Звивиста стежка миру. Де Ізраїль шукає підтримки та чи загрожує Близькому Сходу ще одна війна

ЗМІСТ

• Що відбувається в Газі
• Інші фронти: від Лівану до Ємену
• Політична рамка та внутрішні протиріччя
• Позиція США
• Хто ще може вплинути на ситуацію

Впродовж останніх місяців ситуація навколо Ізраїлю та Сектора Гази рухається то вгору, то вниз по шкалі ескалації. Триває завершальний етап операції проти ХАМАС на півдні, продовжуються обстріли Ізраїлю з боку ліванської "Хезболли" та єменських хуситів, паралельно успішно вдається знищувати командирів того ж ХАМАС.

Ці події коливають шальки терезів у різні боки, та створюють все нові приводи для "занепокоєння" у світової спільноти. І все це на тлі досить непевного міжнародного становища Ізраїлю створює ризики для подальшого розширення війни, до масштабів регіонального конфлікту.

Прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху зараз здійснює давно запланований візит до США. Головна мета поїздки – підтвердити підтримку Ізраїлю на всіх рівнях, яка, як показали останні декілька місяців, не є такою вже абсолютною та безумовною. І в умовах коли Джо Байден відмовився балотуватися на другий термін, завдання ускладнюється.

Що відбувається в Газі

В ході військової операції "Залізні мечі" Ізраїль понад 9 місяців методично знищує інфраструктуру та живу силу ХАМАС у Секторі Газа. 14 травня Нетаньяху заявив, що угрупування втратило близько 14 тисяч бійців. Велика кількість бойовиків, імовірно, отримала поранення різного ступеню важкості. Також було лікідовано десятки командирів ХАМАС. Одна з найбільш відчутних втрат терористів – 13 липня авіаударом було ліквідовано командувача військового крила ХАМАС Мохаммеда Дейфа. Попри це, про знищення угрупування як військової сили говорити ще зарано.

"По-перше, навіть за довоєнними оцінками самого ХАМАСу було як мінімум 30 тисяч осіб, плюс близько 10 тисяч як мінімум "Ісламського джихаду" та ще кілька тисяч - у інших угруповань. Але проблема в тому, що за ці 9 місяців навіть в умовах бойових дій можна було набрати нових, і дійсно набрали деяку кількість. Зрозуміло, що вони у будь-якому разі не проходять упорядочену підготовку як у регулярній армії, але для того, щоб стріляти з автомата або з гранатомета їх за кілька тижнів підготувати цілком можна. Та в будь якому випадку, це для них чутливі втрати", - каже РБК-Україна військовий експерт з Ізраїлю Давід Гендельман.

Ізраїльська армія повністю не окупувала Сектор Газа. Постійно війська присутні тільки у коридорі "Нецарім", який зі сходу на захід перетинає Сектор Газа, у Філадельфійському коридорі вздовж кордону з Єгиптом і власне по оборонному периметру уздовж усього кордону Ізраїлю та Сектора.

Ізраїльські військові поблизу Сектора Газа (фото: Getty Images)

За словами Гендельмана, бойовики використовують партизанську тактику. Вони зараз не виходять на атаки "лоб в лоб", тобто намагаються ховатися та відступати і потім, коли ізраїльська армія знаходиться в тому чи іншому районі, проводять розрізнені партизанські атаки. У свою чергу, ізраїльська армія час від часу заходить у райони, куди бойовики повернулися і намагаються відновити військову інфраструктуру.

‘Коли розпочинали сухопутну операцію, то заздалегідь план було побудовано таким чином, що після першого етапу, так званого досягнення оперативного контролю, майже звідусіль війська виходять і потім повертаються та зачищають територію знову", - каже Давід Гендельман.

Альтернатива такому плану - запровадити постійний ізраїльський контроль за Сектором Газа, ввести режим військової адміністрації, чого ізраїльський уряд робити не хоче. І на це є кілька причин.

