Велике інтерв'ю голови НБУ Андрія Пишного для РБК-Україна – про те, що буде з цінами в Україні, про вплив війни на економіку, кредитні ставки та заощадження в гривні, нову програму з МВФ, заміну копійок на шаги, регулювання криптовалют та зміни у складі керівництва Нацбанка.
"Формат діючої програми МВФ вже не до кінця відповідає потребам сьогодення", - каже в інтерв’ю РБК-Україна голова Нацбанку Андрій Пишний. Він розповів, чому Україна потребує нових домовленостей із Міжнародним валютним фондом, які ризики можуть виникнути у 2026 році у разі недостатнього фінансування з боку західних партнерів і чому емісійне фінансування залишається табу для Нацбанка.
Пишний також пояснив, чому інфляція сповільнюється повільніше, ніж очікувалося, коли НБУ може знизити облікову ставку і як це вплине на кредити, курс долара та економіку загалом. Голова НБУ також поділився думками щодо майбутньому е-гривні та перспективах запровадити в обіг український "шаг" замість копійки.
– НБУ в кінці липня переглянув свій макропрогноз, визнавши, що темпи інфляції наразі вище прогнозованих. Ціль інфляції у 5% віддаляється як мінімум на рік – до 2027 року. Чому не вдається приборкати ціни?
– Нацбанк сигналізував про низку проінфляційних факторів ще у I півріччі минулого року. Тоді ми зупинили цикл зниження облікової ставки, оскільки бачили, що погані врожаї стали тригером для інфляційних процесів. Вже тоді наш прогноз передбачав, що інфляція зростатиме у другому півріччі 2024 року та на початку 2025 року. Це все є в наших інфляційних звітах.
Фактори, які стимулювали проінфляційний імпульс, насамперед, були обумовлені поганими врожаями. Звісно, війна також створила додаткові витрати, які перекладалися на ціни. Приміром, руйнування росіянами нашої енергетики змусило підприємства інвестувати суттєві кошти в автономне енергопостачання. Ще один фактор – дуже напружений ринок праці. Через безпекові ризики Україна втратила частину робочої сили, хоча і до 2022 року ми мали дефіцит кваліфікованих працівників. Через постійні обстріли вимушена міграція триває. Сукупність цих факторів підживила інфляційну динаміку.
На кінець 2024 року інфляційні ризики зросли, і ми відреагували на це переходом до циклу підвищення облікової ставки, що тривав до березня цього року. У квітні додатково змінили операційний дизайн процентної політики. Результат є. Ставки за гривневими інструментами зросли, збільшився попит на них, тоді як попит на валюту знизився. Інфляційні очікування під контролем. Базова інфляція – на траєкторії стійкого зниження.
Чи є у нас в арсеналі інструменти, щоб повернути інфляцію до цілі у 2026 році? Так, є. Приміром, суттєве підвищення облікової ставки дало б нам можливість це зробити. Але питання в ціні. В економіці не буває безкоштовних обідів – відчутне посилення політики підважить економічне відновлення. Також є опція зі зміцненням обмінного курсу за рахунок інтервенцій. Проте це більший тиск на міжнародні резерви, які нам треба зберігати, особливо з огляду на ризики в частині міжнародного фінансування.
Тому, зберігаючи облікову ставку незмінною зараз, ми намагаємося пройти по лезу – з одного боку, забезпечити стійке сповільнення інфляції до цілі на горизонті політики, а з іншого – підтримати відновлення економіки. Контрольованість інфляційних очікувань дозволяє нам це робити. Власне, така стратегія нашої політики чітко визначена її Основними засадами.
– Зростання курсу євро вплинуло на ціни?
– Це один із важливих елементів впливу. Але він, скоріше, почав відігравати свою роль у 2025-му році, з посиленням глобальної невизначеності на тлі тарифних війн. Саме після того відбулися відповідні зміни у парі долар/євро, що позначилося на курсі гривні до євро. Зараз вони мають свій вплив, ми його фіксуємо (зокрема у вартості палива), але до певної міри цей вплив ще відкладений в часі.
Я думаю, що впродовж наступних двох-трьох кварталів ми побачимо поступове перенесення на ціни тієї девальвації гривні до євро, що вже відбулася. Натомість до долара гривня залишається стійкою. Динаміка курсу гривні до долара визначається ринком, як і передбачено керованою гнучкістю.
Тож, за нашим прогнозом, зниження облікової ставки розпочнеться не раніше IV кварталу 2025 року. Ми шукаємо дуже складний баланс і знаходимося в умовах дилеми, коли маємо забезпечити цінову стабільність, збалансованість та керованість інфляційних очікувань, стійкість валютного ринку і підтримати економічне відновлення.
Ми три з половиною роки знаходимося у стані війни. Бачимо, як уповільнюється економічний розвиток і відновлення через війну, через складний ринок праці, обмежені врожаї. Тому ми повинні забезпечувати максимальний імпульс, за рахунок якого підтримується економічне відновлення, – і тут важливим є кредитування. Воно зростає 30% рік до року в останні місяці. Це темпи вищі, ніж були до "ковіду".
