Як працює система гарантування банківських вкладів, чи вистачає у держави грошей повертати 100% коштів вкладників збанкрутілого банку та збільшити суму гарантування до 100 тисяч євро. Детальніше – в інтерв’ю РБК-Україна з директором-розпорядником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Ольгою Білай.
На початку повномасштабного вторгнення була запроваджена 100%-ве гарантування банківських вкладів фізичних осіб. Ця норма підвищила довіру населення та додала стійкості банківській системі.
До того ж протягом війни були лише поодинокі випадки виведення банків з ринку, за що відповідає Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Директор-розпорядник Ольга Білай розповідає, що на сьогодні у фонду є достатньо резервів виплачувати кошти вкладникам збанкрутілих банків.
Більше того, Фонд планує гарантувати через пару років виплати у розмірі 100 тисяч євро. Цей європейський стандарт буде особливо важливим для підтримки малого бізнесу.
Щоб отримати гроші від активів збанкрутілого банку, фонд проводить аукціони, де продаються різні лоти – від нерухомості до творів мистецтва. Фонд не чекає цих грошей, а здійснює виплати вкладникам зі своїх резервів. Завдяки цьому досягається значна оперативність – в середньому кошти повертаються за 13-15 днів.
Ольга Білай також розповіла про залучення інвесторів на активи банку, який виводиться з ринку, судові процеси з ексвласниками та країною-агресором та висловила свою думку, чи можливий новий "банкопад" як у 2014-2016 роках.
– У вас дуже невдячна робота, адже вам доводиться робити її за людьми, які зі своїми зобов'язаннями не впоралися. Скільки банків зараз в управлінні фонду?
– У нас 54 банки, які існують як юридичні особи, вони ще не вилучені із Єдиного державного реєстру. В стадії ліквідації перебувають 19 банків, це значить, що у банку ще є якісь активи на балансі і вимоги всіх кредиторів не задоволені. Інші банки існують як юрособи і ми продовжуємо стягнення шкоди з пов'язаних осіб.
Для задоволення вимог кредиторів ми проводимо дослідження, чи були випадки, коли керівництво діяло на шкоду банку і його кредиторам. Якщо такі випадки були, подаємо до суду для того, щоб стягнути шкоду і винні особи понесли відповідальність.
– Зараз в Україні "здоровими" є 60 банків. Виходить майже паритет із кількістю тих, якими займається фонд?
– Якщо називати "здоровими" банки, які мають банківську ліцензію, то абсолютно правильно – у нас 60 банків. Всі вони є учасниками фонду.
– Чи реально знайти інвестора на ті банки, які були виведені з ринку, чи більш реалістичний шлях – продати активи на аукціонах і ліквідувати банк?
– Період для пошуку інвестора досить короткий - триває менше місяця. Плюс є ще лише один місяць для укладення і виконання угоди. Цього достатньо для маленького банку, але у випадку більшого банку цей обмежений строк може бути перешкодою.
Час важливий, тому що ми відкриваємо конкурс на виведення банку з ринку і шукаємо банк або інвестора, якому буде цікаво працювати з активами та зобов'язаннями збанкрутілого банку після того, як він визнається неплатоспроможним.
Для них важлива якість активів та їх реальна вартість, адже ми передаємо активи неплатоспроможного банку в якості оплати за те, що приймаючий банк бере його пасиви, тобто зобов’язується повернути депозити та інші борги. Також ми можемо продати весь банк інвестору. У такому випадку аналіз активів дозволяє майбутньому власнику оцінити суму власних коштів, яка йому буде необхідна для відновлення платоспроможності банку. Тому достатній час для аналізу – критичний фактор.
На жаль, коло потенційних покупців на банк в цілому зараз обмежене лише однією особою, яка пройшла попередню кваліфікацію в НБУ, але у випадку "Комінвестбанку" не виявила інтересу до придбання акцій. Проте банки можуть брати участь у конкурсі без попередньої перевірки НБУ.
Нещодавній приклад із "Комінвестбанком" показав, що попит на ринку є. У нас було чотири банки, представники яких у спеціальній кімнаті даних проводили оцінку активів "Комінвестбанку". Один із них – банк "Асвіо" – зробив пропозицію, яка була вигідніша за ліквідацію, і виграв конкурс. Це дуже позитивний сигнал, який свідчить про те, що банки зацікавлені в розширенні свого бізнесу та набутті нових клієнтів.
Знайдеться приймаючий банк або інвестор чи ні, залежить від якості активів банку, виставленого на конкурс, адже покупець – це не благодійний фонд. Якщо активи банку дуже низької якості, наприклад, кредити, які видавалися без застав або компаніям, які не спроможні їх погасити, такі активи будуть не цікаві. Майже на всіх відкритих конкурсах у кімнату даних заходили потенційні інвестори, але в переважній більшості відмовилися робити хоч якусь пропозицію, адже оцінили якість активів і дійшли висновку, що вони не готові з цим працювати.