Інші фронти: від Лівану до Ємену

Ситуація на півночі Ізраїлю похідна від того, що відбувається в Секторі Газа, але не менш серйозна. Обстріли з боку ліванського угруповання "Хезболла" розпочалися 8 жовтня минулого року. Тобто на наступний день після нападу ХАМАС.

"Це до двохсот ракет на день, кілька нальотів безпілотників. І у відповідь ізраїльські удари в Лівані. Обидві сторони досі дотримуються відносно мінорного рівня бойових дій, - каже Давід Гендельман, - Це все ще є конфлікт низької інтенсивності, тому що, як мінімум, до цього моменту жодна сторона не хоче переводити його у велику війну".

Генсек "Хезболли" Хасан Насралла 11 липня вкотре заявив, що офіційна позиція угрупування полягає в тому, що припинення вогню в Секторі Газа призведе до припинення бойових дій на північному кордоні Ізраїлю.

У свою чергу Ізраїль також не починає повноцінну військову операцію проти "Хезболли", обмежуючись лише дистанційними ударами.

"За всіма сценаріями та розрахунками це буде набагато важчий захід, ніж війна з ХАМАСом. Можливо, дійде й до цього, бо нескінченно ситуація, як вона продовжується на північному кордоні, тривати не може", - каже експерт.

За словами Гендельмана, "Хезболла" може припинити атаки, якщо буде досягнуто перемир’я у Секторі Газа, та це не знімає проблеми присутності "Хезболли" в принципі. Угрупування зможе відновити атаки в будь-який момент. Разом з тим, від постійних обстрілів північ Ізраїлю уже перетворився у "сіру зону". З регіону відселено понад 80 тисяч мешканців, пошкоджено десятки тисяч будівель та підприємств.

Ще один досить віддалений фронт для Ізраїлю пролягає у Ємені. Проіранське угрупування хуситів, яке діє в цій країні, так само як "Хезболла", володіє арсеналом далекобійних дронів та ракет різного типу. Хоча між Єменом та Ізраїлем близько 2 тисяч кілометрів, хусити мають можливості атакувати ізраїльські судна в Червоному морі та навіть сам Ізраїль.

Приміром, 19 липня єменський безпілотник долетів фактично до центру Тель-Авіва і вибухнув. У відповідь ізраїльські ВПС атакували підконтрольний хуситам порт Ходейда.

Політична рамка та внутрішні протиріччя

Паралельно тривають переговори Ізраїлю та ХАМАС про припинення вогню і повернення заручників. Нагадаємо, в ході нападу 7 жовтня 2023 року угруповання захопило близько двох сотень цивільних осіб, з яких досі утримує близько 116 осіб.

До переговорів Ізраїлю та ХАМАС залучено США, а також Єгипет та Катар. Їхні зусилля вже приносили успіх. Торік у листопаді вдавалося домовитися про тимчасове перемир'я на тиждень. Тоді бойовики ХАМАСу звільнили 105 заручників в обмін на 150 засуджених терористів, паливо та інші запаси. Нові переговори тривають, але поки що не принесли результату. Розглядалися різні концепції врегулювання, останнім часом обговорюється переважно "план Байдена".

Президент США висунув свою ініціативу наприкінці травня. Вона передбачає три фази. На першій – припинення вогню, звільнення частини заручників, повернення цивільного населення у всі райони Гази та різке збільшення постачання гуманітарної допомоги. У другій фазі планується звільнення всіх заручників, повне припинення бойових дій та виведення ізраїльських військ. Третя фаза має включати відновлення Сектору Газа та повернення останків загиблих.

Втім, щодо переговорів із ХАМАС в ізраїльському суспільстві та серед політиків немає єдності. Зокрема, важливим чинником залишаються родичі заручників, яких утримують бойовики.

"Суспільство в Ізраїлі, на жаль, з цього питання не є згуртованим, є серйозні розбіжності. Більшість вимагає звільнення заручників, навіть якщо це звільнення матиме наслідки з погляду повної зупинки бойових дій. З іншого боку, є частина населення, яка вимагає, попри все, продовжувати бойові дії, знищувати ХАМАС до повної перемоги, яка навряд чи може бути взагалі досягнута. І, в принципі, ця частина населення не вважає, що визволення заручників – це першочергове завдання. І це дуже серйозна криза у суспільстві", – говорить РБК-Україна екс-посол Ізраїлю в РФ, голова програми вивчення Росії в ізраїльському Інституті досліджень національної безпеки Аркадій Міл-Ман.