– Про кредитування ще поговоримо. Нацбанк у новому прогнозі вказує, що відновлення економіки цього року буде повільнішим, ніж очікувалось. А на наступні роки ваш прогноз – ріст 2-3%, в кращому випадку – 3-3,5%. Іншими словами, навіть за умови завершення війни і початку економічного відновлення, стрімкого зростання економіки Нацбанк не очікує?
– Наш прогноз виходить з консервативних припущень. Складові економічного зростання – це праця, капітал та продуктивність. Праця і капітал у нас страждають від війни. Продуктивність – те, що витягує економічне зростання. Можуть бути інші, більш оптимістичні сценарії, але ми виходимо з того, що помилка в бік більшого оптимізму може бути гіршою.
Війна триває, а разом з нею тривають ризики, пов'язані з втратою людей, виробничих потужностей та територій. І ми вкотре відчули це в 2024-2025 роках, коли росіяни перейшли від нищення енерготранспортної системи до нищення енергогенеруючих потужностей.
Банківська система торік відповіла на цей виклик. Був підписаний меморандум про особливі умови відновлення та кредитування енергетичних потужностей. З того часу на пільгових умовах профінансовано проектів на майже 1 ГВт потужностей та зберігання. В основі цієї історії – відчуття макрофінансової стабільності і стійкості, ефективності економічної політики Національного банку і уряду. Наведу кілька важливих маркерів.
Гривня залишається стійкою. Валютний ринок функціонує, поступово повертається до нормальності, режим керованої гнучкості працює. Попит і пропозиція визначають динаміку і повертають відчуття роботи з ризиком. Стабільно більше 50% операцій на валютному ринку відбуваються без участі Національного банку. Курс дедалі більше відіграє роль поглинача шоків, а не їх генератора.
Вкладення в облігації внутрішньої державної позики – дуже важливий економічний маркер. З початку року вкладення населення в гривневі ОВДП зросли майже на 15 млрд грн – на 2 млрд грн більше, ніж за весь минулий рік. Це відповідь на запитання, чи користується гривня довірою, і наскільки важливою є привабливість гривневих активів, яку Національний банк забезпечує.
Ми вже третій рік живемо без емісійного фінансування бюджетного дефіциту. Внутрішній борговий ринок дав 400 млрд гривневих залучень у 2023 році, у 2024 році – 500 млрд. З початку цього року – вже майже 250 млрд. Це все гроші, які йдуть на фінансування державної потреби на додачу до міжнародної фінансової допомоги та зростання податкових доходів в умовах стійкого валютного ринку.
Зверніть увагу на показники банківської системи. З початку року маємо 10% приросту строкових гривневих депозитів від трьох місяців – це ресурс, який йде на фінансування, в першу чергу, економіки. Більше 42% склали доходи від кредитування в структурі процентних доходів банків. Банки повертаються до структури своїх доходів і балансів, які існували до повномасштабного вторгнення.
Це все основа, без якої говорити про будь-яке економічне відновлення і економічне зростання було б неможливо.
– І це неможливо без зовнішньої допомоги. Якою наразі є ситуація з фінансуванням від донорів? Чи бачите ви ризики на поточний рік?
– Ми розраховуємо, що цього року вдасться повною мірою покрити потребу в міжнародному фінансуванні. Національний банк і уряд очікують, що за підсумками року отримаємо приблизно 54 млрд доларів зовнішнього фінансування.
– З цієї суми ще має надійти 30 млрд, здебільшого по програмам ERA Loans і Ukraine Facility. Але наступний транш від ЄС точно буде менше, наразі його призупинено, бо Україна не виконала ряд зобов'язань по реформах.
– Ми уважно слідкуємо за повідомленнями, які звучать, та за динамікою цих перемовин. Але не бачимо наразі підстав змінювати наші припущення, які закладені до базового сценарію прогнозу.
– Тобто ці 54 млрд доларів ми маємо отримати від партнерів до кінця року?
– Ми працюватимемо на цю мету. Я бачу готовність усіх політичних стейкхолдерів забезпечити саме такий рівень фінансування. Ми розуміємо, що у 2025 році нам потрібно отримати достатній обсяг фінансування, щоб, у тому числі, сформувати певний буфер валютної ліквідності на 2026 рік. Іншими словами, мати перехідний залишок.
На наступний рік у нас 22 млрд доларів наразі мають підтверджені джерела. Але потреба – близько 35 млрд. Це означає, що щодо решти суми нам ще необхідно пройти перемовини і закріпити їх як на політичному, так і на операційному рівні.
У разі, якщо ця робота виявиться недостатньо успішною, а потреби залишатимуться на тому рівні, які задекларовані, звісно, нам треба буде реагувати. Але я можу повторити ще раз – ми стійкі у своєму намірі уникнути емісійного фінансування бюджетного дефіциту.
– Прем'єрка Юлія Свириденко очікує на нову програму з МВФ. У вас вже є розуміння рамок, в яких відбуватимуться перемовини? І коли треба вийти на домовленість по новій програмі? Можливо, до кінця року?
– Національний банк долучений до цих перемовин, ми знаходимося в середині цього процесу. І зараз відбувається формування позиційної рамки та напрямів нової програми, яка може прийти на заміну тієї, що є наразі.
