"Масштаб справи Міндіча нас дуже здивував": інтерв’ю з Олександром Абакумовим, НАБУ

Головне:

• Що здивувало детективів НАБУ у справі Міндіча?
• Чи застосовуватиметься екстрадиція до Міндіча та Цукермана?
• Що в НАБУ гадають про частину записів, де обговорюють доцільність будівництва захисних споруд?
• З якими складнощами стикаються в Бюро під час розслідування та загалом?

10 листопада Україну сколихнув масштабний корупційний скандал. Детективи Національного бюро розкрили схему "відкатів" на тендерах НАЕК "Енергоатом", а також розповіли про основних фігурантів. Операцію в Бюро назвали "Мідас".

Одним з головних у цій схемі став Тимур Міндіч – український бізнесмен, наближений до президента Володимира Зеленського. Також у справі фігурували топ-посадовці країни – вже екс-міністр Герман Галущенко і колишній віце-прем'єр Олексій Чернишов.

Схема такого масштабу привернула до себе увагу не тільки в середині суспільства, а й зовні – про корупцію в Україні вкотре заговорили союзники. Тим часом, в самій країні почалися невідворотні політичні процеси – від відсторонення перших особ у владі до форматування вертикалі в цілому.

Що надалі відбувається у справі Міндіча, чому все ще нема нових плівок і як проходить розслідування, – в інтерв'ю РБК-Україна розповів голова слідчої групи НАБУ Олександр Абакумов.

– Нещодавно детектив НАБУ Руслан Магамедрасулов заявив, що Тимур Міндіч був топ-менеджером, але не головним в цій схемі. Чи можемо ми стверджувати, що в цій схемі були задіяні високопосадовці? На судах називали прізвища вже екс-міністра енергетики, є підозра Олексію Чернишову – це про них йде мова? Чи будуть й інші прізвища?

– З огляду на резонанс справи і її важливість для країни, зараз було б неправильно заходити в деталі, які виходять за межі вже оголошених процесуальних рішень. По-перше, це прямо обмежено законом. По-друге, будь-які передчасні публічні оцінки або натяки щодо прізвищ можуть зашкодити слідству та судовій перспективі.

Можу сказати лише загальну річ: масштаб цієї історії нас самих дуже здивував, коли ми повністю її зібрали. І саме це внутрішнє "шокове усвідомлення" масштабу схеми змушує нас бути ще більш зваженими й обережними в публічних коментарях. Ми маємо говорити мовою доказів та процесуальних рішень, а не припущень чи анонсів.

– Як Міндічу вдалося виїхати? Детективи за ним слідкували? Ви розуміли, що існує ризик того, що він може виїхати з країни?

– Частина інформації про його виїзд уже встановлена, частина ще досліджується в межах окремого епізоду. Зокрема, ми досліджуємо, хто саме і яким чином сприяв тому, що цей виїзд став можливим, і як саме він перетинав державний кордон.

Щодо ризиків, ми їх чудово усвідомлювали. Але перед нами було, по суті, два різних ризики, між якими доводилося балансувати: з одного боку – ризик його виїзду; з іншого боку – ризик витоку інформації та зриву всієї операції, якби ми почали залучати до дій інші служби та органи. Будь-яке розширення кола поінформованих осіб в умовах настільки чутливої справи завжди несе ризик несанкціонованого витоку.

Тимур Міндіч (фото: Єврейська громада Дніпра)

В нашому випадку це могло б призвести до того, що фігуранти завчасно дізналися б про оперативні заходи, і ми втратили б значну частину доказової бази, яку збирали. Окремо варто згадати, що жоден "лист" чи повідомлення до прикордонної служби сам по собі не є забороною на перетин кордону. І в публічній площині такі речі дуже швидко стають відомими, що також створює ризики для слідства. Саме тому рішення в цій ситуації ухвалювалися з урахуванням усіх цих факторів.

– Як виїхав Олександр Цукерман? І коли?

