Молдова на краю. Чи зупинить Санду проросійський реванш на виборах

Головне:

• Чому партія Майї Санду сама не може отримати більшість у парламенті?
• Яка стратегія Росії на виборах у Молдові?
• Чому жоден з таборів не може до кінця прогнозувати свій результат?

Польща, Румунія, Молдова. Протягом цього року ціла низка сусідів України переживає доленосні голосування, які могли б радикально змінити позицію цих країн у регіоні, а також ставлення до України.

На тлі інших парламентські вибори у Молдові особливо важливі для України. Через її територію йде частина українського експорту, до того ж Київ і Кишинів спільно прямують до Євросоюзу, і гальмування однієї з країн неминуче позначиться на переговорах з другою..

На відміну від більшості інших наших партнерів, країна не є членом ні Євросоюзу, ні НАТО, що могло б в перспективі обмежувати її антиукраїнські дії. Крім того, невирішеною залишається проблема Придністров’я, що розташоване між Україною та Молдовою і перебуває під російським впливом.

Цього року ставки в Молдові вищі, ніж раніше. Президентка Молдови Майя Санду 22 вересня прямо сказала, що в разі перемоги на виборах проросійських сил її країна може стати плацдармом для вторгнення військ РФ в Одеську область України.

"Сьогодні з усією серйозністю заявляю вам, що наш суверенітет, незалежність, цілісність і європейське майбутнє перебувають під загрозою", – зазначила Санду.

Сама вона змогла переобратись на новий строк минулого року, але Молдова є парламентською республікою, тож повнота влади належить парламенту і кабінету міністрів. Раніше проблем у відносинах президента та уряду не було, адже партія Санду "Дія і солідарність" (PAS) володіла монобільшістю.

Та 28 вересня Молдова може піти за грузинським сценарієм: головою держави залишається проєвропейський лідер, власне, сама Майя Санду, але кабінет міністрів формуватимуть ставленики Кремля.

Один в полі не воїн

Партія Майї Санду досі залишається одним із лідерів на виборчих перегонах. Згідно з опитуванням iData, вона бореться за перше місце з проросійським "Патріотичним блоком" – з 24,7% та 24,9% усіх виборців відповідно. PAS орієнтується, перш за все, на проєвропейських громадян Молдови.

"Для цих виборців Європа означає кращі робочі місця, реформи верховенства права та інфраструктуру. Національні опитування виявляють високу та зростаючу довіру до ЄС і бажання підтримуваних ЄС програм боротьби з корупцією та розвитку. Міграційні зв’язки (навчання/робота в ЄС) та щоденний контакт з інституціями/ЗМІ ЄС підсилюють ці уподобання", – сказав виданню експерт-міжнародник із Румунії Міхай Ісак.

Але попри очевидні успіхи щодо євроінтеграції, PAS не може стрибнути вище голови та самотужки знову здобути більшість у парламенті.

"Партія, яка керує країною і за чотири роки замість того, щоб виконати такі передвиборчі обіцянки, як боротьба з корупцією чи покращення життєвого рівня населення, усе зробила навпаки. Корупцію не перемогли, реформи в юридичному плані не провели… І в цьому люди звинувачують партію PAS, яка перебуває зараз при владі", – пояснював раніше виданню екс-директор Агентства військової інформації Міністерства оборони Молдови Юрій Брічаг.

Майя Санду на мітингу, 2024 рік (фото: Getty Images)

У такій ситуації вихід очевидний – шукати молодшого партнера для майбутньої коаліції. Поки що єдиним можливим кандидатом на цю роль є популістична "Наша партія" з рейтингом 5,4%. Її лідер Ренато Усатий раніше проявляв політичну гнучкість і не цурався співпраці ні з проєвропейськими, ні з російськими силами.

Та проблема в тому, що голосів "Нашої партії" може просто не вистачити. Водночас інших проєвропейських сил із шансами пройти до парламенту просто немає. Частково – це вина самої PAS.

За словами Міхая Ісака, такому становищу сприяє, зокрема, пропорційна виборча система Молдови. Вона встановлює національний бар’єр у 5% для партій, 2% для незалежних кандидатів і 7% для виборчих блоків, що є високою планкою для новачків.

"Додайте до цього обмежене фінансування, слабкі місцеві організації та нестабільну, лідероцентричну партійну культуру, і багато проєвропейських ініціатив не зможуть масштабуватися або вижити після одного циклу виборів", – сказав Ісак.

При цьому спроби створити альтернативи стикаються з розколами та "дезертирством" членів до інших партій. А це посилює скептицизм серед виборців щодо життєздатності менших проєвропейських утворень.