Поточна програма з МВФ завершується у 2027 році. Значна її частина зосереджувалася на повоєнній відбудові. На жаль, дії росіян не свідчать про бажання завершити війну. Україна, її цивільна інфраструктура та населення все частіше та інтенсивніше піддаються обстрілам. Як наслідок, формат діючої програми вже не до кінця відповідає потребам сьогодення. Тож ми вже почали розмірковувати над новою програмою.
При цьому нинішня програма є успішною і для України, і для самого Міжнародного валютного фонду. Вісім успішних переглядів програми МВФ в умовах повномасштабної війни свідчать про те, що ми провели чудову роботу. Інтенсивність нашої взаємодії з МВФ напевно рекордна – кожних три місяці новий перегляд програми.
Я жартую, що свою родину бачу рідше, ніж колег з МВФ і голову місії Гевіна Грея. Але тісна постійна комунікація дає нам можливість говорити з ними досить щиро. Вони до молекул розуміють усі процеси, які відбуваються у нас.
– Станом на кінець липня ми маємо проблему з Бюро економічної безпеки. Призначення через конкурс директора БЕБ було умовою отримання нового траншу від МВФ. Ця умова не виконана. Паралельно виник скандал з незалежністю НАБУ та САП. Наскільки зокрема історія з БЕБ може вплинути на наступний перегляд?
– Ми уважно слідкуємо за тим, як розвиваються події. Все, що ви сказали, виходить за межі мандату Нацбанку. Але ми жодним чином не применшуємо значимість цих подій і слідкуємо за ситуацією, адже антикорупційні питання є, у тому числі, частиною нашої співпраці з міжнародними партнерами.
З останніх заяв можу сказати, що є підстави вважати, що найближчим часом, навіть днями, буде ухвалене оптимальне і необхідне рішення, яке зніме напругу і сформує гарне підґрунтя для початку розмови про нову програму з МВФ (Рада ухвалила закон про відновлення незалежності НАБУ та САП у четвер, 31 липня, 6 серпня уряд призначив директора БЕБ, - ред.).
Наразі нема підстав, аби ми переглядали наші базові припущення в сценаріях щодо МВФ. Але так, ми повинні працювати на те, щоб усі без винятку зобов'язання, які бере на себе Україна в рамках домовленостей з Європейським Союзом і з МВФ, виконувалися.
Коли ми стійкі в реалізації зобов'язань щодо структурних реформ, це дає нам підстави говорити партнерам на рівних, щоб вони виконували свої запевнення щодо покриття нашої потреби. У програмі з МВФ чітко визначена потреба за двома сценаріями: за базовим, який передбачає, що війна триватиме певний період часу з відповідною інтенсивністю, і за негативним. За базовим сценарієм потреба становить 153 млрд доларів, за негативним – 165 млрд доларів упродовж чотирирічного періоду програми.
– Ви ж не тільки досвідчений банкір, а й досвідчений політик. На вашу думку, скандал з антикорупційними органами матиме наслідки для України з боку наших міжнародних партнерів? Можливо, ці питання тепер будуть більш акцентно прописані в новій програмі? Або більш ретельно за цим партнери будуть слідкувати?
– Незалежно від того, який я маю політичний бекграунд, я наразі є головою Національного банку України і повинен діяти і комунікувати виключно в межах того мандату, який є. З цього приводу, мені здається, ми дали дуже чіткий коментар. Єдине, що можу сказати точно – над новою програмою з Фондом усій українській команді доведеться попрацювати дуже і дуже відповідально.
– Щоб закрити тему з МВФ. Україна продовжила контракт свого представника в фонді Владислава Рашкована? Він залишається віцепрезидентом від України?
– У мене нема підстав стверджувати про інше. Владислав виконує гарну роботу, у нас добра взаємодія. Він користується авторитетом, розуміє суть тих процесів, які відбуваються. Завдяки Владу маємо тіснішу комунікацію з Фондом – як в частині передачі інформації, так і її отримання.
– Одне з зовнішніх джерел фінансування – це програма від G7 по відсоткам з замороженим російських активів – ERA Loans. Якщо ширше подивитись на цю історію, які реальні механізми і строки ви бачите для передачі Україні саме заморожених активів?
– Україна протягом трьох з половиною років війни часто проходить етапи від "це за жодних умов неможливо" до "давайте ми про це подумаємо" і "гаразд, давайте зробимо якнайшвидше". У питанні доступу до самого тіла знерухомлених активів в мене складається враження, що ми проходимо це знову.
Наразі ми чуємо від вищого керівництва Європейської комісії, навіть від деяких центробанкірів – а ми такими речами не жартуємо, – та від деяких колег із країн Балтії про те, що знерухомлені активи повинні поступово розглядатися як відповідне джерело фінансування України. Ці заяви лунають, зокрема, від Валдіса Домбровськіса і Каї Каллас. Ця дискусія так чи інакше триває. Я більш ніж переконаний, що знерухомлені активи поступово стануть відповідним джерелом для України.
