Про що говорить Захід, обговорюючи український контрнаступ, як союзники України намагаються передбачити результати та подальший стан справ після операції ЗСУ зі звільнення територій та як на це реагують офіційні особи керівництва України, – у матеріалі РБК-Україна.
2022 року, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, ЗСУ провели кілька вдалих контрнаступів. Наймасштабніші з них пройшли на Харківському та Херсонському напрямках. Наступальні операції трималися в суворій таємниці і для більшості українців стали несподіванкою, а судячи з реакції російської армії, для військового керівництва Кремля теж.
Наприкінці року Росія почала розповсюджувати інформацію про масштабний наступ зі свого боку. Називалися різні напрями, надмірно стислі терміни захоплення українських міст, різні дати – від січня до квітня. Сьогодні ж стало очевидним, що російська армія грузне на Донецькому напрямку, не зумівши захопити навіть відносно невеликі міста.
Водночас, у публічному просторі почала з'являтися інформація вже про український контрнаступ. Українські офіційні особи не приховують планів щодо формування ударного кулака ЗСУ, тему наступу активно обговорюють західні партнери. В Україну постачають необхідну техніку, військове керівництво проводить зустрічі зі своїми західними колегами. З очевидних причин ні напрями, ні навіть приблизні плани не анонсуються, але тема контрнаступу української армії активно обговорюється вже який тиждень, а експерти називають майбутні плани ЗСУ можливим переломним моментом у російсько-українській війні.
В Україні, як і на заході, про масштабний контрнаступ ЗСУ говорять уже кілька місяців. Ще в січні про підготовку "ударного кулака" заявив глава української розвідки Кирило Буданов, зазначивши, що наступальні дії, швидше за все, розпочнуться навесні, а "спекотним" місяцем стане березень.
"Це відбуватиметься по всій Україні, від Криму до Донбасу. Наша мета, і ми її досягнемо – це повернення до кордонів 1991 року, в яких Україна визнана всіма суб'єктами міжнародного права", – наголосив Буданов.
На початку березня про плани наступати на окупантів розповів головний консультант головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного – генерал-майор Віктор Назаров. На питання про терміни він сказав про те, що "кулак" буде остаточно сформований після того, як Україна отримає всю необхідну техніку.
Тема отримання запитаної Україною техніки постійно перетинається з розмовами про контрнаступ і це логічно, адже для вдалої атаки українській армії потрібен не паритет, а перевага. Тому з кінця 2022 року у публічному просторі активно обговорювалася необхідність отримання танків для формування "броньованого кулака".
Український військовий (фото: Facebook Eastern Forces)
Українські офіційні особи говорили про те, що без танків, артилерії, боєприпасів, звільнення наших територій суттєво ускладниться. Росія має великі запаси радянських снарядів, є танки і хай і стара, але ефективна артилерія. Тому про планування контрнаступальних дій активно почали говорити в той момент, коли стало очевидним, що необхідну допомогу нам таки дадуть.
Про те, що техніки все ж таки не вистачає, наприкінці березня заявив уже сам президент України Володимир Зеленський. Він зазначив, що контрнаступ поки початися не може – справа у нестачі боєприпасів, яких, за словами президента, російська армія використовує втричі більше, ніж ЗСУ. При цьому очевидно, що техніки буде мало в будь-якому разі, про що каже військово-політичний експерт групи "Інформаційний опір" Олександр Коваленко.
"Для росіян людський ресурс є основним, хоча вони вже зараз починають відчувати дефіцит, вони не встигають його компенсувати. Ми повинні мати постійну технічну перевагу, навіть не паритет. Відповідно, це має бути не лише високотехнологічна техніка, її має бути багато", – сказав Коваленко у коментарі РБК-Україна.
29 березня про підготовку контрнаступу заявив міністр оборони Олексій Резніков. На питання про те, коли можна буде побачити передані Україні німецькі танки Leopard у бою, він зазначив, що вони братимуть участь у контратаках з кількох напрямків. Які з них найбільш вигідні і коли ЗСУ завдадуть удару – вирішать у Генеральному штабі.
"Також все залежить від погодних умов. Навесні наша земля дуже волога. Можна використовувати тільки гусеничну техніку. Думаю, у квітні-травні ми їх побачимо", – сказав він в інтерв'ю ERR .
Крім цього, Резніков анонсував "позитивні зміни" для України вже цього року. За кілька днів міністр, спілкуючись із європейськими партнерами, ще раз наголосив, що ЗСУ готуються до контрнаступальних дій, тому військовим потрібне важке озброєння та підготовка.
"Ми зацікавлені у проведенні тренувань українських військових на всіх рівнях: від індивідуальної підготовки солдатів до колективних навчань підрозділів бригадного рівня", – сказав Резніков.
Олексій Резніков (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)
Остання офіційна згадка про контрнаступ пролунала знову від президента. 3 квітня, на Чернігівщині, Зеленський зазначив, що підготовка до наступу в активній фазі, а загарбникам краще вже зараз вирішувати, чи варто їм залишатися на окупованих територіях.
