Одна з найбільш затребуваних електронних функцій сучасного авто – круїз-контроль. Система давно обкатана і виробниками, і користувачами, але має кілька нюансів, про які не всі з водіїв здогадуються.
Про кілька особливостей системи круїз-контролю читайте в матеріалі РБК-Україна.
При підготовці публікації були використані матеріали видань AutoBild, Autocar та компаній-виробників.
Те, що у водійських колах називають круїз-контролем, з технічної точки зору є системою автоматичного підтримання заданої швидкості. Активний (він же адаптивний) круїз-контроль АСС може значно більше, і про його таланти ми теж поговоримо.
Звичайний (пасивний) круїз-контроль – система доволі проста, особливо на автомобілях післякарбюраторної епохи, коли двигуни мають електронне керування. Маючи у своїй пам’яті заданий водієм ліміт, електроніка порівнюю його з реальною швидкістю, спираючись на інформацію того чи іншого датчика швидкості. Якщо швидкість менша за потрібну, блок дає команду на збільшення обертів двигуна – аж доки заданий і реальний параметр не зрівняються. Якщо швидкість перевищена, оберти знижуються, або на трохи, або аж до холостих, дивлячись на скільки треба пригальмувати.
Як правило, використовувати для зниження швидкості гальма круїз-контроль не може, тому уповільнення зазвичай виходить неквапливим. Та й набір швидкості виконується плавно, і це, до речі, одна з причин, чому круїз-контроль економить пальне.
На автомобілях з механічною трансмісією круїз-контроль працює, так би мовити, в межах однієї передачі – тієї, на якій водій активував функцію. Коли виникає потреба “перемкнутись”, водій робить це cам, але в багатьох системах йому після цього доведеться увімкнути “круїз” заново. Зрозуміло, що на машині з коробкою-“автоматом” кожна з систем зробить свою справу самостійно – трансмісія перемкнеться “вгору” чи “вниз”, а круїз-контроль, регулюючи оберти двигуна, втримає потрібну швидкість.
Щодо активації та налаштування “круїзу” на автомобілях різних марок можуть бути деякі відмінності, але принцип скрізь один: по-перше, є інструмент для задання бажаної швидкості і по-друге, є кнопка увімкнення/вимкнення системи. Швидкість можна встановити одним з двох способів: або зафіксувавши актуальну швидкість, натиснувши відповідну кнопку в потрібний момент, або натискаючи іншу кнопку-регулятор, збільшуючи чи зменшуючи реальну швидкість. Щоб можна було зняти ногу з акселератора, треба натиснути кнопку активації системи – і тоді автомобіль почне сам “вживати заходів” для дотримання заданого темпу.
Круїз-контроль в жодному разі не заважає людині втручатись в процес керування машиною. Якщо треба негайно прискоритись, можна тиснути акселератор і авто піде вперед, так само і при потребі зупинитись чи пригальмувати машина послухається гальмівної педалі.
Але у більшості сучасних моделей круїз-контроль дозволяє один чи два рази натиснути зчеплення та пригальмувати – машина не забуває встановленої швидкості і сама повертається до неї після того як водій облишить педалі.
Як би не старалися конструктори, система автоматичного підтримання швидкості має не лише плюси, а й мінуси. Про які теж треба знати, щоб обійти їх під час використання.
Плюси круїз-контролю
Мінуси круїз-контролю
На сучасних авто дедалі частіше встановлюють активний (адаптивний) круїз-контроль, який виробники часто позначають як АСС (Adaptive Cruise Control). Почасти це елемент автопілоту, адже після активації він може не просто тримати завдану швидкість, але й без участі водія знижувати і знову збільшувати її, коли цього потребують умови руху. Щоправда, все це в межах однієї смуги руху. Інакше кажучи, адаптивний круїз-контроль може самостійно тримати дистанцію до машини, що йде попереду в потоці.
Для реалізації такого функціоналу до системи включено радар чи камеру (а іноді і те, і інше), які встановлено під гратами радіатора і які визначають відстань до машини попереду. Ще один важливий елемент цієї системи – потужний процесор, який може швидко обробляти дані про швидкість обох машин і прогнозувати ймовірність зіткнення, щоб вчасно активувати гальма.
Іноді АСС має розширений функціонал – утримання машини в межах смуги руху. Для цього камера прив’язується до розмітки на дорозі, узбіччя і, як варіант, номерного знаку авто, яке йде попереду. Ще одна додаткова функція адаптивного круїз-контролю – він відмовляється випереджати машину, яка рухається в лівішій смузі, пригальмовуючи до її швидкості. Справа в тому, що в деяких країнах цей маневр вважається небезпечним та заборонений Правилами.
На моделях з круїз-контролем часто є особлива опція – обмежувач швидкості. Коли він активований, машина не поїде швидше, ніж перед тим задав водій – хоча людина і буде тиснути на акселератор. Але нижче того ліміту машина веде себе як звичайно. Така функція допомагає уникнути штрафів за перевищення швидкості. Але якщо виникне якась загрозлива ситуація і треба негайно прискоритись, достатньо втопити акселератор до упору, як ліміт відключиться.
До реального автопілоті в автомобілі ще далеко. А значить, всі системи, які дозволяють зняти з людини частину праці з керування, треба вважати лише помічниками водія. А дії помічників, як відомо, треба контролювати, і покладатись на них цілком не можна. З іншого боку, якщо круїз-контроль в машині є (і за нього заплачені гроші), нерозумно ігнорувати його. Але для ефективного і безпечного використання треба добре вивчити всі особливості системи, причому не лише через паперовий мануал, а й на практиці.
Нагадаємо, раніше РБК-Україна розповідало, як працює автопілот у сучасному автомобілі.