Новий порядок експорту озброєнь: що зміниться для українського DefenceTech
Роками український DefenceTech жив у парадоксі: продукти проходили найжорсткіший тест, реальну війну, а міжнародні ринки лишалися майже закритими. Уряд має створити окремий порядок для експорту на час воєнного стану, проте не скасовує поточну процедуру. Для ринку це важлива новина, але скористатися цим вікном можливостей зможуть не всі. Про можливості відкриття експорту для оборонної галузі у колонці для РБК-Україна розповів Петро Білик, партнер практики технологій та інвестицій в Juscutum.
Головне:
- Новий порядок. Уряд запровадив окремий порядок експорту товарів і технологій військового та подвійного призначення на час воєнного стану – без скасування чинної процедури.
- Спрощення для виробників. Компанії, які виконують держоборонні контракти або входять до реєстру учасників відбору, зможуть експортувати без дозволу Кабміну, але дозвіл ДСЕК залишається обов'язковим.
- Drone Deal. З'явилося поняття міжнародних угод України щодо оборонних технологій, які спрощують видачу дозволу для країн-партнерів.
- Строки та плата. Розгляд заяви триватиме до 30 днів, а плата встановлена у відсотках від вартості товару: 20% за готові вироби, 30% за комплектуючі, 20% за технології.
Чому це важливо саме зараз
Український DefenceTech уперше отримує шанс перейти від моделі "виробляємо для України" до моделі міжнародного масштабування. Однак Порядок встановлює пріоритет забезпечення потреб оборони України.
Наявність наміру Міноборони або іншого державного замовника у сфері оборони здійснити закупівлю відповідних товарів для потреб оборони України є підставою для відмови у видачі дозволу. Крім того, щодо вже виданого дозволу отримання повідомлення про такий намір може бути підставою для зупинення його дії.
Водночас суб’єкт може надати письмові гарантії щодо забезпечення постачання відповідних товарів для потреб оборони України. Це своєрідний компроміс, який може дати українським виробникам можливість масштабуватися.
Хто зможе скористатися новим механізмом
Порядок охоплює товари військового призначення, товари подвійного використання, окремі товари які не внесені до списку у випадках, передбачених законом про експортний контроль, а також технології військового призначення і подвійного використання.
Важливо, що товари мають бути прийняті на озброєння або кодифіковані Міноборони як предмет постачання, за винятком технології, які є окремою категорією. Для поставки товарів встановлюється мінімальна вартість не менше 15 млн грн, але це обмеження не поширюється на складові частини та комплектуючі.
Ключова зміна для виробників в тому, що зможуть експортувати без отримання повноважень Кабінету Міністрів, якщо вони є виконавцями державних оборонних контрактів або включені до реєстру учасників відбору. В той же час дозвіл ДСЕК все одно залишаються обов’язковими.
Практично державний контракт стає не лише джерелом доходу, а й майбутнім "квитком" до експорту.
Drone Deal: чому країна покупця має значення
Новий порядок вводить поняття угоди Drone Deal, під цим поняттям фактично об’єднуються міжнародні договори України щодо оборонних технологій. Якщо експорт відбувається до країни, з якою Україна має Drone Deal, дозвіл може надаватися без додаткового розгляду Міжвідомчою комісією, за винятком спеціальних випадків.
Але усе одно виробники проходить процедуру ДСЕК. Проте визначені випадки, коли додатковий розгляд Міжвідомчою комісією все ж потрібен, наприклад коли планується відчуження технології.
Для бізнесу це означає, що компанії можуть будувати плани масштабування в залежності від міжнародних угод, укладених Україною.
Критичні товари: головний стоп-фактор
Окремо новий порядок передбачає перелік товарів і технологій, експорт яких може становити загрозу обороноздатності та національній безпеці України. Цей перелік формує Міноборони за погодженням із Міжвідомчою комісією, з урахуванням пропозицій Генерального штабу, МВС, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та розвідувального органу Міноборони.
