Торгова війна Дональда Трампа налякала весь світ та опустила ціну на нафту до рекордно низького рівня. Барель обіцяє стати дешевим надовго, що в першу чергу б'є по інтересах Росії. Більше про ситуацію на світовому ринку нафти – у матеріалі журналіста РБК-Україна Дмитра Сидорова.
На початку квітня президент США Дональд Трамп розпочав торгову війну майже проти всього світу. В результаті оголошення ним 2 квітня нових тарифів, багато економістів почали говорити про майбутній економічний спад у всьому світі – глобальну рецесію. Якщо ділова активність буде падати, світу буде потрібно менше нафти, ніж очікувалося, тому ціни на "чорне золото" також почали знижуватися.
На додачу 4 квітня вісім країн-членів ОПЕК+ (нафтовий картель ОПЕК та ще 9 країн, включаючи Росію) заявили про намір збільшити видобуток нафти з 1 травня на 411 тисяч барелів на добу. На фоні цих подій за даними Bloomberg ціна на еталонний сорт нафти Brent з 2 по 4 квітня включно впала на 12,5% – до 65,6 доларів за барель. Далі вона лишалася приблизно на тому ж рівні – в діапазоні 62-68 доларів за барель.
Охоплені очікуваннями глобальної кризи, 14-15 квітня провідні фінансові інституції Заходу опублікували прогнози цін на нафту у 2025-2026 роках. За інформацією Reuters, американські інвестиційні банки JP Morgan та Goldman Sachs очікують, що середня ціна на Brent у цьому році буде на рівні 66 та 63 доларів за барель відповідно.
На наступний рік обидві фінустанови зійшлися у своїх поглядах, що ціна знизиться до 58 доларів за барель. Найбільший банк Великобританії HSBC запропонував дещо кращий для нафтовидобувних країн прогноз – 68,5 доларів у цьому році та 65 доларів у наступному. Разом з тим загальний висновок можна зробити наступний – фінансисти передбачають довготривале падіння цін на нафту.
Більше того, в Goldman Sachs припустили можливість сценарію, за якого нафта Brent може впасти до 40 доларів за барель. Це дуже низька ціна, останній раз так низько вартість нафти падала у травні 2020 року – у розпал пандемії, викликаної коронавірусною інфекцією, та запровадженням карантинних заходів по всьому світу.
Ринок нафти – дуже конкурентний і ті ж країни-члени ОПЕК+ не завжди дотримуються взятих на себе зобов’язань та борються одна з одною за можливість продажу власного ресурсу.
Найбільший потенціал має Саудівська Аравія. За даними Адміністрації енергетичної інформації США, Саудівська Аравія може протягом 30 днів вивести на ринок і впродовж 90 днів утримувати продаж додаткового обсягу нафти на рівні 1,5-2 мільйони барелів на добу. Крім того, собівартість видобутку нафти у Саудівській Аравії є найнижчою у світі. Згідно з Річним звітом державної нафтогазової компанії Saudi Aramco, у 2024 році вона мала собівартість видобутку на рівні 12 доларів за барель.
Витрати Saudi Aramco на видобуток нафти – непорівняно нижчі за вартість нафти із Західного Сибіру, канадської провінції Альберта, Мексиканської затоки та інших регіонів світу. Таким чином, із падінням цін найбільші можливості відкриваються для зростання частки нафти від королівства династії Саудів та інших країн на Близькому Сході.
Останніми роками потужним видобувником нафти у світі стали самі США. Ця країна змогла наростити видобуток нафти із сланцевих порід і навіть вийти на перше місце у світі. У 2024 році видобуток нафти в США зріс на 2% у порівнянні з попереднім роком – до 13,2 мільйони барелів на добу, за даними Адміністрації енергетичної інформації США. Середня ціна національного бенчмарку для США – нафти сорту WTI – в минулому році складала 77 доларів за барель. 8 квітня ф'ючерси падали до найнижчого рівня з часів коронакризи – 59,6 доларів за барель.
