Іспанський "сліпець" і ще три арбітри, які "топили" збірну України в надважливих матчах

39-річний рефері з іспанської Естремадури надовго запам'ятається фанатській армії "синьо-жовтих". Що й казати, неправоту арбітра в моменті з імовірним одинадцятиметровим в боротьбі Мудрика та Крістанте обережно визнають навіть італійські медіа. Хочеться, щоб Хіль Мансано був останнім у когорті "людей у чорному" для української збірної. Бо він точно не перший...

Сумнівні рішення супроводжували вітчизняний футбол на міжнародній арені ще за радянських часів. Чого лише вартий шведський арбітр Ерік Фредрікссон. Скандинав справив вплив на поєдинок 1/8 фіналу ЧС-1986 між збірними Бельгії та СРСР, наполовину складеної з представників київського "Динамо".

Саме він зарахував два сумнівні м'ячі бельгійців. Навіть лайнсмен сигналізував про офсайд у першому випадку, але Фредрікссон помах колеги прапорцем проігнорував. У додатковий час бельгійська збірна таки дотиснула команду Валерія Лобановського (4:3). Тим не менше, шведський арбітр продовжив судити, а на ЧС-1990 "не помітив", як Марадона рукою виніс м'яч із лінії воріт збірної Аргентини після удару киянина Кузнецова...

Восени 1997-го список "злочинців у мантіях" поповнив Руне Педерсен. Норвезький арбітр отримав призначення на матч-відповідь плей-офф кваліфікації до ЧС-1998 між збірними України та Хорватії. "Синьо-жовті" програли в Загребі (0:2), а в Києві полетіли вперед із перших хвилин.

Уже на 5-й хвилині Шевченко відкрив рахунок. А в одній з наступних атак Косовський вдало зіграв на добиванні та змусив Мрміча вдруге витягувати м'яч із сітки власних воріт. Утім, скандинавський рефері мав іншу думку. Він довірився боковому арбітру та зафіксував положення поза грою в українця.

"Синьо-жовті" розклеїлися, стартовий запал зник, а в середині тайму Бокшіч забив у відповідь. Вітчизняна преса та вболівальники всіх псів спустили на Педерсена. Хоча якість трансляції та повторів була такою, що досі однозначної відповіді про правильність рішення суддів немає. А ось гол Шевченка, схоже, оформили з офсайду...

Нова нагода полаяти арбітра випала українським уболівальникам на домашньому Євро-2012. У вирішальному поєдинку групового етапу підопічні Олега Блохіна "горіли" 0:1 англійцям і в другому таймі кинули всі сили на те, щоб відігратися. Девіч в одному з епізодів навіть відправив м'яч за лінію, але угорець Віктор Кашшаї взяття воріт не помітив.

Помилку арбітра підтвердив перший же повтор. Угорець мав би зафіксувати гол, оскільки Террі вибив м'яч із-за лінії воріт. Утім, головний суддя цього справді міг не помітити через власну позицію, а його помічник поруч із воротами, вочевидь, епізод проґавив.

Утім, жага технологій на кшталт VAR українцям би тут не допомогла. Справа в тому, що Мілевський перебував в офсайді в момент діагональної передачі на нього. А вже потім скандальний вихованець "Динамо" віддав на сербського українця пас...

А ось торік збірна України пережила схожу до випадку в Леверкузені напередодні ситуацію. Ще один іспанець – Антоніо Матеу Лаос – вирішив не призначити очевидний пенальті на Ярмоленку в протистоянні зі збірною Уельсу. Той матч мав ще більшу вагу, ніж поєдинок із Італією, оскільки переможець виходив на ЧС-2022.

Валлійці повели в рахунку на 34-й хвилині. Це Бейл прямим ударом зі штрафного та рикошетом від Ярмоленко змусив капітулювати Бущана. Шанс відігратися українці отримали за п'ять хвилин – винуватець пропущеного м'яча обікрав Аллена в чужому штрафному та отримав удар у ноги.

Пенальті? Матеу Лаос так не думав. VAR із якогогось дива став на бік арбітра. Коли в таких моментах рефері навіть не йдуть переглянути епізод у повторі, то справедливо виникає запитання – для чого ж тоді цю недешеву технологію у футболі взагалі запровадили?..