"Одноразові агенти" та підпали: як Росія веде диверсійну війну в ЄС і чим відповідає Європа

Росія веде проти Європи диверсійну кампанію, влаштовуючи атаки на заводи ОПК та логістичні хаби. Втім, попри зростання масштабів атак, офіційна відповідь на них залишається стриманою. 

Чому Кремль перейшов до масштабного саботажу, як працює система дистанційного найму диверсантів та чим у цій ситуації допомагає український досвід – читайте у матеріалі журналіста РБК-Україна Романа Кота. 

Літо 2024 року. Звичайні на перший погляд посилки долають кордони кількох країн, прямуючи логістичними маршрутами Європи. Всередині масажні подушки та косметика – проте смертельно небезпечні. В них сховані запалювальні пристрої, підготовлені російським ГРУ.

Згодом ці пакунки майже одночасно спалахують на складах та в транзитних зонах аеропортів у Німеччині, Великій Британії та Польщі. Лише дивом детонація не відбулася безпосередньо в повітрі під час перевезення вантажів – наслідки такого теракту стали б катастрофічними для європейської авіації.

Ця "поштова диверсія" ГРУ – показовий, але далеко не єдиний приклад того, як Росія одночасно з гарячою агресією проти України веде гібридну війну проти Європи.

Як зазначає розслідування центру VSquare, координатором операції був бізнесмен із Санкт-Петербурга Андрій Бабуров. Для виконання завдання він дистанційно залучив своїх колишніх товаришів по службі на радянському флоті, які останніми роками легально мешкали у країнах Балтії.

Хоча частину виконавців згодом затримали, а організаторів на чолі з Бабуровим оголосили в міжнародний розшук, цей прецедент яскраво підсвітив нову реальність. Москва діє дедалі масштабніше та нахабніше.

Серія підпалів і диверсій, яка накладається на кібератаки та регулярні порушення повітряного простору країн НАТО російськими дронами, формує для Європи принципово новий виклик, до якого вона виявилася не повністю готовою.

Промислові масштаби

Операції російських спецслужб на території Європи не є чимось новим. Кремль практикував їх навіть у "мирні" часи. Найбільш резонансним випадком досі залишається отруєння Сергія та Юлії Скрипалів "Новичком" у Великій Британії 2018 року. Після цього майже весь Євросоюз охопила хвиля висилки російських "дипломатів-шпигунів".

З початком повномасштабного вторгнення в Україну активність РФ різко зросла. Спочатку Москва робила ставку на розвідку та кібервтручання. Зокрема, у квітні 2024 року чеський уряд фіксував тисячі спроб зламати системи сигналізації національної залізниці. Аналогічні атаки на логістичні системи відбувалися в Німеччині.

У 2025-2026 роках російська підривна діяльність вийшла на новий рівень і набула "індустріальних" масштабів. При цьому головною мішенню стали ланцюги постачання та підприємства європейського ОПК.

Фото: Ключові російські диверсії в Європі протягом 2024-2026 рр. (інфографіка РБК-Україна)

Лише у серпні цього року були зафіксовані спроби диверсій на потужностях українського розробника БПЛА Skyeton у Словаччині та естонської компанії Milrem Robotics, яка виробляє техніку для ЗСУ. Ще раніше хвиля інцидентів накрила заводи BAE Systems в Уельсі, Diehl Metall у Німеччині та WB Electronics у Польщі. І це лише найбільш резонансні випадки.

Десятки інших інцидентів, які мають менш помітні наслідки, розслідуються в робочому порядку. Приміром, у Польщі мова йде про десятки справ.

Як повідомив у відповіді на запит РБК-Україна речник Національної прокуратури Польщі Пшемислав Новак, лише в системі центральної прокуратури країни за 2025 рік було порушено 67 кримінальних справ за статтею 130 Кримінального кодексу Польщі (шпигунство та діяльність на користь іноземної розвідки).