"Вважаю, що рівень ціни 60 доларів за барель для сорту WTI матиме вплив на активність у пермському басейні (крупний нафтогазоносний басейн в південно-західних штатах США - ред.). Якщо цей тренд буде довгостроковим, я очікую зменшення бурових верстатів і як мінімум плоский профіль видобутку. Але по часу є певна інерційність процесів – 3-6 місяців (час через який видобувний сектор прореагує на цінову тенденцію - ред.)", - сказав в коментарі РБК-Україна колишній топ-менеджер «Нафтогазу Україна» та глава «Укргазвидобування» (2023-2024 роки) Олег Толмачев.
Справа у тому, що собівартість видобутку нафти зі сланцевих порід в США є значно вищою за вартість сировини із Близького Сходу, тому від низьких цін на нафту буде страждати американський нафтовидобувний бізнес і програма Drill, baby, drill (англ. "Бури, дитинко, бури"), оголошена адміністрацією Трампа, опиниться під загрозою.
Разом зі США та Саудівською аравією, Росія входить у трійку найбільших видобувників нафти у світі. У 2024 році країна-агресор видобула 516 мільйонів тонн сировини, що лише на 2,8% нижче аналогічного показника у 2023 році. В російських ЗМІ заступник голови уряду РФ Олександр Новак (у 2012-2022 роках обіймав посаду міністра енергетики) прогнозував обсяг видобутку нафти у 2025 році на рівні 515-520 мільйонів тонн нафти. Тобто, видобуток нафти в Росії залишається на стабільному рівні.
Згідно Огляду світового ринку нафти від Міжнародного енергетичного агентства за квітень 2025 року та Звіту ОПЕК за квітень 2025 року, у лютому-березні цього року Росія видобувала нафти найбільше серед усіх членів ОПЕК+, а саме 9 мільйонів барелів на добу. Її видобуток навіть трохи перевищував показник Саудівської Аравії – країни-лідера нафтового картелю. Частка Росії у структурі загального видобутку ОПЕК+ у лютому-березні 2025 року становила близько 22%.
Як повідомляється у Звіті Київської школи економіки "Вплив санкцій на економіку РФ" за березень 2025 року, Росії вдається зберігати обсяг експорту нафти і нафтопродуктів на більш-менш сталому рівні. У лютому країна-агресор продавала 4,6 мільйонів барелів сирої нафти на добу і 2,7 мільйонів барелів нафтопродуктів. Вже три роки підряд, з початку повномасштабного вторгнення в Україну, основними покупцями російської нафти залишаються Китай, Індія і Туреччина.
За даними ОПЕК, Росія залишається основним постачальником нафти до Китаю, її частка у структурі імпорту нафти до КНР, у лютому-березні становила 18-19%. Також у лютому Росія забезпечила третину всього імпорту нафти до Індії.
"Росія також залишається дуже потужним експортером бензину і дизельного палива. Побудовані цілі трубопроводи від НПЗ до портів. Вони навіть примудрилися відправляти дизель Каспійським морем, наприклад, до Ірану. Вони заробляють як на сирій нафті, так і на нафтопродуктах", - прокоментував для РБК-Україна аналітик консалтингової компанії "Нафторинок" Олександр Сіренко.
Якщо обсяги експорту нафти Росії вдається утримувати, то доходи від продажу скорочуються пропорційно зниженню цін. За оцінками Київської школи економіки, протягом року (з лютого 2024 року по лютий 2025 року включно) загальний дохід від продажу нафти з РФ знизився на 17% – до 13,3 мільярдів доларів в місяць. За цей же період, середня ціна експортних сортів нафти Росії зменшилася із 66 до 61 долара за барель.
Варто зазначити, що сьогоднішній санкційний режим ЄС не має на меті усунути російські нафтовидобувні компанії з ринку (щоб не зросла ціна), а лише – зменшити ціну на їх ресурс. Ситуація, коли Росія добуває та експортує стабільні обсяги, але за нижчою ціною, відповідає ідеї санкцій.
