Мобілізація, звільнення і ТЦК. Що треба знати про трудові гарантії воєнного часу

Гарантії для мобілізованих працівників

Ключові гарантії для мобілізованих установлює ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України. За працівниками, направленими на базову військову службу, призваними за різними видами призову або прийнятими на контракт, зберігаються місце роботи та посада на весь строк служби або до фактичного звільнення.

Після внесення змін Законом № 2352-IX роботодавець не зобов’язаний зберігати середній заробіток на час мобілізації працівника. Натомість виплата грошового забезпечення здійснюється державою відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей".

На практиці це означає:

• місце роботи та посада зберігаються;
• заробітна плата від роботодавця не виплачується;
• працівник отримує грошове забезпечення у ЗСУ;
• гарантії діють також у разі поранення, перебування в полоні або якщо працівника визнано безвісти відсутнім.

Релокація та зміна істотних умов праці

Релокація підприємства або переведення працівників в іншу місцевість можуть спричинити зміну істотних умов праці, що регулюється ст. 32 та ст. 33 КЗпП.

У мирний час працівника необхідно попереджати мінімум за два місяці, однак під час воєнного стану дія ч. 3 ст. 32 КЗпП зупинена Законом № 2136-IX. Це означає, що роботодавець може оперативно змінювати істотні умови праці без завчасного попередження.

Мінекономіки у своїх роз’ясненнях звертає увагу:

• при евакуації підприємства всі працівники автоматично вважаються такими, у яких змінилися істотні умови праці;
• вимога щодо повідомлення не застосовується;
• працівники, які не можуть переїхати, але не подають прямої відмови, не підлягають звільненню за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП;
• роботодавець може оформити простій, надати відпустку без збереження заробітку або призупинити дію трудового договору.

Таким чином, релокація в умовах війни стала юридично простішою, але все одно вимагає належного документування – наказів, повідомлень та фіксації фактичних умов праці.

Працівники під час війни стикаютсья з переїздами, мобілізаційними процесами і іншими викликами (фото: rivne1.tv)

Дистанційна робота: нові правила та ризики

Порядок дистанційної роботи регулюється ст. 60-2 КЗпП та нормами Закону № 2136-IX. У мирний час дистанційна робота оформлюється виключно письмовим трудовим договором. Натомість у період воєнного стану роботодавець може запровадити її просто наказом, без укладення письмового договору і без двомісячного попередження.

Водночас Мінекономіки закликає не обмежуватися формальною фразою "встановити дистанційний режим роботи", а деталізувати:

• місце виконання роботи (адреса або "за вибором працівника");
• режим роботи – стандартний або гнучкий;
• канали комунікації та порядок звітності;
• використання обладнання;
• правила компенсації витрат;
• "період відключення" – час, коли працівник має право бути недоступним.

Саме така деталізація мінімізує конфлікти та скарги до Держпраці.

Права працівника при дистанційній роботі

Закон передбачає низку важливих гарантій:

• право самостійно визначати місце роботи;
• можливість самостійно розподіляти робочий час (але не перевищувати 40 годин на тиждень);
• право на "період відключення" – час, коли працівник не зобов’язаний бути на зв’язку.

Такі норми відповідають європейській практиці і спрямовані на захист балансу між роботою та особистим життям.

Обов’язки роботодавця

Ст. 60-2 КЗпП зобов’язує роботодавця:

• забезпечити працівника обладнанням або компенсувати використання його власної техніки;
• чітко встановити правила звітності та комунікацій.

Окремо законом виділено соціальні категорії працівників, які мають право на дистанційний формат за наявності технічної можливості у роботодавця – вагітні, батьки дітей до 3 років, особи з інвалідністю тощо.

Чи можуть звільнити працівника, який отримав повістку або проходить ВЛК?

Однозначно – ні. Отримання повістки, проходження військово-лікарської комісії або уточнення облікових даних не є підставою для звільнення. Всі трудові гарантії зберігаються з моменту початку процедур, пов’язаних із можливим призовом.

Працівник підлягає увільненню від роботи, а не звільненню.

Гарантії поширюються на:

• отримання повістки для уточнення даних;
• проходження медогляду чи повторного огляду;
• процес оформлення на військову службу.

Окрема норма існує для працівників військово-лікарських комісій ТЦК СП: за ними зберігається посада та середній заробіток на весь час виконання таких обов’язків.

Будь-яке звільнення через отримання повістки чи ВЛК буде незаконним та може бути оскаржене у суді.

Таким чином, у період воєнного стану держава надала роботодавцям значну гнучкість, водночас посиливши гарантії для працівників. Правила дистанційної роботи спрощені, релокація підприємств формалізована, а гарантії мобілізованим чітко прописані.

Законодавство сьогодні спрямоване на те, щоб максимально швидко адаптувати трудові відносини до умов небезпеки, зберегти робочі місця та забезпечити безперервність роботи бізнесу там, де це можливо.