Є дискусія навколо можливих ризиків такого політичного рішення, зокрема, що передача цих активів Україні може підважити глобальну роль євро як резервної валюти. Наше ж бачення інше – євро жодним чином нічого не загрожує, ці активи вже є знерухомленими (цю тему ми детально розкрили у квітневому Інфляційному звіті). А Російська Федерація давно агресивно діє по відношенню до європейського бізнесу і його активів на території РФ, займаючись націоналізацією та експропріацією.
– Нацбанк має наразі рекордні золотовалютні резерви, які йдуть, зокрема, для підтримки валютного курсу. В дискусіях з тим же МВФ не виникає питань щодо підходу, коли західні кредити йдуть на утримання курсу?
– Рекордний рівень резервів свідчить про те, що заходи, які вживає Нацбанк та керована гнучкість обмінного курсу, працюють. Ми не виснажуємо наші резерви, не підважуємо стійкість валютного ринку, не розбалансовуємо курсові, а разом із ними інфляційні очікування.
Ми прогнозували перелом інфляційного тренду у червні після піку в травні. Ми досягли результату. І розуміємо, що II півріччя дозволить нам говорити про зниження інфляції. Тепер нам потрібно закріпити цей тренд. І тут політика інтервенцій разом з операційним дизайном, обліковою ставкою, валютними обмеженнями є комплексом інструментів, які знаходяться в арсеналі монетарної політики НБУ, щоб бути ефективним.
Коли ми говоримо, що резерви НБУ йдуть на підтримку валютного ринку, то варто зважати, що частина наших валютних інтервенцій – це лише технічне перетікання на ринок валюти, отриманої від міжнародної допомоги, в процесі її витрачання урядом на внутрішні цілі.
Чому так відбувається? Тому що отриману від партнерів валюту уряд напряму обмінює в НБУ на національну валюту (в обхід ринку). Натомість гривня, яка потрапляє в економіку через фінансування видатків бюджету, на валютний ринок потрапляє. Коли видатки уряду зростають, збільшується і продаж валюти НБУ, тому що ми маємо цю ситуацію балансувати.
Якби НБУ цього не робив, ми б мали значно гіршу ситуацію з усіма макроекономічними показниками включно з курсом, яка при цьому була б необґрунтованою. Натомість резерви були б значно більшими, що, до речі, якраз і могло б викликати питання не лише в українців, а і в партнерів.
– У когось в середині країни може скластися враження, що рекордні резерви – це ніби подушка безпеки. Але ж це може бути ілюзією, тому що ми не знаємо, що нас чекає в 2026 році.
– Так, міжнародні резерви виконують захисну функцію. Це резервний буфер на випадок криз. І цей буфер повинен бути співмірним з тими ризиками, які ми наразі маємо.
Але я пропоную подивитися на це питання дещо ширше. Наведу кілька прикладів. Експортна виручка за 2024 рік зросла на 20%, хоча за деякими показниками фізичні обсягу експорту знизилися. У 2025 році ми фіксуємо ту саму тенденцію. Це говорить про те, що економічні агенти сприймають валютно-курсову політику і режими функціонування ринку як справедливі, а валютний курс – як відповідний орієнтир, що не дестимулює.
Це дуже важливий баланс, що побудовано на очікуваннях економічних агентів, які формують потоки експортної виручки. Плюс це свідчить про те, що валютна лібералізація відбувається за прозорою логікою, яку НБУ відкомунікував ще в липні 2023 року. Тоді ми опублікували Стратегію пом'якшення валютних обмежень, переходу до більшої гнучкості обмінного курсу та повернення до інфляційного таргетування. Валютна лібералізація – це кроки в напрямі поступового відновлення вільного руху капіталу і ринкових засад функціонування.
Я на кожній зустрічі з бізнесом закликаю – читайте ці документи. Подивіться, як ми рухаємось. Не календарні дати визначають наш рух, ми створюємо системні передумови для того, щоб якнайбільше, якнайшвидше, в безпечний і, головне, ефективний спосіб для відновлення економіки лібералізувати рух капіталу.
Достатні міжнародні резерви – це одна із необхідних передумов бути ефективним в тому, щоб українська економіка, уражена війною, поверталася до нормальності. Тому що нормальність є тим, що генерує розвиток. Ми не щасливі від наявності тих обмежень, які ми змушені були запровадити. Ми розуміємо, що це екстраординарні заходи. Через це ми дуже зацікавлені в тому, щоб ринкові механізми поверталися, щоб бізнес відчував дедалі більше кисню і мав більше простору й можливостей.
Я би не говорив, що виключно за рахунок макрофінансової допомоги ми підтримуємо макрофінансову стабільність. Резерви та вражаюча внутрішня спроможність під час повномасштабної війни, яку формує синергія зусиль держави та бізнесу, зокрема завдяки його неймовірній адаптивності, дають нам можливість не втрачати час, а розбудовувати системну взаємодію, розуміючи, що рано чи пізно ми повинні скористатися іншими джерелами, які побудовані на відновленні і на розвитку, якого ми прагнемо.
Тут варто сказати і про євроінтеграцію, над якою ми працюємо. На початок війни рівень еквівалентності банківського сектора України до європейських регуляцій був нижче 50%. А зараз – 77%. З підписанням закону про факторинг, я думаю, вже всі 80%. Наша мета – до кінця 2027 року забезпечити повну еквівалентність.