– Цей епізод також досліджується. Ми розслідуємо обставини його виїзду в зв’язці з іншим підозрюваним, у межах загального провадження. Він виїхав за декілька тижнів до реалізації, це був плановий виїзд. Додаткові деталі на цьому етапі розкривати не можемо, щоб не нашкодити подальшим процесуальним діям.

– Екстрадиція Міндіча та Цукермана можлива? Або судовий процес в Ізраїлі?

– Зараз ми опрацьовуємо всі доступні юридичні механізми, у тому числі й питання екстрадиції. Є певна загальна негативна тенденція: особи, які переховуються від українського правосуддя, намагаються використовувати війну як аргумент на свою користь у тамтешніх судах – мовляв, тут небезпечно, а там безпечніше.

Водночас Україна вже має позитивний досвід співпраці з іншими державами в питаннях екстрадиції осіб, підозрюваних у корупційних злочинах. Ми працюємо в цьому напрямку і будемо використовувати кожен правовий інструмент – чи то екстрадиція, чи інші форми міжнародно-правової взаємодії.

Ключове для нас – щоб ці люди не уникнули відповідальності, де б вони не перебували фізично. Але основною складністю може бути той факт, що ці дві людини громадяни Ізраїлю, які переховуються в Ізраїлі.

– Чи є розуміння, хто дійсно з інших правоохоронних органів допомагав фігурантам цієї схеми?

– Навіть якщо в нас є певне розуміння ролі окремих осіб чи структур, на цьому етапі ми не можемо про це публічно говорити. По-перше, це обмежується законом і режимом таємниці досудового розслідування.

По-друге, передчасне оприлюднення таких деталей може безпосередньо нашкодити справі: зруйнувати довіру свідків, знищити докази, дати фігурантам час і простір для узгодження позицій. Якщо наша інформація отримає належне доказове підтвердження, суспільство про це дізнається в процесуальний спосіб – через підозри, обвинувальні акти та судові рішення.

– Прокоментуйте, будь ласка, частину аудіозаписів, де Тенор і Рокет говорять про те, що захисні споруди будувати немає сенсу, мовляв, це пуста трата коштів. Чи це призвело до того, що десь не були побудовані ці споруди і об'єкт був пошкоджений чи зруйнований?

– Це питання, насамперед, до тих органів та структур, які безпосередньо відповідають за планування, будівництво і введення в експлуатацію захисних споруд.

З нашої точки зору, логічним кроком тут мав би стати публічний аудит рішень і дій у цій сфері: хто саме ухвалював рішення, на підставі чого, як оцінювалися ризики для безпеки об’єктів. Але це радше порада з боку органу досудового розслідування, а не наша пряма компетенція.

Олександр Абакумов (фото: пресслужба НАБУ)

Ми не замінюємо собою профільні міністерства чи військове командування. Єдине, що можемо сказати, що під час розмов Тенор і Рокет озвучували, що в деяких випадках краще почекати днів 10 - умовно місяць для того, щоб відсоток неправомірної винагороди збільшився.

– Також щодо частини, де "двушка на Москву" – чи має вона ознаки того, що фігуранти мали справи з росіянами? Чи буде цим займатись СБУ?

– Ми перебуваємо в контакті з уповноваженими органами, зокрема з тими, які відповідають за розслідування злочинів з ознаками державної зради або співпраці з державою-агресором.

Певні матеріали, які можуть свідчити про потенційні правопорушення з елементами державної зради, ми вже опрацьовуємо спільно, у межах наших повноважень.

– Як ви взагалі вийшли на цю схему? Чи є перший свідок? Що спонукало почати розслідування?

– Все почалося з інформації про наявність корупційних ризиків у контрактах "Енергоатому". В подальшому ця інформація була доповнена інформацією про конкретні закупівлі при проведенні яких могли бути вчинені дії спрямовані на отримання неправомірної винагороди, а також інформацією про осіб, які таку неправомірну винагороду могли отримувати.