У 2026 році ця динаміка зберігається – за 8 місяців правоохоронці відкрили вже щонайменше 40 нових проваджень. Проста екстраполяція показує, що за нинішньої динаміки 2026 рік може дати близько 60 нових справ – тобто темп вербування та підготовки диверсій не сповільнюється, а залишається стабільно високим навіть попри публічні затримання й посилення заходів контррозвідки.

Значна частина цих справ стосується саме підготовки диверсій, дистанційного вербування та збору даних про військові об'єкти.

Фото: Кримінальні провадження за статтею 130 КК Польщі (шпигунство та супутні злочини) за 2025-2026 роки (інфографіка РБК-Україна)

Важливо, що ця статистика стосується виключно справ найвищого рівня складності, якими займається Національна прокуратура Польщі. З урахуванням розслідувань окружних прокуратур реальний масштаб російських дій ще більший.

Утім, дані з Варшави відображають лише один із вимірів цієї кампанії. Більшість диверсій починаються не з вибуху чи підпалу, а з тривалої підготовчої роботи – збору даних і стеження за цілями, яке росіяни організовують як транскордонну "естафету" між агентами різних національностей.

Наочним прикладом такої тактики є одна зі справ на території Німеччини. У грудні 2025 року завербований російською розвідкою громадянин України Сергій Н. вів стеження за німецьким підприємцем, який постачав дрони та комплектуючі для ЗСУ, знімаючи на відео його робоче місце. Коли Сергій Н. виїхав до Іспанії, росіяни не згорнули операцію – не пізніше березня 2026 року стеження перебрала на себе громадянка Румунії Алла С.

Як зазначили у Федеральній прокуратурі Німеччини, подібні заходи спостереження є фазою підготовки до подальших розвідувальних або силових операцій проти конкретної цілі.

У відповіді на запит РБК-Україна німецьке відомство утрималося від оприлюднення загальної кількості таких справ. Однак сам кейс чітко підтверджує, що перед тим, як вчинити підпал чи підрив, Москва розгортає мережу "спостерігачів", де одного агента у разі викриття чи переїзду замінює інший.

Чого домагається Москва

Активізуючи диверсії у Європі, Кремль переслідує одразу кілька цілей. Як зазначає у коментарі РБК-Україна директорка безпекових програм Ради зовнішньої політики "Українська призма" Ганна Шелест, йдеться не лише про фізичне знищення конкретного оборонного виробництва.

"По-перше, це старий добрий булінг – показати, що "я можу". По-друге – спровокувати на реакцію. Росія ж не може постійно виглядати поганим хлопцем, їй потрібно показувати, що нібито вона захищається, а ми у всьому винні. Це працює і в Росії, і в країнах Глобального Півдня", – пояснює експертка.

Третя мета – асиметрична відповідь на військову допомогу Україні.

"Вони ж не можуть санкції на Німеччину накласти. А Україна дуже серйозно посилила військове співробітництво і виробництво саме з Німеччиною. Тому потрібно зробити якісь дії для того, щоб ажіотаж німецький і бажання нам допомагати збити", – додає Шелест на прикладі нещодавньої невдалої диверсії в Лейпцигу.

Фото: Пожежа на заводі Mesko в Польщі (скрін відео)

Аналогічно цілі Кремля оцінюють і в НАТО, хоча публічна реакція Альянсу на хвилю диверсій залишається стриманою. У відповіді на запит РБК-Україна представник штаб-квартири НАТО заявив, що ворожі спроби дестабілізувати Європу не є новими, а їхня головна мета – розхитати демократії та змусити Захід відмовитися від допомоги Києву.

"Росія хоче створити страх, дестабілізувати наші суспільства та відрадити нас від підтримки України. Це не спрацює. Союзники та партнери продовжують спостерігати низку гібридних дій або дій у "сірій зоні", включаючи кібератаки, інформаційні загрози, політичне втручання та саботаж", – повідомив представник НАТО.