Якщо товар або технологія потрапляють до такого переліку, заявка підлягатиме додатковому розгляду Міжвідомчою комісією і може бути підставою для відмови у видачі дозволу.
Для бізнесу він створює ризик, що оновлення переліку критичних товарів здатне змінити перспективу угоди з іноземним партнером, тому стратегія компанії має це враховувати.
Фаст-трек за 30 днів, але з нюансами
Загальний строк розгляду заяви за новим порядком складає до 30 календарних днів з дня надходження заяви та документів, але він стосується лише розгляду заяви про видачу дозволу.
До цього виробник повинен пройти реєстрацію, ідентифікацію товарів або технологій, атестацію внутрішньофірмової служби експортного контролю та інші вимоги до подання документів, тому варто це розпочати якомога раніше.
Після отримання заяви ДСЕК надсилає копії документів до Міноборони та запити до СБУ, Служби зовнішньої розвідки і розвідувального органу Міноборони і розпочинається наступний етап погодження від 10 до 20 календарних днів.
Важлива новація – це "мовчазна згода". Якщо відповідний орган не надав відповідь у встановлений строк, міжнародна передача вважається погодженою за умовчанням.
Для бізнесу це потенційно сильний інструмент проти затягування процедур. Але покладатися лише на нього не варто, адже поки немає роз’яснень, яким чином це буде працювати.
Найдорожче питання – плата за дозвіл
Замість фіксованих адміністративних платежів для дозволів за новим порядком пропонується плата у відсотках від вартості товарів: 20% для готових виробів, 30% – для складових частин і 20% для технологій.
Це означає, що в експортному контракті всі ці умови треба враховувати. Окрема плата у 20% передбачена з кожного проданого товару виготовленого за українськими технологіями (наприклад, на підставі ліцензій).
Due diligence контрагента, як обов’язкова частина продажу
Порядок передбачає додаткові вимоги до імпортерів, кінцевих споживачів та посередників, які не мають бути під санкціями, з держави-агресора чи пов’язаними з терористичною діяльністю. У контракти слід відразу закладати обмеження щодо реекспорту – світова практика знає чимало випадків перепродажу товару третім особам.
Технології та IP: експортувати можна, але контроль Україна залишає за собою
Глобальний ринок часто зацікавлений не лише в купівлі готових виробів, а й у спільному виробництві, локалізації, ліцензуванні програмного забезпечення, технічній документації або інженерній підтримці.
Передача технологій потребує державних гарантій держави-імпортера, щодо використання технології без відчуження майнових прав, заборони подальшої передачу чи продаж без дозволу України, обмеження виробництва визначеними умовами, та вимогами повідомляти Україну про зміни у продукції, створеній із застосуванням цих технологій. До цих гарантій імовірно, застосовуватимуться вимоги Постанови КМУ № 920.
Ці умови треба закладати вже на етапі ЗЕД-контракту, правильно структуруючи IP-права, ліцензійні обмеження, аудит виробництва, звітність партнера, контроль субліцензування і механізм платежів.
Що робити компаніям уже зараз
- По-перше, чи зареєстрована компанія як суб’єкт міжнародних передач і чи має належну систему внутрішньофірмового експортного контролю. Після цього варто провести оцінку, щоб зрозуміти, чи можете ви застосувати новий порядок.
- По-друге, класифікувати продукт. Окремо варто перевірити, чи продукт прийнятий на озброєння або кодифікований Міноборони.
- По-третє, перевірити країну та покупця до початку переговорів.
- По-четверте, закласти вимоги визначені в постанові КМУ в контракт.
- По п’яте, підготувати сценарій, якщо держава захоче закупити цей самий товар і мати готовність надати письмові гарантії постачання для потреб оборони України.
Отже, новий порядок – це спроба створити контрольований експортний механізм для українського DefenceTech, проте чи запрацює він в реальності і чи допоможе він побудувати глобальний бізнес, саме це і стане наступним тестом зрілості галузі.