Не лише CBAM: ЗМІ пояснили, чому українська сталь втрачає позиції

Однією з головних проблем для українських металургійних підприємств залишаються перебої з електропостачанням, спричинені атаками російських безпілотників на енергетичну інфраструктуру. Щоб уникнути тривалих відключень, промислові підприємства змушені імпортувати електроенергію, що значно підвищує собівартість виробництва.

Додатковим фактором тиску на українську металургію став запуск у ЄС Механізму коригування вуглецевих викидів на кордоні (CBAM), який почав діяти з 1 січня 2026 року. Попри те, що Україна звільнена від захисних квот на сталь у Євросоюзі, її продукція повністю підпадає під нові правила оподаткування вуглецевих викидів, вказує видання.

"Представники галузі визнають необхідність такого механізму, однак вважають його впровадження саме зараз особливо складним для української економіки, що працює в умовах війни. Унаслідок набрання чинності CBAM АрселорМіттал Кривий Ріг втратила експорт до ЄС, який становив половину нашого річного виробництва - понад 1,25 млн тонн", - заявив у коментарі виданню генеральний директор компанії Мауро Лонгобардо.

Він також повідомив, що через падіння замовлень підприємство було змушене закрити блюмінговий цех.

Попри складні умови, європейський ринок залишається ключовим для української сталі. За даними асоціації Укрметалургпром, у 2025 році Україна виробила 6,52 млн тонн прокату, що на 4,8% більше, ніж роком раніше. Водночас цей показник залишається на 65,8% нижчим, ніж у довоєнному 2021 році, коли виробництво становило понад 19 млн тонн.

Із загального обсягу виробленого прокату у 2025 році 4,12 млн тонн було експортовано, при цьому 82% поставок припали на країни ЄС.

Водночас європейський ринок продовжує значною мірою залежати від імпорту російських сталевих напівфабрикатів. У 2025 році країни ЄС імпортували понад 5 млн тонн сталевих слябів, з яких понад 60%, а це близько 3,5 млн тонн, було поставлено Росією, підкреслили у виданні.

Це відбувається попри санкції, запроваджені після початку повномасштабної війни. Хоча імпорт готової російської сталі до ЄС заборонений, для напівфабрикатів діють квоти, які продовжені до 30 вересня 2028 року після лобіювання з боку європейських прокатних компаній.

Ситуацію ускладнює і той факт, що Україна фактично втратила можливість постачати сталеві сляби після окупації Маріуполя, де працювали металургійні комбінати "Азовсталь" і ММК ім. Ілліча - ключові виробники цієї продукції.

У Європейському парламенті вже обговорюють можливе посилення торговельного режиму щодо сталі. У січні 2026 року депутати підтримали нову систему регулювання імпорту сталевої продукції, яка може передбачати заборону на використання сталі, виплавленої в росії або білорусі, незалежно від того, де вона була перероблена.

Це має запобігти схемам обходу санкцій через переробку російської сталі в третіх країнах, але остаточне рішення щодо нового режиму ще має ухвалити Рада ЄС після переговорів із Європейським парламентом.

Учасники ринку зазначають: в умовах війни, високих енергетичних витрат і нових екологічних правил українська металургія змушена конкурувати на європейському ринку у значно складніших умовах, тоді як російська продукція продовжує залишатися у ланцюгах постачання ЄС.