Однак, щоб втілювати ці масштабні плани й мінімізувати власні ризики, Москва була змушена змінити підхід до вибору виконавців.

Агенти Кремля – хто вони

Після справи Скрипалів класичні кадрові шпигуни стали для Москви надто ризикованим і дорогим ресурсом. Тим більше що за росіянами під дипломатичним прикриттям у Європі тепер стежать особливо ретельно. Їхнє місце дедалі частіше займають завербовані на стороні "одноразові агенти".

Згідно зі звітом британського Королівського Об'єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI), російська розвідка розгорнула масову кампанію з дистанційного вербування виконавців через анонімні Telegram-канали та платформи оголошень.

Алгоритм простий: куратор надсилає координати об'єкта та прайс-лист, а оплата надходить на криптогаманець лише після того, як виконавець скидає відеодоказ підпалу чи встановлення вибухівки.

Як зазначають аналітики RUSI, такий мережевий підхід дозволяє російським спецслужбам повністю ізолювати виконавців від кадрових офіцерів, мінімізуючи ризики провалу резидентури та створюючи ефективний бар'єр від контррозвідок.

Для простих операцій найчастіше залучають молодь і мігрантів. Приміром, справа засудженого в Люблінському суді в 2024 році 16-річного Данила Б., який утік від війни до Польщі.

Фото: Затримання підозрюваного у підпалі заводу Skyeton в Словаччині (колаж РБК-Україна)

Шукаючи підробіток у Telegram, він погодився за кілька сотень доларів у криптовалюті встановлювати приховані камери вздовж колії Перемишль-Варшава для стеження за військовими ешелонами. Натомість підліток отримав 1,5 року в'язниці від польського суду.

Для складніших операцій залучають осіб із кримінальним бекграундом. Так, у жовтні 2025 року Центральний кримінальний суд Англії та Уельсу засудив до 17 років ув'язнення 20-річного британця Ділана Ерла, який за кошти від пов'язаних із ПВК "Вагнер" структур організував підпал комерційних складів із допомогою для України.

Найбільш цинічним аспектом цієї стратегії є те, що російська розвідка цілеспрямовано вербує для диверсій громадян України. Найчастіше мішенню стають або приховані колаборанти, які виїхали з тимчасово окупованих територій до ЄС за сприяння РФ, або фінансово вразливі біженці, які перебувають у скруті.

Втім, принаймні у частині європейських столиць розуміють задум Москви.

"Російські спецслужби печуть дві печені на одному вогні. По-перше, вони готують акти саботажу…, а по-друге, вони розділяють поляків та українців. Вони можуть сказати: "Ось, це українці готують акти саботажу в Польщі", – заявив міністр-координатор спеціальних служб Польщі Томаш Семоняк у жовтні минулого року.

Та головне – не лише усвідомлювати, а й відповідати.

Відповідь Європи

Донедавна реакція європейських столиць на гібридні атаки залишалася підкреслено процесуальною. Правоохоронці розслідували окремі інциденти, затримували виконавців та виносили їм судові вироки, тоді як на вищому політичному рівні лунали лише загальні заяви про "занепокоєння".

Проте днями Німеччина вперше перейшла до жорсткої відповіді на загальнодержавному рівні. Приводом стали результати розслідування резонансного інциденту 4 серпня в аеропорту Лейпцига, де за допомогою дронів російські агенти намагалися знищити український транспортний літак Ан-124.

Офіційний Берлін вперше публічно та прямо поклав відповідальність за спланований саботаж безпосередньо на Кремль. Міністр внутрішніх справ Александер Добріндт наголосив, що планування диверсії було професійним і координувалося державними структурами РФ.

"У сукупності поліцейські розслідування, схеми дій та дані розвідки доводять відповідальність Росії за спробу нападу. Таким чином, федеральний уряд робить висновок, що Росія несе відповідальність за гібридну атаку", – сказав він.