Якщо зниження цін на нафту до рівня 60-61 долара за барель призвело до суттєвого зменшення доходів Росії, то що буде коли нафтові котирування підуть ще нижче?
7 квітня, за інформацією Bloomberg, ціна на сорт нафти Urals який Росія експортує до Європи, впала до 50 доларів за барель. Це був найнижчий показник з кінця 2022 року. Він змусив прореагувати офіційний Кремль, там заявили, що будуть працювати, щоб «мінімізувати наслідки економічного шторму».
Суміш сортів нафти Urals, яка видобувається на різних родовищах за Уральськими горами, має вищу густину і більший вміст сірки, що зменшує вихід світлих нафтопродуктів та ускладнює її переробку. Тому російська Urals завжди продається з дисконтом до суміші Brent, яка видобувається у Північному морі, має нижчу густину і вміст сірки. Наприклад, коли нафта Urals продавалася за 50 доларів за барель, то сорт Brent коштував 64 долари за барель.
"При ціні Brent на рівні 80 доларів за барель, дисконт для Urals був 20 доларів за барель. Зараз цей дисконт становить 13-15 доларів за барель. Можемо змоделювати, якщо нафта у світі буде по 40 доларів, значить російський Urals буде по 30 доларів за барель", - надав свій прогноз для РБК-Україна Олександр Сіренко.
Він зазначив, що така ціна – вже близька до собівартості видобутку нафти в Росії. Експерт додав, що варто враховувати витрати як на видобуток нафти, так і на її транспортування, адже від родовищ за Уралом до портів на Чорному та Балтійському морях – дуже далека відстань. За оцінкою директора "Консалтингової компанії А-95" Сергія Куюна, вартість транспортування нафти від родовищ до портів відвантаження може складати 10-12 доларів за барель.
Оцінку собівартості видобутку російської нафти в коментарі РБК-Україна також надав експерт з енергетичних питань Геннадій Рябцев. "Собівартість важкої нафти (гіршої якості) з транспортуванням до кордону оцінюється на рівні 35-40 доларів за барель. Така нафта складає три чверті від видобутку Росії", - сказав він, додавши, що собівартість легкої нафти, яка становить чверть у структурі видобутку, може становити 20-25 доларів за барель.
Останні офіційні дані про собівартість видобутку нафти в Росії були опубліковані за три квартали 2023 року, тоді середня собівартість для різних родовищ становила 39 доларів за барель.
Виходить, що при ціні Brent на рівні 40 доларів за барель, російська Urals може опуститися до рівня, який нижче за собівартость її видобутку і транспортування на світовий ринок. "Якщо нафта Brent буде по 40, а Urals – по 30, остання не буде продаватися. В "мінус" ніхто продавати не буде", - додав Олександр Сіренко.
"Навіть збереження нинішнього котирування на рівні 60 доларів за барель, призведе до того, що російська нафта буде торгуватися на межі собівартості. Це означає, що російський бюджет буде недоотримувати доходи, бо він зверстаний за ціною Urals на рівні 69,7 доларів за барель. Це означає, що кожної доби росіяни втрачають щонайменше 70 мільйонів доларів недоотриманого доходу (15% вартості експорту нафти і нафтопродуктів РФ у лютому - ред.)", - сказав Геннадій Рябцев в коментарі для YouTube-каналу РБК-Україна.
Експерт додав, що від дешевої нафти постраждає і українська економіка, адже із падінням цін на нафту впадуть інші сировинні ринки – аграрної та металопродукції. Як наслідок, українська економіка буде менше отримувати коштів за власний експорт, що призведе до зниження надходжень валюти і можливого послаблення гривні.
Проте, якщо у світі і є якісь економічні умови, які могли б вгамувати агресора і змусити його зупинитися, то довготривалий період дешевої нафти якнайкраще підходить для цього. В таких умовах сколапсував Радянський Союз. Чим довшим буде період низьких цін на нафту, тим менше фінансового ресурсу залишатиметься у Кремля для продовження агресії і тероризму.