"Спадщина минулих "проєвропейських" урядів, заплямованих олігархічними захопленнями, також знижує довіру до нових центристських проектів. Це також продумана політична стратегія PAS, яка захопила численні місцеві відділення проєвропейських партій", – зазначив експерт.

У цих умовах PAS і Майї Санду залишається робити ставку на мобілізацію своїх виборців, щоб на голосування їх прийшло пропорційно більше, ніж проросійських. Крім того, усі партії активно працюють із виборцями, які ще не визначилися.

У контексті PAS ідеться про два напрямки роботи з цими виборцями, сказав РБК-Україна політичний аналітик, керуючий партнер PGR Consulting Group LLC Руслан Рохов. Перший – це роз’яснення потенційних наслідків перемоги проросійських партій. Другий – спрямований на "ображених" виборців, які в минулому голосували за PAS і розчарувалися в чинній владі.

"Таким виборцям намагаються пояснити, що, так, ця партія припустилася багатьох помилок, зокрема кадрових і в підходах до формування політики. Але ви мусите з огидою проголосувати знову за неї, тому що, якщо ви цього не зробите, є ризик зупинки європейської інтеграції", – сказав Рохов.

Також тут має допомогти низка символічних жестів "під вибори". Приміром, 25 вересня до Молдови екстрадували одіозного олігарха Влада Плахотнюка, якого раніше називали неформальним "господарем Молдови". Крім того, PAS розраховує на голоси молдовської діаспори в країнах Європи, яка на президентських виборах минулого року принесла перемогу Майї Санду.

Сили Кремля – похід різними колонами

Головну загрозу для Молдови становлять не відверто проросійські сили. Починаючи з 2022 року прямі зв’язки з Росією стали надто токсичними. Тим паче що це дає правоохоронним органам Молдови додаткові можливості боротися з такими політсилами.

Яскравим прикладом у цьому сенсі є низка проектів олігарха Ілана Шора, який зараз переховується в Москві. Під приводом загрози національній безпеці вже кілька його партій було відсторонено від виборів, а частина їхніх очільників взагалі опинилася за ґратами.

Тож протягом уже кількох виборчих циклів ставка робиться на закамуфльованих друзів Кремля. Цього року вони йдуть кількома колонами. Перша – "Патріотичний блок" на чолі з колишніми президентами Молдови Ігорем Додоном і Володимиром Вороніним. Вони заграють із поміркованими проросійськими виборцями.

Для молдовських націоналістів у Росії також підготували свій проект – партію "Велика Молдова" (Moldova Mare). Її лідерка Вікторія Фуртуне, приміром, заявляє про плани забрати в України південь Одеської області. Наразі її рейтинг становить 2,1%, але скидати цю політсилу з рахунків ще не варто.

Нарешті є партія "Альтернатива". Вона потенційно могла б стати ключовим партнером "Патріотичного блоку" в парламенті, але зараз балансує на межі проходження. Партія заявляє про підтримку євроінтеграції, але критикує PAS і Майю Санду.

Ігор Додон і Володимир Путін (фото: Getty Images)

Очевидно, за задумом Москви, "Альтернатива" мала б відібрати собі проєвропейських виборців, які розчарувалися в чинній владі. Разом із тим лідери цієї партії мають давні зв’язки з Росією, а сама політсила фактично стала платформою для повернення старих політичних еліт до влади, сказала виданню аналітикиня фонду "Демократичні ініціативи" та координаторка проєкту "Дельта-24" про регіон Україна–Молдова–Румунія Маріанна Присяжнюк.

Так, лідер партії, мер Кишинева Іон Чебан, раніше був членом проросійських Комуністичної та Соціалістичної партій. Але головне – він брав участь у референдумі 2014 року в Гагаузії щодо зближення або з ЄС, або з Митним союзом Росії, який центральна влада визнала неконституційним. Так само багато темних плям у біографії інших лідерів блоку – колишнього прем’єра Іона Кіку чи Олександра Стояногло, головного суперника Майї Санду на президентських виборах минулого року.

"Усі ці люди останні кілька років займалися відбілюванням свого іміджу і подавали свою участь у політичному житті в переосмисленому форматі. Цікавим є той момент, що вони намагалися підсилити свою видимість зокрема за рахунок зв’язків із Україною", – зазначила Присяжнюк.

За її словами, представники партії в Україні адвокатували різноманітні заходи, випускали комунікаційні матеріали, давали коментарі, аби через зв’язки з Україною показати себе проєвропейськими.

"Збити" "Альтернативу" вдалося через поєднання кількох дій. По-перше, це інформаційна кампанія з висвітленням минулого її лідерів. По-друге, у липні сусідня з Молдовою Румунія заборонила Чебану в’їзд до всієї Шенгенської зони з міркувань національної безпеки. Тим самим проєвропейська частина молдовського суспільства отримала сигнал – "Альтернатива" становить загрозу, попри заяви своїх лідерів.