У відповідь на ці дії Німеччина оголосила про запровадження низки жорстких заходів: закриття російського генконсульства у Бонні, заборону діяльності "Російського дому" в Берліні та нові санкції проти РФ.

Водночас, на відміну від отруєння Скрипалів, цей епізод не спровокував солідарних кроків по всьому ЄС – європейські столиці діють поодинці.

Наприклад, прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск публічно назвав пожежу на заводі з виготовлення компонентів для БПЛА у Скаржиську-Кам'янній навмисним підпалом, проте до спільних або синхронних рішень на рівні всього блоку це так і не призвело.

"Російських дипломатів у Європі не так багато залишилося. Більшість країн і так скорочували їх кількість і в багатьох з них їх мінімум. Консульства закривають зараз, як демарші, коли щось відбувається в тій чи іншій країні. А те, що можуть вийти з більшим пакетом санкцій, це я б очікувала", – пояснює таку динаміку Ганна Шелест.

За словами ексконсула України в Мюнхені, канцлера Українського вільного університету Дмитра Шевченка, реакція Берліна на гібридні загрози залишається переважно захисною.

"Німеччина є реактивною, а не проактивною в цьому плані. Було б краще, якби працювали більше на випередження, але тим не менше реакція є. Обороноздатність посилюється, і це стосується збільшення витрат на збройні сили та посилення антидиверсійної діяльності всередині країни, розширення технічної бази", – зазначає експерт у коментарі РБК-Україна.

Головна небезпека полягає в тому, що Кремль використовує власні диверсії для розхитування європейського суспільства. Місцеві популісти, такі як "Альтернатива для Німеччини" (АдН), не поспішають засуджувати дії РФ, натомість перекладають провину на власні уряди.

Їх наратив зводиться до того, що Європа нібито вже бере участь у війні, оскільки надає фінансову та військову допомогу Україні, і тому не дивно, що на її території відбуваються диверсії. До слова, минулого тижня АдН отримала знакову перемогу на місцевих виборах.

Фото: Міністри закордонних та внутрішніх справ Німеччини Йоганн Вадефуль та Александр Добріндт під час брифінгу щодо російських диверсій (Getty Images)

"Проблема в тому, що додаткові політичні заходи проти Росії наштовхуються на популістів, які кажуть, що треба з Росією домовлятися і вести переговори. Поки що виглядає так, що уряд Німеччини не зміг ефективно прокомунікувати із суспільством те, що такі переговори з Росією вести практично неможливо", – наголошує Шевченко.

Відтак у європейських столицях ідеться не стільки про покарання Росії, скільки про власну стійкість. Головне ж завдання урядів – не дозволити популістам використати острах людей для дестабілізації країн та зміни загального безпекового курсу.

Нюанси НАТО

Диверсії як-не-як є елементом воєнних дій, тому на них мала б реагувати структура колективної безпеки – НАТО. Втім, реакція Альянсу на хвилю диверсій у Європі залишається підкреслено стриманою в публічній площині.

Генсек НАТО Марк Рютте 1 вересня висловив солідарність з Німеччиною через інцидент у Лейпцигу.

"НАТО й надалі зміцнюватиме нашу здатність стримувати та захищати всіх членів Альянсу від будь-яких загроз – зокрема від зловмисних дій, подібних до тих, що відбулися в Лейпцигу та в інших місцях на території Альянсу", – наголосив Рютте.

У відповіді на запит РБК-Україна посадовець штаб-квартири НАТО деталізував, що члени Альянсу погодилися інвестувати у збільшення можливостей для протидії ризикам, що виникають внаслідок гібридних дій. Це включає, серед іншого, кіберзахист та захист критичної інфраструктури.

За його словами, НАТО також робить більше для підтримки обміну інформацією між членами Альянсу, використовуючи низку джерел і технологій для відстеження закономірностей і тенденцій.

