У надрах Землі сталася несподівана аномалія: що збентежило вчених
Вчені виявили несподівану аномалію у надрах планети, яка змусила переглянути уявлення про еволюцію магнітного поля Землі. Розплавлене залізо, яке циркулює під Тихим океаном, раптово та різко змінило напрямок свого руху.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на дослідження, опубліковане у Journal of Studies of Earth’s Deep Interior.
Раптовий розворот ріки заліза
Вчені пояснили: магнітне поле Землі слугує невидимим щитом, який захищає атмосферу, живі організми та технологічні системи від нищівної сонячної радіації та заряджених частинок.
Захист забезпечується роботою так званого геодинамо - постійним рухом розплавленого, електропровідного заліза у зовнішньому ядрі планети на глибині близько 2200–3000 кілометрів.
Довгий час науковці вважали, що ці потоки є вкрай стабільними і змінюють свій курс надзвичайно повільно - впродовж багатьох десятиліть або навіть століть. Проте аналіз даних, які збирали з 1997 по 2025 роки, зафіксував протилежне.
В районі екваторіальної частини Тихого океану залізна ріка, яка до цього слабо рухалася на захід, раптово здійснила різкий маневр і потужно потекла на схід.
Тектонічний розворот стався всього за кілька років, продемонструвавши, що зовнішнє ядро планети є динамічнішим та мінливішим, ніж припускали теоретичні моделі.
Космічне спостереження за надрами
Зазирнути безпосередньо всередину Землі фізично неможливо, проте рух металу залишає унікальні магнітні відбитки на поверхні.
Зафіксувати аномалію вченим допомогло супутникове угруповання Swarm, запущене Європейським космічним агентством (ESA), а також супутники CHAMP, CryoSat та Ørsted.
Особливості супутникового моніторингу ядра:
- високочутливі магнітометри на борту супутників фіксують коливання поля з безпрецедентною точністю;
- спеціальні скоординовані орбіти дозволяють відокремити слабкі магнітні сигнали самого ядра від перешкод, які створюють земна кора, океанічні течії, іоносфера та магнітосфера;
- супутники фіксують хвилеподібні прискорення та швидкі зміни структури потоків, які раніше губилися у загальному шумі наземних обсерваторій.
Останні дані моделювання показують, що після досягнення піку потужності цей східний потік під Тихим океаном почав слабшати.
Це може означати, що зафіксований розворот є або короткочасним коливанням або частиною тривалішого природного циклу, про який людство раніше не знало.
Зв'язок із планетою
Науковці наголошують, що ці підземні процеси відбуваються занадто глибоко і жодним чином не загрожують життю людей чи клімату на поверхні.
Проте розуміння цих механізмів є критично важливим. Зсуви у ядрі безпосередньо впливають на глобальні системи навігації, роботу космічних апаратів та моделі космічної погоди.
Автори дослідження висунули гіпотезу, що цей раптовий розворот під Тихим океаном відбувся одночасно з аномальними змінами у поведінці внутрішнього твердого ядра Землі, які раніше зафіксували геодезисти та сейсмологи.
Відкриття доводить, що найглибші шари нашої планети пов'язані між собою значно тісніше, ніж вважалося раніше, а межа між ядром і мантією є зоною надзвичайно бурхливих та складних процесів.