"Кров війни". Як РФ використовує нафтобази та чи дають удари України ефект на фронті

Зміст

• Як Україна б'є по нафтобазах і куди дістає

• Як Росія використовує нафтобази у війні проти України

• Чому важливо знищити ворожі нафтобази

Як Україна б'є по нафтобазах і куди дістає

На початку 2024 року мішенями українських ударів здебільшого ставали нафтопереробні заводи (НПЗ) у Росії. Але вже навесні фокус змістився на нафтобази, пальне з яких використовується для військової техніки. І такий тренд спостерігався упродовж усього літа.

У червні безпілотники атакували нафтобазу "Азов" у Ростовській області, яку не могли загасити три дні. Потім були одночасні удари по тилових об'єктах поблизу населеного пункту Енем в Республіці Адигея (близько 340 км від лінії фронту) і біля села Платонівка в Тамбовській області (близько 400 км від кордонів України).

У липні під удар потрапили нафтобази у Станиці Ленінградській (Краснодарський край), місті Калач-на-Дону (Волгоградська область), Цимлянському (Ростовська область), Полівському та Понирівському районах (Курська область).

На початку серпня дрони вдарили по нафтобазах "Губкінська" у Бєлгородській області та на комбінаті "Атлас" біля Каменськ-Шахтинська під Ростовом. А в ніч на 18 число була особливо результативна атака на базу комбінату "Кавказ" у Пролетарську Ростовської області, де масштабну пожежу не можуть загасити 11 днів, вибухали цистерни, а димовий шлейф тягнувся на 80 км.

За попередніми оцінками, безпілотники вразили понад 70 цистерн із бензином та дизельним паливом. І пожежа могла знищити паливо на суму близько 200 млн доларів.

Крайній удар стався в ніч проти 28 серпня. Зокрема, повторно атаковано нафтобазу "Атлас". Джерела РБК-Україна у спецслужбах повідомили, що це справа рук військової розвідки та Сил спеціальних операцій. За їхніми словами, об'єкт безпосередньо задіяний у забезпеченні російських окупаційних військ.

Крім того, сьогодні дрони дістали до нафтобази "Вятка" у місті Котельничі Кіровської області майже за 1200 км від кордонів України. За словами очевидців, пролунало кілька вибухів, але місцева влада говорить про один безпілотник і про те, що "займання не було, ситуація під контролем".

Як Росія використовує нафтобази у війні проти України

Точкові атаки на російську нафтову інфраструктуру є частиною битви "око за око" у довгостроковій енергетичній боротьбі. Яка певною мірою доповнює боротьбу на полі бою. Здатність вражати, нехай на короткі періоди часу, нафтопереробні заводи та нафтобази почасти покликана підірвати логістику російської армії, яка продовжує окупувати значні території півдня і сходу України, пише Foreign Policy.

Що стосується війни, то першочергове значення мають бази, які знаходяться ближче до України, зазначає керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко.

"Це все, що є "кров'ю війни" для росіян, у тому числі на Донецькому напрямку. Тому всі удари по об'єктах у Краснодарському краї, Ростовській області і не тільки - для того, щоб спровокувати проблеми на російському півдні. Сюди ж і удар по переправі "Кавказ" через Керченську протоку, по порому, який міг перевозити цистерни", - розповів він.

НПЗ та нафтобази в глибокому тилу мають більше економічне значення для Росії. Оскільки забезпечують її прибутками від продажу нафтопродуктів, зокрема й для ведення війни проти України. Тому тут удари завдаються не так для того, щоб позбавити російську армію палива, як для того, щоб позбавити доходів і посилити паливну кризу.

За словами Мусієнка, це змушує задіяти дублюючі ланцюжки.

"Але у них не так багато можливостей все одно. Повною мірою наші удари не обмежили Росію у використанні нафтопродуктів, але суттєво надломили. Що означає, що тут ми на правильному шляху. Тут не лише військовий компонент, а й економічний, і часто потужний психологічний", - наголосив він.

Час від часу надходять новини і про "бавовну" на нафтобазах на окупованих територіях. Таке неодноразово траплялося, наприклад, у Луганську, Донецьку та Макіївці. "Ці об'єкти, звичайно, потрібні їм для військових потреб, для оперативної можливості дозаправки техніки. Друге - для потреб іншого характеру, пов'язаних з тим, що вони продовжують красти наше вугілля та інші копалини, які треба вивозити. Як тільки Україна отримує інформацію, що та чи інша база наповнюється, по ній завдаються удари", - каже експерт.