Родичі заручників проводять марш біля військової бази Нахаль-Оз (фото: Getty Images)

Головне побоювання противників переговорів – у разі домовленостей не до кінця розгромлене військове крило ХАМАС, за рахунок допомоги ззовні, відновить свій бойовий потенціал. Зрештою, такі випадки вже були раніше, зокрема після операції "Литий свинець" 2007-2008 років.

З іншого боку, ізраїльський уряд досі не надав чіткого плану, що буде із Сектором Газа після розгрому ХАМАС. Прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху у лютому оприлюднив лише загальний документ на одну сторінку. У ньому не згадується про будь-яку роль Палестинської автономії – суперника ХАМАС на Західному березі річки Йордан і відкидаються односторонні міжнародні кроки щодо визнання палестинської держави.

На уряд також тиснуть ті, кого евакуювали з півночі Ізраїлю через обстріл з боку Хезболли.

"Оскільки уряд не має відповіді, коли можна буде повертати людей на Північ, Нетаньяху завзято відмовляється зустрічатися з тими людьми, які залишили свої будинки за вказівкою уряду. А це і побутові проблеми, і питання навчання дітей, майно та інші речі", – каже Аркадій Міл-Ман.

Як результат, згідно з опитуванням Інституту єврейської народної політики (JPPI), ізраїльський уряд має низьку довіру серед 73% населення, військовому керівництву – висловлюють недовіру 55% громадян.

16 червня припинив існування військовий кабінет, що включав членів уряду та представників опозиції – звідти вийшли колишні начальники генерального штабу Бені Ганц та Гаді Айзенкот. У рамках кабінету приймалися оперативні рішення у кампаніях проти ХАМАС та "Хезболли".

У своїй заяві Ганц дав зрозуміти, що виступає на підтримку запропонованого раніше Байденом мирного плану, сказавши, що ставить повернення заручників "вище за збереження влади". Він також закликав до дострокових виборів. Втім, поки що уряду демарш опозиції не загрожує.

"У нього (Нетаньяху - ред), як і раніше, більшість у Кнесеті, коаліція є, тому, на мій погляд, дії опозиції не загрожують уряду. Інше питання – наскільки коаліція єдина. Більшість урядів в Ізраїлі розвалюється не через дії опозиції, а через внутрішні розбіжності", - зазначає Аркадій Міл-Ман.

Загалом, постійні затягування з прийняттям стратегічних рішень з боку влади останнім часом призводять лише до накопичення проблем.

Позиція США

Підтримка США як основного союзника залишається вкрай важливою для Ізраїлю. І тут є нові виклики.

Нетаньяху у Вашингтоні має зустрітися з Байденом. Ця зустріч була запланована раніше, та після зняття Байдена з виборів програму візиту дещо змінили. В умовах, коли президент США не буде балотуватися на другий термін, ключовим завданням для ізраїльського керівництва є забезпечення стабільної підтримки до кінця каденціїБайдена, збереження контактів із тим кандидатом від демократів, якого відправлять на вибори – очевидно, Камалою Харріс. І зрештою, необхідно відновити контакти із Дональдом Трампом.

Щодо останнього проблем немає. Нагадаємо, ще під час першого президентства Трамп переніс посольство США в Ізраїлі з Тель-Авіва до Єрусалима. Також за посередництва США було підписано так звані "Угоди Авраама" між Ізраїлем та низкою арабських країн про нормалізацію відносин.

Нині підхід Трампа щодо мирних переговорів з Ізраїлем подібний до того, який він пропонує щодо України.

