Багато чоловіків сприймають жіночу критику як "пиляння", а жінки, своєю чергою, відчувають безсилля, бо здається, що інакше їх не чують. Проте психологи стверджують, що постійні претензії - це не особливість характеру, а симптом незадоволеності або прихованого стресу.
РБК-Україна розповідає, чому жінки критикують чоловіків і як змінити напруження на здоровий діалог у парі.
Коли жінка критикує, вона часто намагається не образити, а достукатися, хоча обирає для цього руйнівний шлях.
Часто жінка малює в голові певний образ "ідеального чоловіка". Коли реальний партнер не вписується в ці рамки, виникає когнітивний дисонанс.
Замість того щоб прийняти відмінності, жінка намагається "підправити" чоловіка за допомогою зауважень. Критика стає інструментом контролю. Жінці здається, що якщо вона вкаже на помилку достатньо разів, чоловік нарешті "зміниться" або хоча б візьме до уваги.
В українських сім’ях жінка часто несе на собі основний тягар планування побуту: від запису дітей до лікаря до закупівлі побутової хімії. І коли чоловік каже "просто скажи, що зробити", це додає жінці ще одну роль - менеджера.
Від втоми та відчуття самотності в побутових справах виникає роздратування. Критика стає способом виплеснути накопичений стрес через дрібниці, бо глобальну проблему (нерівномірний розподіл обов'язків) обговорити складніше.
Для жінки розмова - це спосіб відчути зв’язок. Якщо вона відчуває емоційну дистанцію з боку чоловіка, вона підсвідомо починає його "провокувати".
Навіть негативна увага (суперечка через критику) для психіки краща, ніж повна байдужість та ігнорування. Тобто, жінка намагається викликати хоч якусь емоцію, щоб відчути, що партнер все ще тут, у стосунках.
Ми часто копіюємо модель поведінки, яку бачили в дитинстві. Якщо мати жінки постійно критикувала батька, дівчинка засвоїла це як єдиний спосіб комунікації в парі. Вона може навіть не помічати, що її тон став повчальним або зневажливим, бо для неї це - мова "турботи" або "виховання".
За фразою "Ти ніколи не допомагаєш" зазвичай стоїть не бажання прогризти "дірку у голові" чоловіка, а потреба, майже емоційний крик: "я дуже втомилася і потребую твого захисту".
Чоловіки ж сприймають критику буквально і переходять у режим захисту (або йдуть у себе). Як наслідок - жінка відчуває себе ще менш почутою і посилює "вогонь" претензій.
Використовуйте "Я-повідомлення". Замість "Ти знову не виніс сміття" кажіть "Я дуже втомлююся, коли на мені весь побут, мені була б приємна твоя допомога".
Розділіть ментальне навантаження. Обговоріть зони відповідальності, де чоловік є не "помічником", а повноцінним відповідальним.
Шукайте позитив. Психологи радять дотримуватися "пропорції Готтмана": на одне зауваження має припадати п'ять позитивних взаємодій (похвала, обійми, вдячність).
Зробіть паузу. Якщо відчуваєте, що зараз почнете "пиляти", запитайте себе: "Чого я насправді хочу прямо зараз: чистої підлоги чи обіймів?"
Вас може це зацікавити:
Під час написання матеріалу були використані такі джерела: книга Джона Готтмана "Сім принципів щасливого шлюбу", книга Маршалла Розенберга "Мова життя. Ненасильницьке спілкування", книга С'ю Джонсон - "Обійми мене міцно", поради психологів на American Psychological Association, Journal of Family Psychology.