Аналізуючи всю цю інформацію, ми дійшли до висновку про існування бек-офісу, який впливає на рішення в енергетичному секторі. Ми вхопилися за цю нитку і послідовно розмотували клубок – від окремих епізодів до загальної картини.

В цілому це класична історія для антикорупційного органу: є сигнал про потенційне вчинення корупційного злочину – далі справа за професійною роботою детективів та аналітиків.

– Чи можемо ми говорити про те, що схема з енергетикою – це ще не все, що стосується цієї справи? Адже в засобах масової інформації фігурувало прізвище Рустема Умєрова. Чи можна говорити про те, що частина цієї справи також буде стосуватися оборонної сфери?

– Я не буду зараз підтверджувати чи спростовувати будь-які прізвища або сфери, про які говорять у медіа, в тому числі оборонну. Якщо в ході розслідування ми отримаємо і належним чином підтвердимо факти, які стосуються інших секторів, у тому числі оборонного, суспільство про це дізнається тоді, коли буде достатня доказова база.

Сказати більше на цьому етапі було б безвідповідально і щодо слідства, і щодо державної безпеки.

– Чому поки не публікуються плівки? З якими складнощами ви зіштовхуєтесь при проведенні фінмоніторингу?

– Що стосується записів, із самого початку була вибудувана чітка стратегія оприлюднення інформації. На стартовому етапі "плівки" виконали свою задачу – пояснили суспільству суть схеми та її масштаб.

Ми публікували фрагменти одразу після повідомлення про підозру відповідним героям записів. Наразі ми збираємо та аналізуємо докази щодо інших учасників злочинної організації. Це означає, що зараз для нас важливіше зберегти цілісність доказової бази та не дати фігурантам зайвих підказок щодо того, що саме і як зафіксовано.

Щодо фінансового моніторингу, то це питання вже предметно розглядалося на засіданні Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради. Там були озвучені всі ключові питання й отримані відповіді від відповідної установи. Це був, по суті, кількагодинний відкритий діалог, і багато речей уже проговорені в цьому форматі.

– За ці кілька тижнів, під час яких ви розкривали подробиці справи, чи намагалися з вами контактувати з Офісу президента?

– Особисто зі мною – ні.

Загалом комунікація НАБУ відбувається в чітко визначений законом спосіб – через процесуальну взаємодію з САП, судом та іншими органами правосуддя.

– В цілому, які у вас виникають складнощі в роботі? Враховуючи те, що НАБУ ще в липні фактично відбилось від рішення влади взяти Бюро під контроль, чи відчуваєте ви або ваші колеги тиск під час своєї роботи?

– Липневі події, чесно кажучи, дали двояке відчуття. З одного боку, це дуже сильно надихнуло колектив: ми побачили, що суспільство готове захищати незалежність антикорупційних інституцій. З іншого боку, залишилося відчуття, що навіть коли ти робиш свою роботу чесно і професійно, завжди є ризик, що хтось спробує за це покарати.

Це не знімає мотивації, навпаки – додає розуміння, навіщо нам потрібна інституційна незалежність, захищена законом. Для ефективної роботи НАБУ потрібні не лише гарантії незалежності, а й додатковий інструментарій. По-перше, власні можливості з проведення негласних слідчих дій (прослуховування). По-друге, незалежна експертна установа, щоб ми могли швидше та якісніше розслідувати складні фінансові, енергетичні та технічні схеми.

Тиск у різних формах завжди існує, коли ти торкаєшся великих грошей і високих посад. Але поки суспільство підтримує незалежність НАБУ, ми маємо простір для роботи.

– Як ви ставитеся до версії, що оприлюднення записів – це операція США, аби протиснути президента Зеленського на мирну угоду?

– До таких версій я ставлюся спокійно. У геополітичних конспірологічних теоріях ми участі не беремо.

Ми керуємося Кримінально-процесуальним кодексом, доказами та законними повноваженнями. Наше завдання дуже приземлене й водночас складне: встановити факт злочину, коло причетних, зібрати докази й довести справу в суді. У всіх геополітичних поясненнях цієї історії ми участі не беремо.