"Я не говоритиму про конкретні речі, тому що ми не можемо дати можливість терористам з РФ підготуватися до наших методів і кроків по деокупації. Але ми це зробимо, і вони повинні знати це. Вони ще мають час піти звідти, інакше ми їх знищимо", – зазначив Зеленський.
Зі зрозумілих причин точні плани контрнаступу не анонсуються – Міністерство оборони в особі заступника голови відомства Ганни Маляр закликало не ставити запитань про наступальні дії, аргументуючи це тим, що минулі операції української армії щодо звільнення територій були успішними не в останню чергу через свою несподіванку.
Водночас військові експерти зазначають, що плани, незважаючи на дотримання таємниці, можна назвати очевидними – українські військові провадитимуть контрнаступальні дії або на окупованому сході, або на півдні України. Співрозмовники РБК-Україна припускають, що наступ може розвиватися за декількома напрямками відразу – у цьому випадку один із напрямків робиться основним, а другий може стати допоміжним. Схожої стратегії дотримувались, плануючи звільнення Харківської та Херсонської областей, але в результаті обидві операції пройшли успішно.
Офіційні особи, у свою чергу, дають можливість припустити, де може формуватися "ударний кулак" – наприклад, заяви Буданова про те, що ЗСУ влітку можуть увійти до Криму, говорять про те, що певні контрнаступальні дії можуть проводитися у напрямку Мелітополя.
Крім цього, в експертних колах обговорюється можливість просування українських військ з півночі на схід і далі вже на південь. Немаловажним також є той факт, що українська армія продовжує виснажувати російські сили на Донецькому напрямку – у Бахмуті та Авдіївці. На думку експертів, робиться це, у тому числі для того, щоб у окупантів було якнайменше людських та технічних ресурсів для відбиття майбутніх атак ЗСУ.
"Бахмут став фактично для них найбільшою пасткою за весь період повномасштабної війни – 246 днів вони намагаються захопити це місто, їм це не вдається, і вони витрачають на це величезну кількість ресурсу", – зазначає Коваленко.
Про нестачу людського ресурсу говорять інші аналітики. Наприклад, за словами військового експерта Олексія Гетьмана, українські військові фактично вивели з "ладу" ПВК "Вагнер", обороняючи Бахмут – з 45 тисяч контингенту у "військовій компанії" залишилося близько 6 тисяч осіб.
"Аеророзвідка каже – окупант втратив руку, наклав собі турнікет, намагається повернутися в тил, командири чи не стусанами повертають його на фронт. Простіше кажучи, там жерсть", – додає Гетьман.
Тема контрнаступу ЗСУ зі зрозумілих причин активно обговорюється в російському інформпросторі. Поки пропагандисти традиційно звинувачують країни НАТО у співпраці з Києвом, вигадуючи історії про мільйони військовослужбовців Альянсу на території України, так звані військові експерти намагаються передбачити плани українського військового керівництва та акуратно визнають свою поразку на окремих ділянках фронту. У цьому контексті полковник Петро Черник згадує слова терориста Ігоря Стрєлкова-Гіркіна, який порівняв оборону Бахмута із битвою за Сталінград.
"Тобто, як нацистські війська ламали собі зуби під Сталінградом, поки Радянський Союз накопичував сили та засоби для великого контрнаступу, так Бахмут, Авдіївка і весь цей східний плацдарм на цю хвилину якраз цю роботу і виконують", – зазначив Черник у коментарі РБК -Україна.
Під час Харківського та Херсонського контрнаступу у Кремлі "продавали" своїй аудиторії одразу кілька легенд, чому російська армія зазнає поразки. У хід йшли наративи про війну з НАТО, "жести доброї волі" та якісь нікому незрозумілі плани, згідно з якими провал був задуманий спочатку. На думку аналітиків, так само пояснюватимуть росіянам і при подальших провалах російської армії.
Але сьогоднішні настрої російського населення затьмарюються весняним призовом. Якщо для армії РФ контрнаступ українських військових закінчиться, як і кілька попередніх, "продати" легенди про те, що "так усе й задумано" буде в рази важче.
Український військовий, 53 механізована бригада (фото: Getty Images)
Крім цього, успіх ЗСУ у запланованих контрударах ще більше деморалізує російське військо, що й так не має зрозумілої мотивації, як це вже було після звільнення Харківської області. А, оскільки ряди професійної армії, що явно рідшають, активно розбавляють мобілізованими, їх необхідно десь брати і тут формула проста – чим успішніший наступ ЗСУ, тим менше охочих з російського боку "спробувати свої сили" на українському фронті. Але все ж призов – це збільшення кількості російських загарбників в Україні, тож і наступ може ускладнитися.