Загалом, розмірковуючи про російські НПЗ та нафтобази, Мусієнко проводить паралелі з енергосистемою. Росія б'є по українській генерації та по розподільчих мережах. Також і Україна спочатку б'є по заводах, а потім по нафтобазах.

"Нафтабаза - це розподіл. Коли ланцюжок розподілу зникає, з'являються серйозні проблеми", - додав він.

Чому важливо знищити ворожі нафтобази

Коли йдеться про місця зберігання палива - це не про звичайних людей. Нафтобази не служать цивільним цілям, і чим більше ворог втратить, тим краще, пояснює військовий експерт, колишній спікер Генерального штабу ЗСУ Владислав Селезньов.

"Звичайно, з технічної точки зору знищити ворожі бази легше ближче до наших кордонів. Ми можемо масштабніше використовувати дрони. А чим далі, тим складніше: і дрони потрібні дорожче, і ракети, яких у нас менше, ніж треба", - зазначив він.

За його словами, систематичні удари по цілях поглибше дозволяють Силам оборони України бути більш гнучкими. І якщо ворог зосереджує засоби ППО для надійного захисту об'єктів ближче, можна вдарити там, де, на думку росіян, настільки сильний захист не потрібний.

"Ворог буде змушений рефлексувати і відтягнути частину ППО подалі, сподіваючись, що ми і далі працюватимемо по глибокому тилу. Але що заважає нам ударити там, де щільність протиповітряної оборони знизилася? Недарма кажуть, що в цю гру можна грати вдвох. Вони руйнують нашу енергетичну інфраструктуру, а ми крок за кроком працюємо над тим, щоб ворог відчував нестачу палива, і щоб зробити логістику максимально дорогою", - наголосив співрозмовник.

Важливо те, що географія ударів розширюється. "Сьогодні в Кіровській області було попадання по порожній бочці, але тим не менш. Те, що трапилося одного разу, обов'язково повториться", - вважає експерт.

Згідно з підрахунками ВВС, цього року Україна не менше 64 разів атакувала нафтові об'єкти на території РФ. Щонайменше у 49 випадках влада або Telegram-канали повідомляли про пожежі після таких ударів.

Приблизно чверть - 17 - припала на Краснодарський край. На другому місці йде Ростовська область - п'ять інцидентів. Однак, це цифри станом на минулий тиждень. Тобто вже можна говорити про ще дві нові атаки.

Чому удари сконцентрувалися на південних регіонах РФ? Щоб сповільнити російський поступ на Покровському та Торецькому напрямках, пояснює Олександр Мусієнко.

"Те, що ворог досі не вийшов на адміністративні кордони Донецької області, - це зокрема результат нашої роботи по нафтобазах. Як складової в ланцюжку інших дій, пов'язаних з обороною на Донбасі", - зазначив він.

За його словами, удари дуже чутливі, але треба розуміти, що характер бойових дій на Донеччині залежить не тільки від нафтопродуктів. Хоча використання великої кількості піхоти на автомобілях, мотоциклах та гольф-карах, а не на тяжкій техніці, свідчить про те, що споживання палива скоротилося.

На думку Селезньова, ще однією метою ударів по південних регіонах РФ може бути спроба скувати 90-тисячне угруповання "Дніпро" в межах Херсонської та Запорізької областей. Там війська напоготові, але руху ніякого немає.

"Щось заважає атакувати наші рубежі та укріпрайони. Не виключаю, що пов'язано це з дефіцитом палива, тому що ми б'ємо по паливно-енергетичній інфраструктурі російського півдня. Ворог відчуває дефіцит, насамперед для танків, бойових броньованих машин та автотранспорту. Для забезпечення такої кількості техніки потрібно дуже багато пального. А чи є вона з урахуванням постійних ударів по нафтобазах, питання дискусійне. Ймовірно, росіяни вже зараз мають гостру нестачу", - сказав він.

Питання ресурсів залишається ключовим, коли йдеться про ведення бойових дій. Вочевидь українські удари мають хоча б частково скоротити потенціал противника. І якщо це вийде, то він буде змушений або брати оперативну паузу, щоби зібратися з силами, або взагалі відкласти реалізацію своїх планів.

При підготовці тексту використовувалися: публікації BBC, Foreign Policy, зведення Генерального штабу ЗСУ, інформація російських Telegram-каналів, коментарі експертів Владислава Селезньова та Олександра Мусієнка.