– Продаж активів банку – це основне джерело доходів Фонду?
– Якщо банк вже перейшов у стадію ліквідації, інвестори можуть розглядати лише купівлю окремих активів цього банку. Активи банку – це джерело задоволення вимог кредиторів та вкладників. Фонд не отримує дохід від їх продажу. На початковій стадії виведення банку з ринку Фонд виплачує гарантовані кошти вкладникам і стає кредитором банку на цю суму, потрапляючи в третю чергу кредиторів.
Коли Фонд отримав відшкодування витрат на виплати, відбуваються погашення за наступними чергами. Наприклад, у випадку з "Комінвестбанком" вимоги Фонду як кредитора третьої черги були задоволені. Ми виплатили 215,1 млн гривень вкладникам на початку січня 2025 року в межах гарантованої суми, тобто повну суму вкладів разом з відсотками. Від продажу активів задовольнили шість черг кредиторів, кошти яких не гарантовано, а зараз ми уже виплатили 85% коштів сьомої черги, а це юридичні особи. Це підприємства, в яких були залишки на рахунках у цьому банку.
– Зазвичай юридичні особи обділені нашим законодавством у цьому питанні.
– Це залежить від активів: якщо активи дозволяють погасити вимоги Фонду, а потім четверту-шосту черги і ми доходимо до бізнесу – ми виплачуємо їх кошти.
Що таке активи банку? На 80% – це кредити позичальників (фізосіб або компаній). Якщо боржники продовжують платити, а вони зобов'язані виконувати умови кредитних договорів, навіть якщо банк у стані ліквідації, тоді ми ці кошти акумулюємо і виплачуємо кредиторам. Якщо платить хоча б половина банківського портфелю, ми досить швидко акумулюємо кошти для того, щоб віддавати їх кредиторам.
Якщо всі боржники перестали платити, коли почули, що банк ліквідують, тоді нам треба застосовувати примусове стягнення, а це зовсім інші час і витрати.
– Ви йдете в суди.
– Піти в суд – це заплатити судовий збір, витратити час на отримання судового рішення, потім піти у виконавчу службу та шукати майно. Для кредиторів банку вигідніше, якщо працюючий кредитний портфель збережений.
Фонд не може отримати коштів більше, ніж він виплатив вкладникам банку, тому що для нас це не є джерелом прибутку – лише відшкодування тих коштів, які ми позачергово перерахували вкладникам, щоб вони були впевнені, що їхні кошти гарантовані. Маючи впевненість, вони будуть довіряти банківській системі, а це наше основне завдання – збереження стабільності та довіри до банківської системи.
– Хоча за час війни близько 10 банків були визнані неплатоспроможними.
– З початку повномасштабного вторгнення ми виводили з ринку дев’ять банків (також один був націоналізований), але не всі вони були неплатоспроможними. Два банки ("дочки" російських держбанків) були ліквідовані одразу, в них була відкликана ліцензія на другий день повномасштабної війни. Ще два банки пішли в ліквідацію через те, що вони порушували законодавство про фінансовий моніторинг.
Лише декілька банків були неплатоспроможними, їхня бізнес-модель призвела до того, що вони перестали бути спроможними обслуговувати зобов'язання перед кредиторами. Це досить гарний показник здоров’я банківської системи, що у нас реально неплатоспроможних за роки повномасштабної війни було лише п’ять банків.
Якщо подивитися до 2022 року, то і під час банківської кризи 2014-2017 років, і після кожного року з ринку виводилося по декілька банків з підстав неплатоспроможності, бо їх бізнес-модель виявилася нежиттєздатною.
– "Укрпошта" хоче відкрити банк фінансової інклюзії на основі PINbank. Наскільки реально це реалізувати, на вашу думку?
– У нас є три банки, які мають ліцензію і акції яких були стягнені на користь держави згідно із санкційним законодавством – Sense Bank, "Мотор-банк" та PINbank. Останній контролює Міністерство розвитку громад та територій. Він досить маленький, має обмежені можливості і тому наразі вирішується його подальша доля.
Ми зможемо застосувати свої повноваження, якщо ці банки визнають неплатоспроможними. У нас є багато способів – ми можемо продати акції банку приватному інвестору. Чи буде це робота на державу - так. Інвестора, його репутацію та джерела коштів перевіряє НБУ, регулятор питає його про план розвитку банку.
Чи може "Укрпошта" бути інвестором, який розвиватиме банк? Певно, що може, якщо буде мати працюючу бізнес-модель. Важлива репутація інвестора і чи цей бізнес є прибутковим. Для управління банком "Укрпошта" й сама має бути сильною і спроможною організацією. Це питання лежить в компетенції НБУ, він має всі повноваження для визначення життєздатності бізнес-моделі.
