Не лише Земля: вчені довели, що Сонце зруйнує орбіти всіх планет
Сонце влаштує космічний хаос (фото: Zelch Csaba)
Сонячна система може пережити загибель Сонця значно гірше, ніж вважали вчені - нове дослідження Каліфорнійського технологічного інституту показує похмурий сценарій її майбутнього.
Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на свіже дослідження, опубліковане у журналі The Astrophysical Journal Letters.
Чому не врятуються навіть далекі планети?
Раніше дослідники припускали, що планети поблизу Сонця, включно із Землею, будуть поглинуті, тоді як більш далекі газові гіганти залишаться неушкодженими. Проте нова наукова робота окреслює тривожнішу картину.
Команда вчених під керівництвом астрофізиків з Каліфорнійського технологічного інституту стверджує, що навіть віддалені об'єкти можуть не пережити позначку в один мільярд років після того, як Сонце перетвориться на білого карлика - надзвичайно щільний залишок згаслого ядра.
Навіть до цього моменту існує ймовірність того, що орбіти планет почнуть перетинатися. Ця "динамічна нестабільність" здатна знищити всю планетарну систему набагато швидше, ніж вважалося раніше.
Не пропустіть: Компоненти життя знайшли по всьому космосу: науковці назвали їхню кількість
Непередбачувана смерть зірки
Щоб дійти таких висновків, вчені за допомогою суперкомп'ютера змоделювали рух планет протягом мільярдів років, поки Сонце проходило фінальні стадії еволюції.
Дослідники зазначають, що перетворення зірки на білого карлика може супроводжуватися хаотичними поштовхами та різкими викидами маси. Іншими словами, останні хвилини життя нашого світила будуть непередбачуваними, а орбіти планет будуть зруйновані через фатальне бурхливе розсіювання.
"Ньютон, спостерігаючи за рухом орбіт Юпітера та Сатурна, підозрював, що планетарний порядок є смертним, і три століття небесної механіки — від класичних теорем незмінності до мільярдрочних числових інтегрувань — поступово відкладали цей вирок, останнім часом до термінів, що далеко перевищують вік Всесвіту", - пишуть дослідники.
"Наші результати повертають розпад Сонячної системи на звичну для астрофізики територію і зміщують його причину: це не повільне просочування хаосу чи випадкова зустріч з пролітаючою зіркою, а саме Сонце, яке вмираючи не просто збільшує створену ним планетарну систему, а струшує її і, найчастіше, руйнує", - резюмують автори.