"Так само, як я сказав у своїй бесіді з президентом Зеленським та іншими світовими лідерами в останні тижні, - мій порядок денний МИРУ ЧЕРЕЗ СИЛУ покаже усьому світу, що ці жахливі смертоносні війни та конфлікти мають закінчитися", – написав Трамп 23 липня.

Позиція Камали Харріс щодо Ізраїлю залишається непевною. Зокрема, через те, що вона ніколи на курувала відносини з Ізраїлем та й зовнішню політику взагалі.

Хто ще може вплинути на ситуацію

Іран, звісно, залишається одним з ключових факторів. Окрім Хезболли та ХАМАС, ця країна надає підтримку низці інших угрупувань у Сирії та Іраку, та зрештою сама має можливості атакувати Ізраїль за допомогою дронів та ракет. Наразі в Тегерані не налаштовані піднімати ставки.

Протягом липня відповідальні за цей напрям іранські посадовці різними каналами посилено заявляли про продовження підтримки проіранських груп по всьому Близькому Сходу. Особливо тих, які атакують Ізраїль. Це пов’язано із занепокоєнням після обрання президентом Ірану ліберального Масуда Пезешкіяна. Нагадаємо, новообраний президент в ході виборчої кампанії заявляв про прагматичний підхід до зовнішньої політики, наприклад, про необхідність відновлення ядерних переговорів із Заходом.

Міністр закордонних справ Катару Мохаммед бін Абдулрахман Аль Тані та Державний секретар Ентоні Блінкен після перемовин між Ізраїлем та ХАМАС (фото: Getty Images)

З іншого боку Іран продовжує стежити за виборами у США та перспективами Дональда Трампа і Камали Гарріс, аби зрозуміти, чи можливе відновлення діалогу хоч в якомусь вигляді.

За оцінками Інформаційного центру з вивчення тероризму імені Меїра Аміта в Ізраїлі, сумнівно, що Пезешкіан хоче або може відхилитися від офіційної лінії щодо регіональних питань, особливо щодо Ізраїлю. Реальних змін у регіональній політиці Ірану, у тому числі щодо його проксі, не очікується.

Позиція арабських держав регіону важлива в плані підтримки ХАМАС та організації життя у Секторі Газа після розгрому бойовиків. Протягом тривалого часу основним спонсором ХАМАС був Катар, який загалом підтримує по всьому регіону представників мережевої асоціації "Брати-мусульмани". ХАМАС теж є частиною цієї мережі. І саме в Катарі проходять перемовини між Ізраїлем та терористами.

Загалом, регіональні гравці беруть до уваги різко антиізраїльську позицію "арабської" вулиці та важливість Ізраїлю як можливого союзника проти Ірану, а також можливість отримати для себе додаткові бонуси від США. В цілому, вони готові долучатися і фінансувати відбудову Гази, але все залежить від того, який остаточний план врегулювання буде схвалено.

Останній за порядком, та не за важливістю - Китай. Пекін отримував чи не найбільше вигоди від ситуації в Секторі Газа, адже таким чином блокуються логістичні шляхи між Східною Азією та Європою, що є альтернативними китайському "Поясу і шляху". Довгий час у КНР просто спостерігали та обмежувалися загальними заявами про необхідність припинити конфлікт.

Та 23 липня за посередництва Китаю 14 палестинських угруповань досягли угоди про створення "національного тимчасового уряду для примирення" після закінчення військових дій у секторі Гази. Втім, поки що Китай не дуже активно себе проявляє на цьому напрямку.

Опитані РБК-Україна експерти припускають, що ХАМАС як військову структуру у Секторі Газа знищити можливо, та як підпільна терористична організація він може швидко відродитися. Тож на порядку денному вирішення соціально-політичних питань Сектора Газа. І це може бути куди складніше, ніж військова операція по знищенню бойовиків.

При написанні матеріалу використовувались офіційні заяви ізраїльських та американських політиків, аналітичні матеріали Інформаційного центру з вивчення тероризму імені Меїра Аміта, соціологічні опитування Інституту єврейської народної політики (JPPI), коментарі військового експерта Давіда Гендельмана та екс-посла Ізраїлю в РФ Аркадія Міл-Мана.