– Якщо НБУ погодить передачу банку "Укрпошті", тоді роль фонду буде суто технічною?
– Ми працюємо з НБУ разом. Активні дії фонду починаються, коли є рішення НБУ про визнання банку неплатоспроможним. Як я зазначала, ми можемо зробити передачу активів та зобов'язань таких банків іншому працюючому банку. У такому випадку ключову роль у пошуку та виборі приймаючого банку відіграє фонд, а НБУ лише має підтвердити фінансовий стан приймаючого банку. У випадку продажу банку в цілому функція НБУ ширша – попередня кваліфікація інвесторів і перевірка наявності у них достатньої суми власних коштів та репутації. А Фонд має провести конкурс, обрати кращу пропозицію серед учасників, затвердити умови продажу і виконати всю роботу з реалізації угоди.
Фонд також може зробити перехідний банк, коли ми створюємо новий банк, отримуємо ліцензію для його функціонування, передаємо туди активи та зобов'язання і вже цей перехідний банк продаємо інвестору. При цьому "токсичний" залишок активів неплатоспроможного банку йде у ліквідацію. Варіант перехідного банку пом’якшує юридичні ризики попереднього банку, адже це нова структура. Для інвестора це може бути цікаво, адже там немає "скелетів у шафі".
– Мабуть, варто проговорити створення перехідного банку з інвесторами, щоб вони хотіли його придбати.
– Коли починає роботу тимчасова адміністрація і ми оголошуємо конкурс (на подальше виведення банку з ринку - ред.), ми пропонуємо інвесторам всі способи, надаємо їм можливість самостійно обирати цікаві активи і способи участі у врегулюванні і збираємо їхні пропозиції. Якщо інвестор каже, що він зацікавлений у такому способі виведення, як купити перехідний банк, тоді ми створимо перехідний банк саме так, як запропонував інвестор.
Перед створенням перехідного банку відповідно до конкурсної пропозиції інвестора ми порівнюємо пов’язані з цим витрати з витратами за іншими отриманими пропозиціями і з витратами у випадку повної ліквідації банку, коли не можемо реалізувати жоден із способів виведення. І обираємо той спосіб, де буде найменше втрат для кредиторів цього банку. В основу всього у нас покладено збільшення задоволення вимог кредиторів.
Хоча відповідно до світової практики перехідний банк може бути інструментом для тимчасового управління активами і зобов’язаннями, коли неплатоспроможний банк too big to fail (англ. - занадто великий, щоб впасти) і його ліквідація неможлива, а зацікавлених інвесторів немає. Ми теж маємо такий інструмент. У такому випадку фонд може створити перехідний банк навіть без наявності інвестора, у тому числі заздалегідь. Тоді закон дає нам до двох років на пошук покупця перехідного банку.
– Наскільки фонд задоволений результатами аукціонів, вартістю проданих лотів? Ви можете продавати багато чого – від нерухомості до творів мистецтва, має бути оцінка активів.
– У нас був довгий еволюційний шлях, щоб визначити, як продати активи найдорожче. Ми прийшли до того, що має бути максимальна конкуренція, коли всі бачать всю інформацію, і всі, хто зацікавлений, можуть прийти і зробити ставку на аукціоні, тільки тоді аукціони будуть давати найкращий результат. Цієї мети ми досягли розміщенням всієї інформації про активи у віртуальній кімнаті даних та виведенням аукціонів на "Прозорро.Продажі".
Ціну може визначити тільки ринок. Перше, що ми робимо, коли починається ліквідація, - обов’язкову оцінку кожного активу. Потім ми порівнюємо – у кожного активу є балансова і оціночна вартість. Та, яка більша, і буде стартовою ціною на аукціоні. Ми завжди пропонуємо купити у нас за найбільшу ціну, а далі дивимося, як на це реагує ринок.
Є певний період експозиції від оголошення торгів до початку аукціону. Якщо аукціон був невдалим, ніхто не прийшов на торги, ми проводимо наступний аукціон. Таким чином, період експозиції збільшується, ринок бачить цей актив довше і ми шукаємо ціну на ринку. У нас є два типи аукціонів – англійський (на підвищення ціни - ред.) та голландський (на пониження ціни - ред.), але принцип початку за найвищою ціною працює для обох типів. Нерухомість, як правило, продається краще.
Приклад останніх місяців – торги з продажу активів "Комінвестбанку". Показник конверсії (співвідношення балансової вартості активу до ціни продажу) подекуди сягає більше 250%, тобто активи продаються в два з половиною рази дорожче балансової вартості. Це коли є попит і класний актив.
На балансі банків бувають дуже специфічні активи. Наприклад, у "Родовід Банку" була колекція ікон, в "Промінвестбанку" — колекція картин українського художника. Напевно, склад активів залежить від смаків менеджменту банку. Хтось любить прикрашати картинами, наприклад, поверх, де знаходиться правління банку, хтось колекціонує твори мистецтва. Такі активи ми теж реалізуємо в процесі ліквідації, але вони мають дуже точковий інтерес з боку ринку. Нерухомість – це квадратні метри, які продукують дохід. З картинами чи іншими активами складніше.