– Може, нам вже час відв'язувати курс гривні від долара і до євро переходити?
– Цьому питанню приділяється занадто багато уваги. Воно насправді має, я б сказав, навіть дещо заполітизоване значення. Ми зробимо те, що вимагатиме структура української економіки, її стійкий розвиток, підтримка найкращих для неї напрямів розвитку і система управління ризиками.
І якщо це потрібно буде робити, ми це рішення ухвалимо, і ви навіть не відчуєте цього. У нас немає курсової привʼязки, вона була до жовтня 2023 року. Тож, по суті, питання лише у курсоутворюючій валюті. Якщо простіше, то до якої валюти обраховується офіційний курс гривні першопочатково та до якої валюти можуть згладжувати курсові коливання інтервенції НБУ. Все це більше технічні речі. Тож і рішення ми повинні будемо ухвалювати на рівні нашої внутрішньої в Національному банку операційної моделі після глибокого аналізу. Воно не швидке, воно не станеться завтра чи післязавтра. Але ми кожен день дивимося та аналізуємо.
Якби ми не були стресостійкими і постійно діяли під впливом заголовків, то, я думаю, наробили багато дурниць. Ми досить гнучкі там, де потрібно. Але при ухваленні рішень ми глибоко занурюємося в аналіз ситуації, аналізуємо різні сценарії розвитку і обираємо найкращий з точки зору балансу ризиків.
– Нацбанк турбувала ситуація на валютному ринку, коли курс євро зріс, здається, найбільше з жовтня 2021 року по відношенню до гривні? Як це було сприйнято?
– Насправді досить спокійно. Ми розуміємо, аналізуємо, бачимо цю ситуацію. Ринок відреагував на зміну курсового співвідношення в парі долар/євро.
Тут варто розуміти, що НБУ на постійній основі оцінює вплив курсової динаміки на досягнення цінової стабільності. Ми робимо це комплексно. Тобто не лише беремо до уваги ефекти від зміни курсу гривні до долара США, але і від того, як змінюється середньозважений курс гривні відносно корзини валют країн – наших основних торгівельних партнерів.
Не заглиблюючись у технічні деталі, зазначу, що ми регулярно аналізуємо ключові показники й оцінюємо, чи є потреба щось калібрувати у нашій монетарній політиці для приведення інфляції до цілі 5%.
– Чи радив би голова Нацбанку українцям тримати заощадження в гривні? Або якось диверсифікувати портфель? Частину в гривні, частину в євро, частину в доларі?
– Національний банк і голова Національного банку не дають інвестиційних порад і не публікують прогнози щодо курсу. Ми свідомо працюємо на те, щоб привабливість гривневих активів була забезпечена. Щоб ринок внутрішнього боргу був функціональним, щоб ставки за строковими гривневими депозитами і за облігаціями внутрішньої державної в гривні захищали від інфляції. Звісно, навіть національні банки, управляючи своїми міжнародними резервами, керуються одним із принципів – диверсифікація.
– Враховуючи, що зараз у населення впав попит на валюту, ви вважаєте, українці стали більше довіряти гривні?
– Давайте порахуємо. Інфляційні очікування домогосподарств (на наступні 12 місяців) – на рівні приблизно 10-11%. За нашим прогнозом на горизонті 12 місяців інфляція знизиться до 6,7%. Строкові депозити терміном від трьох місяців в гривні – середня ставка 13,7%, це близько 10,5% після вирахування всіх податків. Ставка за гривневими облігаціями внутрішньої державної позиції з терміном рік – 16,7% (доходи від них не оподатковуються).
Тобто ставки за депозитами є близькими до очікувань та значно вищими за інфляційний прогноз, а за ОВДП – відчутно перевищують обидва показника. І приріст вкладень населення в гривневі ОВДП, які я озвучив вище, найкраще це демонструють.
Стійкість валютного ринку забезпечена. Гнучкість є, але, як я вже сказав, вона не є штучною. Ця гнучкість формується під впливом змін у балансі попиту і пропозиції валюти. Національний банк згладжує небезпечні курсові коливання.
Треба брати усю сукупність факторів, визначаючи структуру власного інвестиційного портфеля. А який він буде, в НБУ рекомендацій не дають. Можу порекомендувати – вивчайте, цікавтеся, слухайте, довіряйте перевіреним експертам і Національному банку.
– Ви говорили про досить стрімке відновлення кредитування – рік до року портфель банків зростає на 30%. За рахунок чого? Це вплив державних програм?
– Коли ми говоримо про те, чому відновлюється кредитування, ми повинні пам'ятати, що нам вдалося забезпечити макрофінансову стабільність. В умовах турбулентності апетит до ризику кредитування не з'являється, а навпаки вщухає. В умовах турбулентності немає широкого обсягу кредитних заявок від платоспроможних клієнтів, всі вони переходять в режим захисту.