На фінальному етапі кампанії проросійські сили займаються переважно вкиданням фейків, залякуючи населення війною проти Росії.

За даними Bloomberg, Росія розробила багаторівневий план втручання у вибори. Згідно з документом, що є в розпорядженні агентства, план передбачає організацію протестів, широкомасштабну кампанію дезінформації в соціальних мережах та інші заходи.

Хоча є сумніви в достовірності документа, частина його пунктів уже втілюється на практиці.

"Оскільки я зараз особисто перебуваю в Кишиневі, мені в TikTok викидає місцевий контент. Я бачив, наприклад, фейки, де на дошках оголошень нібито від PAS є реклама: мовляв, PAS переможе і на боці України воюватиме з Російською Федерацією", – розповів Рохов.

У середині вересня Майя Санду в інтерв’ю Financial Times також заявила, що Москва використовує російських православних священиків для поширення пропаганди серед молдовської діаспори. Також Кремль керує мережею ботів "Матрьошка", яка створює фейковий контент, маскуючись під легітимні іноземні медіа. За її словами, російська тактика постійно вдосконалюється. Приміром, найманці, яких фінансує Москва, тепер також залучаються до організації заворушень у в’язницях Молдови.

Усе це суттєві фактори, але скільки "колон" Кремль заведе в молдовську владу в підсумку – незрозуміло через низку причин.

Можливі сюрпризи

Соціологічні опитування в Молдові не враховують цілої низки чинників. З одного боку, це діаспора в Європі. На президентських виборах минулого року голоси закордонних молдован стали вирішальними для перемоги Майї Санду. Та цього разу все може скластися інакше.

"Я думаю, що більше половини діаспори мала б проголосувати точно за партію "Дія і Солідарність". Інша справа, що за збільшення кількості можуть бути якісь відхилення, тому що відкрили більше виборчих дільниць і дали більше бюлетенів для діаспори", – сказав Рохов.

Йдеться, зокрема, про фактор Румунії. За офіційними даними влади Молдови, понад мільйон громадян країни також мають румунський паспорт. Днями ультраправий лідер партії AUR із проросійськими поглядами Джордже Сіміон, який цієї весни ледь не став президентом Румунії, закликав своїх прихильників не голосувати за PAS і підтримати ще одну партію – "Демократія вдома" (Democraţia Acasă).

Ця популістська сила з рейтингом 3,1% є партнером румунських радикалів із партії Сіміона. Тож частина діаспори може дослухатися до Сіміона і провести до парламенту ще одну партію. Минулорічні вибори в Румунії показали, що Сіміон має серйозну підтримку серед діаспори. Але Маріанна Присяжнюк в розмові з РБК-Україна звертає увагу, що молдовська та румунська діаспори по-різному ставляться до влади у своїх країнах. Тож лояльність до Санду там може бути вищою.

"Різниця полягає в тому, що румуни в діаспорі часто засуджують політиків своєї країни, тому що вони вже частково адаптовані в тих нових країнах перебування, де знайшли своє життя. А молдовани завжди відчувають себе прив’язаними до Республіки Молдова, до тієї території, звідки вони вийшли", – сказала Присяжнюк.

Громадяни Молдови на мітингу в Бухаресті, 2015 рік (фото: Getty Images)

Ще один фактор, який впливатиме на вибори, – виборці в Придністров’ї. Цю невизнану "республіку" молдовська влада не контролює, але її населення має право голосувати, переважно за проросійські сили. За оцінками Рохова, це може дати додатково 2% голосів, найімовірніше, "Патріотичному блоку".

Зрештою, залишається фактор "сітки Шора". Це унікальне явище в європейській політиці. Олігарх-втікач на російські гроші організував низку структур із масового підкупу виборців, щоб у вирішальний момент задіяти їх під час голосування. Від виборів до виборів конкретні механізми підкупу змінюються, тим паче що влада намагається боротися з Шором. Але його вплив усе ще не зник до кінця.

Масштаби "сітки Шора" залишаються не до кінця ясними. Влада раніше заявляла про залучення 300 тисяч осіб, тобто приблизно 20% голосів на виборах. Ймовірно, ця цифра завищена. Але клієнтів Шора все одно достатньо, щоб допомогти одній із проросійських партій, яким не вистачає кількох тисяч голосів, – "Альтернативі", "Великій Молдові", "Демократії вдома" – або ж просто розподілити голоси рівномірно між усіма ними.

Та якими б не були результати виборів – чи формування слабкої коаліції навколо PAS, чи захоплення парламенту проросійськими силами, – Молдова і далі залишається розділеною політично. Найбільша її проблема в тому, що сили, здатної об’єднати країну, немає навіть у перспективі.