– Чи не було до вас пропозицій від ексвласників банків викупити активи поза аукціоном?
– Ні, ми все продаємо на "Прозоро.Продажі" і так буде завжди. Ми вже не повернемося до більш традиційних аукціонних закритих пропозицій у конвертах, тому що відкритість і прозорість створюють довіру до процесу продажу та відкривають можливості брати участь навіть тим, хто ніколи не знав, що банк мав у власності картини. Є поціновувачі певних художників, вони повинні мати змогу прийти на аукціон і мати рівні можливості зробити ставку і запропонувати свою ціну.
Якщо ми маємо справу з кредитом і позичальник не платить, то це "квиток на війну". Ми йдемо до суду, паралельно виставляємо цей кредит на торги. По суті, це пропозиція інвестору прийти і замість нас продовжувати судитись. Якщо позичальник платить, ми такий кредит не продаємо, а отримуємо від нього кошти до повного погашення. Це вигідно кредиторам банку, оскільки суми погашень кредиту надходять їм.
– Ви продаєте активи з великим дисконтом?
– Повторюсь, ми виставляємо актив на продаж за найбільшою ціною – балансовою або оціночною. Якщо він не продається, ми починаємо поступово знижувати ціну. Бувають випадки, коли на етапі зниження з'являються нові зацікавлені гравці, які починають конкурувати між собою, і ціна зростає. Ми б із задоволенням продавали кредити навіть вище за балансову вартість, але, на жаль, так їх не купують.
– Кредити купують інші банки, колекторські компанії?
– Ті, хто розуміється на цьому бізнесі. Колись ми продавали портфелі іпотечних кредитів, банки, як і інші гравці ринку, аналізували портфелі, оцінювали, як кожен позичальник генерує дохід, прораховували, який зможуть отримати дохід, і тоді купували ці кредити.
– Яка ситуація із реалізацією активів банків, які були виведені з ринку в часи "банкопаду" 2014-2016 років?
– Щодо переважної більшості цих банків ми вже завершили процедуру ліквідації. Це означає, що ми продали всі активи або погасили всі зобов’язання, що можна було погасити. Продовжуємо судові процеси для стягнення шкоди з керівництва банків та пов'язаних осіб. Це власники, кредитні комітети, правління, які видавали неякісні кредити позичальникам, які не могли платити.
Я думаю, що в майбутньому в таких масштабах подібної проблеми вже ніколи не буде, адже покращився банківський нагляд. В тих банках, які до нас надходять сьогодні, ми вже не бачимо такого огульного кредитування і повного нівелювання ризиків. Це також питання якісного корпоративного управління. Це не має бути фікція, яка лише формально підходить під вимоги НБУ. Коли у вас побудована система ризиків і комплаєнсу, то такі кредити видати неможливо, їх просто блокуватиме система. Зараз НБУ дуже стежить за цим.
– Яка загальна сума претензій Фонду до ексвласників банків, які були виведені з ринку у 2014-2016 роках?
– Якщо взяти взагалі банки, які ми виводили з ринку, то в нас понад 269 млрд гривень незадоволених вимог кредиторів станом на 1 вересня 2025 року.
– Хто лідери цього антирейтингу?
– Це "Фінанси та кредит", VAB та "Дельта".
– Тобто Костянтин Жеваго, Олег Бахматюк та Микола Лагун.
– В цих банках були наглядова рада, правління і кредитні комітети. Це, знову ж таки, питання корпоративного управління, це не є відповідальністю лише однієї особи. Це спільна відповідальність, згідно із законодавством вони всі є солідарними боржниками. Ми судимося з ними всіма, і це досить тривалий процес.
Коли ми судимося з представниками ексвласників банків, маємо довести розмір шкоди, і суду потрібен час, щоб все проаналізувати і прийняти рішення – це нормально. Не нормально, коли наші відповідачі починають зловживати своїми процесуальними правами, постійно відкладаючи засідання суду та заявляючи якісь нові вимоги. Вони роблять ставку на те, що пройде час і щось зміниться.
Я не знаю, на що вони сподіваються, але ми вже багато років судимося, і там, де це очевидно, рано чи пізно суди приймають рішення на користь фонду і ми стягуємо з пов'язаних осіб ту шкоду, якої вони завдали.
– Якщо людина мала депозит у 2013-2014 роках, чи може вона розраховувати на індексацію при його поверненні?
– Ні, адже всі зобов'язання зафіксовані. У цьому випадку час працює проти кредиторів. Це також питання до судів: деякі справи розглядаються по 7-8 років, ми б були дуже раді, якби вони тривали до пів року.