На 30% зростає чистий кредитний портфель бізнесу рік до року, а темпи зростання інвестиційних кредитів терміном від 1 до 3 років навіть вищі за загальні. І це, до речі, відбувається навіть попри те, що Національний банк з грудня 2024 року до березня 2025 року підвищував облікову ставку. Це не мало гальмуючого впливу на темпи кредитування. А ще ми дивимося на якість цього приросту. Сама ставка кредитування на сьогоднішній день є найкращою за період повномасштабного вторгнення і нижчою, вона відповідає ставкам, які були до "ковіду".
Це означає, що банківська система на сьогоднішній день, за рахунок того, що вона прибуткова, капіталізована, має достатній рівень ліквідності, почала нарощувати конкуренцію. І це означає, що платоспроможний позичальник і гарна заявка отримують сьогодні можливість провести навіть невеличкий умовний тендер між банками з точки зору того, яку кредитну ставку йому можуть запропонувати.
– В кредитуванні роль держави наразі домінуюча наразі?
– Ми спостерігаємо, що питома вага державних програм поступово знижується – із 40% вже до 30%. Зараз відбувається нарощення ринкового кредитування. А це означає, що державні програми можна використовувати для стимулювання саме того, що є вкрай необхідним – підтримки економічного розвитку, наприклад, території стійкості. Там, де дійсно потрібно, там, де високі ризики. Там держава повинна розвернути субсидійоване кредитування і дати необхідне, тому що це питання, в тому числі, відновлення територій. А ті, хто можуть скористатися ринковою пропозицію, нехай її отримують.
Подекуди були ситуації, коли ринкові ставки були нижчими, ніж ставки за програмою, яку пропонує уряд як субсидійовану підтримку. Нам зараз вдалося знайти відповідне порозуміння з Міністерством економіки, і ми надалі працюватимемо над тим, щоб ринкове кредитування заміщувало максимально кредитну потребу, а субсидійовані кредити працювали лише там, де це необхідно для підтримки пріоритетних галузей економіки, територій стійкості, які максимально дотичні до лінії фронту, або соціальних верств і військовослужбовців. Це стосується в тому числі і іпотеки.
– А яка роль державних банків?
– Державні банки демонструють гарну ефективність. Вони сплатили до державного бюджету 36 млрд гривень дивідендів, а також достатньо високі податки. Ми бачимо, як держбанки, які займають зараз більше 60% ринку за коштами населення та близько 55% за активами, нарешті активніше приділяють увагу військово-промисловому комплексу. Беруть активну участь у відбудові енергетики, кредитують агропромисловий комплекс. Практично по всій системі пріоритетів вони на сьогодні працюють. А головне - роблять це під наглядом незалежних наглядових рад. Але простір для покращення завжди є.
– Держава має скоротити свою частку в банківському секторі?
– Це було і залишається важливим завданням. Тому що та частка, якою сьогодні володіє держава, є ситуативною і приріст був вимушеним через націоналізацію Sense Bank. Зараз Укргазбанк і Sense Bank перші в черзі на початок процесу приватизації.
Відповідний закон в жовтні минулого року підписав президент.
Це означає, що в уряду як власнику державних банків є розширене поле опцій для відповідного моделювання приватизаційного процесу. Я не знаю, чи завершив він вибір незалежного міжнародного консультанта, який буде супроводжувати цю приватизацію. Але це точно найближчим часом мало би відбутися.
Далі, я думаю, сам дизайн приватизації і роздержавлення державного банківського сектору повинен бути також публічним і прозорим. Я дуже розраховую на те, що ми нарешті оновимо стратегію розвитку державного банківського сектору, де буде відповідь на те запитання, яке ви поставили, а яким буде банківський сектор, за яких умов і за якого сценарію, яка цільова модель.
– Це Мінфін має дати відповідь?
– Так, і Уряд. Також можна говорити про часткову приватизацію Ощадбанку – щодо цього до повномасштабного вторгнення була зацікавленість з боку ЄБРР. Якщо ми все ж будемо успішними в питанні розбудови інвестиційної інфраструктури, то можна поговорити і про інші цікаві моделі, адже держбанки сьогодні ефективні.
До речі, ще один важливий показник стійкості фінансового сектору - стійке зниження розміру непрацюючих активів - до 27%. Поточний показник близький до історичного мінімуму, зафіксованого станом на 1 березня 2022 року - на початок повномасштабного вторгнення. Але якщо змінусувати проблемні активи, які обліковуються на балансі ПриватБанку і пов’язані з боргами колишніх власників, то цей показник буде навіть на рівні десь приблизно 17%.
Банківська система, до речі, єдина сфера, яка на сьогодні позбавлена можливості виплачувати дивіденди і розподіляти капітал, і водночас посилює вимоги до капіталізації. Це в тому числі пов'язано з тим, що вона повинна бути максимально готовою прийняти на себе всю заявку, яку сформує відновлення української економіки після досягнення миру. Цей ресурс повинен бути готовим виконувати функцію фінансового посередника якнайкраще.
– Чи вирішилася ситуація з фінтех-компанією Revolut, яка мала намір вийти на український ринок?
– Будь-які фінансові чи платіжні послуги, які надаються в межах нашої зони відповідальності, повинні пройти відповідну авторизацію і процедуру ліцензування. Я відзначу, що компанія Revolut абсолютно сприймає позицію Національного банку в цьому питанні. Між нашими командами відбувається відповідний наглядовий діалог. Я не буду вдаватися в деталі його перебігу, але можу сказати, що робота триває, і я наразі не бачу якихось тривожних сигналів.
