Литва вперше у світі демонтує реактор того ж типу, що вибухнув у Чорнобилі

Реактори того ж типу, що в Чорнобилі

Закриття станції стало однією з умов вступу Литви до ЄС у 2004 році.

На другому енергоблоці Ігналінської АЕС працювали реактори РБМК-1500 - одні з найпотужніших у світі та того ж типу, що й чорнобильські.

Сьогодні працівники станції демонтують усе, що можна безпечно вилучити без високоспеціалізованих фахівців.

Активну зону реактора розбиратимуть роботи, оснащені, як кажуть представники станції, "передовими технологіями". Робота з обладнанням з таким високим рівнем радіоактивності не виконується людьми.

"Це буде найскладніше завдання. Але ми будемо першими у світі, хто це зробив", - сказав директор станції Лінас Баужис.

За його словами, графітові компоненти реактора - найскладніша частина демонтажу - очікувано робитимуть фахівці міжнародних компаній, найімовірніше зі США або Франції.

Фото: Ігналінська АЕС В. Раупеліо / LRT nuotr.

Терміни: демонтаж до 2049, поховання до 2090

"Процес демонтажу має бути завершений до 2049 року.

Важливо те, що ми вилучили все паливо з реакторів та помістили його на зберігання на 50 років. Протягом цього періоду держава повинна побудувати глибоке геологічне сховище, де все відпрацьоване паливо буде остаточно захоронено до 2090 року", - пояснив Баужис.

Геологи зараз оцінюють 77 потенційних ділянок майже у 30 муніципалітетах. Муніципалітет Вісагінас, де розташована сама станція, для цього вже визнали непридатним.

"Вчені, а не політики, визначатимуть, де буде розташоване сховище", - наголосив директор станції.

Метал з реакторів - на вітрові турбіни

Деякі ділянки виведеної з експлуатації станції зараз нагадують величезний металобрухт - усе, що можна розібрати, розрізають, а видобутий метал або продають на аукціоні, або переробляють.

"Наша мета - знезаразити щонайменше 77% металів та повернути їх у вторинне використання. Наприклад, ми плануємо очистити 1400 тонн міді, яку потім можна було б використовувати у виробництві вітрових турбін", - розповів Баужис.

Якщо метал не вдасться очистити, доведеться будувати значно більше і значно дорожче глибоке сховище, що додасть мільйони євро витрат.

Кургани через сотні років

"Навіть через кілька сотень років сховища для радіоактивних компонентів, ймовірно, виглядатимуть як кургани або невеликі пагорби. Сховища відпрацьованого палива залишаться бетонними конструкціями. Ми також розглядаємо, чи варто взагалі зносити основні будівлі реакторів. Можливо, доцільніше зберегти їх як науковий випробувальний полігон або технологічний центр", - припустив Баужис.

Ядерний туризм як побічний продукт

Поки що відвідувачі ще можуть оглянути реакторні установки. "Усе повністю заброньовано за кілька тижнів наперед", - розповіла Мілда Кішкіте, проводячи екскурсію станцією, яку поступово розбирають на частини.

Місто Вісагінас, у якому розташована Ігналіна, готує плани позиціонувати себе як центр ядерного туризму - адже звичайні відвідувачі приносять обмежену економічну вигоду самій станції. Мета - залучати фахівців та ентузіастів, які цікавляться ядерною енергетикою.

За словами речниці заводу Йоліти Мажейкене, наразі загалом 45% обладнання вже демонтовано.