– У ексвласників може бути значно більше ресурсів, ніж у фонду, щоб судитися роками.
– В окремих процесах власники банків і відповідачі користуються своїми процесуальними правами, іноді зловживають, навіть дуже активно зловживають ними. Один з прецедентів – справи проти пана Жеваго щодо банку "Фінанси та кредит", у якому Верховний Суд відмовив представникам третіх осіб у спорі (залучені гірничозбагачувальні комбінати) у розгляді чергових заяв про виправлення описки в проміжному судовому рішенні, розцінивши такі дії саме як зловживання. Ми працюємо в тій системі, яка в нас є.
– Чи є у нас сумлінні олігархи, які сказали: "Я винен, ось забирайте ваші гроші"?
– До нас такі пропозиції не надходили.
– З початку війни фонд гарантує повернення 100% суми вкладу та відсотків. Ви справляєтесь з виконанням цієї норми?
– Так. Це екстрена норма. Треба розуміти, що повна гарантія може вводитись, щоб подолати кризові ситуації, щоб не було масштабних наслідків для системи. За період повномасштабного вторгнення за повною гарантією ми виплатили близько 9 млрд гривень. Кошти самого фонду на сьогодні перевищують 46 млрд гривень. Тобто ми повністю справляємося з тими ризиками, які є в системі.
Ми постійно прораховуємо майбутні ризики, проводимо оцінку фінансового стану, обраховуємо, які в нас можуть виникнути потенційні виплати. Ми бачимо, що в нас коштів наразі абсолютно достатньо.
Є механізм, який дозволяє порахувати, скільки коштів має бути у фонду на випадок негативних наслідків. Ми рахуємо потенційні втрати, тобто виплати фонду, і співвідносимо їх із загальною сумою вкладів. Виходить відсоток можливих виплат (цільовий показник), на сьогодні він встановлений законом на рівні 2,5%, до 2028 року має бути досягнуто 3,5%.
У фонду також є зобов'язання перед Міністерством фінансів. Раніше ми брали кредити на суму близько 80 млрд гривень, щоб виплатити вклади часів банківської кризи 2014-2017 років. Частково ми їх повернули, частково вони існували на момент введення повної гарантії. Верховна Рада перевела наші зобов'язання перед Мінфіном в умовні. Це означає, що фонд повертає Мінфіну кошти тільки тоді, коли повністю покриті майбутні виплати вкладникам, тобто лише надлишок коштів. У нас зберігається фінансова подушка безпеки достатня для того, щоб банківська система була впевнена: грошей на випадок поодиноких банкрутств вистачить. Цього року ми виплатили Мінфіну 7,9 млрд гривень надлишку.
– Ви зберігаєте умовно 40 млрд гривень резерву, а все, що вище нього, повертаєте Мінфіну?
– Ми тримаємо мінімальний залишок на рахунку, а частину коштів інвестуємо в облігації внутрішньої державної позики.
– За який період часу ви повертаєте кошти фізичній особі?
– Закон каже, що не пізніше, ніж на 20 робочий день з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку ми повинні розпочати виплачувати кошти. Фактично ми починаємо виплати на 13-15 день.
– Вкладник має подати заявку, наприклад, через "Дію", щоб ви про нього не забули?
– Ми ні про кого не забуваємо. На третій день після початку роботи в неплатоспроможному банку тимчасової адміністрації він надсилає до фонду базу даних, де записаний кожен вкладник - як його звуть, номер паспорту, дата народження, ідентифікаційний код. До речі, ми постійно перевіряємо, щоб банки правильно заповнювали ці бази даних, щоб не було такого, що банк збанкрутував, а в базах даних про вкладників було лише 50% інформації.
Як тільки ми це зробили, вкладник має прийти до банку-агента лише з паспортом та довідкою ІПН, або скористатися "Дією" чи онлайн-банкінгом, щоб банк-агент міг його ідентифікувати і здійснити виплати на його рахунок.
– Всі вкладники починають отримувати виплати протягом 20 днів після оголошення банку неплатоспроможним?
– Так. У нас є завдання цей процес прискорити. Технічно це можливо. Згідно з європейським законодавством відведено 7 робочих днів, щоб розпочати виплати. Ми до цього йдемо, це близьке майбутнє.
– Якщо ви отримали від збанкрутілого банку, наприклад, мільярд гривень, а зобов'язання перед вкладниками складають більші суми, в якому порядку ви виплачуєте гроші?
– Якщо мова йде про гарантовану суму, ми одразу ж виплачуємо гроші вкладникам наперед, незалежно від того, чи отримали ми кошти чи не отримали. Кошти на такі виплати ми беремо із власних резервів, не чекаючи продажу активів.