У будь-якому разі очевидно, що незабаром українські військові розпочнуть звільнення окупованих земель. За повідомленнями, що почастішали, від західних медіа про наближення контрудару можна припустити, що союзники кваплять ЗСУ. Але, судячи з того, як сьогодні подають інформацію офіційні особи українського керівництва, поспішати у цій справі ніхто не має наміру – військовослужбовців готують, збирають "гвардії наступу", необхідну техніку вивчають та ставлять на озброєння. Незважаючи на відсутність будь-якої інформації про плани ЗСУ, на думку експертів, ця атака, як і попередні, буде унікальною.
"Як казав великий китайський військовий мислитель Сунь Цзи, по-справжньому військові та якісні виграшні стратегії ніколи не повторюються. І Харківська, і Херсонська операції між собою відрізняються. І всі наступні операції теж будуть неминучими та якісними там, де вони відбудуться", – зазначив Чорник РБК-Україна.
Поки в Україні закликають дотримуватись інформаційної тиші, західні військові експерти активно аналізують сьогоднішню обстановку на фронті та намагаються передбачити наступальні кроки української армії. Настрої різні – від скептицизму до визволення Криму вже до літа.
Про деокупацію півострова, зокрема, наприкінці лютого заявив колишній командувач військ США в Європі генерал Бен Ходжес. За його словами, це не так важко, як багато хто собі уявляє.
"Скептики припускають, що для цього (деокупації півострова — ред.) буде потрібна дорога великомасштабна атака сухопутних сил, але пріоритет полягає в тому, щоб спочатку зробити Крим непридатним для Росії. Сили спецоперацій та інші підрозділи сприятимуть цьому", — написав Ходжес.
Західні медіа розмірковують про те, яким може бути контрнаступ українських військ – стрімким і швидким, як це було в попередніх визвольних операціях, або ж російських загарбників доведеться буквально видавлювати з окупованих територій. За словами Олексія Гетьмана, якість та швидкість наступу, як і сама операція, залежать від чотирьох факторів – зброї, снарядів, людського ресурсу та погодних умов.
"Якщо ми все це зможемо підготувати, просування буде дуже швидким. Під час наступу на Харківщину наші війська просунулися далі, ніж планували, тому що російські війська бігли. Прогнози позитивні. Особисто мені здається, що це буде потужний, швидкий наступ", – зазначив Гетьман. .
Поки західні журналісти намагаються передбачити кроки українського Генштабу, офіційні особи союзних держав допомагають технікою та навчанням – саме тим, про що з ними говорив Резніков. 16 березня, за інформацією видання Politico, США прискорили постачання Україні необхідної зброї – на важливості своєчасних поставок наголосив міністр оборони Ллойд Остін.
США та країни НАТО продовжують постачати українській армії безпрецедентну кількість військової техніки, що досить красномовно говорить про настрої союзників.
"За перший квартал цього року ми отримали понад тисячу одиниць техніки, сукупно це вже кілька тисяч одиниць. За Другу світову війну Радянський Союз отримав трохи більше 12 тисяч одиниць, ми розуміємо, які масштаби тієї і цієї війни. Якщо міркувати у співвідношенні" час-кількість", нічого подібного з часів Другої світової війни не було", – наголосив Черник.
У свою чергу країни НАТО готують українських військових, навчаючи їх на сучасних зразках – бійці активно освоюють кілька моделей Leopard, Challenger 2, різні БТР та БМП.
Водночас, в Америці обережно підходять до питання прогнозування результатів контрнаступу. Західні функціонери не сумніваються у перемозі України, судячи з заяв, але не прагнуть називати термінів.
"Український потенціал, що виріс, дозволить українському керівництву в майбутньому розробити та реалізувати безліч варіантів для досягнення своїх цілей та доведення цієї війни до успішного завершення", – заявив голова Об'єднаного комітету начальника штабів Марк Міллі.
Деякі західні політики називають прийдешню атаку ЗСУ по окупантах чи не найбільш вирішальним та переломним моментом війни Росії проти України. Про те, що "боротьба перейшла на вирішальну стадію", заявив навіть Остін. У відповідь на це міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба закликав союзників не використовувати ці наративи, оскільки вони небезпечні та можуть зіграти на руку проросійськи налаштованим західним політикам у разі невдалого контрнаступу.
"Ми повинні всіма засобами протистояти сприйняттю контрнаступу як вирішальної битви війни", – сказав міністр.
Незважаючи на таємність планів Генштабу, очевидно, що весняно-літня військова кампанія буде інтенсивною. Україна налаштована на деокупацію всіх захоплених територій, тому говорити про одну єдину масштабну атаку справді не зовсім коректно. Однак можна стверджувати, що, ухвалюючи рішення про передачу нам більш сучасної, важкої та ефективної техніки, союзники спиралися на успіхи ЗСУ у попередніх наступах. Очевидно, від результату контрнаступу залежатиме, наскільки активно Україні допомагатимуть і надалі.
Українські військовослужбовці та командування неодноразово доводили свій професіоналізм та вміння приймати неординарні рішення у різних військових ситуаціях. Але без великої кількості озброєння та боєприпасів контрнаступ може не досягти поставлених завдань, а це означає, що Україні потрібна підтримка західних союзників.