі ці питання не можна ігнорувати, ми їх бачимо, фіксуємо, обговорюємо.

Наше завдання – знайти баланс в змінах до законодавства для того, щоб ми були готові після перемоги провести в чесний, прозорий, демократичний спосіб перші післявоєнні вибори.

– Ключове слово – після?

– Так, я тому і підкреслюю – перші післявоєнні вибори.

– А робота над цим законодавством вже ведеться?

– Вона ведеться, працює і наш комітет, і відповідний підкомітет, і працюють міжнародні партнери. Нам допомагає і Рада Європи, і IFEC (Міжнародна фундація виборчих систем, - ред.), і наша національна організація ОПОРА. Є величезний блок питань, які потрібно обговорювати.

До речі, в цих обговореннях у нас присутні всі політичні сили. Всі, які представлені в парламенті, підписали відповідний документ про неможливість проведення виборів під час військового стану. Ми ведемо постійний діалог для того, щоб знайти краще рішення для змін до законодавства при проведенні перших післявоєнних виборів.

Про легітимність влади та "Майдан-3"

– А ви не очікуєте, що невдовзі, можливо, як всередині країни, так і сили зовні будуть розкачувати тему про легітимність чи нелегітимність влади?

– Вже ж було, вже ж качається.

– Але активніше? Це буде справді серйозний, помітний суспільний тренд про ніби як нелегітимність?

– Це буде залежати від нас із вами, від всіх українців, наскільки вони будуть розуміти, що відбувається, і наскільки будуть залучені (свідомо чи ні) у усі ворожі ігри, я не побоююсь цього слова. Тому що питання, яке стосується легітимності влади під час війни, грає на руку виключно одній силі – Путіну.

– Тобто качати це можуть, на вашу думку, тільки зовні? Чи всередині теж?

– Думаю, що можуть і будуть качати зовні, але найголовніше – нам всередині розуміти, що відбувається і протидіяти будь-яким спробам дестабілізувати ситуацію. І тут також величезна відповідальність на засобах масової інформації: доносити, розповідати і про наслідки, про те навіщо це робиться, як це робиться і яким чином це послаблює владу. І, найголовніше, що може бути після того, коли така розкачка дійде до свого піку.

– От власне, ви бачите загрозу чи ризик якихось штучно створених народних заворушень, умовного "Майдану-3"? Хоча це термінологічно абсолютно неправильно, це до Майдану як Майдану, і першого і другого, жодного стосунку не має. Але так часто в розмовах кажуть – "Майдан-3".

– Бачите, ви зараз самі дуже влучно сказали, що це неправильна назва – "Майдан-3". І це точно можуть намагатися розганяти в інформаційному просторі ворожі сили, тому що вони точно не розуміють природу і першого, і другого Майдану. Перший Майдан ініціювався знизу, це був протест проти речей, які були пов'язані з узурпацією влади. Другий Майдан також йшов знизу, люди були не згодні зі зміною курсу з європейського на російський. Тому Майдан-3 у тому розумінні, якому нам нав’язують – неможливий. Адже сьогодні вся Україна, всі українці об'єднані Майданом проти Путіна. І це зовсім інше, ніж те, що є в головах у нашого ворога.

Про популізм та заборону депутатам на виїзд

– А як ви вважаєте, зараз політики все-таки намагаються уникнути відповідальності, вони уникають непопулярних рішень? Хоча виборів і немає. Здавалась би війна, вибори невідомо коли відбудуться і є шанс собі проявити... Як ви вважаєте?

– Уникають прийняття непопулярних, але вкрай важливих рішень. Натомість йдуть у відвертий популізм. Це ми бачимо, наприклад, в тих вже зареєстрованих законопроектах різних політичних сил. Знову зводяться в популістичні якісь історії. Ми також бачимо із серії "давайте всім піднімемо заробітні плати", а потім будемо розбиратись, де братимемо на це гроші. Це ж таке відверте загравання з народом, яке всі бачать, але не часто ми про це говоримо.

Ухвалювати непопулярні рішення під час війни досить складно. Але без цього інколи не можна буде вижити всій країні. Тому непопулярні рішення будуть, на жаль, як би нам цього не хотілося уникнути.