Усім іншим клієнтам-кредиторам кошти відшкодовуються у порядку черговості кредиторів, яка передбачена законом. На ту суму, яку фонд виплатив вкладникам, він стає кредитором банку третьої черги. Коли продаються активи банку, ми отримуємо свою частку. Коли фонд повністю погашає гарантовані виплати (або погашається 3-я черга) і ще залишаються кошти від продажу та управління активами банку, то банк їх відшкодовує кредиторам у порядку черговості, а якщо коштів недостатньо для задоволення вимог кредиторів однієї черги, то кошти розподіляються пропорційно між кредиторами черги.
– Яка історична заборгованість ексвласників банків перед вкладниками-фізособами?
– З початку діяльності фонд виплатив вкладникам банків близько 105 млрд гривень гарантованого відшкодування. Якщо брати незадоволені вимоги всіх кредиторів, станом на 1 вересня 2025 року – це понад 269 млрд гривень. Це вимоги самого фонду, вкладників фізосіб і юросіб в деяких банках. В кожному банку різна ситуація. Наприклад, в банку "Форум" ми виплатили фізособам кошти, які перевищили граничну гарантовану суму 200 тисяч гривень, на 44%.
У деяких банках ми виплатили гроші всім фізичним і юридичним особам і навіть пов'язаним особам дев’ятої черги. Знову ж, все залежить від якості активів. Наприклад, ми отримали 10 рішень судів, але у боржника немає коштів, тоді ми отримаємо нуль гривень і стільки ж розподілимо серед кредиторів. Ми не можемо розподілити те, чого немає.
– Чи несуть якусь відповідальність працівники НБУ, які відповідали за пруденційний нагляд банків під час кризи 2014-2017 років, коли деякі банки відверто називали "пилососами"?
– В банку є керівництво, яке залучає депозити та видає кредити. Якщо люди несуть мішками гроші, то банк, отримуючи ці кошти, кудись їх вкладає. Якщо він вкладає кошти в "бульбашки", то відповідальність лежить на тому, хто приймає таке рішення, і за це ми судимось. Ми вважаємо, що керівництво банку, яке приймало рішення, має нести відповідальність.
НБУ не вказує банкам, кого кредитувати, а кого ні, які ставки встановлювати.
– Але є вимоги до якості активів.
– Банки відповідальні за якість своїх активів. Коли їх якість погіршується, вони мають збільшувати резерви, це впливає на капітал і призводить до неплатоспроможності.
Але ми не живемо в плановій економіці. Банк, його правління, наглядова рада – вони приймають рішення про те, що будуть робити з грішми і чи будуть вони підвищувати ставки.
Комітет управління активами і пасивами визначає, наприклад, що банк залучає кошти в гривні з відсотком не вище 14%, а кредитує за ставкою не нижче 15%. Має маржу, яка дозволяє покривати адміністративні та операційні витрати банку. Хтось в банку приймає рішення, наприклад, поставити ставку на депозити 30% у гривні, коли всі конкуренти дають 12%.
В даному випадку також важливим є питання фінансової грамотності людей.
– Яка на низькому рівні.
– Так. Людина, яка бере кредит, має оцінювати, чи спроможна його повернути, який відсоток від доходу будуть займати виплати. НБУ ще раніше зобов'язав банки вказувати в договорах реальну ставку за кредитами.
– Чи були випадки, коли члени кредитного комітету банку понесли відповідальність своїм майном та активами?
– Так, в нас є такі рішення господарської юрисдикції по чотирьох банках, які вже не лише набули законної сили, але є остаточними та вже на виконанні. Ми стягуємо гроші. Нещодавно, наприклад, ми отримали у якості арештованого майна земельну ділянку, яку продамо і отримаємо кошти.
Також маємо позитивний прецедент у одній зі справ, де один з солідарних боржників в добровільному порядку повністю виконав рішення суду та сплатив понад 5,3 млн гривень. Такий підхід дає плоди. Зараз керівництво банків зовсім по-іншому ставиться до того, що робить. Якщо в 2014-2016 роках ми бачили, що напередодні входження тимчасової адміністрації до неплатоспроможного банку вночі і рано-вранці "штампувалися" угоди і виводилися активи, то зараз такого немає, бо ми визнаємо такі угоди нікчемними і починаємо судитися.
Люди, які виводили активи, їх втрачають та обростають юридичними ризиками. Вони розуміють, що за це настане відповідальність. За те, що кредитували неплатоспроможні підприємства, за те, що брали кредити, обманюючи банк і не збираючись погашати. За все це буде відповідальність. За те, що переставали гасити кредити. Кредитори ж вимагають повернення коштів у фонду, а тому фонд вимагає повернення коштів у боржників банку.
Це розуміння починає набуватися гравцями ринку, світогляд змінюється у правильну сторону.
– Що ви можете сказати про законопроект 13007-д, як він впливає на роботу фонду, які зміни пропонуються?