Давайте дамо нашим командам можливість належним чином відпрацювати. Є спільне розуміння того, що, працюючи в межах мандату Національного банку, будь-який учасник ринку повинен пройти усі необхідні ліцензійні процедури, отримати ліцензійні схвалення і дотримуватися законодавства, зокрема і про захист прав споживачів.
– На початку року Нацбанк заявив, що компанія Bit Capital, яка нібито кредитувала людей в криптовалюті, а виявилося, що це просто кредити в гривні, діяла без належної банківської ліцензії. Чи багато ще таких компаній, які намагаються надавати фінансові послуги населенню?
– Національний банк визнав послуги цього сервісу такими, що мають ознаки фінансових і підлягають ліцензуванню. І з огляду на це дав свою оцінку. Це не одиничний випадок. Ми уважно аналізуємо інші кейси, які фіксуємо під час наглядової діяльності. Наразі в опрацюванні приблизно десять компаній та сервісів. Національний банк проводить поглиблену перевірку по кожному з цих кейсів, відбувається визначений нашими регламентними процедурами і нормативно-правовими актами процес аналізу і ухвалення рішень.
Не можуть надаватися фінансові послуги без належної авторизації та за межами пруденційного мандату. Це незаконна дія, і Національний банк надаватиме відповідну оцінку подібного роду кейсам. Ми напрацьовуємо цю компетенцію і формуємо належну практику.
– А що нам взагалі з криптоактивами робити? Як їх інтегрувати в законодавче поле? Як ви це бачите? І чи на часі це питання?
– Тут все водночас і складно, і просто. Формуючи законодавче поле для реалізації віртуальних активів, з огляду на європейську інтеграцію ми повинні рухатися в чіткому фарватері, який визначений європейською директивою MICA та відповідними Регламентами Європейського Союзу. Водночас ця директива набула чинності лише в січні 2025 року і вона дає доволі широке поле для дискреції і національного регулювання.
Треба виходити з декількох параметрів. Перше – спроможність регуляторів. Дуже важливо, щоб в момент, коли буде врегульовано статус віртуальних активів, регулятори були спроможні реалізувати ті повноваження, які їм будуть надані. Для цього важливо буде створити достатній простір і, можливо, певний перехідний період.
Питання оподаткування віртуальних активів я зараз не коментую. Це за межами мандату Національного банку.
Нам важливо, щоб були чітко дотримані наші "червоні лінії". Віртуальні активи не можуть бути платіжним засобом, не можуть підважувати жодним чином ефективність наших монетарних інструментів. Жодного трансферу монетарних повноважень та підважування спроможностей Національного банку з огляду на легалізацію віртуальних активів не повинно відбуватися.
Другим важливим аспектом є те, щоб віртуальні активи не стали інструментом для обходу наших обмежень, що запровадженні в період воєнного стану з метою збалансування грошово-кредитного ринку та забезпечення достатнього рівня золотовалютних резервів.
Важливо надати регуляторам достатній високий рівень повноважень для відповідного реагування та застосування заходів впливу за порушення прав споживачів на ринку віртуальних активів. Мати достатній рівень компетенції для регулювання та необхідні технічні рішення для нагляду за учасниками ринку з віртуальними активами.
Легалізація віртуальних активів не повинна також підважити нашу ефективність в питанні забезпечення фінансового моніторингу, у законодавство в цій сфері мають бути імплементовані норми міжнародних стандарти FATF та відповідних європейських регуляцій. Вона не повинна підживлювати тіньовий сектор.
Навпаки, це було б ідеальним, на мою думку, рішенням, якщо легалізація віртуальних активів дозволить детінізувати ринок, що також позитивно вплине на оцінку нашого фінансового сектору зі сторони західних партнерів. А це означає, що, можливо, нам потрібно провести більш широку дискусію – що саме буде спонукати вивести з тіні ті віртуальні активи, які вже сьогодні є і якими володіють.
Повинен бути достатній рівень довіри до тієї політики і регуляторних рішень, які будуть ухвалювати парламенти, які потім реалізовуватимуть регулятори всіх сфер.
– У нас навіть народні депутати декларують серед своїх активів і біткоїни, і решту криптовалют.
– А скільки, окрім депутатів, насправді не декларують? Цей ресурс треба повернути в економічний обіг, але легалізація не повинна підважити спроможність Національного банку бути ефективним у реалізації мандату з цінової стабільності. Через це, ми кажемо, що "червоною лінією" для нас буде наступне – тільки гривня є законним платіжним засобом на території України.
– А проєкт "е-гривня" буде реалізовано?
– Це зовсім різні речі. Це цифрова форма безготівкової гривні (англ. – СBDC), емітентом якої є Національний банк. Ми вже маємо розуміння потенційної моделі архітектури е-гривні. Зараз здійснюємо підготовку до пілотного проєкту, завершуємо пошук технологічного партнера.