– Здається, влада інколи навпаки йде на більш популярні кроки, які будуть мати підтримку населення. Як, скажімо, заборонити депутатам виїзд з країни. Є певна логіка, чому це було зроблено. Але, знову ж таки, опозиція отримує таким чином привід сказати, що їх не випускають за кордон, не дозволяють говорити від імені України, від імені їхніх виборців. Які тут плюси, які мінуси?

– Давайте чесно: де повинен перебувати народний депутат або чиновник під час війни, яка йде в його країні? Для мене відповідь очевидна. Він повинен бути тут, в Україні. Народні депутати точно мають величезну купу проблем, які вони вирішують з виборцями на своїх округах.

У нас надзвичайна кількість постраждалих округів, навіть ті округи, які в західній частині нашої країни, також мають шалене навантаження і через величезну кількість внутрішньо переміщених осіб, і через кількість релокованого бізнесу, і через певні навантаження на мережу надання державних послуг. Тобто купа проблем, які потрібно вирішувати.

До речі, всі парламентські делегації, які працюють на міжнародному рівні, не зупинили роботу, вони всі працюють. Тому чи хочеться опозиції виїжджати за кордон частіше? Ну, мабуть, хочеться. Але для мене це питання більш надумане, про якісь надзвичайні особливості народних депутатів вирішувати глобальні питання на міжнародному рівні.

– Тобто у депутатів немає інструментарію вирішувати такі питання?

– У депутатів є інструментарій, вони можуть говорити, доносити свою точку зору, брати різну участь в різних обговореннях, які стосуються і зброї, і санкцій, і допомоги у відновленні нашої країни. Можна це все продовжувати. Ми вже всі навчилися працювати онлайн. І якщо немає потреби виїхати з країни, варто продовжувати працювати з міжнародною спільнотою дистанційно. Але я підкреслюю, що всі делегації, всі комісії, де делеговані представники всіх політичних сил, наприклад, ПАРЄ, вони працюють і всіх випускають.

– Дискримінації опозиції в цьому плані немає, за вашими спостереженнями?

– Найкраща відповідь на ваше питання – це статистика. Мені здається, пан Стефанчук оприлюднював, скільки їздять у відрядження народні депутати від опозиції і скільки їздять у відрядження народні депутати від провладної партії. І я думаю, там різниця в рази стосовно виїздів. Це ще можна посперечатися, де більше працюють депутати – на закордонному окрузі чи працюють на своїх округах, де вони були обрані виборцями.

Про партійне будівництво

– Ми багато поговорили про загальні політичні процеси, але якось мало про саму партію "Слуга народу". Не так давно вас було переобрано головою партії. За час повномасштабної війни якесь партійне будівництво відбувається?

– Звичайно, відбувається і партійне будівництво, але трошки з іншими пріоритетами. Ми для себе зафіксували ще з перших днів великої війни три основні пріоритети. І я про на них наголошую . Це допомога Збройним силам, це допомога нашим внутрішньо переміщеним особам і людям, які постраждали від руйнувань і від окупації. І, звичайно, це допомога нашому українському бізнесу, який потребує не меншої підтримки з нашої сторони.

Всі наші партійні офіси на сьогодні працюють як хаби гуманітарного напряму, інформаційного напряму, комунікативного напряму. Вони є основою, платформами, де збираються і представники наших фракцій, в нас в місцевих радах більше ніж 800 таких фракцій, вони об'єднують і представників нашого молодіжного і жіночого рухів, туди можуть приходити також представники бізнесу, ми робимо постійні наради, де є люди і онлайн, і офлайн, точно обговорювати багато є чого.

Звичайно, де є активна фракція, де є активні люди, ми відкриваємо наші осередки. В нас на сьогодні більше, ніж 119 партійних офісів відкрито. За час повномасштабної війни ми відкрили більше 50. Але чимало офісів ми не те, що закрили, ми їх просто втратили, тому що вони розташовані на тимчасово окупованих територіях Запорізької та Херсонської областей. Сподіваємось, коли ці території будуть деокуповані, ми відновимо їх функціонування.

Дуже хотіли відновити свою діяльність разом з офісом у місті Херсон, у нас там дуже активний і обласний осередок, і наша Зе-молодіжка, але з безпекових питань, на жаль, це на сьогодні зробити неможливо. Ми дуже багато обговорювали різні варіанти, проте вирішили, що працюємо дистанційно, використовуючи наші дружні хаби в Одесі, в Миколаєві для того, щоб допомагати з людям цих міст, які потребують допомоги.