– Частина змін стосується усунення перешкод для залучення приймаючих банків та інвесторів. Головне, що заважає залучити інвестора, - це якість активів банку, тут законопроект не допоможе. Але ми можемо збільшити час для ознайомлення інвестора із бізнесом банку, надати йому можливість для виправлення помилок, покласти частину збитків неплатоспроможного банку на попередніх акціонерів. Також може бути ситуація, коли в нас є два інвестора і ми повинні вибрати одного. А якщо інвестори хочуть різні частини бізнесу одного банку? Ми хочемо надати їм таку можливість.
Оскільки якість активів будь-якого неплатоспроможного банку з часом погіршується, нам завжди вигідніше швидко передати клієнтів до працюючого банку, і клієнтам так краще. Взагалі це найкраща світова практика у випадку виведення з ринку банків, які збанкрутували, це дуже зручно для клієнтів, адже вони непомітно переходять до іншого банку. Наприклад, у п'ятницю банк закрився, а в понеділок клієнт прийшов, а його обслуговує просто інший працюючий банк. Наша мета – саме такий підхід, але для цього треба заздалегідь підготуватися. В законопроекті є зміни, які покращують процес такої підготовки.
Також передбачаються зміни для кредиторів. За чинним законодавством вкладники збанкрутілого банку не мають подавати заяв, а кредитори мають подавати, щоб отримати кошти, які перевищують гарантовану суму (наприклад, 600 тисяч гривень після війни). Законопроєкт передбачає, що фізичні особи зможуть забрати свої кошти з неплатоспроможних банків не лише в гарантованому розмірі, а й понад цю суму без подання заяв кредиторів. У законопроекті також є уточнююча норма: якщо кредитор не прийшов протягом трьох років після початку процедури ліквідації банку, ми зберігаємо його кошти і чекаємо (на сьогодні вони списуються).
– Ви говорили про європейський стандарт гарантії на рівні 100 тисяч євро (майже 5 млн гривень). Чи буде достатньо у фонду ресурсів, щоб її забезпечити?
– У фонду є достатньо коштів, щоб покрити ризики в системі, якщо гарантована сума відшкодування буде 100 тисяч євро. Це наша стратегія і наш бенчмарк, до якого ми прагнемо. В європейському законодавстві є гарантія повернення вкладів для юридичних осіб в такій самій сумі.
Ми розраховуємо на те, що ми запровадимо гарантію і для юридичних осіб і будемо їм виплачувати відшкодування позачергово за рахунок коштів фонду. В першу чергу це важливо для малого і середнього бізнесу. Великі корпорації, як правило, мають мільйонні залишки на рахунках в декількох обслуговуючих банках, вони можуть диверсифікувати ризики та мають штат, щоб оцінити фінансовий стан банку. Маленькі та середні підприємства сконцентровані на веденні бізнесу, вони часто мають бухгалтерів або податкових агентів на аутсорсі. 100 тисяч євро – це досить велика сума для них, втрата якої може зупинити бізнес.
Також ми прагнемо включити кредитні спілки до учасників системи гарантування, бо наразі в нас системою охоплено тільки банки.
– Чи вистачить джерел доходів фонду (банківські внески, інвестиційний дохід) на покриття вкладів фізичних і юридичних осіб у розмірі 100 тисяч євро?
– Так. На сьогодні до 90% вкладів фізосіб складають суми до 100 тисяч євро, а вклади юросіб, як правило, крупніші. Лише 10% вкладів і поточних рахунків юросіб знаходяться в діапазоні до 5 млн гривень. До речі, ми проводимо аналіз структури розміщення коштів і бачимо, що дві третини коштів фізосіб у банківській системі - це кошти до запитання (як залишки на рахунках) і лише третина - це строкові депозити.
Сума 100 тисяч євро буде покривати 90% коштів фізосіб і лише 10% юросіб. Ми говоримо про гарантування коштів маленьких підприємств, таких як кав'ярні, фермерські господарства. Це той бізнес, коли людина сама себе зайняла, ще найняла на роботу декілька людей. Такі люди будуть рушійною силою нашої економіки після завершення війни, вони мають бути захищеними.
– Якщо ми перейдемо до гарантування 100 тисяч євро, чи буде ця норма розповсюджуватися на державні банки?
– Так, всі учасники системи гарантування знаходяться в однакових умовах.
– Коли реально перейти на цей показник, чи реально це зробити під час війни?
– Що швидше, то краще, адже це є елементом розбудови довіри до банківської системи. Тим більше, за нашими розрахунками, фонд може це забезпечити, він фінансово стійкий. Оскільки є потреба в законодавчих і технологічних змінах, це період двох-трьох років. Це також буде залежати від динаміки процесу вступу України до Європейського Союзу. Хоча зміни в системі гарантування більше потрібні не Євросоюзу, а нам самим.
– Як ви оцінюєте довіру вкладників до банків під час війни? Наскільки 100%-ве гарантування вкладів збільшило довіру?