"Ми зміцнюємо нашу стійкість у стратегічних секторах та інвестуємо в цивільну готовність. Ми також зміцнюємо стійкість наших суспільств. НАТО продовжує цілодобово працювати, щоб забезпечити безпеку одного мільярда наших людей", – заявив посадовець.

За стриманими дипломатичними формулюваннями Брюсселя насправді ховається суттєве посилення практичної роботи натівських спецслужб.

"На рівні збройних сил і розвідок робота посилилася. Вони серйозно підвищують рівень загрози, аналітики, підготовки. Їхні дії набагато більш "зубасті". Вони просто не хочуть показувати Російській Федерації, щоб та знала забагато про те, яким чином іде підготовка", – підкреслює Ганна Шелест

Разом з тим, попри регулярні заклики окремих політиків задіяти 4-ту статтю НАТО для офіційних консультацій через російські диверсії, Альянс поки вважає за краще діяти в межах розширеного обміну розвідданими та захисту об'єктів критичної інфраструктури.

На пряме запитання РБК-Україна щодо того, де проходить межа, за якою серія диверсій вимагатиме задіяння 5 статті про колективну оборону, у штаб-квартирі Альянсу відповіді не надали.

При цьому досі єдиний випадок в історії, коли НАТО застосувало 5 статтю, має дещо спільне з нинішніми подіями, хоч і був значно масштабнішим. Це атака 11 вересня 2001 року, коли терористи на захоплених літаках врізались у вежі-близнюки в Нью-Йорку.

Фото: Контртерористичні навчання НАТО (Getty Images)

У цій ситуації перед Україною відкривається нова ніша для співпраці – за аналогією з кібератаками та протиповітряною обороною.

Як зазначив речник МЗС Георгій Тихий, Київ уже активно пропонує європейським столицям унікальну експертизу своїх фахівців у боротьбі з дезінформацією, кіберзагрозами та підривними актами.

"Якщо хочете посилити безпеку своїх країн перед виборами – запрошуйте українців. Ось наш простий меседж до європейських колег. З низкою країн, до речі, ця співпраця вже йде. Просто ми її не піаримо", – зазначив Тихий, відповідаючи на запитання РБК-Україна.

Зрештою, гібридний тиск Росії на Європу – це не тимчасова аномалія, а нова довгострокова реальність. І вибір, який зараз постає перед європейськими столицями, доволі простий: чекати, поки черговий детонатор спрацює в повітрі чи на виробництві, або ж побудувати справді дієвий колективний щит, спираючись зокрема й на унікальний досвід України.

Питання – відповідь (FAQ):

– Чому Росія перейшла до диверсій у Європі замість класичного шпигунства?

– Класичні розвідувальні мережі зазнали масових провалів і висилок дипломатів. Через це спецслужби РФ почали масово використовувати дешевих і одноразових агентів для саботажу на заводах ОПК та в логістиці.

– Як російські спецслужби вербують диверсантів у європейських країнах?

– Вербування відбувається дистанційно через закриті чати в Telegram та анонімні платформи. Замовники обіцяють швидкі гроші за виконання простих завдань, мінімізуючи контакти та приховуючи справжню мету атак від виконавців.

– Чому НАТО не задіює статті про колективну оборону у відповідь на диверсії?

– Альянс класифікує ці інциденти як гібридні атаки нижче порогу збройної агресії, намагаючись уникнути прямої ескалації та відкриття повноцінного фронту. Крім того, країни-члени переважно зосереджені на посиленні внутрішньої безпеки та обміні розвідданими.

– Чим досвід України корисний Європі для протидії таким диверсіям?

– Україна має унікальну експертизу в розпізнаванні російських мереж впливу, цифровій безпеці та виявленні дистанційно завербованих агентів. Цей досвід допомагає європейським контррозвідкам ефективніше знаходити канали фінансування та зв'язку диверсантів.