Ми хочемо, щоб цей пілот дав нам максимум інформації для ухвалення рішення щодо широкомасштабного випуску. Паралельно ми дуже уважно дивимося на те, як розвивається процес щодо CBDC в інших центральних банках, особливу увагу приділяємо розвитку проєкту "Цифровий євро", враховуючи євроінтеграційний курс України. Наша команда взаємодіє з Європейським центральним банком, з Bundesbank, Банком Бельгії, Банком Франції та Банком Сингапуру.
Але говорити про те, що рішення щодо випуску е-гривні ось-ось відбудеться, зарано. Спочатку буде пілот, ми до цього пілоту наразі готуємося.
– Не можу не спитати, що з заміною копійок на шаги? Наскільки я розумію, зараз крок за Верховною Радою. Ви очікуєте ухвалення відповідного законодавства? Чи є якісь інші перешкоди?
– Рішення залежить від парламенту і від політичної волі. Я був і залишаюся переконаним у тому, що ми зобов'язані це зробити – повернути питому українську історичну назву розмінній монеті. Вона в нас є, і це не копійка. Копійка – це шматок москви, який у нас залишається в кишені, на наших цінниках, а головне, – в голові.
Для мене це питання декомунізації, деколонізації, це повернення до своїх витоків, до власних історичних цінностей. Чим більше я цим займаюся і про це думаю, тим більше переконуюся, що в нас є підстава говорити, що грошова реформа 1996 року остаточно не завершена. Бо ця купка сміття, яку залишила тут москва, поєднує нас з нею, мінськом і тирасполем. Бо більше ніде немає копійки, як розмінної фракції національної валюти. Вони залишили її тут свідомо.
Навіть попри те, що ми розглядаємо можливість поступового вилучення з обігу розмінної монети номіналом 10 копійок, але якийсь час, впродовж наступних кількох років, монета номіналом 50 копійок ще буде залишатися в обігу, бо на неї є попит збоку торгівлі. Це означає, що ми повинні будемо підтримувати і докарбовувати якусь частину цих монет.
Коли мені кажуть про те, що їх немає в обігу, я кажу, вибачте, є. Загалом майже 1 млрд 400 млн монет номіналом 50 копійок перебувають в обігу. Щороку ми повинні докарбовувати їх для того, щоб підтримувати якість готівкового обігу. І ми повинні з огляду на те, що немає рішення Верховної Ради, докарбовувати знову цього року 20 млн монет номіналом 50 копійок.
Але ще раз підкреслю - це рішення не залежить від кількості монет в обігу, їхньої форми чи матеріалу. Воно насамперед про відхід від російських фінансових традицій і повернення до питомо українських термінів. Це крок до остаточної української мовної присутності всюди, де обертаються гроші. Реальна і дієва мовна деколонізація у фінансовій сфері.
– Чому Рада зволікає?
– Насправді, важко збагнути це. В Національному банку команда дуже важко сприймає цю паузу. Треба поставити у цьому питанні крапку і завершити грошову реформу. Зробити нашу грошову одиницю абсолютно суверенною, незалежною і жодним чином не спорідненою навіть у найменших своїх проявах з державою-агресором. Я дуже сподіваюся, що рано чи пізно це рішення так чи інакше відбудеться. Ми будемо працювати і надалі на те, щоб переконувати і адвокатувати.
Підкреслю, жодних додаткових витрат з державного бюджету подібна заміна і перехід з проросійської назви "копійка" на питому українську назву "шаг" не вимагає. Жодного одномоментного вилучення копійок з обігу це не вимагатиме. Просто в якийсь момент будуть ходити одночасно два види розмінної монети - 50 копійок і 50 шагів.
– Як вам пояснюють колеги з Верховної Ради, чому вони зволікають?
– Мабуть, зараз варто зробити знижку на період відпусток. Я сподіваюся, що до наступної дати – 2 вересня 2026 року, коли ми святкуватимемо 30-річчя української гривні, ми зробимо їй такий подарунок. І приберемо остаточно цей московський слід. Але дуже сподіваюся, що це станеться ще цього року.
– Кілька уточнень щодо ситуації в самому Національному банку. Чи плануються якісь зміни в правлінні, враховуючи, що у Катерини Рожкової закінчився контракт? Чи будуть у вас нові заступники, чи пані Рожкова продовжить займати цю посаду?
– Є коротка відповідь - так, зміни в правлінні плануються.
– Є розуміння по терміну? Це буде найближчим часом?
– Можна і так сказати. Наразі перший заступник Катерина Рожкова виконує свої обов'язки і перебуває на посаді до моменту, поки не буде призначено іншу людину. Так виписаний закон.
– А щодо Ради Національного банку. Коли вона буде остаточно сформована?
– Ми розраховували, що ще до квітня відбудеться доукомплектування. Наскільки я знаю, зараз на рівні комітету Верховної Ради відбувається конкурс для того, щоб вони заповнили свою квоту. Мені вважається, що це питання найближчого часу. У всіх є розуміння, що Рада НБУ повинна бути доукомплектована. Я відповідні звернення спрямував і на рівень комітету, і на рівень президента України. Але і до цього часу у Раді НБУ є кворум для ухвалення рішень, а чинні регламенти дозволяють забезпечити належні робочі процеси.