– Це був дуже потужний захід, щоб зацементувати довіру тому, що в перші тижні повномасштабного вторгнення люди масово знімали готівку. Банки та роздрібні мережі забезпечили цю можливість, щоб люди не переживали. Як тільки людина починає переживати, виникає черга. Головне – психологічний фактор. Щоб уникнути паніки, була забезпечена можливість зняття готівки в торговельних мережах, стимулювання онлайн платежів та введена 100%-ва гарантія на вклади. Це стабілізувало ситуацію і показало людям, що їх кошти будуть збережені. Наші перші "воєнні" виплати клієнтам "Мегабанку" та інших банків на повну суму вкладу довели, що ця система працює.
Кожні два роки ми проводимо дослідження обізнаності споживачів про фінансові послуги та систему гарантування вкладів. Зокрема, у нас є питання: "Чи довіряєте ви банківській системі?" Як бачимо, рівень довіри у 2024-2025 роках – найвищий за весь час, коли ми проводимо опитування, а порівняно з 2021 роком він зріс на 12%. Люди розуміють, що вони швидко і просто можуть отримати свої кошти.
– Останніми роками у нас не було резонансних банкопадів.
– Був випадок "Мегабанку" в червні 2022 року, ми виплатили його вкладникам 4 млрд гривень із 9 млрд гривень виплат по всіх банках за час повномасштабного вторгнення. Важливо було виконати взяті зобов'язання у повному обсязі.
– Розкажіть про позови фонду проти країни-агресора.
– Для нас принципове завдання - стягнути з агресора шкоду. Фонд подав 5 позовів проти рф за збитками з 2014 по лютий 2022 року, два з них - групові.
Ми почали з індивідуальних позовів щодо активів банків, і першим банком був "Український фінансовий світ". Ми вже отримали рішення суду – стягнути 1 мільярд 900 мільйонів, його передали на виконання до виконавчої служби. Також виграли груповий позов за збитками "Грін банку", "Банку "Таврика", "Ерде Банку", "Укргазпромбанку", "Фортуна-банку" на 498 млн грн. Крім того, наразі в судах розглядається позов за збитками "Південкомбанку" на понад 2,8 млрд грн і другий поданий Фондом груповий позов за збитками банків "Київська Русь", "Актив-Банк", "Енергобанк" та "Петрокоммерц" на понад 920 млн грн. Щодо ще одного банку, "Промекономбанку", нам відмовили в першій інстанції та апеляції, зараз цю справу Верховний Суд знов передав до першої інстанції.
За нашими дослідженнями, у 74 банках, які були в ліквідації, був певний відсоток бізнесу, який банк вів на території, окупованій або з 2014, або з 2022 року. Активи, які банк втратив на цій території, є розміром шкоди, якої завдала росія. В певних банках це дуже велика частина активів. Банки з російським капіталом кредитували багато підприємств, які були розташовані на сході України. В деяких банках це менший обсяг активів, тому ми по декількох банках подали об'єднані позови.
Це була інновація для судової системи, але суди подивилися на наші аргументи і підтвердили, що це є логічним і можливим, адже ми захищаємо кредиторів банків, які недоотримали свої кошти тому, що отримати погашення чи продати нерухомість на окупованих територіях неможливо. Об'єднавши ці позови, ми прискорили судові процеси.
Це не останні позови, ми будемо й далі судитися. За нашими попередніми оцінками, 84 млрд гривень становлять збитки, завдані нашим банкам. Це ще не вся сума збитків, а оцінка лише за період 2014-2022 років. З 2022 року включається міжнародний механізм, створений державою Україна в Гаазі. Він ще не відкритий для юридичних осіб, але ми будемо його теж використовувати.
– Як реально можна отримати кошти від російських активів?
– Один зі способів – виконувати та визнавати рішення українських судів за кордоном та стягувати майно – це можуть бути не тільки кошти на рахунках, а й активи, права вимоги, які ми можемо перевести на себе. Тоді боржники нашого боржника виплачуватимуть кошти нам. Існує багато юридичних механізмів.
Це непростий шлях, ми знаємо, що є багато суб'єктів, які судилися з російською федерацією десятки років і досі не задовольнили свої вимоги в повному обсязі. Ми не кажемо, що це буде завтра, але ми не хочемо просто чекати майбутнього, ми розуміємо, що треба вже починати цей шлях.
– Чи залишилися ще російські активи в Україні?
– Переважна більшість знаходиться за кордоном. Все, що було в державній власності рф в Україні, або захищено суверенітетом, або вже під санкціями і стягнуто в дохід держави.
– Чи можете ви повернути кошти вкладнику, який проживає на окупованій території?
– За законом у нас немає обмежень щодо місця проживання вкладників.
– Він має звернутися до банку-агента або скористатися "Дією"?
– Так, для всіх однакова процедура. Ми їх не обмежуємо, ми обмежуємо підсанкційних осіб.